Урок літератури рідного краю на тему "Володимир Шинкарук - людина надзвичайного таланту"

Українська література 9 клас

Тема. Володимир Шинкарук – людина надзвичайного таланту.

Мета. Ознайомити із життєвим та творчим шляхом поета Житомирщини В. Шинкарука; сприяти вдосконаленню навичок виразного читання; розвивати інтерес до літератури рідного краю та вміння аналізувати твори; виховувати почуття гордості за славних земляків.

Обладнання: фото письменника, збірки творів, комп’ютер. 

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

       Вступне слово вчителя

-         Житомирщина – Батьківщина багатьох видатних людей, в тому числі й письменників: Лесі Українки, Всеволода Нестайка, Бориса Тена, Валентина Грабовського, Марії Павленко, Марії Пономаренко, Валерія Шевчука та інших.

       І сьогодні ми познайомимося із творчістю людини надзвичаайного таланту – Володимиром Шинкаруком.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.              Біографічна довідка.

В родині медичних працівників 19 серпня 1954 року народився Володимир Шинкарук. Тоді його сім’я мешкала у селі Вчорайшому Ружинського району на Житомирщині. З 1958 по 1967 родина Шинкаруків живе на теренах Хмельницької області, але згодом осідає в селищі Червоне Андрушівського району. 1971 року Шинкарук закінчив десять класів у місцевій середній школі та почав працювати завідувачем будинку культури при Червонівському цукровому комбінаті. Під час шкільних років захоплювався спортом, літературою та музикою. Як багато юнаків, довго не міг визначитися, чому він присвятить своє життя.

Після аварії на Чорнобильській АЕС прагнув втішити і надихнути своєю творчістю постраждалих та ліквідаторів.

Орієнтувався на бардівську творчість Володимира Висоцького, Юрія Візбора, Булата Окуджави. Захоплювався музикою гуртів “Бітлз”, “Дорз”, “Червоні гітари”, “Омега”, “Пісняри”, музикантів Енріко Масіаса, Чеслава Немана.

2010 року у митця діагностували онкохворобу. Почалася боротьба проти хвороби за життя. Володимир Федорович переніс дві операції. 6 грудня 2014 року митець помер.

Освіта барда

1971 року невдало намагався вступити до Київського університету, а 1972 року вступає на філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту ім. Франка. Після завершення навчання лишився на кафедрі російської та зарубіжної літератури.

Потім Шинкарука призвали в армію. Під час військової служби Володимир Федорович потрапляє до ансамблю танців і співу Прикарпатського військового округу: далися взнаки захоплення, навички і освіта.

Після демобілізації Шинкарук вступає на аспірантуру Київського педагогічного інституту ім. Максима Горького. Але Володимира більше цікавив його розвиток як композитора-барда і поета, тож він частіше відвідував записи програми “Телевізійний клуб авторської пісні” ніж зустрічі зі своїм науковим керівником професором Іваном Круком.

Як не дивно, Володимир Федорович закінчив лише два класи музичної школи. Переважно, навички музиканта здобув самостійно. Самостійно опанував музичку грамоту і гру на кількох музичних інструментах, захоплювався естрадною та народною музикою.

Кар’єра і посади Шинкарука

Перша офіційна робота Шинкарука — директор клубу. Ця робота дала розуміння освітньо-культурної роботи і навички організатора, що стало у нагоді під час військової служби. У його кар’єрному списку були посади асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету та Київського національного університету культури та мистецтв.

Дослідницька діяльність

Як дослідника, Шинкарука цікавила історія літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Володимир Федорович напрацював близько 60 статтей. Він автор серйозної наукової праці бібліографічного довідника “Літературна Житомирщина”. Плідною була співпраця із літературознавцем Петром Білоусом — разом вони написали навчальні довідники “Давня література. Практикум” (2003 р.), “Українська література. ХІ-ХVIII ст. Практикум” (2006 р.).

Творча скарбниця

Бард-професор став членом Національної спілки України. Публікував твори в журналах “Київ”, “Перець”, “Дніпро”. Його поетичні твори зібрані у п’ять книжок: «Moderato синіх сутінків» (1994), «На відстані ночі» (1996), «Перелітні дощі» (1999), «Перехрестя розлук» (2004), «Колискова для осені» (2009). Шинкарук також писав прозу: у його доробку є “Оповідання (2003 року) та “Нестандартний підхід” (2006 року).

Також Володимир Шинкарук займався озвучуванням аудіокнижок “Тренер” і “У затінку сонця”.

Його творчий музичний доробок зібраний у два магнітні альбоми (два альбоми “Дім для душі” 1998 і 2001 років) та шість компакт-дисків (“Дім для душі” 2002 року, “Колір тиші” 2007 року, “Перекоти-НЕБО” 2009 року, “Шестиструнний дощ” 2010 року, “Прислухаюсь до серця” 2013 року, “Дороже крови” 2013 року).

Визнання

Перемагав як автор і виконавець на багатьох музичних фестивалів і конкурсів. Композицію “Свіча”, яку повністю створив Шинкарук, визнали кращою піснею Міжнародного конкурсу молодих виконавців української естрадної пісні ім. Володимира Івасюка в Чернівцях. Фестиваль “Голос Азії” також приніс барду вінець кращої пісні — композиція “Місячний оберіг”. 1986 року професор-бард стає лауреатом обласної премії М. Шпака.

1991 року Шинкарук отримує почесне звання “Заслуженого працівника культури України”.

Давав концерти в Україні, Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США… Також Шинкарук був режисером і ведучим гастрольного турне “Червоної рути” країнами Європи.

2011 року митцю присвоїли звання почесного громадянина Житомира.

2. Прослуховування пісні В. Шинкарука. Обмін враженнями.

              https://youtu.be/ng5nzpBjctg

3. Робота над поезіями.

1.     Слово вчителя.

-         В. Шинкарук як справжній патріот, свідомий громадянин України не зміг не відгукнутися, не написати про своє бачення ситуації в Україні, тому створив поезію «Небесна сотня» – присвячену героям Євромайдану.

2.     Виразне читання поезії «Небесна сотня».

Їх нелюд-снайпер

                відіслав на небо…

Всі, як один,

             вони тепер у Бога.

Ні почестей, ні слави їм

                         не треба,

Вони життя поклали

                  не для цього.

Їх очі дивляться на нас

                       з пітьми безодні,

Що там попереду –

                  чи щастя, чи руїна?..

Найкращий пам’ятник Небесній сотні –

Єдина і щаслива Україна!

3.     Словникова робота, обмін враженнями.
4.     Визначення теми та ідеї твору.
5.     Слово вчителя.

-         В. Шинкарук був педагогом, тому добре знав усі будні і свята людей цієї нелегкої професії. Темі вчительської долі присвятив гумористичний твір «Заповіт вчителя».

6.     Виразне читання поезії «Заповіт  учителя».

Як умру то поховайте
Подалі від школи,
На педраді не згадуйте
Більше вже ніколи.
На вінок мені не тратьте
Ні грошей, ні часу,
Бо я маю, що вчительство
Не має запасу.
На могилі покладіте
Які-небудь квіти,
А в головах заховайте
План самоосвіти.
Зошит, ручку і щоденник
Дайте мені в руки,
І згадайте, друзі милі,
Муки мої, муки.

Прощавайте назавжди,
Двійки й одиниці,
Й ви, колеги-вчителі,
Й вчителиці.

Не прожив я так, як люди,
Не досипав ночі,
Над тими зошитами
Вилазили очі.
З’їла школа моє серце
І ще півпечінки,
Бо за нею я не бачив
Ні діток, ні жінки.
Місцевкому передайте
Моє шанування,
Так путівки не діждався
Я на лікування.
Ну, а заучу скажіте,
Хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі
Живого немає.

Прощавайте назавжди,
Педради й уроки,
Й ви, колеги-вчителі,
І вчительохи.

Директору передайте
Мою шану й дяку,
Нехай тепер поцілує
Мене в саму руку.
Треба вам запам’ятати
Вчителі майбутні:
В школі добре працювати,
Як нема в ній учнів.
Може станеться колись,
Що буде зарплата,
То випийте ви за мене
По сто грам на брата.
Ось і все, тепер прощайте,
Бо я точно знаю,
Хто учитель на цім на світі,
Той іде до раю!

7.     Висловлення вражень щодо прочитаного.
8.     Слово вчителя.

-         Багато поезій В.Шинкарук присвятив темі природи. Він описує красу навколишнього світу та використовує природу, щоб показати свій душевний стан.

9.     Виразне читання поезій.

 Вишня

Маленька вишня

Цвіла так пишно,

Цвіла так красиво,

Що стала схожа на біле диво.

…Не на землі,

  а на небі висіла

Тінь її

      біла-біла…

Не хочу в осінню пору

Як важко в осінню пору

Сміятися і співати…

В цей час печалі й покори

Дерева ідуть на страту.

Хмари, мов вовча зграя,

А мокрий вітер зі злістю

З дерев, наче кат, стинає

Понурені голови листя…

Спокій втікає від мене.

За що і з чиєї вини

Недавнє життя зелене

В асфальти втоптуєм ми?..

Як бути з цією бідою

І що тут робити треба?

… Мабуть, із новою весною

Все ж рватись до сонця і неба!

Не можу в осінню пору

Сміятися і співати…

В цей час печалі й покори

Дерева ідуть вмирати...

10.                        Обмін враженнями щодо прочитаного. Визначення настрою ліричного героя.

ІV. Закріплення навчального матеріалу.

Літературний диктант

1. Де народився В. Шинкарук?
2. Ким були його батьки?
3. В яких університетах навчався В. Шинкарук?
4. Назвіть збірки творів поета?
5. Яке почесне звання отримав В. Шинкарук у 1991?
6. Хто виконує пісні В. Шинкарука?

V. Підсумок уроку.

Складання сенкану.

Оцінювання.

V. Домашнє завдання.

Написати твір-мініатюру «Мої роздуми про творчість В. Шинкарука.