Тема. Поетизація високого почуття кохання у вірші К. М. Симонова «Жди мене…»
Мета. Познайомити учнів із віршем російського поета Костянтина Симонова «Жди мене…»; із історією створення цього вірша; донести учням інформацію про те, що кохання – це найпрекрасніше почуття, що здатне навіть зберегти життя; навчити дітей аналізувати образ ліричного героя, виразно читати вірш.
Обладнання. Портрет К. Симонова та В. Сєрової, ілюстрації до вірша, картки із завданнями.
Хід уроку
Кохання – єдина пристрасть, яка не визнає ні минулого, ні майбутнього.
О. де Бальзак
І. Мотивація пізнавальної діяльності учнів
Учитель. Сьогодні ми продовжимо розмову про найсвітліше й найпрекрасніше почуття – кохання. У часи духовної та матеріальної скрути, коли вічні моральні цінності відходять на другий план, давайте звернемося до цього невичерпного джерела відродження людства та натхнення для поетів. Торкнімося серцем цього дива, що здатне змінити світ, зробити людину кращою, благороднішою. Услід за митцями різних часів та народів спробуймо розгадати вічну загадку любові…
Пригадайте, з якого твору прочитаний уривок.
1. - Подивися, які я тобі приніс черевички! – сказав Вакула. - Ті самі, які носить цариця.
2. - Ні! Ні! Мені не треба черевичків! – сказала вона, махаючи руками й не спускаючи з нього очей. – Я і без черевичків… - Далі вона не договорила й зашарілася. (М. В. Гоголь. «Ніч перед Різдвом »).
3. - То й що ж, що сліпий? – сказала вона. – Якщо дівчина покохає сліпого, то і заміж треба виходити за сліпого…
4. - Покохає… - зосереджено повторив він, - і брови його нахмурились – він прислухався до нових для нього звуків знайомого слова… (В. Г. Короленко. «Сліпий музикант»).
5. - …Наш початок … назавжди залишиться в пурпуровому відблиску вітрил, створених у глибині серця, яке знає, що таке любов… (О. Грін. «Пурпурові вітрила»).
ІІ. Оголошення теми та мети уроку.
Костянтин Симонов та Валентина Сєрова
1. Слово учителя. К. Симонов присвятив вірш «Жди мене…» актрисі - дружині Валентині Сєровій (серпень 1941 року). Небагато друзів знали про існування цього вірша. Поет уважав його дуже особистим. І тільки вмовляння друзів переконали поета опублікувати його у фронтовій газеті в лютому 1942 року. Вірш цитували бійці, надсилали додому рідним.
2. Учитель декламує поезію Костянтина Симонова « Жди мене…» або ставить відеозапис вірша (https://www.youtube.com/watch?v=APFbiwWk7AM)
3. Інтерактивна вправа «Сонечко» (написати асоціації до вірша «Жди мене…»
любов відданість вміння чекати та підтримувати
вірність надія на життя перемога
смуток «Жди мене…» війна
рідна душа Батьківщина весна смерть віра в майбутнє
4. Аналіз поезії «Жди мене…» Методичний коментар. Учні обговорюють завдання, дають відповіді на запитання працюючи в парах.
1. Яка головна думка вірша?
2. Які рядки вказують на те, що чекати доведеться довго, невизначений час?
3. У чому таємниця виживання бійця на війні? Дайте відповідь рядком з поезії. («Просто ты умела ждать, как никто другой». На фронті вірш користувався величезною популярністю. Саме такий вірш потрібен був бійцям, які були далеко від рідних, коханих. Саме така поезія допомагає вистояти в нелюдських умовах.)
5. Чи є цей вірш актуальним у наш час? (Висновок. Вірш «Жди мене…» стає актуальним для бійців зони АТО та їхніх родин. Поетичне слово впливає на емоції людей, є своєрідним пам’ятником величі людського духу (у буденному житті не завжди рішучі та хоробрі.)
5. Скласти хмарки слів для характеристики ліричного героя вірша «Жди мене…»
ІІІ. Рефлексія. Скласти сенкан до вірша «Жди мене…»
Надія
Могутня невичерпна
Чекає заспокоює вірить
Любов завжди перемагає війну
Кохання
VІ. Оцінювання учнів.
VІІ. Домашнє завдання. Для усіх учнів. Вивчити вірш «Жди мене…» напам’ять. Індивідуальне. Створити хмарки слів до вірша «Жди мене…».
1