Урок "Лексикологія. Запозичені слова. Виправдані та небажані запозичення"

Про матеріал

Це урок, побудований на формах інтерактивного навчаннія, щоб узагальнити свої знання з теми "Запозичені слова в українській лексикології. Виправдані та невиправдані запозичення". Робота в групах, дискусійна сітка Алверманна, „акваріум” – це той перелік використаних форм і методів, який реалізує учня як активного учасника навчального процесу.

Перегляд файлу

Урок української мови у 10 класі

Тема. Лексикологія. Запозичені слова. Виправдані й небажані запозичення.

Мета: виробити в учнів систему поглядів щодо вживання запозичених слів, визначити основні типи помилок у вживання іншомовних слів, з’ясувати причини появи їх; розвивати комунікативні навички учнів, уміння самостійно мислити аргументовано доводити свою думку, оперувати лінгвістичними поняттями і категоріями; ознайомити учнів з методами дослідницької роботи; формувати навички ведення дискусії; підвищувати рівень мовленнєвої культури учня

Хід заняття

І. Повідомлення теми, мети, завдань заняття, мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Наше завдання – дослідити важливу мовну проблему – вживання запозичених слів. Водночас, розглядаючи її, ми працюватимемо над питаннями слововживання, чистоти мови та мовлення.

Кожен із вас сьогодні буде у ролі дослідника. Спробуйте продемонструвати вміння творчо мислити, всебічно аналізувати мовні поняття і явища, висловлювати власні думки й аргументовано переконувати інших у правильності обраної позиції, додержуючись при цьому високого рівня культури ведення дискусії.

ІІ. Теоретичне дослідження проблеми вживання запозичених слів

Постановка проблемного завдання.

Вироблення системи поглядів щодо вживання іншомовних слів.

Підготовчий етап

Усне повідомлення учня:

В українській мові є близько 10% чужомовних за походженням слів. Одні з них стали загальновживаними, а отже, доступними і зрозумілими кожному. Ми до них звикли і навіть не підозрюємо інколи, що це не власне українські слова. Серед них можна виділити лексеми, поширені в усіх або багатьох мовах з однаковим чи подібним звучанням. Це міжнаціональні слова, або інтернаціоналізми (переважно вони є термінами науки, техніки, економіки, політики, мистецтва, спорту): республіка, нація, демократія, мітинг, театр, дует, еволюція, олімпіада, старт.

Інші запозичені слова з певних причин (скажімо, виникли недавно або нечасто вживаються) не ввійшли до активного словника української мови, хоч лексичне значення їх ми розуміємо.

Формулювання проблемного запитання:

Чи є у світі абсолютно „чисті” мови, вільні від запозичень?

Науковий висновок членів творчої лабораторії:

Таких мов не існує, бо немає народу, який би жив ізольовано від світу й не контактував з іншими народами.

Відкритий діалог-дискусія

Слово керівника творчої лабораторії:

Незважаючи на те, що запозичення – природне явище в житті мов, єдиного погляду на вживання іншомовних слів немає. Навпаки, з цього приводу науковці висловлюють різні, часом діаметрально протилежні думки. Розглянемо деякі з них і спробуємо дати їм свою оцінку.

З-поміж членів творчої лабораторії обирається експертна комісія (3-4 учні), що стежитиме за ходом дискусій та записуватиме слушні пропозиції й зауваження, на основі яких підготує науковий висновок щодо вживання іншомовних слів.

Словникова робота:

мовний нігілізм – абсолютне неприйняття запозичених слів у мові;

мовний пуризм – боротьба за чистоту мови, очищення її від запозичених слів

Обговорення поглядів окремих мовознавців на мовний нігілізм

Деякі вчені занепокоєні великою кількістю іншомовних слів і вважають, що чужомовні елементи руйнують природу рідної мови. Саме тому вони виступають проти будь-яких лексичних запозичень, за повне очищення словника від іншомовних слів. Як ви оцінюєте таку наукову позицію? Схвалюєте чи заперечуєте?
Чи відомі вам приклади боротьби з самим фактом існування в мові запозичених слів?

(У період пробудження національної свідомості з’являється бажання очистити свою мову від іноземних впливів. Такий мовний пуризм свого часу пережили чехи, угорці, румуни. Українців мовний пуризм торкнувся в роки українізації /20-30-ті роки ХХ століття/ )

Чи відомі вам спроби запровадити власну, рідномовну, термінологію? Як ви до цього ставитесь?

(У період українізації були спроби замінити терміни іншомовного походження. Зокрема, пропонувалося вживати слова „рівник” (екватор), „стіжок” (конус), „витинок”(сектор), „приросток” (префікс), „наросток” (суфікс), „неділка” (атом).

Учений С.Караванський, наприклад, переконаний, що настав час повернути до словника „репресовані” за сталінського режиму українські терміни: „живе срібло” ( ртуть), „руханка” ( фізичні вправи), „прозірка” (слайд)

Прокоментуйте наведене висловлювання Святослава Караванського:

„Відродження нашої самобутньої термінології – це вимога нашого національного „Я”: хай термінологія комусь здається недосконалою, але це наша термінологія, і міняти чи удосконалювати її ми воліємо самі.”

До чого призвело б намагання повністю очистити мову від запозичених слів?

Оцінка наукової позиції, пов’язаної із запереченням будь-якого контролю за процесом уживання іншомовних слів

Дехто з мовознавців вважає, що процес проникнення чужорідних елементів у мову цілком природний, закономірний, він тісно пов’язаний із відкритістю суспільства, з розвитком економічних і культурних зв’язків країни зі світом, через те й не потребує посиленого контролю спеціалістів. Чи справді це так? Як ви вважаєте?

(Потрібно зважати на межі проникнення чужорідних елементів у мову, бо неконтрольоване вживання запозичених слів може призвести до непередбачуваних наслідків).

Уявімо собі таку ситуацію: з активного вжитку поступово зникають власне українські слова й переходять у пасивну лексику, натомість панівне становище займають запозичені слова. Як би ви оцінили окреслену ситуацію? Що вона засвідчила б?

(Така ситуація засвідчила б припинення розвитку рідної мови, її остаточну загибель).

Що таке суржик? Чи потрібно викорінювати його?

(Суржик – це безсистемна суміш української та російської мов, якою послуговується певна частина населення. На жаль, цю мовну каліч часто чуємо не лише в живомовному середовищі, а й на українському радіо, телебаченні.

Сухомлинський писав: „Говорити такою скаліченою мовою – це все одно, що грати на розстроєній скрипці. Все одно, що з дерева красуню різьбити тупою щербатою сокирою”.

Наївно вважати, що люди тільки розмовляють суржиком. Вони ним також і думають. А це призводить до інтелектуально-моральної деградації).

Коментування висловлювань, записаних на дошці:
- Запозичення мають бути вмотивовані відсутністю мовних засобів для вислову того чи іншого поняття ( С. Караванський).
- У питанні про те, в якій мірі чужомовні слова можуть увіходити в українську мову, можна прийняти такий принцип: не цуратися їх, але й не бгати в нашу мову без міри (В. Самійленко).

4. Підсумки наукової дискусії. Вироблення власної системи поглядів на питання, яке розглядалось (групова робота згідно з правилами її проведення).

Заповнити таблицю

Проблема вживання запозичених слів

в українській мові

Перша позиція		Друга позиція
Словник української мови потрібно очищати від запозичених слів і в подальшому не допускати проникнення чужорідних елементів у мову		Процес проникнення чужорідних елементів у мову цілком природний, закономірний, нешкідливий, тому й не потребує посиленого контролю спеціалістів
Переваги	Недоліки	Переваги	Недоліки

Рішення:

5. Звіт про роботу експертної комісії

(приблизні висновки)

Рішення:

5. Звіт про роботу експертної комісії

(приблизні висновки)

Абсолютно чистих мов, вільних від запозичень, у світі немає, тому не існує народу, який би жив ізольовано, не контактуючи з іншими народами.
Запозичення – природне явище в житті мов.
Науково-технічний прогрес, ІТ-технології призводять до виникнення нових слів. Це закономірний процес. Ми не зможемо обійтися без інтернаціоналізмів «комп’ютер», «акаунт», «процесор» «блутус», «браузер», «чат», «вайбер», «монітор»…
Потрібно контролювати межі проникнення чужорідних елементів у мову.
Потрібно боротися не стільки з самим фактом існування в мові запозичених слів, скільки з явищами їх засмічення, передусім з суржиковими елементами, які притуплюють наше мовне мислення.
Не слід нехтувати вдало створені питомі терміни, якими послуговувались вчені до початку 30-х років.
Іншомовне слово не збагачує, а навпаки, збіднює мову, коли його вживання не зумовлене доконечною потребою і призводить до тиражування словникових двійників.
Намагання повністю очистити мову від запозичених слів призвело б до збіднення, обкрадання лексичних засобів. Довелося б по-новому називати відомі предмети і явища, а це ускладнило б наше життя, спричинило б численні непорозуміння.