Урок "Іменники - назви істот і неістот. Загальні назви. Велика буква і лапки у власних назвах" 6 клас

Розробила

вчитель української мови

та літератури

Харківської гімназії №82

Овчинникова Олена Володимирівна,

                                                                       спеціаліст ІІ категорії

Тема. Іменники – назви істот і неістот. Загальні і власні назви. Велика буква і лапки у власних назвах

Мета: поглибити знання учнів про іменники, що означають назви істот, неістот, дати поняття про власні й загальні назви, формувати вміння розрізняти їх у тексті; ознайомити з правилами вживання великої букви і лапок у власних назвах; удосконалювати орфографічні вміння і навички; виховувати наполегливість у навчанні.

Хід уроку:

І. Актуалізація опорних знань учнів

1. Бесіда з учнями.

1) В якому розділі мовознавства вивчаються частини мови?

2) Яка частина мови називається іменником?

3) Як змінюються іменники?

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Індивідуальна робота з картками.

4. Вибірковий диктант.

Вибрати іменники, визначити рід і число; з двома іменниками скласти речення; визначити синтаксичну роль іменника. Виконати розбори.

 Синій, соняшник, поспішати, юнь, святковий², садок, ранній, осінь, сподіватися, терпіння, прагнути, великий, калина, художній, велич, краса, прагнення¹.

1. Розподільний диктант (за варіантами).

Розподілити іменники за групами: І варіант – ті, що називають предмет; ІІ варіант – ознаку; ІІІ варіант – дію.

Спостереження, вікно, сміливість, господарювання, посуд, господар, покірність, книга, підбиття, стіл, ліжко, голубінь, шикування, блакить, будинок, одруження, рушник.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Записати іменники, поставити до них запитання, визначити, чим вони відрізняються.

Дівчина, хлопчик, тато, Марія, пташка, котик, учні. (Хто?)

Степ, вітер, хвиля, парта, школа, вода, садок, яблуня. (Що?)

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Розрізнення назв істот і неістот у граматиці не завжди відповідає поділу на живі і неживі предмети.

Іменники-назви істот і неістот

Іменники, що відповідають на питання хто?, об'єднуються у  групу

назв істот

Решта іменників відповідає на питання що? і складає групу

назв неістот

Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань:

• для істот-хто? кого?
•  для неістот-що? чого?

2. Розподільний диктант (взаємоперевірка)

Розподілити іменники у два стовпчики: 1 – назви істот; 2 – назви неістот.

Дитина, квітка, альпініст, втіха, дівчинка, півострів, юрба, лісовик, мікроб, троянда, стіл, Венера, крик.

Назвіть серед цих слів власні назви.

3. Робота з теоретичним матеріалом (підручник)
4. Робота біля дошки

І варіант: Додати до поданих на дошці іменників загальних назв власні назви

ІІ варіант: додати до поданих іменників власних назв загальні

5. Вправа з підручника
6. Проблемне питання

Порівняйте і з’ясуйте, яке значення має вживання лапок у власних назвах.

1. На небі світить зірка. (Небесне світило)
2. На луці пасеться Зірка. (Тварина)
3. На столі лежить «Зірка». (Газета)

Лапки у власних назвах показують, що назва одного предмета перенесена на інший, тобто вживається в іншому, умовному значенні.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Творча робота (на вибір)

1) Скласти речення зі словами Місяць – місяць – «Місяць»

2. Узагальнююча бесіда

 - Які іменники належать до назв істот? Які – до неістот?

 - Які назви називаються загальними? Які власними?

 - Розповісти про вживання великої букви і лапок у власних назвах.

VІ. Підсумок

VІІ. Домашнє завдання

Вправа з підручника (письмово) або скласти словниковий диктант з 15 слів за темою «Велика буква і лапки у власних назвах»