Урок інтегрований "Екологічні проблеми України та їх прояв у нашій місцевості"

Про матеріал

Інтегрований урок (географія, англійська мова) з попередніми дослідженнями та екологічном проектом у своїй місцевості щодо змін природних компонентів, демографічними процесами, охороною природи свого краю. Написано звернення до сільського голови, проведено конкурс моди з вторинної сировини, використано відео, фото своєї місцевості,

Перегляд файлу

Екологічні проблеми України та їх прояв у нашій місцевості

Інтегрований урок: англійська мова, географія

Мета:

- поглиблення знань учнів про екологічні проблеми України, розширити уявлення учнів про природне середовище, про значення екологічних чинників для формування, збереження здоров’я,

-розвивати вміння і навики встановлювати причинно-наслідкові зв’язки у навколишньому середовищі, сприяти розвитку навичок роботи з статистичним матеріалом, довідниками, робити моделі своїми руками з вторинної сировини,

-виховувати екологічну культуру, естетичні почуття, бажання бути турботливими господарями довкілля,

Корекційна мета: корекція і конкретизація понять «екологія», «глобальні проблеми», «статево - вікова структура», «екоцид», розвиток просторової орієнтації на плані села Підгірці.

Обладнання: відеоролик «Екологічні проблеми сучасності», план с. Підгірці, виставка виробів з вторинної сировини, моделі суконь з гральних карт, кульків, лотків від яєць, газети, дитячі малюнки, презентації

Тип уроку: інтегрований (географія, англійська мова)

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Спів пташок у лісі.

Вчитель географії.

Для кожного з нас слово «природа» пов’язане насамперед з пейзажами рідного краю, того куточка Землі, де минули дитячі роки, де мамина колискова зливалася з шумом дерев за вікном. На все життя ці краєвиди закарбовуються в пам’яті, серці, душі незабутніми спогадами. Для когось це білокорі, стрункі берізки чи трепетні тополі, для інших – барвисто уквітчані килими трав чи смарагдове руно гірської полонини. В усі часи, в усі віки композитори, поети і письменники найкращі свої твори присвячували оспівуванню храму Природи. По-материнськи щедро наділила природа своїми безцінними багатствами і красою українську землю, нашу місцевість. Любов до України починається з любові до рідної батьківської домівки, з пам’яті про дитинство, стежки до школи, запаху квітів, які наповнювали ароматом світ навколо нас. Любов і пам’ять про рідне село залишається у серці назавжди. Село – це витоки нашого буття, національного характеру, а сільський люд за своєю духовністю – може, найближче до Бога. На уроці ми прочитаємо сторінки великої книги – Природи, яку не можна придбати в книгарні, поставити на полицю в своїй бібліотеці, а тільки доторкнутися до її таємниць, зрозуміти, що все довкола створене Богом і ми не можемо руйнувати картини, написані рукою Всевишнього, щоб змогли побачити цю красу наші діти.

Царю Небесний, Тобі зеленіють дерева,

$F:\P1290263.JPG$ Царю Небесний, Тобі пахнуть квіти і трави

Для Тебе лунає спів птаства, в Тобі вся звірина радіє!

(Ікос 2, Акафіс Святому Духові)

Та, на жаль, на кожному кроці видно сліди нашого бездумного, навіть варварського ставлення до неї. Чому так відбувається? Чому люди знищують свій дім? Чи розуміють наслідки своїх дій? На ці запитання ми спробуємо сьогодні відповісти та запропонувати свої шляхи вирішення деяких проблем нашого села.

$C:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\Карта.png$ Учень:

Я не шукатиму для пафосу причину,

Патріотизму слів високих та пустих,

Я не гукатиму з трибуни: я не з тих…

А щоб любить свою велику Батьківщину

Потрібно зовсім небагато: до спочину

Маленьку батьківщину в серці пронести.

(С. Підлужний)

Сценка.

Двоє учнів розглядають план села Підгірці.

План с. ПІдгірці

Учень1.

Як нам село прибрати, подвір’я школи прикрасити, озеленити?

Учень 2.

І що тут садити?

$E:\Новая папка (3)\IMG_1995.jpg$ Заходить 3-ій учень :

Що ви тут робите?

Учень 1.

Та ось вирішили взяти участь у проекті «Прибери планету». От і думаємо, як навести порядок у рідному селі, на шкільному подвір’ї. Що краще посадити та що можемо зробити своїми власними силами.

Учень 3:

А що якби біля нашого ставочка в парку прибрати (показує на плані) та посадити бамбуковий гай: і росте швидко, і красивий – вудочки з нього зробити і ловити рибку.

Учень 2:

Та що бамбук! Ех, посадити б ананаси, фінікові й кокосові пальми. Уявляєте (робить мрійливе обличчя), приходимо у шкільну їдальню, а там подають кокосове молоко, фініки, ананаси. Ніхто б не відмовився.

Учень 3:

А ось тут, за школою я б посадив манго, лимони, апельсини. Восени на перерву вибіжиш, а вони висять на гілках жовтогарячі, красиві, смачні.

Учень 1:

Друзі, про що ви говорите, географію, біологію вивчаєте і повинні розуміти, що ці рослини не можуть рости у нашій місцевості, адже тут не субтропіки.

Учень 2:

А що ти пропонуєш? Тополі вирощувати, липи, берези, яблуні? Це не цікаво. Ми їх кожний день бачимо. Про них все відомо.

(Усі дивляться на план)

Відкриваються двері, заходить Чобіт і Сміття. Вигляд у них незалежний, руки в кишенях, щось насвистують.

Чобіт:

Як вас тут багато! Чому ви тут зібралися?

Учень 2:

А ви хто такі?

Чобіт:

Я Чобіт – гроза клумб, газонів і зелених насаджень.

Сміття:

А я Сміття – гроза чистоти і порядку.

Учень 3:

Вам тут робити нічого. Ми обговорюємо глобальні проблеми: як планету зберегти, як зробити територію школи красивою, де посадити рослини. А від вас самі неприємності.

Сміття:

Прибиранням вирішили зайнятись? Нічого у вас не вийде. Щоб не прибирали – все одно засмічу.

Чобіт:

І щоб не посадили – все одно витопчу! І тут, і тут, ось тут!

Учень 2:

Ідіть звідси геть!

Учень 1:

Давайте їх не проганяти. Ми їх спробуємо перевиховати. Нехай залишаються і послухають, про що ми будемо говорити. Отож, починаємо наше засідання. Тема його «Прибери планету». Підсумком нашого засідання буде лист до сільського голови з нашими рекомендаціями щодо покращення екології села. Пропоную переглянути дві сторони знайомих краєвидів. Перша – чарівні картини рідної місцевості.

Учень.

Природа нашого краю унікальна і неповторна. Кожний куточок села прекрасний по-своєму.

Згадує Степан Підлужний, колишній учень нашої школи : « Саме там, в Підгірцях. Написав свого першого вірша. Мабуть, у класі дев’ятому, – я тоді ще бачив писати, мав блокнотик. Оця школа для слабозорих дітей була розташована у дуже цікавому будинку – колишньому панському маєтку. Там дуже гарна природа: як я писав в одному вірші – ностальгійна. Наче зійшлося два світи: з одного боку дороги польової – пагорби, порослі лісом, чагарниками ( а це восени дуже гарно, таке розмаїття кольорів); з правого боку – низовина, долина річки Стрий, стави, очерети. На стику цих двох світів існувала наша школа»

Яка краса!

Ніде такої б не знайшов ти.

Який контраст.

Немов зійшлися два світи.

Тут — пагорби в огнях рудих, багряних, жовтих.

Там ^— луки, мочарі, стави, очерети.

(С.Підлужний)

А так виглядає наше село з космосу. (Описує вигляд с. Підгірці)

Село Підгірці розташоване у мальовничому куточку Прикарпаття. Перша писемна згадка про село належить до 1467 року. Давні жителі селилися під горою, де тепер ставки і городи і була джерельна вода. Назву виводять від слів «під горою» і наголошують другу літеру «і». Про побут доісторичної людини свідчить могила зі знайденими уламками керамічного посуду бронзової доби. Хоча пізніше село розбудувалося на горі, назва збереглася. Межує з селами Комарів, Олексичі, Ярушичі, Верчани.

Відстань до Львова 82 км, до Стрия – 7,5км,Моршина – 15 км.

Висота над рівнем моря – 311 метрів.

Стріпнеться коропцем осінній лист на гілці

Чи лоскотом війне смерекова смола,

Пригадується знов село одне, Підгірці,

І школа в тім селі, й природа вкруг села.

Та ні, це за Стриєм, як їхать на Дашаву.

Слобідка, а з Верчан рукою ось подать.

За низкою ставів із золотого шалу —

Червоні три шпилі. Ну, казка, благодать!

(С. Підлужний)

Давайте разом милуватися краєвидами.

(На екрані демонструються слайди села під виконання пісні)

Учень:

Отож відкриваємо другу сторінку.

(Звучить сумна лірична мелодія,демонструються слайди сміттєзвалищ села)

$G:\фотографія\IMG_1703.JPG$ $G:\фотографія\IMG_1704.JPG$ Біля кладовища у селі

$G:\фотографія\IMG_1708.JPG$ Сміттєзвалище у пастівнику

$G:\фотографія\IMG_1709.JPG$ Біля школи

Чи знайомі вам ці краєвиди? Які почуття викликають?

Так, ці фото зроблені на території нашої школи. Тому в першу чергу нам слід прибрати наш дім – рідну школу, а тоді думати про покращення екології села. Найкраще правило прибирання території – не смітити. Крім цього, проводити рейди прибирання, акції щодо чергування старшокласників на подвір’ї школи. Дітей , які найбільше засмічують територію наказувати: заставляти прибирати всю територію, клас, згадувати на лінійці. Нашим девізом мають бути слова: «Очисти своє село, школу від сміття і живи з чистою совістю!»

До 2010 року у селі була проблема із забрудненням території сміттям. Люди висипали його у лісі, потоці, пастівнику, біля доріг. Через відсутність системи штрафів чи іншого покарання навколишня територія перетворилася на сміттєзвалище. На сьогоднішній день громадяни села заключили договір з ДП «Комунальник» (с.Стрілків) щодо вивозу сміття у Підгірцях, згідно якого 2 рази в місяць (перший і третій понеділок місяця) за певну плату здійснюється організований вивіз сміття. 98% населення заключили договір, проплату здійснюють 96% громадян.

$G:\фотографія\IMG_1702.JPG$

До і після організації вивезення сміття біля хімскладу

Слід пам’ятати, що бляшанка не гниє у землі 50 років, поліетиленовий кульок – 200 років. У сухих звалищах папір не розкладається десятиліттями, спалений же папір – черговий внесок у негативні зміни клімату, розвиток парникового ефекту. Вторинна переробка однієї тонни паперу зберігає біля 200 тис. літрів води і 2,3 м3 простору на звалищах. Старий папір здавати на макулатуру або подрібнити і вносити в ґрунт, він сприяє підвищенню врожайності.

Народна мудрість твердить що на весні ми побачимо, хто де насмітив. Де насмічено – то точно побачимо, але от хто насмітив – не завжди відомо. Підсніжники, у народі називають велику кількість сміття , що появляється при таненні снігу. Доцільно надалі організувати роздільне сортування сміття: скло, папір, пластик для подальшої переробки та раціонального використання природних ресурсів, вивіз сміття з кладовища, організовувати прибирання сміття вздовж доріг, у місцях несанкціонованих смітників встановити знаки, плакати на екологічну тему:

ЗУПИНІТЬСЯ! Це не місце для сміття. Це ж бо наша найрідніша, найчарівніша Земля!

УВАГА! УВАГА! Прикрасимо нашу планету не смітниками, а садами.

НАСМІТИВ – ПРИБЕРИ!

УВАГА! Май мужність донести сміття до смітника.

Учень – агл. Про сміття.

Вчитель англ. мови.

Ролик про фарбування тканин кавовою гущею.

Вчитель англ. мови.

Інше життя предметів ( як можна використати відходи у домашніх умовах)

Учень

Вчитель географії:

Незвичну колекцію модного вбрання перед вами продемонструють юні модельєри і моделі нашого класу. Родзинка колекції в тому, що сукні пошиті з паперу і картону. Наші учениці перейнялися по-своєму важливістю вторинного перероблення сировини для збереження лісів і створили зі старих паперових предметів креативні сукні, капелюшки.

(Показ мод – дівчата виходять і представляють свої вироби )

Ролик «Екологічні проблеми України»

Учень:

Господи, як добре гостювати в Тебе: духмяний вітер, гори,що тягнуться до неба, як безмежні дзеркала, відбиваючи золото променів і легкість хмаринок. Вся природа таємниче шепоче,вся повна ласки: і птахи,і звірі носять печать твоєї любові

(Акафіст подяки Пресвятій Тройці, Кондак 2)

Людина часто забуває, що вона на землі тимчасово, в гостях і перетворює свою домівку на пустелю. Серце стискається, душа кричить, коли на наших очах руйнується цінна архітектурна пам’ятка,яку ніколи можуть не побачити наші діти. Вони нам цього не простять. У стінах замку знаходилась спецшкола – інтернат для дітей зі зниженим зором, а пізніше - рибгосп. У підвалах замку були спроби розведення малька форелі, що привело до передчасного руйнування стін.

$G:\парк\SAM_2134.JPG$ У книзі Романа Пастуха «Стрийщина» читаємо: «До 1939 р. палац у Підгірцях вважався перлиною архітектури на цілудовколишню округу. Але "перші совіти", німецька окупація і особливо "другі совіти" зробили свою чорну справу. Від колишньої величі та краси палацу залишились тільки товсті мури, накриті червоною дахівкою. На місці дверей і вікон зяють темні порожні отвори. З душевним трепетом оглядаємо будинок від горища до підвалу. Повсюди в палатах лежать купи сухого обсипаного зі стін піску, скла, уламки дерев'яних вікон та дверей, якогось мотлоху, людських, даруйте, екскрементів тощо. То тут, то там обсипається стеля, видніються сліди замокання від дощу. Враження: ніби через село і палац прокотився фронт або страшний смерч і залишив таку руйнівну картину. На згадку приходять Шевченкові слова: "І нема тому почину, і краю немає", адже про збереження та реставрацію палацової перлини Стрийщини і Львівщини ніхто серйозно не говорить. Невже справді "оглухли, не чують, кайданами міняються, славою торгують" і в час незалежної України?»

Замок сьогодні

Допускати продаж старовинних замків та палаців небезпечно, говорив мистецтвознавець Борис Возницький. «Всі приватники, які купили замки, жоден нічого не робить, – зазначав він. – У Старому Роздолі палац, палац у Підгірцях (Стрийського району), куплений киянами, – вже стіни розвалюються. Палац у Старому Роздолі купили за 200 з чимось тисяч гривень. Перший власник перепродав другому за 400. Цей другий на 6 мільйонів викрав звідти речей і продав палац третьому – за 600 тисяч, і третій нічого не робить».

Щоб такого не відбувалося, держава повинна чітко контролювати виконання зобов’язань тимчасовими власниками, говорять експерти. У Законі «України «Про охорону культурної спадщини» сказано: якщо в зазначений термін реставрація замку чи палацу не проведена, об’єкт має бути повернений державі. Однак прикладів роботи такого механізму на практиці поки не існує.

Правда, на даний момент замок у Підгірцях виставлений на термінову продажу власником Рибієм М.П. Ось документи купівлі-продажу замку(20.09.2000р.) та Акт технічного стану палацу (10.11.2005р.)

$G:\DSC03460.JPG$ Молодий архітектор Ю. Корінець розробив проект відновлення замку, займався ескізом реконструкції фасадів панського палацу. За його словами, зараз архітектурі села надається дуже мало уваги , тому вона не розвивається. Думає , що село має зберегти своє природнє обличчя , а як наслідок, і культуру, а не перетворюватися в місто і вважає це одним з основних своїх завдань. Реконструкція замку(авт. Корінець С.)

$G:\DSC03458.JPG$

Ми маємо надію на те, що знайдуться люди, яким не байдуже історичне минуле нашої країни. Адже народ, який не цінує минулого, не має майбутнього. І якщо до замку йтимуть старі і малі, щоб провести час дозвілля, зустрічатимуть сонце випускники, в день весілля приходитимуть молодята,лікуватимуться джерельними водами хворі – це означатиме, що існує зв'язок епох і поколінь, і ми шануємо історію свого краю

Учень

Охоплені сумними думками, виходимо на подвір'я і прямуємо в дендропарк.

Уява, сон, ява? Забилось серце шпарко,

Стріча мене сосна і наш рудий каштан.

І знову я бреду в урочій тиші парку,

Де творить свій шедевр незримий Левітан.

В руках - де й узялись - листків строкатий жмуток.

Чарує вкотре зір ця ніжна філігрань

Я п'ю і п'ю їх терпкуватий смуток,

І подумки лечу за видимого грань.

(Степан Підлужний)

Підгірцівський дендропарк був заснований у 1880 році тодішнім власником маєтку паном Станіславом Бруніцким. Він був дорадчим у агрономічній школі села Бережниця і великим любителем екзотичної флори.

У другій половині XIXстоліття в садово-парковому мистецтві з'являються нові тенденції, що знаменуються повним розривом з сентиментальною символікою. Основою композицій садів і парків стають рослини, багатство форм і кольорів яких становить цінність парків. Це період ботанічних відкриттів, колекціонування нових видів і форм декоративних рослин. Сюди відноситься початок створення багатої дендрологічної колекції парку.

В акуратно розбитому парку з посипаними дрібненьким гравієм та піском доріжками, обабіч головної алеї з фігурно підстриженими кущами, котрі тяглися зеленими шпалерами, стояли білі кам'яні скульптури на теми з грецької та римської міфології й історії. Серед них - німфи Дафни, котра тікає від Аполлона, який закохався в неї, за що мама обернула її на лаврове дерево; одного з богів-титанів Атланта; чарівної і доброчинної Лукреції, інші.

У дендропарку площею приблизно 2,5 гектара, закладеному наприкінці XIX ст., росли, крім місцевих, різні екзотичні для України дерева і кущі: платан, сосна чорна, ялина колюча, біота східна, гінкго білоба, бук східний, кипарис, тюльпанове дерево, американські секвої та липи, канадські дуби, амурські буки, японські та європейські модрини, горіхоплідні кипариси тощо.

Хоча злочинна руйнівна рука позбавила парк багатьох екзотичних і рідкісних поріддерев, парк усе ще милує зір. Безумовно, поза конкуренцією за враженням від нього залишається величезний п'ятистовбурний платан. Однак через

відсутність догляду дендропарк позаростав кущами-"саморостами", травами,

"драпа-ками" і все зриміше дичавіє. О, невблаганний часе, невже й ця жива

рукотворна краса приречена захиріти і пропасти на очах у своєї влади, громади і держави?»

( Р. Пастух «Стрийщина».)

Цей куток природи – унікальне місце для відпочинку людей. І, здається, лунає стогін

цих дерев про допомогу, які є окрасою села і повільно відходять у вічність. Тут є

ставок, створений для дозвілля панської сім’ї, якому теж необхідна допомога. Кожен

з нас не відказався би відпочити на березі ставка, спостерігаючи за плаваючими рибками. Понищили наш сад і парк наш занедбали.

Ні лави в парку тім. Чого туди,чого?

Нові часи – відтак і ставки , і проценти.

В природи ж, як не крийсь, все глибше ми в боргах.

Красу перевели у долари, у центи,

Знівелювали честь на совісті торгах.(С. Підлужний)

У 2011 році у парку с. Підгірці проходила міжнародна акція «Ми твої друзі, природо» за ініціативи сім’ї Герги, в якій брали участь учні Стрия, Підгірцівської школи- інтернату, а також поляки, чехи. Було здійснено прибирання території, конкурс малюнків, маркування рідкісних дерев парку під керівництвом викладача Львівського лісотехнічного університету, який провів опис цих дерев, а також на прохання С.Бердник склав перспективний план відновлення парку. Переможці у конкурсі малюнків були нагороджені поїздкою у Польщу та безкоштовним правом відвідувати курси польської мови у м. Стрию. Тому найкраще було б віддати парк в аренду людям, які можуть і бажають повернути йому красу і велич, зробити перлиною нашої місцевості.

Учень:

Ліс – царство тиші і багатства. На окраїнах зустрічаємо купи сміття і банок, не зважаючи на організований вивіз сміття. Лісові масиви залишаються важливим регулятором водного балансу, засобом очищення повітря охороняють поля від ерозії.

Масова вирубка лісів, яка ведеться зараз, позбавляє цих функцій нашу територію.

$G:\фотографія\IMG_1707.JPG$ $G:\фотографія\IMG_1695.JPG$ $G:\фотографія\IMG_1696.JPG$

Справжнім ворогом дерев можна вважати омелу, яка висмоктує поживні речовини і спричиняє загибелі дерев. Колись у садах, насадженнях велася боротьба з паразитом дерев, проводилися рейди по знищенню.

$G:\квіти\черемша (2).jpg$ $G:\квіти\підсніжник2.JPG$ $G:\квіти\підсніжник (2).jpg$ На нашій території ранньою весною на залитих сонцем галявинах і під деревами, коли ще лежить сніг, з’являються ці милі оку паростки. Весна милує своїми білосніжними посмішками. У повітрі стоїть неперевершений аромат. Життя розквітло, знову почалася весна, луки вкриваються чарівними білоквітими вишиванками – це розквітає білоцвіт весняний, підсніжник звичайний. Ці рослини занесені до Червоної книги України. Їх охороняють у природних заповідниках Медобори й Канівському, Кримському та Карадазькому, Ялтинському. А також вирощують у ботанічних садах. Також у нас росте ще одна рослина Червоної книги – цибуля ведмежа. Всі три рослини мають компактне поширення – «Під гуральнею», де є вихід підземних вод, лісові масиви. Пропоную у зверненні до голови сільської ради порушити клопотання про створення тут заповідного урочища, поставити відповідні знаки, щоб не знищувати рослин Червоної книги, вести бесіди серед школярі. Рослини Червоної книги:цибуля ведмежа, білоцвіт весняний, підсніжник звичайний.

$G:\природа\Yeri var.jpg$ ВІД ІМЕНІ ДЕРЕВ

Деколи після всього, що випало в житті, мені хочеться стати деревцем — гарним, струнким і зеленим. І шелестіти собі на сонці, приймаючи в гості весняні акорди, радісних пташин і співати з ними, не піклуючись про хліб насущний.

Але потім дивлюся на понищені гілки й думаю: оце вилізуть на мене, тобто на дерево, смішні дітлахи і почнуть мене згинати, тормосити, обламувати.

І тоді я лагідно сказав би:

-Чуєш, малюче? Ти є сильний і великий, але, будь ласка, не ламай моїх сонячних мрій, що тягнуться у вічність.

А малюк від подиву міг би впасти на землю.

Тому дерева не розмовляють людським голосом, щоб діти не поранились, падаючи вниз від казкової несподіванки.

— Але чуєш, малий? Дуже прошу: не ламай, не знищуй дерева. Вони ж дають тобі чисте повітря без жодної копієчки. Чуєш, малий, ти ніколи б не їв морозива, ні шоколадок, якби доводилося платити ще й за повітря.

Дерева дають нам змогу побути на висоті.

Це я прошу від імені дерев, які ростуть під вікнами людей в зелено-сонячній мелодії задуманого неба.

(З. Филипчук)

Учень:

До внутрішніх вод місцевості належать ставки, підземні води, р. Жижава. Річка Жижава протікає на північному заході від села Підгірці. Довжина її – 68 км.

Ставки створені на початку ХХ ст. для розведення риби, що чергувалось насадженням городніх культур на багатих гумусом рунтах дна ставків. Копали ставки люди знавколишніх сіл.

$F:\Підземний ручай.jpg$ Спогади Я. Й. Кухтій

У 1918 р. мій дідо Іван Щенх був полоненим у пана і копав стави. Були іспанці, угорці, чехи. Розповідав, що іспанці смакували слимаками, яких тут було досить

Село Підгірці розташоване на верхніх терасах р.Стрий. Тут проходить вододіл між ріками Стрий і Свіча (права притока р. Дністер). Саме підземні води села живляться за рахунок Свічі. Уздовж підняття зустрічаються багато виходів підземних вод на поверхню – джерел.

Вони багаті мінеральними солями,особливо кремнієм. Ці води частково досліджував Бойко Степан Іванович. За його словами , особливо багаті на мінеральні речовини грунти, які розташовані в місцях виходу підземних вод. Кремнієм збагачуються овочі, які вирощують на городах. Вони здавна оздоровлювали жителів села і цінуються до цих пір. Часто за межі городніх ділянок виникали суперечки. За переказами старожилів воду одного з джерел використовували для покращення зору, промиваючи очі. Аналіз цієї води показав, що вона містить селен. Використовували воду для побутових потреб, у посушливі роки – для зрошення. У зв’язку з вирубкою лісів, проведенням дренажних робіт рівень підземних вод знизився. Цілющі джерела. необхідно їх очистити, вивчити властивості води. Правда, фірма «Оскар» міста Моршина отримала дозвіл сільської ради на забір підземних вод. Про наслідки цього водозабору можна побачити через декілька років. Адже це може привести до зниження вод у місцевих колодязях, зменшення живлення ставків і неможливістю розведенням риби, а також зникнення рослин Червоної книги, які ростуть біля струмків (підсніжник звичайний, цибуля ведмежа, білоцвіт весняний), у тому числі й порушаться цілісність екосистеми цієї території. Нижче розміщений дозвіл сесії сільської ради на збір матеріалів геологорозвідувальних робіт від 23 грудня 2008 року , де не вказані, як і при продажу замку конкретних умов.

А це рибне господарство у селі очима Ю. Корінця:

$C:\Users\Таня\Desktop\Рибне фермерське господарство в с.Підгірці\Будинок фермера ж.jpg$

Рибне фермерське господарство (перспективи розвитку)

$C:\Users\Таня\Desktop\Рибне фермерське господарство в с.Підгірці\Перспектива.jpg$

Учень:

Найбільшою окрасою, серцем і душею населених пунктів є люди. Людність – це населення села, сільська громада у її фізичному складі (кількість населення, поділ за статтю і віком, природний рух, міграції тощо) і у якісному вираженні (соціальний склад, культура, освіта, релігія). Звичайно, сільська громада – непроста сума фізичних осіб, а ще й організація їх на певні групи за соціальним складом, інтересами, видами діяльності. Інформація про кількість населення у селі, майновий, конфесійний склад, освіченість та інші характеристики знаходяться у багатьох джерелах, насамперед, у матеріалах австрійських, польських і совєтських переписів, церховних Шематизмах.

Динаміка населення – це зміни його кількості по окремих роках чи за великими періодами. Причини цього процесу найрізноманітніші. Це додатня чи від’ємна різниця між народжуваністю і смертністю, зовнішні міграції, втрати під час епідемії, війн, голодування, які призводять до зменшення населення. Всі вони мали місце в Підгірцях у минулі часи. У наш час на динаміку населення вплинули господарсько – економічні процеси повоєнної індустріалізації, виїзд молоді на навчання без повернення у село, економічна міграція заробітчан. У динаміці населення села протягом ХІХ - ХХ ст. спостерігається декілька піднесень і спадів – великих і малих хвиль.

Підгірці в 1902 р. Відомості про населення у різні роки, а також інші дані про село знайдено у Шематизмах духовенства Львівської архієпархії Австрійських переписах. Так, у

1857р. було 467 жителів;

1859 – 423

1887 – 488

1906 – 530

1909 – 692

1914 – 754

1921 – 686

1924 – 628

1931 – 708

1935 – 845

1936 – 779

1939– 760

Село Підгірці, 1902 рік

Графік чисельності населення с.Підгірці за 1857 – 1939 рр.

Так, у 1935 році у селі проживало найбільше людей. На 1 січня 2013 року у селі 813 осіб.

Головними характеристиками природного руху населення є народжуваність і смертність, різниця між цими показниками, яка відображає природний приріст або спад кількості людності.

. За період з 1970 – 2012рр. спостерігається декілька хвиль збільшення природного приросту населення (1975 р. - 13 осіб, 1976 р. – 9, 1989р. - 8 ), а від 2000 року спостерігається 0-вий та від’ємний природний приріст ( див. таблицю і графік). На 1 січня 2012 р. у Підгірцях проживало 804 жителі, є 250 дворів. Природній приріст зменшується, тобто смертність перевищує народжуваність. Правда, за 2012 рік у селі померло 9 людей, народилося – 11 дітей, природний приріст додатній і становить 2 особи. Всього населення на 01.01.2013р. – 813 осіб. Це межа, за якою вимирання і зникнення нації. «Село вигибає», - писав колись, ще за цісаря, Марко Черемшина. Очевидно, той роковий час настав аж тепер. А ми ніяк не збагнемо засвідчену світовим досвідом істину: «У багатих держав бідних сіл не буває».

Графік природного приросту за 1970 – 2011 рр. в селі Підгірці

Статево - вікова структура населення відображає співвідношення чоловіків і жінок по роках. Це одна з важливих демографічних особливостей. Статева структура залежить від народження дівчаток і хлопчиків. В Україні переважання жіночого населення пояснюється великою їх кількістю у старшому віці, меншою смертністю жіночого населення. Хлопчиків, як правило, в нашій країні народжується дещо більше від дівчат, але до 16 років їх кількість майже одинакова.

У селі зберігається основна закономірність статевого розподілу населення. На кінець 2012року в нашому населеному пункті проживало 399 чоловіків та 404 жінки. На 1 січня 2013 р. кількість населення в селі – 813 осіб (для порівняння – на 01.01.2012р. - 804людини). Отже, за рік населення збільшилося на 9 осіб: за рахунок природного і механічного приросту. Жінок у селі 51 %, чоловіків – відповідно – 49 %. Такий стан створюється переважанням жінок категорії 81-85 років (жінок – 14, чоловіків - 2). Людей віком 86 – 90 років четверо: 2 жінки (Бойко Марія Марківна, 1925 р.н., Ципук Катерина Петрівна, 1926 р.н.) та 2 чоловіки ( Ципук Степан Петрович, 1923 р.н., Бас Володимир Степанович, 1926 р.н.).

У молодих вікових категоріях ситуація неоднорідна з переважанням чоловіків. У віці 0-5 років більше хлопчиків (відповідно: 16 – дівчаток, 21 - хлопчик ), 11 – 15 років (18 – дівчат, 25 хлопців), 21 – 25 років (32 особи жіночої статі, 41 - чоловічої), також у віковій категорії 26-30, 31 – 35 та 36 – 40 років більше чоловіків (див. діаграми). У структурі населення старшого 40 років більше жінок.

Можна говорити про старіння населення села. У віковій категорії до працездатного віку (1-16 років) 116 осіб – 14%, а понад 60 років 158 осіб – 19%. Статево-вікова піраміда населення села Підгірці є типовою для України вцілому – як країни з I типом відтворення населення. Ця діаграма б називалася пірамідою, якби при основі найбільше були чоловічого і жіночого населення. Для неї характерно переважання чоловіків при основі ( до 40 років), жінок у верхній частині діаграми. Особливо розтягнута у чоловічій частині для віку 16-40 років.

Учень

Чорнобиль в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час — Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю 300 Хіросім.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС «Фукусіма-1», як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічними збитками.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення.

Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР і світу. Це наклало деякий відбиток на хід розслідування її причин. Підхід до інтерпретації фактів і обставин аварії мінявся з часом і повністю єдиної думки не існує досі.

Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на АЕС Форсмарк були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені з східної частини СРСР та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.

Односельчани – чорнобильці

Кухтій І.М. Кухтій Д.В.

1. Кухтій Іван Михайлович

2. Кухтій Дмитро Васильович

3. Бойко Степан Григорович

Спогади Кухтій Івана Михайловича, 1960 р.н., записала Вовщук Л.В. 23 01. 2013р.

Народився я 26 квітня, якраз в той день, коли через роки сталася Чорнобильська трагедія. Працював у механічній колоні № 119, яка налічувала 300 робочих. Ми прокладали залізниці по теренах СРСР. 13 травня 1986 р. семеро нас з колони направили на ліквідацію наслідків аварії. Зі мною були з нашого села Дмитро Кухтій (зварювальник) та Бойко С. Г., 1932 р.н., помер у 2002 р. Він 3 місяці працював кочегаром у Чорнобильській зоні. Кухтій Д. виконував зварювальні роботи. Я працював біля реактора на бульдозері. Щоб охолодити його, хотіли підвести азот. Біля реактора викопали котлован ескаватором, а ми бульдозерами забирали землю. Працювали всього 5 годин. Дуже багато людей виконували різні роботи. У котлован поставили бурильні установки горизонтального буріння, щоб дістатися фундаменту, але натрапили на граніт, викликали тунельників. На реактор скидали мішки з піском із вертольотів.

Учень:

Ґрунти

Ґрунтовий покрив різноманітний, що пояснюється умовами рельєфу, зволоженням, материнськими породами. Материнські породи представлені суглинками, лесами, пісками..

Первинні, незаймані ґрунти збереглися під лісовими масивами, луками. Решта ґрунтів здавна обробляються, а їх структура і вміст гумусу дуже змінені.

Виділяють типи ґрунтів: дерново-підзолисті, лучно-болотні, сірі опідзолені. Дерново-підзолисті ґрунти поширені на понижених формах рельєфу. Процент гумусу незначний(1,5-2%), потужність 20-30 см. Сірі опідзолені ґрунти (лісові) зустрічаються на лесовидних суглинках

$F:\Природа\P6080016.JPG$ Материнська порода –лесовидні суглинки

Гумусу в них1,5-2,5%, потужність 50-70 см.

Слабо структурні, потребують вапнування. Лучно-болотні ґрунти поширені на нижніх терасах річки.

Ґрунти відзначаються кислотністю і заболочуваністю.

Для нейтралізації кислої реакції проводять вапнування.Для зменшення заболоченості проводять дренажні роботи. Особливо поширений відкритий тип дренажу – система каналів. 80% орної землі охоплено дренажною сіткою відкритого і закритого типу. На 78% природних пасовищ проведено відкритий дренаж.

Зараз система каналів у занедбаному стані. Ніхто не чистить, не слідкує за їх станом.