Урок "Класифікація та фізичні властивості кислот"

Класифікація та фізичні властивості кислот

(урок хімії в 8 класі)

Москалець С.П., вчитель хімії та біології Сираївського ліцею, Козелецької районної ради Чернігівської області

 Мета:   - освітня: розширити знання про класифікацію неорганічних речовин на прикладі кислот; ознайомити учнів із поняттям „кислота”,  номенклатурою, фізичними властивостями кислот; закріпити знання про класифікацію кислот за складом, розчинністю;

 - розвиваюча: розвивати логічне мислення, пам’ять, вміння визначати та класифікувати     кислоти, давати назви кислотам;

- виховна: виховувати науковий світогляд, вміння брати відповідальність за прийняте рішення.  

Тип уроку:    урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

1.                Організація классу
2.            Актуалізація опорних знань

•                 Які класи неорганічних сполук Ви знаєте?
•                 Розподіліть наведені речовини на три групи

СаО,  Аl(ОН) _3,  СuО,   НСl,   Fе(ОН) _2,   НNО_3,   NаОН,   Н₂SО ₄

І група- оксиди. Що таке оксиди? На які групи поділяються оксиди?

ІІ група - основи. Які сполуки називаються основами? Які основи Ви знаєте?

ІІІ група – кислоти.

ІІІ.   Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні на уроці ми з вами продовжуємо подорож по хімічній країні «Класи неорганічних сполук». І як Ви вже зрозуміли, мова йтиме про КИСЛОТИ.

Повідомлення теми і завдань уроку.

IV.   Вивчення нового матеріалу

Визначення «кислота»

У 1778 французький хімік Антуан Лавуазьє припустив, що кислотні властивості зумовлені наявністю в молекулі атомів Оксигену. Ця гіпотеза швидко довела свою неспроможність, тому що багато кислот не мають у своєму складі Оксигену, у той час як багато сполук Оксигену не виявляють кислотних властивостей. Тим не менш, саме ця гіпотеза дала назву кисню, як хімічному елементу.

У 1839 німецький хімік Юстус Лібіх дав таке визначення кислот: кислота – це гідрогенвмісна сполука, Гідроген якої може бути замінений на метал з утворенням солі.

Першу спробу створити загальну теорію кислот і основ зробив шведський фізикохімік Арреніус. Відповідно до його теорії, сформульованої в 1887, кислота - це з'єднання, дисоціюють у водному розчині з утворенням іонів водню H⁺. Теорія Арреніуса швидко показала свою обмеженість, вона не могла пояснити багатьох експериментальних фактів.

Сучасне формулювання:

Кислоти- це складні речовини, які містять у своєму складі атом чи декілька атомів Гідрогену та кислотний залишок.

Н_n КЗ

Валентність кислотного залишку дорівнює кількості атомів Гідрогену(n) у кислоті.

Класифікація кислот

Всі кислоти поділяють на органічні та неорганічні.

Існує багато класифікацій неорганічних кислот: за складом, основністю, силою, розчинністю, леткістю.

Залежно від того, входить Оксиген до складу кислотного залишку чи не входить, кислоти поділяються на оксигеновмісні та безоксигенові. Залежно від кількості кислотних атомів Гідрогену молекули кислот поділяються на одноосновні, двоосновні, триосновні.

За здатністю розчинюватися у воді кислоти поділяють на розчинні та нерозчинні.

Назва кислот

Існують традиційні та систематичні назви кислот(с. 141).

Для безоксигенових кислот систематичні назви складаються з лат. назви неметалічного елемента із закінченням -ідна (-идна) та слова «кислота».    

Традиційна назва хлоридної кислоти – соляна, тому що її добували з кухонної солі. Традиційна та систематична номенклатури для кисневмісних кислот не збігаються. Систематичні назви таких кислот складаються з латинської назви кислотного залишку та слова «кислота».

Фізичні властивості кислот

За стандартних умов багато кислот — рідини (H₂SО₄, HNО₃), але є й тверді кислоти — ортофосфатна Н₃РО₄, силікатна (драглиста маса) H₂SiО₃. Всі кислоти важчі за воду. Деякі кислоти леткі (НСl, HNО₃), вони мають задушливий запах. Майже всі кислоти безбарвні.
 Кислоти — їдкі речовини. Особливо небезпечні сульфатна, нітратна та хлоридна кислоти. Вони роз'їдають папір, деревину, тканини. Бризки кислот, що потрапили на шкіру, можуть спричинити хімічний опік. Тому поводитися з кислотами треба обережно. Особливо слід берегти очі. В хімічних лабораторіях під час роботи з кислотами очі захищають окулярами. Якщо бризки кислоти потрапили на шкіру або в очі, їх треба негайно змити великою кількістю води і звернутися до медпункту.

Цікаво знати:

•              Сульфідна кислота H₂S є у вулканічних газах і у водах мінеральних джерел.
•              Хлоридна кислота НСl входить до складу шлункового соку.
•              Карбонатна кислота Н₂СО₃ — до складу природних мінеральних вод (Боржомі, Нарзан, Миргородська).
•              Нітратна HNО₃ і сульфітна H₂SО₃ кислоти трапляються в дощовій воді («кислотні дощі»).

«Кислотний дощ» — усі види метеорологічних опадів: дощ, сніг, град, туман, дощ зі снігом, — кислотність яких вища від нормальної.

Мірою кислотності є значення рН (водневий показник).

Демонстрація. Дія індикатору на кислоти.

Повторення правил ТБ при роботі з кислотами.

V. Закріплення та узагальнення знань

1. «Третій зайвий». Відповідь поясніть

а) H₂S, Н₃РО₄, H₂SО₄; 

б) HNО₃, H₂CО_3,  Al(ОH)₃; 

в) HF, H₂SiО₃, HNО₃.   

2.Встанови відповідність

  1. H₂SO₄                        а.  SO₃

  2. HNO₃                         б.  N₂O₅

  3. H₂SO₃                        в.  SO₂

  4. H₃PO₄                         г.  P₂O₅

3. Розгадай кросворд, дописуючи назви кислот.

1) Назва кислоти, яка містить кислотний залишок SіO₃^2-.

2) Яка кислота має валентність кислотного залишка - І.

3) Назва кислоти, яка за агрегатним станом тверда.

4) Назва кислоти, формула якої H₂SO₄.

5) Назва кислоти, яка міститься у шлунку.

6) Назва кислоти, яку ми п’ємо.

7) Назва кислоти, формула якої HNO₃.

VІ. Підсумок

VІІ. Домашнє завдання

•                 Опрацювати § 27, повторити §11;
•                 Вивчити назви кислот с. 141;
•                 Виконати завдання  №6 с143,   № 12 с144 (підр. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл..⁄Г.АЛашевська, А.А.Лашевська. – Київ : Генеза. – 2016.)