Урок української літератури для 9 класу на тему "Поезія П. Куліша. Вірші «До рідного народу», «Троє схотінок», «Заворожена криниця» з використанням хмарних сервісів.
Урок № 2
Тема. Поезія П. Куліша. Вірші «До рідного народу», «Троє схотінок», «Заворожена криниця»
Мета: ознайомити учнів із поетичною творчістю письменника, допомогти усвідомити ідейно-художні особливості віршів, їхню естетику; удосконалювати навички виразного читання, аналізу ліричних творів, висловлення власних думок з приводу прочитаного; виховувати почуття патріотизму, любові до рідної мови, бажання прислужитися рідному народові.
Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюстрації до них, Інтернет, ноутбуки або планшети, вправа Study Stack «Тропи», «Хмаринка мрій».
Очікувані результати: учні повинні знати основні мотиви поетичної творчості письменника; учні повинні вміти визначати й пояснювати підтекст поезій, аналізувати художні засоби, висловлювати власні міркування з приводу актуальності порушених у поезіях проблем.
Теорія літератури: лірика, ліричний герой, художній образ, художні засоби.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент (з’ясування емоційної готовності до уроку ).
ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів
Любов до книги відіграла важливу роль і в житті юного Пантелеймона Куліша.
Зайшовши одного разу до крамниці купити горіхів, Пантелеймон Куліш помітив книжку. Це була збірка українських народних пісень, що видав Михайло Максимович 1834 року. Книжка коштувала дорого, але Куліш віддав усі свої заощадження й придбав її.
У гімназії він читав її при кожній нагоді і так набрид, що деякі учні почали передражнювати його або втікати, щоб усоте не чути вже давно й ними завчених рядків.
Куліш вивчив книжку напам’ять, а пізніше згадував, що саме вона наштовхнула його на думку стати митцем у царині письменства.
2. Бесіда
(Учень Дмитро Ільєнко декламує власну патріотичну поезію «Я гордий тим, що українець зроду…»)
Я гордий тим, що українець зроду,
Що я живу на цій святій землі.
І кожен раз, коли дивлюсь в Дніпрову воду,
То бачу, як літають журавлі,
Як жито колоситься ніжно в полі
Під сонячним промінням золотим.
Воно немов черпає з неба волю
І дихає повітрям польовим.
А небо, мов титан могутній,
З'єднало враз усі кутки землі.
По нім, як по безкраїм синім морі,
Пливуть над полем хмари-кораблі.
Вони несуть всі спогади народу
Про кров, яку пролили тут діди,
Щоб знову ми побачили свободу,
Яку вони побачить не змогли.
Тяжкая доля українського народу,
Що завжди відчував навали ворогів,
Які загарбати хотіли в нас свободу,
Але ніхто її не підкорив.
Бо не змирилася, повстала Україна,
І, мовби той чарівний фенікс-птах,
Піднялась в небо, відродилась
І освітила нам майбутній шлях.
Це стежка волі та свободи,
Якою ми повинні гордо йти,
Бо ця дорога витоптана кров'ю
Тих поколінь, що полягли у боротьбі.
Справжнім патріотом був і Пантелеймон Олександрович Куліш.
ІІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя
Як прозаїк П. Куліш не тільки виявив значне мистецьке обдарування, а й показав себе новатором, здатним прокладати нові шляхи в літературі. Проте його поетичний талант виявився помітно слабшим — спосіб образного мислення, світобачення й світовідтворення, очевидно, більше відповідали епічному типу творчості. Та була на те ще одна істотна причина, що, можливо, не дала П. Кулішеві піти далі. На той час поетичний світ України був осяяний генієм Т. Шевченка. Вплив Кобзаря на розвиток української поезії був таким великим, що майже всі митці другої половини ХІХ століття були під цим впливом, часто бездумно, сліпо наслідуючи його.
Проте написане П. Кулішем як поетом заслуговує на нашу увагу та вдячність, зокрема, це стосується тих творів, у яких він відійшов від Шевченкових канонів, виявив власне поетичне обличчя.
Руїна - період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Вертоград – сад
Олухи – йолоп, простак, дурень
Варвар (грец. βάρβαροι, іноземці, «ті, що бурмочуть») — зневажливий термін, яким позначають людину, представника певного народу або племені, що дійсно або уявно перебуває на доцивілізаційному або нижчому цивілізаційному рівні розвитку.
Бесіда
Теорія літератури
Рід літератури: лірика.
Жанр: громадянська лірика.
Тема: звернення поета до народу всупереч жорстокості самодержавства захистити рідну мову, не дати можливості царизму перетворити українців на «малоросів» і позбавити їх єдиного скарбу
Ідея: заклик шанувати й оберігати найцінніше, що є в народу — рідну мову, не дати «сусіднім хижакам» її знищити.
Основна думка: а) доки існує мова — доти живе нація; б) Єдиний скарб у тебе — рідна мова, / заклятий для сусідського хижацтва: / вона твого життя міцна основа, / певніша над усі скарби й багатства. /
Художні особливості поезії
Теорія літератури
Повторення тропів (виконання вправи Study Stack)
Звертання: «Народе без пуття…», «О варвари!..»
Епітети: «предків диких», «безумної одваги», «гірких п’яниць», «розбишак
великих», «луччих предків», «душ святих», «сором тяжкий», «великий добродій», «зеркало всесвітнє», «розбоєм лютим», «путь скверний».
Риторичні оклики: «Гірких п’яниць та розбишак великих!», «О варвари!..».
Метафори: «жене неволя», «з рідним словом тулишся».
Порівняння: «з словом тулишся мов злодій».
Ліричний герой - це образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний з автором. Через нього автор або передає власні почуття, або ж просто відображає переживання певної якості.
Епітети: «вертоградів пишно-прохолодних», «добрий лад», «мислі благородні», «світові утіхи», «олухи великі», «веселий в серці сміх», «палати тихі», «хмарні минути».
Повтори: «Я не хотів би…», «Аби у мене був…».
Метафора: «сміх був в серці».
Звертання: «О сонце доброти».
Риторичний оклик: «Сіяла ти мені в мої хмарні минути!».
гармонійна розумний,
людина начитаний
має глибокі почуття,
здатен палко кохати ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ веселий
невибагливий щирий
благородний
3. «Заворожена криниця»
3.1. Самостійне читання твору учнями.
3.2. Бесіда
Чи можна назвати сад Едемським? Чому?
V. Узагальнення та систематизація знань
І.Я.Франко дав оцінку ліричним творам нашого земляка: «…Їх [вірші] сміло можемо і з погляду на форму, і з погляду на мову і на зміст зачислити до перлів нашої поезії». Як ви розумієте слова Франка?
VІ. Підбиття підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання