Урок літературного читання "Хотіла я б стати піснею"

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  

 

 

 

 

             « Хотіла б я    

       піснею стати…»

 

                         

                        

                          Вчитель початкових класів Макаренко Тетяна Дмитрівна

                                     ХІД  УРОКУ

                         ( під портретом  слова )

       «Ні ! Я жива ! Я буду вічно жити !

          Я в серці маю те , що не вмирає …!

                                        (Леся Українка)

     І.Організація класу.

    ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

     --Наш  урок присвячений життю і творчості Лесі Українки. Сьогодні ми поглибимо та розширимо ваші знання про творчість цієї мудрої, терплячої, обдарованої жінки яка є гордістю нашої Батьківщини, поряд з Великим Кобзарем Т.Шевченком, Каменярем І.Франком.  У попередніх класах ви зустрічалися вже з її творчістю. Сторінки усного журналу «Хотіла б я піснею стати…» доповнять ваші знання. Ви ще раз зустрінетесь з її творами.

 

ІІІ. Слово вчителя про письменницю.

       На Волині , в місті Новгород-Волинську, 25 лютого 1871 року народилася Лариса Петрівна  Косач , яка ввійшла в історію літератури як Леся Українка.

                   --- Хто її батьки ?

                   --- Де жила Леся Українка?

                   --- Які вірші писала?

На всі ці запитання ми сьогодні повинні знайти відповіді. А допоможе нам «Усний журнал», який підготували наші учні.

 

ІУ. УСНИЙ ЖУРНАЛ.

 Сторінка  перша. Моє  слово про поетесу.

 ( розповідь з елементами бесіди про родинне дерево Лесі Українки)

--       25 лютого 1871 року народилася велика українська поетеса Леся Українка. Леся Українка – це літературний псевдонім, тобто Леся з України. А  насправді – Лариса  Петрівна  Косач.

            Батько її був юристом, а мати – українською письменницею, яка писала свої твори під псевдонімом Олена  Пчілка .  У сім*ї Косачів, де жила Леся, було шестеро дітей: Ольга, Оксана, Микола, Ісидора, Михайло і Леся.   З своїх братиків і сестричок Леся особливо любила брата Михайлика. Вони скрізь були разом. У чотири роки вона  вже добре читала. Мати  добирала їй книжки українською мовою. Сама часто перекладала з російської та польської. Леся було привітною і допитливою дівчинкою, чутливою до краси, жвавою і веселою. Знала  багато іноземних мов, грала на фортепіано, гарно малювала.  Леся разом з сільською дітворою бігала у поле, гралася з ними, любила співати і слухати українські народні пісні. Дівчинка зовсім маленькою у 6 років навчилася вишивати, а коли їй подарували голки і нитки, то вона їх дуже берегла. І тоді вже задумала вишити батькові сорочку.

 

Друга сторінка. «У дитячому крузі»

  Таку  назву має цикл віршів поетеси.  Це  такі вірші:

  « На зеленому горбочку»,

  «Вишеньки»,

  «Літо краснеє минуло»,

 «Вечірня година» — робота над віршем.

• Які картини природи зображено у вірші ?
• Знайти порівняння. З якою метою їх вжито ?
• Чому  у вірші так багато слів у зменшувально-пестливій формі.
• Кому поетеса присвячує вірш. Як вона виявляє свої почуття у творі ?

 

  «Мамо, іде вже зима».

  Учні  декламують  ці вірші.

  Інсценізація вірша «Мамо, іде вже зима».

 

Третя сторінка. Біографічна.

    Леся була надзвичайно терплячою і стриманою. Була мужньою протягом усього життя. Цієї мужності вчилася вона у Тараса Григоровича Шевченка. Вміла витерпіти біль і горе.  Про це вона пише у вірші « Як дитиною, бувало». ( вірш декламують учні).

      Природа щедро обдарувала Лесю—дала не лише поетичний хист, а й неабиякі здібності до музики, малювання.  Тут , на Волині, серед розкішної природи, разом з сільською малечею бігала Леся в поле, пасла корів, плела віночки,  співала пісні, заслуховувалась казками й переказами.                «… В дитячий   любий  вік,

                                     В далекім ріднім  краю,

                                    Я чула казку.  Чула раз,

                                   А й досі пам*ятаю.

                                    Кохана сторона моя !

                                   Далекий рідний краю!

                                  Що раз згадаю  я тебе,

                                  То й казку цю згадаю!.»

                                      Любила вечорами  стрічати череду корів, що поверталися з пасовиська, і нічим  не виділялася серед сільських дітей : ні одягом , ні поведінкою.

     В  свої 9 років дівчинка написала свій перший вірш « Надія».—вчитель читає цей вірш.

       А ще була вона ніжною у своїх поезіях, казках, поемах, цього вона вчилася у рідного українського народу --  з його казок, пісень та колисанок.

      Взимку 1881 року в Луцьку, на річці Стир, Леся застудила ноги в крижаній воді. Саме  з того часу вона занедужала – почала боліти нога,  потім – рука. В 11 років Леся захворіла на туберкульоз кісток. На  12-му році Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано. Ця хвороба не залишала її протягом 30 років. Згасало її здоров*я, та не згас її дух.  Вона написала вірші, в яких закликала любити свій край , волю, життя, народ.

     Пізніше , у Берліні,  Лесі прооперували ногу, але туберкульоз прокинувся у легенях, а потім вразив нирки.  Через хворобу вона ніколи не вчилася в школі , однак зуміла стати високоосвіченою людиною. Самостійно  вивчила французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латинську мови. Перемагаючи біль, поетеса вчилася, писала свої безсмертні твори, жила повнокровним життям.

       У творчості Лесі Українки центральною темою є почуття любові до України : « До тебе, Україно наша бездольна мати,  струна моя перша озветься». Свій вірш «Красо України ,Поділля» Леся написала у 17 років.

       Вона вперше їхала на лікування до Одеси.  Важка  хвороба гнала її , немов від дерева відірваний листок, з рідної Волині у теплі краї,  але перед її поетичним зором поставало подільське село.

 Вірш « Красо України, Поділля».

• Прочитайте  вірш  мовчки.
• Прочитайте  вірш вголос
• Прочитайте вислови, вжиті у переносному значенні. ( білочка  весела, хати садками вкриті, срібним маревом повиті, розмовляють з вітром в полі, річка плине, берег рвучи)

 Надзвичайно скромною була Леся Українка.  Вміла  розрадити інших і себе.  Незадовго до смерті, коли ледве могла ходити, потішала себе : «Що  ж, і на лежачих світить сонце».

       Боротьба і праця  -- таким був зміст життя Лесі Українки.

    Рано  обірвалася  її пісня, її щиросердний біль.  1  серпня  1913 року  Леся згасла на руках  у матері. Пішла від нас велика дочка українського народу, та не пішли її думки, її поезія.

         ( на дошці записані слова )

          «Як умру,  на світі запалає

             Покинутий вогонь моїх пісень,

            І стримуваний промінь засіяє ,

            Вночі запалений, горітиме удень».

 

V. РОБОТА   НАД ВІРШЕМ Л.УКРАЇНКИ «ДАВНЯ ВЕСНА»

   А). Асоціативний кущ.

 

 Сонце        небо         хмарки          тепло             струмочки

 

 

 

 

 

                         ВЕСНА

 

 

Птахи       дерева      трава       квіточки      день     ніч  сонечко

 

Б). Робота над  заголовком вірша

* про що говорить вам цей заголовок

*які події ви уявляєте за ним

*чим особлива весна в житті людей , природи ?

 

В).самостійне читання вірша із завданням

-- прочитайте вірш та порівняйте його з малюнком, вміщеним у підручнику

-- яким настроєм охоплено  вірш ?

-- прочитайте виразно рядки, які виражають радість природи

-- прочитайте рядки  які виражають сум  авторки

--прочитайте останню строфу. Як ви її розумієте ?

--якого дарунку від весни чекала поетеса?

 

Г). Конкурсне  читання вірша

VІ .  Хвилинка поезії.

     Конкурс  «Назвати  назву твору»

 

  --« Що болить?» -- мене питали ;

      Але  я не признавалась.

      Я була малою горда,

      Щоб не плакать, я  сміялась.

                                         («Як дитиною бувало»)

 

Чого ж бо  ви так високо

 Виросли на гіллі ?

Якби зросли низесенько,

Чи  то ж би доспіли ?

                                       («Ой, вишеньки-черешеньки»)

 

Ні долі, ні волі  у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

                               («Надія»)

 

Рожевіє пінистий край :

то іскра заблисне, то згасне…

Ось промінь останній !... Прощай,

веселеє сонечко ясне !

                                   («Вже сонечко в море сіда…»)

 

VІІ.  РЕФЛЕКСІЯ

• Як би ви хотіли розрадити Лесю Українку ?
• Чим би ви її зацікавили ?
• Що  б запропонували ?

       (   Малюнок дерева. Діти пишуть свої побажання на листочках і розвішують на дереві).

 

VІІІ. ПІДСУМОК  УРОКУ

По всьому світі лунає поезія поетеси, будить від сну людські душі, наповнює серця доброти. Нехай і у ваших серцях вічно горить вогник Лесиної поезії  і зігріває душу.