Урок Григорій Носенко "В ім'я прийдешності святої, служив народу і служу"

Тема:  «В ім’я Прийдешності святої служив народу і служу ». Г. Носенко.

 

Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Г. Носенка, поета – земляка; розвивати в учнів уміння готувати виступи, усні повідомлення, володіти художнім словом, формувати естетичні почуття старшокласників, удосконалювати навички виразного читання, мовленнєву культуру; виховувати любов до рідної землі, до матері, поезії.

 

Тип уроку: література рідного краю

 

Обладнання: портрет Г.Носенка, виставка поезій, фото, ноутбук, буклет, інформаційний бюлетень, презентація

 

Форма проведення: літературна світлиця

 

Методи навчання: «Мікрофон», робота в групах, пошукова робота

 

Хід уроку

І. Оргмомент.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

Сьогодні, ми поговоримо про випускника 1939 року нашої школи Григорія Йосиповича Носенка.(показ фото) Г.Носенко – поет різноплановий і багатогранний. Як обдаровану творчу людину, його хвилювали питання, що ставить собі кожен справжній митець: Хто я такий? Для чого живу на світі? І відповідь на ці питання він дає у своєму вірші:

 

Садок вишневий, біла хата,

Зелені луки та гаї

І молода, красива мати

Стоять у пам’яті моїй.

 

З дитячих літ терниста стежка

Мені прослалася до ніг.

І молодість моя бентежна

Пішла у білий світ по ній.

 

Стрічались радощі і болі,

Траплялось падав і вставав.

Однак за злот своєї долі

Нікому я не продавав.

 

Була і є до блеску чиста

Душі моєї кожна грань…

У роки грізні—бив фашиста,

У мирні – сіяв зерна знань.

 

Горджуся титулом: «Учитель».

Учитель—той же Прометей.

Яка ж бо честь: добра учити

І бути богом для дітей.

 

Ніяких інших знань не треба.

Бо ж ореол заслуг не в них.

Я не знімав зірок із неба -

Самі упали в ордени.

 

Я зла не скоїв і не скою.

І як на сповіді скажу:

«В ім’я Прийдешності святої

Служив народу і служу!

 

   Останні рядки вірша нехай стануть ключем до розуміння поетичної творчості поета: «В ім’я прийдешності святої, служив народу і служу!». Ці слова є темою нашого уроку. Ми спробуємо через його твори розкрити духовне багатство і велич душі поета.

 

ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

      Григорій Йосипович порушує у своїй творчості «вічні» загальнолюдські проблеми, і робить це досить цікаво й своєрідно. Як митець і яскрава особистість, він заслуговує на вдячність і пильну увагу читачів, передусім, його земляків – сасинівчан. Для збору матеріалу створені творчі групи, пари, перед якими було поставлене певне завдання. Варто підвести перші підсумки роботи цих груп.

1. Пошуково – дослідницька робота.

Повідомлення групи «Біографи».

  1 учень           Наша група отримала завдання зібрати  і систематизувати матеріал, щодо біографії Г. Носенка. Ми  написали листа дружині поета Тетяні Григорівні, щоб вона нам допомогла у пошуковій роботі.  На наше прохання відгукнулися сини Анатолій Григорович та Микола Григорович. Вони надіслали нам фотоматеріали.

  2 учень          Народився Г. Носенко 15  вересня 1920 року в родині селянина – бідняка в с. Сасинівка, а вірніше на хуторі Червоному.  Мати Григорія Йосиповича, Ганна Семенівна, працювала в колгоспі на різних роботах. Батько поета, Йосип Іванович, працював на керівних посадах, а, зокрема, агрономом, бригадиром.

                       Сталінський режим додавав про себе знати, не обминув і родини Носенків, в результаті нього Йосипа Івановича було засуджено на 5 років за політичні переконання.

                      У сім’ї зростало 3 дітей. Найстарший -  Григорій, середня – Надія, найменший Іван. У 1929 році Григорій пішов до школи, яку закінчив у 1939 році на «відмінно». Ще у шкільної парти відзначався неабиякою пам’яттю. Потім було навчання в Хоролі. Тяжко доводилось продовжувати його, але батьки та сестра Надія мало не щотижня слали посилки з продуктами, щоб син та брат закінчив навчання.

                      Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, Григорій Йосипович разом  із тисячами таких молодих та витривалих людей пішов на фронт. За свої бойові заслуги має нагородження. У роки війни познайомився з Андрієм Малишком, який  в той час був редактором фронтової газети.

3 учень         Після війни закінчив Черкаський вчительський інститут, у 50 х роках Житомирський педінститут, в середині шістдесятих – Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка. Більше 40 років віддав Григорій Йосипович вчительській справі. Працював вчителем, а згодом інспектором райвно. Він -  «Відмінник народної освіти». Нагороджений  багатьма грамотами обласного та районного відділу освіти. Весь цей час він не розлучався з пером. Писав поеми, байки, замальовки, оповідання, статті до місцевої преси. Поет був особисто знайомий з відомими поетами і письменниками, зокрема, Володимиром Манівцем, Василем Юхимовичем, Миколою Сингаївським, Василем Скуратівським.

4 учень         Надія Йосипівна, сестра поета, згадувала: «Я закінчила лише 4 класи, а мій брат, Григорій -10. Було посідаємо вчити вірш, то я сиджу довго, а він вже знає напам’ять.

У 10 класі пошили Григорію пальто із материної кожушини. Була зима, ішли із хутора у Сасинівську школу (йшли пішки). Григорій був старшим серед інших школярів. Захотів перевірити, чи замерзла кар’єри, ступив кілька кроків…і проваливсь. Виручило пальто, яке настовбурчилось і не дало змоги повністю провалитися в ополонку. Товариші витягли його з води. Прийшов у село, побіг до дідуся і бабусі, ті дали переодягтися, в чому й додому пішов. Мати сполошилася: чи не пограбували? Та все обійшлося добре.

Рано пішов працювати, особливо любив косить. Гарно якось у нього виходило, навіть досвідчені косарі заздрили.»

 1 учень Щороку приїжджав у село, об’їжджав усю родину, серцем тягнувся у рідні краї. Мав бажання переїхати в  Сасинівку на постійне місце проживання, але сили покидали  поета. Помер Григорій Йосипович у 2002 році.

Перегляд презентації

Повідомлення групи «Літературознавці»

 1 учень       Нашій група визначала провідні мотиви збірки «На струнах серця» Г.Носенка. Знайомлячись із збіркою, ми захопилися громадянською позицією поета, адже любов до рідного краю, вболівання за його долю є основними мотивами творчості Григорія Йосиповича. Він був близький до народу, жив його болями і сподіваннями, теплотою та любов’ю до рідного краю.(Вірші «Батьківщині»,  «Полтавщино -  батьківщино» )

2 учень        Темі Великій Вітчизняній війні поет приділив багато уваги, адже він брав участь у війні, мав нагороди, бачив сумні очі матерів, дітей. Свій жаль, біль він вилив у своїх віршах: «Біля пам’ятника», «Солдати», «Пам’ять», «Братська могила», «Визволителям», «Вічна слава»

(Вірші «Повернення», «Братська могила» )

3 учень        Великому Кобзареві України багато поетів, письменників, художників присвячували свої роботи. Серед них і Григорій Носенко. Одного разу, відвідавши з онуком Чернечу гору, Григорій Йосипович написав вірша «Біля пам’ятника»

4 учень        Мова -  найбільший скарб людини, так вважав поет, і тому багато творів присвятив рідній мові, зокрема «Слово про слово», «Слово про мову»

Учитель      Ви зробили перший крок у вивченні поетичної спадщини нашого земляка, визначили деякі мотиви його творчості.

                   Григорій Йосипович – син, який любив, шанував своїх батьків. Часто приїздив до батьків в гості, допомагав стареньким. Але батьки не вічні… Свої почуття він передав  у своїх поетичних рядках(вірш «Реквієм») Збірку  «На струнах серця» було присвячено Ганні Семенівні, матері Григорія Йосиповича. Саме темі батькам написані вірші «Розбуди мене, мамо…», «Матусі», «Не стало мамочки нема», «На батьковій могилі», «Ти мені дарувала світ»

•                 Кохання… Про нього мріють, його чекають. А коли прийде це прекрасне страждання, ця ніжна хвилююча любов, тоді ця людина відчуває себе щасливою, піднімається на небачені творчі вершини. Ось тоді народжуються мистецькі шедеври. Кохання прийшло і до Григорія Йосиповича. Одного разу він зустрів дівчину, в  яку з першого погляду закохався («За тебе кращої не знаю».) Згодом ця дівчина стала дружиною. Їхнє подружнє життя було щасливим. Мають двох дітей, онуків, правнуків. Дружина завжди підтримувала чоловіка і в горі, і в радості. Їхнє кохання  було кришталево чистим. Григорій Йосипович вдячний своїй дружині. Свою любов, свою повагу до неї висловив у вірші «О, дружино моя, кароока зоря!»

Метод «Мікрофон»

•  Яке почуття, на вашу думку, є справжнім коханням?
• Чи може бути перше кохання єдиним?

    Людина народжена для щастя, людина повинна бути щасливою. Щастя, на думку  Г.Сковороди, не за морями, не в царських палатах, а в наших думках, в нашому серці, любові. Г. Носенко вважав, що щастя –це… (вірш ст.65.)  Щастя і в тому, щоб не бути бездіяльним, ніколи не переставати вчитися, цікавитися науками. Не може бути повного щастя без любові до рідного краю.

Метод «Мікрофон»

 -А у вашому розумінні, що таке щастя? (відповіді учнів)

 Учитель Понад 40 років Григорій Йосипович віддав  учительській справі. І тому  багато віршів присвячено саме цій темі. ( «Не зрадь своїх мрій і сподівань») Свої вірші він присвятив учням, вчителям, випускникам («Життя» ст.67 – 68)

 Незабаром ви станете випускниками, переступите шкільний поріг і підете в світ широкий. На вас чекає безліч доріг, безліч стежок. І кожному з вас потрібно розпізнати свою, єдину стежину. І де б вона не пролягла, куди б не завела вас, - нехай вона неодмінно буде щасливою.

Метод «Мікрофон»

   - Яку ви стежину оберете?

Пісня – душа людини, незмінна її супутниця. Ще в дитинстві вона зачарувала поета. Мати часто співала пісні. Він вбирав у серце безліч веселих і сумних пісень. І тому пісня близька поету. Григорій Йосипович говорив: «Моя пісня – то щира молитва, то душа крізь вуста промовля ». Сам він автор пісень: «Пісня льонярів», «Летіли лебеді», «Їхав молодий козак», «Учнівська полька», «Пісня про матір», «Ніч». Написана музика за його словами. Послухайте декілька пісень автора («Пісня про хлібодара», «Летіли лебеді», «Їхав молодий козак» виконують «Молодички»)

Учитель Серед нас є поети -  початківці, які мають свої надбання. Вашій увазі пропонуються вірші.

ІV. Підсумок уроку

Учитель  Григорій Йосипович належить до тих яскравих  особистостей, без яких не було б таким красивим життя. Люди такого ґатунку по -  особливому прикрашають нашу землю, а життя роблять цікавим, змістовнішим.

 

Метод «Мікрофон»

- Скажіть, будь ласка, чи дійсно його поезія служила народові, чи можемо ми його творчість розглядати поряд із такими поетами, як Д.Луценко, А.Малишко, А.Демиденко?

Наш урок ми закінчимо поетичними рядками Г.Носенка «Не бажаю іти в майбуття»)

Оцінювання

VІ.І Домашнє завдання

 Написати твір – роздум «Моя улюблена поезія Г.Носенка»