Урок на тему: "Франческо Петрарка. Сонети № 61, 132. Історія кохання в сонетах Ф. Петрарки. Образ ліричного героя та героїні. Втілення гуманістичних ідеалів у поезії митця."

Тема: Франческо Петрарка. Сонети № 61, 132. Історія кохання в сонетах Ф. Петрарки. Образ ліричного героя та героїні. Втілення гуманістичних ідеалів у поезії митця. Структура сонетів Ф. Петрарки

Мета (формувати компетентності): предметні (знання про світоглядні позиції видатного італійського поета-гуманіста Франческо Петрарки; розуміння ідейно-художнього змісту сонетів; словниковий запас; розвинені зв'язне мовлення та критичне мислення; навички компаративного аналізу поетичних творів; потребу в саморозвитку); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; комунікативні: навички спілкування в колективі, толерантне ставлення до думок і почуттів інших; інформаційні: вміння знаходити потрібну інформацію та подавати її; загальнокультурні: естетичний смак, толерантність, світогляд). 

Обладнання: портрет Петрарки, портретне зображення Лаури, фото італійських міст, підручник «Зарубіжна література» для 8-го класу (автор О.Ніколенко).

Тип уроку: формування умінь і навичок.

Епіграф:                                                         Ця казка днів – вона була недовгою.

                                                                        Цей світлий сон – пішов без вороття.

                                                                        Це тихе сяйво над моєю долею! –

                                                                       Воно лишилось на усе життя.

                                                                                                                 Ліна Костенко

Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

  Слово вчителя

          Я рада, що сьогодні маю можливість провести з вами урок, поговорити про часи, епохи, людей, життя.

ІІ. Оголошення теми, мети,  завдань уроку

   Країна мрії, фантазії, нездійсненних і таких бажаних чудес. Я запрошую вас здійснити мандрівку в Італію, у далеке 14 століття, і допоможе нам у цьому література. Але для того, щоб ми вільно почували себе в минулому, краще зрозуміли італійську поезію, необхідно отримати пропуск, тобто відповісти на запитання.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Тестові завдання

- Хронологічні межі доби Відродження - 

а) ХІV- ХVІІ ст.    б) ХV-ХVІІ ст.    в) ХVІ- ХVІІІ ст.

- Вперше термін «Відродження» використав

а) Леонардо да Вінчі     б) Данте Аліг’єрі        в) Джорджо Вазарі

- Основою Відродження став

а) міфологічність   б) гуманізм     в) даосизм

- Найвищою цінністю доби Відродження проголошується

а) Бог     б) мистецтво     в) людина

- Інтерес до особистості, визнання її цінності – це

а) теоцентризм   б) антропоцентризм  в) геоцентризм

- Перехід від середніх віків до Відродження в літературі засвідчила творчість

а) Леонардо да Вінчі     б) Данте Аліг’єрі        в) Джорджо Вазарі

2. Слово вчителя  

   Тепер ви отримуємо пропуск в минуле. Ми спробуємо пізнати світ могутнього титана доби Відродження Ф. Петрарки.  А розпочати сьогоднішній урок я хочу словами Дідро: «Дивна річ – життя, дивна річ – людина, дивна річ – любов». Чи справді це так? Про це ми і будемо намагатись дізнатися.

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Метод «Кроссенс»: повідомлення про життя і творчість Ф. Петрарки (випереджувальне завдання)

        - Франческо Петрарка народився 20 липня 1304 року в Ареццо (Італія), в сім'ї флорентійського нотаріуса Петракколо ди Паренцо і Елетти Канесджані. Батько Франческо був вигнаний з Флоренції, одночасно з Данте, за приналежність до партії "білих" (гибеллінів). Пізніше поет змінив прізвище на вигадане «Петрарка», що перекладається як «кам’яна брила». У рідному містечку поета було дуже мало освічених людей. Тому одним із основних завдань свого життя він вважав поширення освіти в Європі, формування в людей бажання вчитися, читати, пізнавати світ.

- У 1311 році родина Петрарки переїздить до Пізи, а згодом у 1312 році оселяється в Авіньйоні, місті в Провансі (нинішня територія Франції), де в той час знаходилася резиденція папи. На той час це місто було одним із культурних центрів Італії. З п'яти-шести років Петрарка уже займався граматикою, риторикою та логікою. В Авіньйоні він вступив до школи, навчався латинській мові. В цьому місті пройшло майже все свідоме життя поета.

- На настійну вимогу батька Франческо вивчає право спочатку в Монпельє, потім у Болоньї, але відчуває до цього нехіть, віддаючи перевагу заняттям зі стародавньої літератури, серйозно захоплюється поетами-класиками. Батько не схвалював захоплення сина та якось навіть кинув у вогонь твори Цицерона, Вергілія та інших класичних авторів. У 1318 році помирає мати Франческо. У 1320 році батько відсилає Петрарку до Болоньї, відомого центру вивчення римського права. Юнакові сподобались життєрадісність і пишнота Болоньї. Численні знайомі вже читали вірші поета, але батько не вбачав у цьому майбутньої слави сина. А Франческо продовжував таємно писати, оскільки відчував відразу до юриспруденції. У юнацькі роки відбувається становлення особистості Петрарки: любов до волі, до природи, спокою, потяг до знань, активна життєва позиція. Він усією душею ненавидить феодальні міжусобиці, братовбивчі війни, тиранію правителів. У цей же час у юнака виник потяг до моральної філософії.

- У 1326 році помирає батько Петрарки, залишивши у спадок тільки рукопис творів Цицерона. Щоб знайти кошти для життя, Франческо приймає духовне звання, стає миноритом (членом ордену францисканців). Саме тут, на службі в церкві Святої Клари, у Пристрасну П’ятницю, 6 квітня 1327 року він зустрів жінку, яку покохав з першого погляду і на все своє життя. Йому було 23 роки, а їй – 20.

         - Незнайомку звали Лаура, що в перекладі означає «та, що дарує славу». Лаура де Нов, дочка старшини гільдії Одібера де Нов. Репутація золотоволосої красуні була бездоганною: вірна дружина лицаря Гуго де Сада, багатодітна мати (всього вона народила 11 дітей). Друзі Петрарки сумнівалися в існуванні Лаури, так як її ім’я було тільки в поезіях. Непрямим підтвердженням реальності Прекрасної Дами є той факт, що Петрарка одного разу замовив камею із зображенням коханої. Відомо також, що існував портрет цієї жінки, зроблений другом поета маестро Сімоне Мартіні, проте художник малював не з натури, а спираючись на уяву і розповіді Петрарки. Поет ніколи не розлучався з портретом, завжди носив його з собою. У 1337 році поет купив маєток у Воклюзі, щоб жити неподалік від Лаури. Давши обітницю безшлюбності, Петрарка тільки ловив погляд коханої на службі у церкві, або зітхав, коли вона проходила по вулиці. Лаура і Петрарка востаннє бачилися 27 вересня 1347 року. А за півроку вона померла - у 1348 році чума забрала життя Лаури. За фатальним збігом обставин сталося це через 21 рік після їхньої першої зустрічі, але в тому ж місті, в той же день і місяць.  Петрарка через усе своє життя проніс почуття до неї та оспівував кохану у своїх поезіях протягом 21 року за її життя та ще 10 років після смерті Лаури.  Головна інформація про Лауру взята з його власноручних поміток на міланському примірнику рукопису Вергілія: «Лаура, відома своїми чеснотами і прославлена ​​моїми піснями, уперше постала перед моїми очима на світанку моєї юності, в літо Господнє 1327, вранці 6 квітня, в соборі святої Клари, в Авіньйоні. І в тому ж місті, також в квітні і також шостого дня того ж місяця, в ті ж ранкові години в році 1348 покинув світ цей промінь світла, коли я випадково був у Вероні, на жаль! про долю її не відаючи. Сумна звістка через лист мого Людовіко наздогнала мене в Пармі того ж року вранці 19 травня. Це непорочне і прекрасне тіло було поховане в монастирі францисканців в той же день ввечері. Душа її, як говорить Сенека, повернулася, в чому я впевнений,  на небо, звідки вона й прийшла.»

        - «Канцоньєре» («Книга пісень») - збірка віршів на італійській мові, справа всього творчого життя поета. Працю над нею він розпочав ще у 30-ті роки, а закінчив незадовго до смерті. Налічується дев'ять редакцій збірки, здійснених у різні роки. Перша редакція (1336-1338) містила всього 25 віршів, дев'ята - залишкова й найповніша (1373- 1374) відкривається вступним сонетом і містить 365 віршів (скільки днів у році) різних ліричних жанрів: 317 сонетів, 29 канцон, балад, мадригалів. Співак поділив збірку на дві частини: перша – «На життя мадонни Лаури», друга – «На смерть мадонни Лаури».  

          Головна тема «Канцоньєре» – любов поета до Лаури: їй і присвячено більшість віршів. При написанні їх Петрарка використав досвід любовної лірики своїх попередників. На ґрунті традиції він створив поезію нового типу, розпочавши розвиток гуманістичної лірики. Як ніхто з його попередників, він наблизився до реального земного життя людини. По-новому зображено у «Канцоньєрі» жіночий образ та любов. Хоча Лаура безмірно ідеалізується, згідно з попередньою традицією, вона постає вже як жива жінка, з реальними, земними рисами. Уяву поета найбільше хвилює її зовнішній вигляд, її краса. Все це вносить у любов поета відтінок чуттєвості.

• Поезії, що входять до збірки «Канцоньєре», за свою жанровою своєрідністю належать до сонетів.

   Сонет – ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, з двох катренів та терцетів. Катрен – це чотиривірш, терцет – тривірш. Римування в сонеті схематично можна відобразити так: абба абба ввг ддг. Сонет за змістом наближається до драматургії. В основі поетичного твору – боротьба протилежних думок і почуттів. Це може бути роздум, сповідь, портрет, гімн.  Сонет – це поєднання глибокої думки і почуття.

• Результатом усіх творчих зусиль було коронування Петрарки на Капітолії 8 квітня 1341 року. Це був особистий тріумф поета та спроба поставити поезію на той рівень, який вона займала у стародавньому Римі. Йому був вручений диплом, він отримав звання магістра, професора поетичних мистецтв та історії. Його було увінчано лавровим вінком, і він за життя став класиком.

        Дуже цікавий той факт, що неаполітанський король Роберт не вважав для себе принизливим попрохати Петрарку стати його наставником у поезії, але поет відмовився від такого почесного обов'язку. На цьому коронуванні Петрарка промовив "Слово", в якому виклав своє розуміння поезії та її завдань.

• Сторіччя відокремлюють нас від Італії XIV століття. Але через безодню років вдячне людство шанобливо пронесе ім'я Петрарки як одного з засновників гуманізму, поета, який оспівав не так божественне, як радість людського буття, земну любов до прекрасної жінки, його прості й тому такі високі думки і почуття.

2. Слово вчителя

        Петрарка запевняв, що повага до людини починається з поваги до жінки: матері, сестри, коханої. Його мати померла дуже рано, у віці 38 років. Свої перші вірші Петрарка присвятив саме їй. У вірші було 38 рядків, саме стільки прожила на світі жінка, про яку поет величаво сказав, що «була вона найкращою з матерів, яких я будь – коли бачив».

        Кохання без поваги – це ангел з одним крилом. Кохання без поваги недовговічне і непостійне. Перш ніж покохати в дівчині жінку, полюби в ній людину. Справжня слава прийшла до Петрарки як до автора ліричних віршів, присвяченій золотоволосій Лаурі. Протягом  десятиліть поет оспівував жінку, яка не сказала йому жодного ласкавого слова.

             Дідро у свій час сказав, що любов – дивна річ. І це справді так, адже вона возвеличує людину,   робить її щасливою,  надихає, окрилює, але водночас і приносить багато страждань та розчарувань.

       3. Виразне читання напам’ять сонета № 61(«Благословенні будьте, день, і рік…») учнем

       4. Ідейно-художній аналіз твору

       - Яким є настрій вірша?   (Це своєрідна молитва душі й серця до коханої жінки.)

       - Відомо, що Петрарка сприймав любов то як найвище благо, то як гріховне почуття. Як такі суперечливі погляди на кохання відобразилися у вірші? (Кохання – це найвища радість, але разом з тим і «солодкий біль», «серця рани»,»неподільна радість». Але ліричний герой приймає все це і не відмовляється від кохання.)

        - Які засоби художнього увиразнення використовуються у сонеті? (Епітети: «ясний потік», «ім’я ніжне і кохане»; антитеза: «солодкий біль»; градація: «день і рік, і місяць, і місця урочі..».)

        - Яким змальовано ліричного героя? (Він по-лицарськи милується Прекрасною Дамою, жодної зухвалої думки у нього немає. Це поклоніння коханій.)

        - Чи з цього вірша зрозуміло, які саме риси Лаури полонили поета? (Як Беатріче для Данте, так і Лаура в очах закоханого Петрарки – ідеал жіночої краси.)

        - Яке слово декілька разів повторюється у вірші? («Благословен». З цього слова починається кожна строфа.)

        - Як ви вважаєте, чому поет використовує це слово? (Поет сприймає любов як благо, як щастя.)

        -  Як називається цей прийом у поезії?  (Анафора, або єдинопочаток)

        - Доведіть, що твір «Благословенні будьте, день і рік…» є сонетом.

        5. Прийом «Психологічний портрет»

        - Спробуйте за допомогою кольорів передати внутрішній світ поета, зображений у вірші. (Внутрішній світ поета постає у блакитних та темних кольорах, тому що він любить і страждає водночас:  безоболоччя – блакить, ніч – темні кольори.)

        6. Прийом «Продовжте думку»

         Читаючи сонет, я….

           бачу: небо, троянди, вогонь…;

           чую: тишу, шелест, грім….;

           відчуваю: сум, жаль, надію…

       7. Слово вчителя

          - Коли ви описували психологічний портрет поета, то ви використовували кольори блакитні і темні (чорний колір – символ болю, смерті). Сам автор не використовує чорного кольору. Друга частина збірки не забарвлена в чорний колір, а в синьо-блакитний (колір надії). В майбутньому поет вважав, що знову зустріне кохання, кохану людину. Але про це найкраще говорити тільки сонетом.

        8. Виразне читання сонета «Як не любов, то що це бути може …»

        9. Ідейно-художній аналіз твору

          - Який настрій  цього сонету? (В цьому творі сумний проникливий настрій, водночас надзвичайно схвильований, емоційний.)

         - Які питання хвилюють ліричного героя? (Героя турбує чи достатньо благочестиве його кохання до Лаури. Його непокоїть те, що його душею оволоділо земне кохання. Але він кохає Лауру як ідеал жінки, тобто це кохання романтичне.)

          - З ким сперечається ліричний герой? (Із самим собою)

         -  Які проблеми його турбують? (Що таке любов? Це зло чи добро? Якщо любов – благо, то чому вона несе журбу? Якщо зло, то чому кохання таке солодке? Окрім того, героя хвилюють проблеми розуму і пристрасті.)

          - Як автор виражає свої суперечливі погляди? (За допомогою низки образів – протиставлень (антитез): любов – це «живлюща смерть» і «втіха навісна» тощо)

         - Яким постає внутрішній світ героя? (Він також суперечливий і для його зображення автор використовує прийом антитези: «палаю в стужу», «в спеку весь дрижу».)

          - Який образ використав Петрарка для зображення суперечливості кохання? (Образ хисткого човна в безкрайньому морі. Ще з часів античності цей образ виражав долю людини, яка втратила опору в житті.)

          - Назвіть прийом, що підсилює цей образ. (Порівняння: «Неначе в просторінь морську безкраю, В човні хисткому рушив без керма.»)

          - Яким чином у вірші виразилися погляди Петрарки як людини епохи Відродження? (Людині Середньовіччя віра в Бога допомагала приборкати земні пристрасті, але Петрарка як представник іншої епохи не звертається до Бога і свідомо вибирає земне, залишаючись наодинці зі своєю пристрастю.)

         - Як ви думаєте, про що мріє ліричний герой? (Він прагне, щоб його кохання було високим. Лише таке почуття є найбільшим щастям.)

   10. Складання таблиці «Антитеза у творі»

«А як любов, то що таке вона?»	«Як не любов, то що це бути може?»
«Добро?»	«Чи зло?»
«Але ж муки ці солодкі…»	«…Та в ній скорбота нищівна…»
«Горіти хочу…»	«Не хочу?..»
«Власна воля..»	«»Воля чужа…»

    11. Літературознавчий практикум

    Оксюморон – стилістичний засіб, побудований на поєднанні контрастних понять, які логічно нібито виключають одне одного, але насправді тяжіють до смислового поєднання і розширюють наше уявлення про художній образ, поглиблюють і збагачують його. Наприклад: «Але ж муки ці солодкі..», «Живлюща смерте..», «Втіхо навісна..», «Палаю в стужу..», «В спеку весь дрижу..».

• Зверніть увагу на розділові знаки в тексті сонету. (Риторичні запитання, окличні риторичні речення.)
• З якою метою автор використовує саме ці художні засоби? (Протиставлення, оксюморони, риторичні запитання, риторичні окличні речення – дуже влучні, виразні художні засоби для відтворення почуттів, допомагають глибше розкрити суперечливість такого багатогранного почуття, як любов.)

ІV. Рефлексія

1. Робота з епіграфом

 - Ми спробували пізнати світ почуттів могутнього титана доби Відродження. На мою думку, поетичні рядки української поетеси Ліни Костенко

Ця казка днів – вона була недовгою.

Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею! –

Воно лишилось на усе життя.

повністю відповідають тому незбагненному почуттю любові, яке полонило душу Петрарки. А як ви вважаєте, яким є насправді почуття любові?

         2. Прийом «Шість капелюхів»

Синій –  узагальнення

  –  факти, інформація

Жовтий – позитив, переваги, успіхи

Чорний – критика

Червоний – емоції, почуття, інтуїція

Зелений – креатин, нові ідеї, альтернатива

V. Домашнє завдання:

1) на день: вивчити напам’ять один із сонетів;

2) на місяць: прочитати всі сонети Петрарки;

3) на все життя: пам’ятати творчість Петрарки протягом усього життя.