Розробки матеріалів допоможуть учителеві у сприянні формуванню в учнів ключових та предметних компетентностей та у завданні реалізацій наскрізних ліній на уроках зарубіжної літератури. У розробках використані підручники за авторством О.М.Ніколенко та ін., В.В.Паращич та ін., Н.Р.Міляновської, календарно-тематичний план за авторством І.Л.Столій та ін.
№ з/п |
Дата |
Кіль- кість годин |
Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів |
Зміст навчального матеріалу. Тема уроку |
Теорія літератури |
41.
|
|
1
|
Наскрізні лінії літературного компонента (НЛ): НЛ-2,3,4 Ключові та предметні компетентності: -розповідає про основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ- початку ХХ ст.; -знає жанри драматургії та їх особливості; ві- домих драматургів, творчість яких вивчали в попередніх класах, їхні твори ( Есхіл «Проме- тей закутий», В.Шекспір «Ромео і Джульєтта», Мольєр «Міщанин-шляхтич», М.Гоголь «Реві-зор»; -називає жанри та особливості «нової драми», драматургів кінця ХІХ – початку ХХ ст.; -порівнює «стару драму» з «новою драмою» та визначає відмінності між ними; виявляє нове світобачення, яке прийшло на зміну «старій драмі»; своєрідне злиття театру й дійсності; -уміє перетворювати інформацію з однієї форми в іншу (складання схеми або таблиці «Стара» і «нова» драма»); -сприймає явища літератури в контексті роз- витку світової культури.
|
«Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця XIX – початку XX ст.
|
Традиції, новаторство, драматичний твір та його особливості, «нова драма», інтелекту-альна та психологічна драма, психологізм, побутовий (зовнішній) і духовний (внутріш-ній) конфлікт, підтекст, символ.. |
Українознавчий аспект |
Культурологічний аспект |
Елементи компаративістики |
Міжпредметні зв’язки |
Утвердження принципів «нової драми» в українській драматургії кінця ХІХ- початку ХХ століття: Леся Українка - активне використання форм неоромантизму та символізму, інтелектуаль-на та психологічна драма; Володимир Винниченко – розробка філо-софської та морально-етичної тематики, прагнення осмислити сучасні проблеми засо-бами психологічної драми; Микола Куліш – шлях від реалізму до мо-дернізму, показ «моральних втрат нового ча- су в душах людей»;
|
Живопис: реалізм і модерн в українському обра- зотворчому мистецтві: С.Васильківський, М.Са- мокиш, О.Сластіон, М.Пимоненко, О.Мурашко, І.Рєпін; український авангард початку ХХст.: О.Богомазов, М.Бойчук, А.Петрицький; релігій- ний монументальний живопис: М.Нестеров (ра- зом із В.Васнецовим) розписав Київський Воло-димирський собор; портрети В.Сєрова; пейзажі, портрети, декорації, графіка М.Врубеля; пейзажі І.Грабаря, М.Реріха, М.Сар’яна; імпресіонізм – К.Моне, К.Піссарро, О.Ренуар, Е.Дега та постімп- ресіонізм – П.Сезанн, Вінсент ван Гог; декоратив- вно-прикладне мистецтво і графіка – А.Муха, Ту- луз Лотрек,Г.Клімт, О.Бьордслей. Музика: Скульптура: еклектизм української скульптури кінця ХІХст. та реалізм: скульптори М.Микешин, В.Беклемішев, Ф.Балавенський, М.Гаврилко, Л.Позен, П.Війтович, Г.Кузневич, Р.Левандовсь- кий; кубізм в скульптурі – О.Архипенко. Архітектура: пам’ятник М.Гоголю в Москві (арх.М.Андреєв); архітектура модерну (А.Гауді); будівля Київського університету (арх.В..Беретті); розбудова Одеси (арх.Тома де Томон); утвердже- ння модерну в архітектурі: «Будинок з химерами» в Києві (арх.В. Городецький), будівля Державно-го банку в Києві (арх. О. Кобелєв та О.Вербиць- кий; палацова архітектури в Україні: царський палац у Лівадії (неоренесансний стиль, арх.М.Кра снов; кращий зразок архітектури модерну з нео- ренесансними рисами - «Ластівчине гніздо», (арх. О. Шервуд). Взірцем раціоналістичного модерну став Бессарабський ринок у Києві, збудований архітектором Г. Гаєм у 1908 — 1912 рр. Це був перший критий ринок в Україні. У цій споруді поєднувалися модерн, раціоналістичні форми з національними мотивами. На західноукраїнських землях поєднання елементів модерну та народної архітектури західноукраїнських земель втілено у будівлі банку «Дністер» у Львові, збудованої у 1905-1906 рр. архітектором І. Левинським. Театр: аматорський театральний рух в Україні; корифеї українського театру – драматурги і режи-сери: М.Старицький, М.Кропивницький, І.Кар- пенко-Карий, М.Садовський, П.Саксаганський. Провідна зірка українського театру того часу – Марія Заньковецька. Новий період в історії національного театру – 1918 рік – коли у Києві утворилися Державний Драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922р. – модерний український театр «Березіль» Леся Кур- баса та Гната Юри.
|
Есхіл «Прометей закутий»,В.Шекспір «Ромео і Джульєт-та», Мольєр «Міща- нин-шляхтич», М.Гоголь «Ревізор» |
Географія, історія, українська літера-тура.
|