МЕТА УРОКУ:   розкрити перед учнями постать Карла Копинця як поета.Вивчити оновні відомості про поета  та його поезію,Виразно і вдумливо  читати поезії. Уміти визначати й коментувати основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів. Набувати навичок аргументовно висловлювати власні роздуми.Розвивати пізнання учнів у галузі української літератури краю. Виховувати любов,  шану та зацікавленість рідним краєм.

ОБЛАДНАННЯ:фотостенди про письменника,видання його творів,висловлювання дослідників його творчості, друзів по перу, портрет письменника.

ТИП УРОКУ: подача нового матеріалу з використанням інтерактивних технологій.

ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ЦІЄЇ ТЕМИ ВИ ЗМОЖЕТЕ:                                                ▪розповідати про дитинство Карла Копинця,його ставлення до батьків та родини;                                                                                                                                                                                                              ▪переказувати історію життя та творчості поета;                                                                ▪виразно і вдумливо читати його вірші;                                                                          ▪визначати основну ідею поезій;                                                                                          ▪пояснювати художні засоби прочитаних творів;                                                                ▪характеризувати образи;                                                                                              ▪висловлювати свої думки про вірші  та творчість Карла Копинця.                                                                                                              

ПЛАН УРОКУ                                                                                                                                                                  І. Мотивація навчальної діяльності (розігрування ситуації за ролями,інсценування)—5 хвилин.                                                                           ІІ.Оголошення теми та очікуваних результатів уроку(бесіда)—2 хвилини.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів (бесіда,метод «Мікрофон»)—5 хвилин.

 ІІІ.Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.Вступне слово вчителя.

2. Обмін необхідною інформацією про життєвий і творчий шлях   Карла Копинця (метод «Ажурна пилка»,робота в «домашніх» та «експертних» групах) - 15 хвилин.

3.Аналіз поезії Карла Копинця(робота в малих групах)-10 хвилин.

ІV. Закріплення знань, умінь та навичок(«Робота в парах». «Інтерв`ю письменника»)-3хвилини

V.Домашнє завдання.                                                                                                              VI.Підсумок (метод «Мозковий штурм») -4 хвилини

І хочеться і плакати й радіти                                                                                                               Що ти єси зі всіх земель—Земля!                                                           Що ми твої не сироти,а діти.                                                                                                                                                                                                   

      Карло Копинець                                                                                                         ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності,створення ситуації.

У кутку сидить мати,вишиває сорочку і тихенько співає українську народну пісню «Ой чий то кінь стоїть».Заходить хлопчик, сідає поруч  з нею і підспівує. Після:

Хлопчик :      Рiдна мамо моя, як люблю я,                                                                                                                                                                                                           Коли пiсню  співаєш ти.
А твої  руки роботящi -—
Таких у свiтi не  знайти.
Ти знов сорочку вишиваєш?

Мати :      Так, сину, вишиваю знов.
             Ти , лишень глянь, якi косиці
             Червонi розцвiли , як кров.
             І взагалi, щоб знав ти, любий,
             Червоний колiр-то любов...
             В життi наземнім мають люди,
             Любити ближнього свого. ?
             Коли тебе десь  хтось зобiдять
             Не злися, хлопче, на того
             Прости. Тодi, тобi, проститься
             Всевишній  бачить всiх i все...
 

             Хлопчик:    І нашу Мiцю i мене ?

             Мати:       Кажу ж бо, сину, що всiх
                    І не прощати ближнього -  то грiх.

Хлопчик:  А вчителька, простила, мамо?
 

Мати:           Тихiше, хтось почує ще
                     Тодi нас кара не мине.
 

Хлопчик:     Чому мовчать про неї  люди?
                      Чому куди не глянь усюди
                              І страх, i смерть гризе людей,
 

                      І сльози ллються  iз очей?!
                      Вона ж була така приємна...
                      Читала часто «Кобзаря»
                      Якось цукерочку дала...
                      Доречi, мамо, де та книга
                      Що лишилась з її речей?
                              Я збережу це, як святиню
                      Я збережу це для людей.
 

Мати:          Ось тутечки вона, синочку ,
                    Бери та трохи почитай.
                    Ховають мудрiсть  ці  рядочки
                    Та, «Отче наш» не забувай.
                    Запам’ятай коротку цю молитву
                    Себе  ніколи з нею  не продаш
                    І прошумить повз тебе зла гонитва
                    Як проречеш устами “Отче наш”.
 

Хлопчик:      Послухай, мамо, як писав Шевченко
(читає уривок. Пiсля того  замрiяно каже:)
                    

Колись i я напишу про минуле                                                                                                                                                                                                      Про  ці подiї i про тебе, мамо,
Бо  лиш тобi однiй, кохана нене,
Своїм життям завдячувати маю.

(Пiдходитъ до матерi цiлує iї, обiймає   i разом з нею  сідають за парту.)

ІІ. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.                                                                                                ІІІ.Актуалізація опорних знань учнів.(Використання інтерактивного методу  «Мікрофон»)                                                                                                                                 1.Творчість яких письменників ми вивчаємо на уроках літератури рідного краю?                                                                                                                                  2.Яких письменників Закарпаття ви знаєте?                                                                                  3.З ким з цих письменників ви знайомі особисто?                                                                                             4.Творчість кого з  письмеників Закарпаття вам найбільше подобається?                                                                                                                                   5.Чим саме?

 ІІІ.Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.                                                1. Вступне слово вчителя.                                                                                                                                                                   

Буває часом сліпну од краси                                                                                                                         Спинюсь, не тямлю, що воно за диво                                                                                                                    Оця земля,це небо ,ці ліси                                                                                                                  Усе так гарно, чисто, незрадливо                                                                                                                                         Усе як є:дорога,нескінченії сади                                                                                               Виноградівська земля ,моя рідна                                                                                Така краса : висока і нетлінна,                                                                                                                                                  Що хоч спинись і з Богом говори.

Саме так писав про наш край талановитий син Закарпаття,а саме Виноградівського району, Карло Копинець. Саме серед такої краси  народився і пройшли дитячі роки цього поета.Ще у гірських районах на плаях біліють сніги,а тут наче у раю. Щоправда не було б цього раю без одного звичаю.А звичай такий ,як і скрізь у наших селах:  людину шанують за її доброту,чесні мозолі,за мудру і далекоглядну вдачу. Народився Карло Копинець у селі Широке.  Тут жили його нянько* й мамка, їх батьки,діди і прадіди талановиті,добрі і мудрі селяни.                                                                                                       Та і сам поет своєю манерою розмовляти,жестами,ходою нагадував неквапливих,поміркованих і розважливих своїх  земляків. Такий він у житті,такий у своїй творчості  —  від перших публікацій до найдавніших окремих видань віршів і поем.А пропрацював на літературній ниві Карло  Копинець  небагато - немало — понад сорок п`ять років .               

2. Обмін необхідною інформацією про життевий і творчий шлях Карла Копинця.

 Інтерактивна частина проводиться  шляхом застосування  технології   «Ажурна пилка».Пропоную такий порядок роботи: 
а) пiдготовка до iнтерактивної  вправи. Учитель просить учнiв пригадати, хто до якої групи належить i зiбратися кожнiй групi в певному мiсцi. Кожний отримує   картку червоного, синього, зеленого або жовтого кольору з номером своєї « домашньої» групи (1 хвилина);                                                                                                                                                                                                        

б) робота в «домашнiх групах». Учнi повторюють та обговорюють                                                                      завдання та відповіді на них по творчості  Карла  Копинця(2 хвилини);

Учитель.      На попередньому уроці літератури рідного краю  клас був поділений у «домашні»  групи, кожна група отримала завдання:

1-а група.Написати коротку біографію Карла Копинця.                                        2-а група.  Звернути увагу на творчий доробок Карла Копинця.                                                                                                              3-а група. Назви книг  Карла Копинця та їх роки виходу у світ.                               4-а група.Зробити   аналіз поезій   Карла  Копинця (дослідження  тематики,ідеї  та   художніх засобів у його поезії)

в) робота в «експертних» групах. Учнi розходяться по рiзних групах вiдповiдно до кольору своєї  картки: «червонi», «синi», «зеленi», «жовтi. У кожнiй з груп опиняються учнi, що володiють частиною iнформацiї по життєпису письменника.   Кожна експертна група вислуховує по черзi представникiв кожної    «домашньої»   групи   (8 хвилин);
 

Інформації груп

Коротка біографія   Карла Копинця.                                       

Народився Карло  Копинець  2 квiтня 1937 року у селі  Широке у родинi, як на той час, досить заможнiй, газдовитiй. Його батько Федiр Юрiйович був шанованим у селi i околицi господарем. З ним радились. До його порад прислухались i молодi і старшi. Запорукою цього були життєвий  досвiд, добропоряднiсть, людяність.А ще вiн був талановитим скрипалем. Коли эбиралися  великою родиною на Рiздво, Велиикдень чи свято Храму, він  неодмінно брав скрипку, яка висiла на чiльному мiсцi в світлиці    i одна за одною  воскресали  диво- мелодії.
            Мати    поета Анастасiя Федорiвна була з тих газдинь,які   вмiли  добре хазяйнувати, створити затишок у хатi, доглянути сiмю, яка була величенькою: двоє дорослих i п’ятеро дiтей. Крiм того вона була вишивальницею  на  весь  Верхній  Шард. Донинi збереглися вишитi її   руками  скатерті, рушники , сорочки.   А де вишиивали, там спiвали i казки казали, билицi й  небилиці приповiдали. Ото ж i не дивно, що вже у шкiльному вiцi Карло пробує на паперi вiдтворити хвилюючi настрої, що сповнювали  його серце У шкільні роки пише  вiрш  «Ніжність»
          У тяжкий час коли доля вiйни була практично вирiшена, а розгул мадяризації агонізував,  у  вереснi 1943р. малий Карло пiшов у перший клас. Нi, не слова Шенченка уперше вiн прочитав  у  своєму житті, не вiршi Кобзаря вчили його декламувати, а молитву   «Отче наш»                                                                                                                                                                                                                                                                                                 У дитиниствi майбутнiй поет чув про Красне Поле, сiчовикiв, Карпатську Сiч  не з десятих уст, а вiд очевидцiв, навiть учасникiв тих подiй. І це не могло не вiдбитися на його свiтоглядi. Сталося так, щО наступної осенi, 1944 року вiн знову пiшов у 1 клас.
Цього разу уже в новiй державi: Закарпаття було визволено  від  фашизму  угорських  поневолювачів. Рiдне українське слово нарешті змогло  залунати. на всю свою мiць i в цьому, найзахiднiшому куточку українськоi землi.
         Попри  усi тi iсторичнi катаклiзми, якi випали на дитинство поета, у його бiографії були i життєдайнi променi, якi назавжди  залишили  добрий слiд  у  чутливому серцi. Один з таких промінчикiв була Ксенiя Оліївна Параска. У збiрцi «Народження хлiба» вміщено вірш зі зворушливими рядками ,присвяченими саме їй  під назвою «Перша вчителька»
       Карло Копинець належить до поколiння особливо трагiчної   долi. Вiн  був свiдком Перемоги над фашизмом, визволення Закарпаття, воз`єднання з Україною. На власнi очi бачив, як переслiдували служителiв  церкви, як вiд дiтей бездушно  вiдривали годувальника.
           Вiдчував серцем i свiдомiстю, що твориться щось недоб-ре,  адже, чому ж тодi батьки розмовляють пошепки, завбачли-во  затуливши вiкна. Чому дорослi      бояться вночi, коли десь далеко загуркоче  машина i не дай Бог почується стук у  дверi або в вiкно.  Невдовзi  на  власнiй шкiрi  вiдчув, що й справдi в дiйсностi слово не спiвпадає з полiтикою, думка — і3 СЛОВОМ.
Пiсля  закінчення  сьомого класу у рiдному селi  Карло Копи-нець вирiшив  вступити  до педагогiчного училища, яке на той час  знаходилося  в Хустi. Усе було,що треба:  бажашня вчити-ся, знання,  відмінні  оцiнки на iспитах. Затримка залишилась за дрiбничкою. Карло   Копинець не був комсомольцем.
Перша несправедливiсгь. Перший удар. На жаль, вони були неостан-німи. Але лихо не без добра. Юнак подає документи  до  ПТУ, здобув професiю  електрика. Тут він познайомився з поетом Василем Вовч- ком, який запросив його на зустрiч з членами  лiтературного об’єднання, яким керував Микола Рiшко. Почалася велика поетична дружба. Пiсля закiнчення ПТУ вiн продовжує  навчатися у Великокопанськiй середнiй школi. Пiсля її закiнчення поет приймає несподiване рiшення -— стати лiкарем. І вступає до УжДУ.
       У студентськi роки  К.Копинець знайомиться з вiдомим  по-етом — Андрiєм Патрусом-Карпатським, який на той час повер-нувся  з далекої  Воркути, де   відбув  цілих десять років у   тю-рмах і таборах,як жертва    сталінських репресій.Молодий поет всім серцем  горнувся до визначного літературного майстра.

Творчий доробок Карла Копинця.

Поетична  скарбниця Карла Копинця досить велика. Він є автором  9 поетичних збiрок. 1-ша книжка в якiй вмiщенi i раннi  твори поета       «3 весною в серцi» вийшла 1963 р. Це  колективна збiрка, але найбiльша за обсягом, водночас i  якiсному відношеннi була добiрка К.Копинця. Тут вмiщенi лiричнi  твори про   рiдиий край, своїх родичiв про перше i незабутнє  кохання. Невдовзi, у 1966  році  виходить 1-ша самостiйна  збірка поета з промовистою назвою «Перший грiм».  Гортаючи сторiнки дебютної  збiрки, переконуємось, що кожен вiрш має свою бiографiю свого адресата.
        Поезiя    Карла    Копинця  - конкретна, розмаїта  за  тематикою.                                                                                                                                                          Вiд виходу 2-гої збiрки до появи наступної  минуло 18 рокiв. Збiрка «Народження  хлiба» вийшла в 1984 роцi. Перед нами  постає  з великим  досвiдом вдумливий i розважливий поет. Його лiрика набуває фiлософського характеру. Саме такими вiршами   є «Добро-вольці», «Духнович»,  «Перша вчителька».
3 1989 року одна за одною виходить у свiт  6 збiрок   поета. Перша з них — «Пiд вагою зодiака». Це солiдна за обсягом i змiстом поетична книжка. У цiй збiрцi начеб—то викристалiзоване   у тяжких випробуваннях почуття любовi i поваги до свого роду,  до рiднi, нiжнiсть для поета материлiзована у маминiй хлiбинi, проліскові,  рідному домі.  У 1991 році виходить  збiрка  «Серед бiлої тишi». У ній поет  звертається i заглиблюється в морально-етичну тему:
Вiрш «На постний день».
П’яту збiрку «На пагорбi лiта» теж склала медитативна лiрика – роздуми  про день сьогоднiшнiй та вчорашнiй. «Не знаю чи заплачуть сосни й клени».
Духовна лiрика поета сконцентрована у збiрцi «Ходiння по габi». Спираючись на конкретнi описанi у Святому  письміi  події, факти він продовжує пізнавати той світ у собі, а  себе -у світі своїх предків . Інтимна лiрика  Карла Копинця виходить у збiрцi  « Пролiски з-пiд вiй» 1995 року. Поет постає перед читачем у зовсiм iншiй постатi. Він оспівує  любов земну, самовiддану, чисту, заради якої ладен на будь-якi самопожертвування. «Свiтай менi, палай, моя любове».
Наступна збiрка «Спалахи роси» засвiдчила не лише  зрослу майстернiсть автора, але й умiння вiднаходити паралель мiж минулим i сучасним, глибоко проникати в потаємини  людської душі, возве- личуючи в нiй духовне начало.
       Збiрка «Азбука осенi» є пiдсумковою збiркою. Збiркою виданою  до 6О—рiчного ювілею   Карла  Копинця. Ця книга поета  є своєрiдним віддзеркаленням проминаючої епохи.                                                                                                    

Учитель: Як я вже зазначала  пропрацював на літературній ниві  Карло  Копинець  понад  сорок років.   Зробленно чимало. І якщо ми  приглянемось до його творiв то неодмiнно здивуємось, як вiн мiг у таких тяжких умовах досягти такого успiху, такого трiумфу.
Карло  Копинець член Спiлки письменникiв України, куди його було прийнято у 1994 році. А також у19997  році  він  став лауреатом  обласної літературної премії  Закарпаття іменні  Ф. Потушняка.                                                                                            Такого великого  творчого натхнення К.Копинець почерпнув із чарівного джерела материнської ласки, ніжності, любові і доброти.

г) повернення в «домашнi» групи. Кожен дiлиться iнформацією отриманою  в   «експертних» групах. Iнформацiя узагальнюється. Учасники допомагають один одному з’ясувати незрозумiлi моменти. Робота за схемою

3. Художній аналіз поезії Карла Копинця («Робота в малих групах»)

Працюючи у експертних групах ми назвали вірші письменника із різних збірок.Напевне кожен із вас  переконався наскільки багатою та різноманітною є тематика поезій письменника.Зараз повернемося до названих вами віршів письменника  і спробуємо зробити їх ідейно-художній аналіз.

І-а група працює над аналізом вірша «Україні» із збірки «Спалахи роси».                                                                                           Писалося про тебе вже багато
Були гучнi, були й сумнi слова.
І вiрю я — не потайки, крилато,
Що будеш ти у всi вiки жива.
 

Бо нацiї судилося вiд Бога
В Європi буть - на цiй святiй землi!
Т в цьому суть, i правда в цьому строга,
З якою йшли до слави королі!
 

І хочеться i плакати, й радiти,
Що ти єси зi всіх земель — Земля!
Що ми твої не сироти, а дiти,
Хоч не було свого в нас короля.
 

А вже вiдтак i нашої корони
Хай не було й ніде її нема...
Вкраїнцi ми вiд кореня до крони -                                                                                                                 Збагнiмо враз, що плакати дарма!
 

І гори й лiс, лани i чорноземи —
Це все без дiй -  лиш самопохвала!
Кому даси свої  тяжкi проблеми?!
О Боже наш, суди нас за дiла!
 

Суди по правдi i карай по суті,
Ях перейшли дозволеву межу!
Суди за чванство й домагання люті!                                                                                                  Карай нас, Боже, всюди за олжу!
 

І русичi, i руси, i русини —
Хай форма рiзна, та єдина суть.
Ведуть дороги вашi з України,
Благословенна Богом, ваша путь.
 

Хай згине зло! Навiщо зайвi чвари?
Без злагоди — неначе без води!
Хiба замало нам судилось кари
Чорнобиля! та й  iншої бiди?!

Зневажить нас ніхто не має права,                                                                                                           Грозу здолає наша горда лодь…                                                                                                щасливий  я ,що в мене є Держава!                                                                                                                      Що з правіку сповив її Господь

ІІ-а група«Зелені акорди» із збірки  «На пагорбі літа».                                                            Музику зеленого акорду
Я беру постiйно вiд полiв.
Простоту i задушевну гордiсть
Розкриваю в приязностi слiв.
 

Віднахозжу свiжi й чистi гами                                                                                                                      В шепотi замрiяних колось,                                                                                                 Де життя в одну кардiограму                                                                                   Почуттями рiзними злилось.
 

Де ростуть  майбутнi паляницi                                                                                                                Із завзяттям трудових долонь,
Де  чужою бродить хижа ницiсть                                                                                                                                І  лякає в жнив’я оболонь.
 

Де співає першу пісню пташка
Про  ужинки щедрi жниварю,
Де мала, зволожена ромашка
Зустрічає вранiшню зорю.
 

Тих полiв i туга, й насолода,                                                                                                              Де б не йшов, мене наздоганя.                                                                                          Та, мабуть, найбiльша нагорода,                                                                                              Що живу  iз ними я   щодня.

ІІІ-а група  «Дикі маки» із збірки «Проліски з-під вій»
На видноколi гомонiли злаки,
Ішла гроза без вiтру i без грому.
А ми в букет зiбрали дикi маки
І не хотiли йти тодi додому.
 

Дарма гроза гриміла ближче й ближче,
Торкалася крилом своїм смереки.
Замерехтiло збоку попелище,
Як пiдiйшли до нього два лелеки.
 

Чи знала ти про це, а чи не знала,
Що i в лелек не все гаразд буває.
Ти той букет так нiжно обнiмала,                                                                                                            Що не сказати я не мiг: кохаю!
 

Дощу краплини бризнули великi
На нас обох, i на смереку й дуба.
Я пригорнув тебе й тi маки дикi,
Поцiлував тоді  уперше в губи.
 

А далi що було, вже й сам не знаю
Гроза пройшла самотня  понад нами.
З тих пiр одну, одну тебе кохаю
Й кохати буду завжди до нестями.

ІV-а група вірш «Вертайся частіше в отчий дім» із збірки «На пагорбі літа»

Вертайся частiше в отчий дiм —
Найвища правда всiх дорiг у тiм.
На півдорозi стати й озирнутись,
Чи  є куди й до кого повернутись.
 

На манiвцi манливi не зiйти,
Звідкiль путi додому не знайти.
Бо пе в нiкуди знайдено дорогу,
Відрiзану вiд отчого порогу.
 

Мандруй, будуй, та отчий дiм не руш,                                                                                                             Як син  землі, народу справжнiй муж.                                                                          Лиш так, родившись для дороги, братку,                                                                                               Не  до кінця ти  дійдеш  -      до початку.

ІV. Закріплення знань, умінь та навичок відповідь на запитання вивченого матеріалу у «експертних" групах («Робота в парах».) Учні отримують картки з запитаннями ,у парах(правий і лівий варіанти задають запитання одне одному)  називають правильний   варіант   відповіді .

Рiк народження Карла Копинця:
а) 19З7 р;
б)1940 р;
в)1905 р.
Яка з цих  збiрок належить Карлу Копинцю?
а) «Споглядання вiчностi»;
б) «З весною у серцi»;
в)«Гори говорять».
Перша збiрка Карла Копинця вийшла у:
а) I999 р.
б) 1953 р.
в) I96З р.                                                                                                                                                  Що любив Карло Копинець ,щоб  читала йому  вчителька?
а) буквар;
б) поезiї І. Франка;                                                                                                                в) «Кобзаря».
У якому роцi  Карло Копинець пiшов у 1-ий  клас?
а) I94Зр;
б) I9З7р;
в) I94Ор.
Карло Копинець народився у селi:
а) Рокосово;
б)Букове;
в) Широке.

Карло копинець поставив собi за мету стати:
а) iнженером;
б)лiкарем;
в)учителем.
Друга збiрка Карла Копинця вийшла:
а) I984р;
б) I95Зр;
в) I995р.
Яка назва другої збiрки Карла  Копинця?
а) «Повернення в листопад»;
б) «Першiй учительцi»;
в) «Народження — хлiба».

Чи збулися мрiї   Карла Копинця   стати лiкарем?
а) збулися;
6) не збулися;
в)  збулися   частково.
Творчого натхнення   Карло  Копинець почерпнув iз чарiвного
джерела:
а) материнської ласки;
6)  батькiвського слова;
в) друзiв.
Яка назна другої збiрки Карла   Копинця?
а) «Повернення в    листопад»;
6) «Першiй учительціУ якому роцi   вийшла перша  самостiйна збiрка  К. Копинця?
а)1993р;
6)1996р;
в)1960р.
Як називалася перша самостiйна збiрка  К.Копинця?
а) «Перший грiм»;
6) «Спалахи  роси»;
в) «Дикi маки».
Пiсля школи  юнак подав  заяву:
а) у ПТУ;
б) у медичний  iнститут;
в) у Копанську  середню школу.

Остання збiрка Карла Копинця вийшла у:
а) 1996 р;
б)I99З  р;
в)1950 р.
Мати Карла Копинця    любила:
а)вишивати;
б)плести  крючком;
в)розважатися.
У якому роцi   вийшла збiрка «Серед бiлоi   тишi»?
а) 1929 р;
б)1992 р;
в)1953 р.

 V.Домашнє завдання

Вивчити біографію Марійки  Підгірянки.Підготовка завдання у «домашніх» групах

VІ.Підсумок .    «З чого починається письменник? Письменник починається з любові до людей.Письменник починається з захоплення. Письменник починається зі співчуття і страждання.Якщо той, хто взяв у руки перо,не любить інших людей, рідну землю,якщо його не чарує схід сонця і в нього не стискається від туги серце,якщо в нього не викликають співчуття болі ближнього,він ніколи не стане справжнім письменником»,- так писав  Юрій Мушкетик.  Сьогодні ми познайомилися  з дивосвітом поезій Карла  Копинця.                                  Простежуючи життєвий і творчий шлях письменника  який висновок ми з вами   можемо  зробити?

Учні: (метод «Мозковий штурм»)

--працюючи лікарем письменник був співчутливою людиною;                                                                   --любив інших людей,любив рідну землю і,напевне,його чарував  схід сонця;                                                                                                                                        --до чужої болі був небайдужий ,                                                                                                                --він був переповнений любов`ю до людей;                                                                                                                                             --мав захоплення, особливо  поезією,отже,Карло  Копинець справжній письменник.Мабуть чарівність його віршів привабила кожного з нас, викликала бажання читати твори письменника ще і ще.Адже в них оспівується те ,що знайоме,близьке,дороге нам- найдорожча людина-матуся,стежина ,що веде до рідного порога,ясне сонечко і багато всього без чого не уявляєш наше життя.

Учитель:Завершити наш урок мені хочеться віршем із циклу  «Трисвятая…»  «Святий безсмертний»

Безсмертним бути — це велика зваба,
Та поки що i сумнiв близько, бо,
Хоч вiдiйшли од вiльхи i вiд граба,
Не можемо пiзнати: ким є Бог?

Лиш    вiн один безсмертний був i буде:                                                                                                                  І вверх, i вшир, донизу — без денця.
І мусять знати всi на свiтi люди —                                                                                  Нема йому початку, нi кiнця.

Бувають митi, спалахи, моменти —                                                                                        Опiсля них навколо тиша з тиш.
І тiльки Бог один — «Святий безсмертний...»
Людино, iнше все собi залиш!

Така моя для тебе засторога
І на моїй, i не моїй землi.
Безсмертна будеш, але тiльки з Богом,
Без нього тлiн i вискнiлi жалi.

Хоч голову i до землi ти схилиш
В домiвцi, десь пiд небом, на шосе, -
Це iстина, котру не пересилиш,
Вона тобi ж потрiбна над усе.

Я так себе давно на все лаштую,
Щоб вогник мiй нiколи не погас.
Коли спiвають в церквi  «Трисвятую…»
Прошу одне:

                      — Помилуй, Боже, нас...

Письменник пише,що «безсмертним бути – це велика зваба»,добре знав,що безсмертним є тільки Бог.Та з Богом безсмертною може бути і людина.Ми знаємо ,що зараз  письменника немає уже в живих,але ми читаємо його твори , вони навчають нас доброти, порядності, вчать цінити людей та помічати красу,отже,хоч сам поет помер,але його ім`я залишилося безсмертним, ім`я і творчість поета житимуть серед людей.Я думаю,що після сьогоднішнього уроку ви теж пам`ятатимете  ім`я Карла Копинця  і з захопленням читатимете його поезії.  А це означає що вогник поезіїї Карла  Копинця не  погас.   не погасне  і світитиме  вічно.