Урок "Контрольний твір-опис тварини за власним спостереженням"

Тема уроку: Контрольний твір-опис тварини за власним спостереженням в художньому стилі.

 

Мета: ознайомити учнів із жанровими особливостями художнього опису; удосконалювати творчі вміння створювати опис тварини в художньому стилі, мовну й мовленнєву культуру п’ятикласників; розвивати образне мислення, спостережливість, самостійність думки; виховувати любов до тварин.

Вид уроку: урок розвитку мовлення.

 

І. Прес-конференція.

  —Пригадайте, що таке опис?

  —Які бувають описи? Якими є їх особливості? (Науковий і художній)

  —Чи часто трапляються тексти суто описового характеру?

  —З якою метою вживаються опис в текстах розповідях та роздумах?

  —У чому полягає особливість опису тварин?

Коментар:

      В описі передаються ознаки тварини, які людина сприймає зором, слухом або на дотик, описується зріст, розмір, масть, форма тулуба, очей, вух, хвоста тварини, описується її вдача.

 

Завдання 1. Визначте стилі уривків з описами тварин.

1. Очі в пацюка були, як блискучі намистинки. Сірі, цупкі вуса рвучко сіпалися. Чорний хвостяра нагадував гумовий шнур.
2. Як голубий вогник, промайнула в повітрі галаслива сойка. Вона примостилася на гілці і з цікавістю втупилася в мене некліпним поглядом.
3. Видра має довге тіло (1м 20см), довгий хвіст (40см), короткі ноги, круглу голову з чорними очима, темно-буру лискучу шерсть на спині та з боків і сріблясту на нижньому боці шиї і на животі. Коли тварина рухається по суші, передні й задні лапи її сходяться, і все тіло вигинається дугою вверх.

 

 

ІІ. Постановка плану твору.

1. Добре уявити, про яку саме тварину хочете писати твір, від цього відштовхуватись.

2. Продумати вступ, основну частину та кінцівку.

2.1. У вступі вказати, яку тварину хочете описувати, де ви побачили цю тварину (вдома, на вулиці, на картині, на фото).

2.2. В основній частині перейти до опису тварини (с. 162):

 а) Зріст (розмір) тварини. Її масть (забарвлення).

 б) Яка в тварини шерсть (пір’я, луска).

 в) Який у неї писок, вуха, очі.

 г) Яке в тварини тіло (тулуб).

 ґ) Що у вигляді тварини найбільше впадає в око.

 д) Звертатись до своїх відчуттів: зорових, слухових, дотикових, загальне враження від тваринки.

2.3. Кінцівка має підсумовувати вищесказане: які почуття викликає у вас тваринка (ваше ставлення до неї).

3. У творі найголовніше висловлювати думки послідовно: якщо ви почали говорити про забарвлення тварини на початку речення, то маєте цим і закінчити його, а не перестрибувати, наприклад, до її очей чи вух.

 

Приклад: У мене є улюблена кішка. Хутро все сіре, тільки лапки білі у неї.

 

Діти трусять каштани і набирають їх повні шапки. Вони зігнали з дерева горобців. Бо каштан – чудова річ. З нього можна робити і солдатів, і танки, і пароплави.

(Що недобре у такій постановці слів, речень?)

 

ІІІ. Художнє оформлення твору.

1. Підбирати слова-синоніми та порівняння, уникати тавтології.

 

Завдання 2. Чому речення побудовані неправильно? Замініть тавтологічні слова та вирази так, щоб речення звучали багатше.

Все життя Шевченко присвятив народу. Ніколи його не залишав інтерес до народу. Ніколи він не думав про себе. Він жив турботами про людей.

 

Завдання 3. У кожному зі словосполучень до прикметника дібрати антоніми (пригадати, що таке антоніми).

тулуб короткий                                                  плями тьмяні

писок приплюснутий                                       смуги невиразні

ноги криві                                                            хвіст куций

зріст низький                                                      кігті тупі

шерсть жорстка                                                  зуби дрібні

масть блякла                                                      ніс сухий

хутро облізле                                                      вуса обвислі

 

Опорні слова

Частини тіла: шерсть, вушка, мордочка, носик, колючки, хвостик, лапки, тулуб, хутро, шийка, голова, оченята, чубчик, чубок.

Вигляд (як ми бачимо): невеличкий, крихітний, знатний, як намистинки, мов ґудзики, барвистий, як клубочок, розкуйовджений, рябий, блискучий, різнобарвний, каштановий, карий, рудий, бронзовий, сріблястий, попелястий, вороний, смоляний, аж вилискує.

Звуки (що ми чуємо): голосистий, крикливий, співучий, м’який голос,  тихенький, ніжний, муркоче, вигавкує, дзвінкий, голосний, гучний, лункий, мелодійний, милозвучний, неприємний, скрипучий, тріскучий.

Дотик (що відчуваємо, коли торкаємось): гладенький, пухнастий, шовковистий, приємний, шорсткий, як пух/пушок, оксамитовий, розкішний, колючий, зашкарублий, зароговілий, твердий, вологий, як хмаринки.

Характер: жвавий, неслухняний, непосидючий, спокійний, врівноважений, поміркований, неповороткий, благородний, хитрий, грайливий, кумедний, мудрий, вдячний, вірний, поважний, лінивий, впертий, господар/господиня, спритний, енергійний, млявий, сонний.

 

 

Приклади текстів

1) Цуценя.

Бабуся і дідусь подарували мені маленьке цуценятко – Джеську. Я давно мріяв саме про таке цуценя.

Йому було лише три тижні, і воно тільки-но розплющило оченята, тому виглядало дуже кумедно.

Це був пудель. Невеличкий на зріст, мав сіро-голубу хвилясту шерсть, хвіст і довгі вуха – чорні і кудлаті.

Найкумеднішою була Джесьчина мордочка: маленький прохолодний шкіряний носик, схожий на кнопку, і темні оченята, що нагадували намистинки.

Сам песик був крихітний. Коли я хотів зігріти його, то носив на руках, а воно ховало мордочку в мою одежу.

Коли Джеська грався чи бігав, то здавалося, що то котився вовняний клубочок.

Із задоволенням цуценя пило молочко і їло спеціальну їжу для маленьких собак.

Уже дев’ятий рік живе Джеська у нашому обійсті та охороняє наш спокій. Джеська – мій вірний друг.

2) Їжачок.

У нашому малиннику оселився їжачок. А побачила його я випадково. На стежці лежав маленький клубочок, вкритий панциром, утиканим голками. Він не злякався, і я підійшла до нього зовсім близько.

Їжак – єдина тварина, що досить близько підпускає людей до себе. Але не тому, що він такий хоробрий. Просто їжак недобачає, а більше посилається на нюх.

Коли мене побачив, згорнувся в клубочок. А коли у їжачка страх минув, він випростався і я змогла розгледіти його довгуватий, округлий тулуб. Зверху вкритий важким колючим кожушком, а знизу світлою шерстю.

У нього лапки такі коротенькі, що їх важко розгледіти. А як він кумедно бігає. Є у нього і хвостик, але він ледь помітний. Мордочка у тваринки  хитра, з маленьким зморшкуватим носиком. Очі чорні, мов вуглики, грайливі, а вушка маленькі. Коли до нього наближатися, він починає фиркати.

Ось такий гість живе у нашому малиннику.

 

Домашнє завдання

Написати твір-опис тварини за власним спостереженням.