Урок на тему "Трагедія депортації кримських татар"

Конспект  уроку з історії України : «Без вини  винуваті…».

Тема уроку: Трагедія депортації кримських татар.

 Мета уроку:

- Поглиблення та систематизація знань учнів про процес депортації  національних меншин півдня СРСР на прикладі  сталінського геноциду щодо кримських татар;

- вдосконалення навичок самостійної роботи з історичними документами, порівняння, систематизації та аналізу матеріалу;

- закріплення картографічної, хронологічної, аксіологічної  компетенцій учнів; 

- виховання у учнів почуттів  національної свідомості, патріотизму, взаємної поваги та толерантності.                

Очікувані результати заняття:

• Під час уроку учні зможуть отримати інформацію про подію депортації з різноманітних історичних джерел
• Учні спільними зусиллями  повинні скласти об’єктивну картину події,  дати оцінку вчинків влади  або  окремої особи
• Після уроку учні зможуть сформувати  та висловлювати власне судження про причини та наслідки депортації  кримських татар, про  вплив долі  даного етносу на розвиток України.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Форма проведення заняття: урок прес-конференція

Обладнання : мультимедійний обладнання, аудіо- відео матеріали,  мапи СРСР, України, Кримського п-ва,  атласи з історії України для 11 класу, стилізоване  обладнання для прес-конференції, свічка,  картки з текстовими джерелами інформації та документами.

  План проведення уроку:

1. Урок потребує попередньої підготовки. Учні  заздалегідь (3-7 днів) отримують завдання,  шукають та систематизують матеріал відповідно до ролі, яку будуть виконувати під час уроку.
2. Згідно бажань чи можливостей учнів, або за рішенням учителя формуються групи учасників прес-конференції:

А) представники центральної радянської влади

Б)  очевидці, жертви терору – кримські татари (жінки, чоловіки, діти)

В) журналісти різних ЗМІ

Г)  експерти -  історики, соціологи, політики.

      3. Відповідно до тематики оформлюється кабінет, формується різноманітний дидактичний матеріал, розміщується наочність.

                                ХІД УРОКУ:

І. Організаційний момент.

ІІ. АОЗУ.                                                           

                                                               На дошці – епіграф  до теми :                                        « Держава – це піч, яка палає на одних дровах – на людських!»

                                                                                    (Ч. Айтматов).

    Вступне  слово учителя, який виконує роль ведучого прес-конференції:

« Людина у цьому світі може вибирати на власний розсуд друзів, коханих, освіту, роботу, майже все, але є речі, які нам обирати не дано. Це – наші батьки та  наша Батьківщина – їх не обирають…Кожен з нас несе в собі краплини крові свого народу, своєї рідної сім’ї. І на жаль, доволі часто траплялись в історії випадки, коли саме національна приналежність людини ставала для неї смертним вироком. Історія нашої країни переповнена такими прикладами у різні часи. Згадайте, що значать терміни « геноцид», «голокост», «націоналізм», «депортація», «чистка нації».  Ми про це  говорили з вами на попередніх заняттях. А сьогодні ми поговоримо про долю одного народу, якому сповна прийшлося пройти всі кола пекла саме тоді, коли здавалось би все погане вже позаду.

   Це – кримські татари, які  у травневі дні 1944 р. , одразу після звільнення з під  фашистської окупації  були буквально розтерзані радянською владою. Чому?  За що? Ці питання і тоді, і зараз є найболючішими для тисяч і тисяч. Ми з вами також  спробуємо знайти на них відповідь на нашій прес-конференції.

   Нам в цьому допоможуть обізнані високопосадовці, наукові експерти, рядові учасники та чисельні жертви цього ганебного явища.

Представлення учасників прес-конференції та оголошення регламенту виступів. 

ІІІ.  Розгляд нового матеріалу:

(прес конференція відбувається за такою  приблизною  схемою)

1. Довідка історика та політика про кримських татар як один з основних  етносів Криму.

А) «Кримські татари є відносно молодим етносом. Витоки кримських татар сягають Середньовіччя, коли на кримських землях з’явилися татарські племена у складі військ Чингиз-хана. Після перемоги над руськими військами на р. Калка у 1223 р. завойовники рушили на зимівлю у теплий Крим, під Судак. Власне, саме з цього часу і починається присутність на Кримському півострові предків нинішніх кримських татар.  Активність кримських татар на півострові та їхнє протистояння сусідам - Київській Русі, Порті, Польщі, Московії, Литві, посилена подальшим ослабленням Золотої Орди та наростанням у цій державі відцентрових тенденцій, завершилася, зрештою, створенням у 1433 р. Кримського ханства - незалежної держави на теренах Північного Причорномор’я. Кримське ханство було традиційним східним суспільством монархічно-кланового типу. Верховна влада була спадковою для роду Гіреїв, нащадків Чингизидів, і за всі роки існування ханства на троні не сидів ніхто, крім Гіреїв. Проте реальним суверенітетом Кримське ханство володіло недовго, лише з 1433 до 1475 року - до встановлення над ним протекторату Оттоманської Порти. Формальне проголошення Кримського ханства незалежним у 1774 р. було вимушеним компромісом між Туреччиною та Росією, який невдовзі (у 1783 р.) завершився указом Катерини ІІ про включення Кримського ханства до складу Російської імперії з ліквідацією його державно-політичного устрою. З тих пір кримські татари більше ніколи не здобували політичної незалежності. У визвольних змаганнях початку ХХ століття Крим законодавчо визначився як частина України. І лише внаслідок силових дій з боку Росії його було вилучено зі складу України на користь РРФСР.

Б) За часів існування Кримської АРСР  до 1930 р. було створено 145 кримськотатарських сільських рад,  які компактно складали 5 кримськотатарських районів: Судакський, Алуштинський, Бахчисарайський, Ялтинський і Балаклавський. Кримські татари сформували власний соціально-економічний лад та досягли значного рівня розвитку культури»

Довідка  експертів супроводжується слайдами 3-5  презентації - карти - схеми Кримського п-ва   (Додаток 1)    та  переглядом відео-уривка (Додаток 2 – «Депортация крымских татар»).

2.  Вчитель - ведучий : «Тобто, ми бачимо, що кримські татари – невід’ємна складова історії півдня нашої країни, старовинна цілісна спільнота, яка  переживала злети і падіння. Та найстрашніше розпочалось у травні 1944р. Слово надається представникам Радянської влади.
3. Учні , що представляють радянських  урядовців,  зачитують уривки з Наказу Радянської влади про депортацію кримських татар :

а)  «Сов. Секретно

Государственный комитет обороны Постановление ГОКО № 5859 сс

Москва, Кремль 11 мая 1944 года

О КРЫМСКИХ ТАТАРАХ

В период отечественной войны многие крымские татары изменили Родине, дезертировали из частей Красной Армии, обороняющих Крым, и переходили на сторону противника, вступали в сформированные немцами добровольческие татарские воинские части, боровшиеся против Красной Армии; в период оккупации Крыма немецко-фашистскими войсками, участвуя в немецких карательных отрядах, крымские татары особенно отличались своими зверскими расправами по отношению советских партизан, а также помогали немецким оккупантам в деле организации насильственного угона советских граждан в германское рабство и массового истребления советских людей.

б)   Учитывая вышеизложенное, Государственный Комитет Обороны постановляет:

1. Всех татар выселить с территории Крыма и поселить их на постоянное жительство в качестве спецпоселенцев в районах Узбекской ССР. Выселение возложить на НКВД СССР (т. Берия) Выселение крымских татар закончить к 1 июня 1944 г.

2. Установить следующий порядок и условия выселения:

а) разрешить спецпереселенцам взять с собой личные вещи, одежду, бытовой инвентарь, посуду и продовольствие в количество до 500 килограммов на семью.

Остающиеся на месте имущество, здания, надворные постройки, мебель и приусадебные земли принимаются местными органами власти.

в) обязать НКПС (т. Кагановича) организовать перевозку спецпереселенцев из Крыма в Узбекскую ССР, специально сформированными эшелонами по графику, составленному совместно с НКВД СССР. Количество эшелонов, станции погрузки и станции назначения по заявке НКВД СССР.   Расчеты за перевозки произвести по тарифу перевозок заключенных;

Председатель Государственного Комитета обороны     И. Сталин»

Читання наказу супроводжується показом  світлин воєнного часу ( слайд 6-7) Додаток 1.

4. Вчитель – ведучий « Як ви вважаєте, чи може співпраця з фашистами під час окупації частки населення приректи на знищення весь народ?»

5. Відповідає історик, розповідає  про героїчну участь кримських татар у боротьбі проти фашистів в тилу та на фронті : «З початку вiйни до Червоної Армiї було мобiлiзовано 54,5 вiдсотка всього дорослого кримсько-татарського чоловічого населення. Ще 11 вiдсоткiв пiшли в гори й били нiмцiв у складi пiдпiльних i партизанських загонiв. Кожен четвертий татарин заплатив за перемогу над фашизмом своїм життям. Солдат вермахту Рудольф Вольтант писав додому: "Тут проти нас є багато татар. Я не хотiв би зустрiтися з ними навiть увi снi". I саме тодi, коли один Герой Радянського Союзу, Сейтвелiєв, пiдривав нiмецькi танки в лiсах Бiлорусi, а iнший - Узеїр Абдурахманов - форсував Днiпро й визволяв наш золотоверхий Київ, Амет-Ха́н Султа́н був військовим льотчиком, підполковником, двічи Героєм Радянського Союзу, народ - власне, жiнок i дiтей - було примусово виселено.

Виступ доповнюється фотографіями (слайд 8-9)

6. Журналіст «NYT» - запитання до представників кримських татар : «Чому депортацію називають геноцидом, як вона відбувалась?»

7. Відповіді очевидців :

  а)  «Согласно графику депортации, она должна была начаться ранним утром 18 мая. Но  кое-где акция началась уже семнадцатого мая. В этот день, ближе к заходу солнца, нетерпеливые каратели ворвались в некоторые деревни, начали прочёсывать улицы городов, очевидно, чтобы управиться к утру. В Симферополе, например, такого внимания удостоились Гражданская и близлежащие улицы Красной горки.. Поздно вечером 17-го, ближе к полуночи, стали выгонять из домов и симеизцев .»

 б) «В степной части Крыма типичной в этом смысле была операция по выселению из деревни Ак-Баш (Акмечетский район). Сюда 17 мая после обеда прибыли солдаты на пяти грузовиках. Татары, по обычаю вскоре собрались вскладчину, чтобы накормить солдатиков, пожертвовав для этого последней уцелевшей скотиной: «кто мясо жарит, кто картошку, кто чебуреки. А солдаты такие довольные, за три года войны каждый из них соскучился по домашней еде» — вспоминает Сабе Усеинова. Но в 7 часов вечера сытые чекисты и красноармейцы уже рассыпались по деревне, прикладами выгоняя людей на улицу, а муж Сабе стоял с поднятыми руками. Потом всех согнали на сельскую площадь, погрузили в машины и до рассвета 18 мая не разрешали их покинуть.»

  в) Свідчення Феріде Меджитової:

"Народилася в 1932 році в с. К'оз Судакського району. Коли я закінчила 3 класи, почалася війна, продовжити навчання мені так і не довелося.

Коли почалася депортація, батька з нами не було, він воював на фронті. Маму і нас - шестеро дітей солдати викинули з будинку, ми так і не встигли нічого із собою взяти.Голодні та роздягнені ми дісталися в Узбекистан, в колгосп "Назарбай" Бекабадського району. Дали нам маленький будиночок, де дах був нарівні з землею. Ми ледве вмістилися туди зі своєю сім'єю. У 1944 році першим помер братик Решат, наступного року сестричка Мевіде. Мама день і ніч плакала і після смерті сестри прожила 3 дні. Наступного дня після смерті мами зайшов сусід Абдулла аг'а і передав страшну новину про те, що помер брат.

У брата одна нога і одна рука були підвернуті, очі і рот кишіли мурахами. Я спробувала випрямити йому руку і ногу, але вони застигли. Взяла ганчірку й витерла його очі і рот. Того вечора померла ще одна моя сестра. Через два дні померла друга. Я залишилася зовсім одна.

Я так і поневірялася по домівках, випрошуючи милостиню. Якось сусіди пожаліли мене і пішли зі мною на базар, щоб поміняти на продукти речі, що залишилися. Мене залишили біля входу, я лежу на землі, піднятися сил немає. Хтось вигукнув моє ім’я - я ледве відкрила очі - це мій родич запитує "що ти тут робиш?". Я все розповіла, він звалив мене на спину і поніс до себе додому. Так мене врятували від смерті. Пізніше мене розшукав батько, коли повернувся з фронту. Він ішов, покинувши вдома дружину і шестеро дітей, а залишилася у нього одна я.»

г) Согласно п. 2 «г» Постановления от 11. 05. 1944 г. эшелоны со спецпереселенцами должны были снабжаться в пути «ежедневно горячим питанием и кипятком». Кроме того, каждый состав должны были сопровождать врач и две медсестры. Конечно, на практике ничего подобного не было. Вагоны набили сверх всяких санитарных норм, «так, что многим приходилось стоять, а потом, в пути, сидели по очереди… .Наступило утро, и мы увидели, что сидим в грязи, на смешанной с конским помётом соломе» . «Видимо, вагоны были после военнопленных, вши сразу как напали на нас, мы не знали, что делать, они съедали, спасу нет…»!

д) В 1944 г. май был жарким,  и трудно сейчас представить себе, что же должно было твориться в битком набитых товарных вагонах с двумя только узкими окошками под самой раскалённой крышей, да ещё и без воды… Вагон, где были заперты уркустинские жители, не открывали восемнадцать дней, соответствующее время люди не получали воды. Как они не погибли? «Слава Богу, — вспоминает Гафаров Нариман, — в крыше были дыры от пуль и осколков, через них в дождь проникала вода, и мы её собирали..»

е) Кримських татар, що воювали в частинах Червоної Армії, після демобілізації також було піддано депортації. Відомі винятки, коли окремих офіцерів з числа кримських татар не було вислано до місця депортації як спецпереселенців (наприклад, Амет-Хан Султан), проте їм було заборонено жити в Криму. Усього за 1945-1946 роки в місця депортації було заслано 8995 кримських татар — ветеранів війни, багато з яких мали високі урядові нагороди.

ж) ««Тато п'ятнадцятого повернувся, шістнадцятого був удома, НКВСівці вітали батька з поверненням, а через два дні нас виселили з Криму, – згадує Несібе-апте. – Коли прийшли виселяти, тато не повірив. Показав документи свої, говорив, що служив чотири роки. Руки однієї не було в нього, в лівій тримав документи... гвинтівкою по руці вдарили і виштовхнули з дому. На збори дали 5 хвилин, взяти з собою нічого не встигли, бо до нас прийшли пізніше, ніж до інших. Та й що можна встигнути взяти за 5 хвилин? Звичайно ж, одяг узяти встигли, так і вивезли нас в Узбекистан».

з) Одразу після приїзду кримські татари жили в бараках, які будувалися для ув'язнених. Там не було ні води, ні світла, а через хвороби та інші епідемії почали один за одним вмирати люди. «Пам'ятаю, як дитина плакала, смокчучи груди вже мертвої матері. Тіла померлих ховати було нікому і нічим, їх з'їдали шакали. Коли чули про шакалів, дуже боялися. Потім, у серпні, ми збирали колоски, які залишилися на полі після жнив. Один хлопчик хотів заховати жменьку колосків у мішечку, помітивши це, його прив'язали до коня і гнали його, доки підліток не помер».

Всі розповіді «очевидців»  супроводжуються показом слайдів 10- 17                        (Додаток 1) .

8. Учитель –ведучий: «Таких свідчень – десятки тисяч… А могло бути набагато більше, але на жаль, майже половина депортованих загинула у перші місяці. А доля живих ще довгі  десятиріччя – це державне забуття та зневага, поневіряння по чужих краях, тяжка праця та спроби зберегти та відродити надію…

ІY. Рефлексія, закріплення матеріалу

 Учитель . Наша прес-конференція добігла кінця. Ми побачили, як багато страждань за короткий час випало на долю окремого старовинного гордого народу. Щоб розділити їх горе, зберегти пам'ять про несправедливе, жорстоке приниження та   підтримати їх , давайте запалимо «свічку пам’яті» та проведемо «хвилину мовчання». 

  Запаливши свічку, діти дивляться відео -уривок під національну мелодію кримськотатарського народу. (Додаток 3- «1944. Выселение крымских татар»))

 Y.  Підсумки уроку. Виставлення оцінок за роботу.