Урок на тему: "Диво калинове - частини мови"

Тема уроку: Диво калинове – частини мови

 

Мета: поглибити знання про морфологію як розділ науки про мову, про ознаки,  за якими виділяється і характеризується кожна частина мови; розвивати вміння і навички розпізнавати вивчені частини мови в реченнях, розуміти їх роль у мовленні, визначати відомі граматичні ознаки, розвивати усне і писемне мовлення, пам’ять, спостережливість, мислення, формувати вміння узагальнювати набуті знання, виховувати почуття національної свідомості, зацікавленості народними символами.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: мультимедійний проектор, таблиця «Частини мови», дидактичні ілюстрації зі зображенням калини.

Міжпредметні зв’язки: музичне мистецтво, образотворче мистецтво, психологія.

Перебіг уроку

І. Організація навчальної діяльності учнів.

Сеанс аутотренінгу.

Слово вчителя:

Діти, який у вас сьогодні настрій? Піднесений? Святковий? Прошу зібрати всю свою енергію, думки, щоб провести урок мислення, урок розвитку ваших почуттів.

Сядьте зручно, візьміться за руки, заплющте очі, відчуйте тепло долонь один одного.

Повторюйте за мною:

Я спокійний… я розумний… я щасливий… я впевнений у собі… я маю чуйне серце… у моїй душі живе  Віра, Надія, Любов… я вірю в добро… я люблю життя… мені все вдасться, бо я добра людина. Розплющте очі, подаруйте один одному посмішку. Відкриймо свої душі…

•               Скажіть, як ви розумієте епіграф нашого уроку?
•              

Чи ти задумувався, відкіль оті

У нашій мові злитки золоті?

Як намистини, диво калинове –

Частини мови.

                                                 Дмитро Білоус

Дійсно, частини мови, як намистини, золоті злитки, як називає їх автор відомої збірки «Диво калинове»  - Дмитро Білоус.

•    Послухаємо поезію, яку підготувала наша учениця.

«Золоті злитки» Д. Білоус.

•               Учні підготували сюрприз. Вони розіграють театралізовану лінгвістичну виставу «Частини мови».

ІІ. Повідомлення мети уроку. Сприйняття і засвоєння учнями нового матеріалу.

1.           Бесіда з учнями:

•               Які з названих частин мови вам відомі?
•               Чому одні з них називаються самостійними, а інші - службовими?
•               Яка на вашу думку, частина мови займає у країні Морфології найбільшу територію? Чому?
•               Скільки частин мови є в українській мові?
•               Яка з частин не належить ні до самостійних, ні службових?

2.           Робота з таблицею на дошці (підручник О. Глазової та

Ю. Кузнєцова «Рідна мова» 6 кл., с. 127).

 

 

З’ясували значення кожної частини мови.  Знаємо, що самостійні частини мови мають лексичне значення і граматичні, морфологічні і синтаксичні ознаки. Службові частини мови служать для зв’язку слів і частин складного речення, вираження зв’язків між словами в реченні, надають словам чи реченню додаткових відтінків.

ІІІ. Закріплення набутих знань, умінь і навичок учнів.

Робота з текстом.

1. Прочитати текст. Дібрати заголовок. Визначити стиль і тип мовлення. У кожному реченні назвати частини мови.

Коли починає жовтіти на деревах зелене листя, а на густі трави лягають вже холодні осінні роси, на узліссі можна натрапити на розлогий кущ з гілками. Це калина одягла свої самоцвіти і звеселяє ними осінній ліс. Не лякає її ані осіння негода, ані зима з її холодами. Стоїть собі, радіє, пишається своїм вбранням.

Калина росте невеликим розлогим кущем і полюбляє місця з добре зволоженим грунтом біля річок та водойм.

Калина оспівана в багатьох народних піснях, її порівнюють з дівочою вродою і чистою. Сьогодні червона калина є символом України.

Отож, лексичною темою є «Диво калинове – частини мови».

Людьми створено багато символів, та калина – найприємніший, найгарніший з них. Найзаповітніше, довірене лише мріям, у душі людини пов’язується з калиною.

Споконвічною її шанують в Україні. Либонь, нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки не посадили б кущ калини. Про шанобливе ставлення до цієї рослини свідчать хоча б той факт, що в Україні понад 100 населених пунктів названо від слова «калина» - Калинівка, Калинове, Калинка.

•               А що ви, діти, знаєте про калину?

- Які ви знаєте пісні, де оспівано цю красуню?

Пісні:

•    «Якби в лісі не цвіла калина»,
•    «Ой, є в лісі калина»,
•    «Ой, я молода, калину ламала»,
•    «Мамина коса»,
•    Т.Г. Шевченко «Зацвіла в долині червона калина»,
•    В. Романюк «Голосом зернини».

2. Випереджувальне завдання. Розповіді учнів про калину (легенди, вірші, прислів’я).

- А як у науці описано цю рослину?

- Калина звичайна, червона калина. Місцеві назви: карина, калена, калинина – високий гіллястий кущ заввишки 2-4 м з сірою корою, з роду калина, родини Адоксових. Гарний плодовий і декоративний чагарник. Росте на всій території України, особливо в польський та лісостеповій зонах.

Пагони зеленувато-сірі з супротивними, великими (до 57 мм) бруньками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі.

Пластинка їх 3-5 лопатева з серцеподібною основою, зелена, з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі.

Квіти зібрані в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття.

Плоди – ягодоподібні червоні, овальні кістянки (6,5-14 мм завдовжки і 4.5-12 мм завширшки), містять забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою.

Калина звичайна росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм.

Рослина зимостійка, тіньовитривала, але вимоглива до вологи. Квітне у травні – червні, плоди достигають у вересні.

Розмножують її зеленими і здеревілими живцями, відводками, насінням.

3.Музична хвилинка. (Виконання ученицею пісні на флейті).

4. Лінгвістичне конструювання. Вкажіть службові частини мови.

1. Милуйтеся калиною, коли цвіте, а ….	А) будеш мати долю щасливу.
2. Посадиш біля хати калину -	Б) а між цвітом біленьким ягідки красиві.
3. У лісі на горі червона…	Д) плахта висить.
4. Що на тій калині листя кучеряві,	Г) дитиною, коли росте.
5. Не ламайте калину, бо …	В) накличете мороз.

 

5. Асоціативний колаж.

(На дошці зображено чорно – білий знімок з калиною).

•               Які листочки ви бачите? Давайте оживимо його, підбираючи усі можливі кольори осіннього листя.
•               За допомогою слів якої частина мови, це можливо?

(Листя – червоне, жовте, пурпурове, мідне, червоне, червоногаряче, жовто -  зелене, багряне, лілове, строкате).

Коли учні підібрали прикметники, на дошці з’являється кольорове зображення калини.

6. Робота в групах.

І. Хто є автором поезії? Визначити дієслова, вказати їх морфологічні ознаки.

Тече вода з-під явора

Яром на долину

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють…

                      (Т.Г. Шевченко)

ІІ. Гра «Це цікаво». Визначити числівники.

Т.Г. Шевченко  дуже любив калину і в своєму «Кобзарі» це слово вжив аж 385 рази. Червона калина від ста хвороб лікує. На нашій планеті росте понад двісті видів калини. Ще на початку двадцятого століття калина була символом боротьби за незалежність України.

 ІІІ. Визначити іменники, їх морфологічні ознаки.

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля

Материнський білий цвіт.

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси пречиста врода,

З неба – почерк журавля.

Посадіть калину коло тину,

Щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина,

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину коло хати…

7. Подорож до музею Лесі Українки (у Східноєвропейському університеті).

 

Слово вчителя:

Калина – символ дівочої вроди, вірності та чистоти. Ви, діти, напевно, чули про доньку вашого пралісу Мавку із драми Лесі Українки «Лісова пісня», нашої безсмертної землячки. У дні тяжкої зради засмучена Мавка ходила в чорному вбранні. На грудях у неї червонів маленький пучечок калини.

«Ти кров моя», - говорила Мавка. Тут калина – символ невгамовної туги за втраченим коханням.

А в поезії «Калина» читаємо:

«Поки ніж не карає, дерево не грає»

А хто вріже глибоченько, тому заспіває.

А хто вріже гілку, заграє в сопілку,

То той собі в серце пустить калинову стрілку.

Слово вчителя:

Леся Українка після похорону свого друга Сергія Мержинського написала:

«У лузі калина так рясно цвіте,

Під тою калиною мене мила жде.

Гнеться, гнеться калинонька,

Десь там моя дівчинонька.

Вона гнеться погинає, -

Десь там мене вспоминає».

- Ми з вами побували в музеї Лесі Українки, аби поділитись враженнями від побаченого, складіть усний діалог, використовуючи  вигуки.

(Усні діалоги)

8. Калинове намисто.

Діти, зверніть увагу на цю гілочку. Чи можна її назвати калиновою? (Гілка без ягід). А чому?

Немає ягід тому, що вони знаходяться у мене. Напишіть на пурпуровій намистині, що ви уявляєте, коли чуєте слово «калина».

•    Підійдіть до гілки і причепіть до неї ягоди.

Ось яку чудову китицю ви сформували з ягід, на яких ще й до того розмістилися ваші думки. Цікаво, що ж уявляєте при звучанні слова «калина»?

Зачитаємо:

(Україна, сонце, дівоча врода, вітчизна…).

За словником символів «калина» – символ вогню, сонця, дівочої чистоти і краси, вічної любові, кохання, вірності, гармонійності життя та природи, материнства, плодючості, нескореності, стійкості, єдності нації.

ІV. Узагальнення і систематизація вивченого.

Грає пісня «Про калину пісня лине». Складаємо сенкан «Калина».

 

 

V. Домашнє завдання.

Вивчити §14, вправа 226 (1-6 б.), 228 (1-9 б.) твір-мініатюра на тему: «Зацвіла у лузі червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина»

(Т.Г. Шевченко).