Урок "Один інструмент- це багато чи мало?

Тема: Один інструмент – це багато чи мало?

Мета: дати загальне уявлення про сольні жанри інструментальної  музики; ознайомити  з  жанрами  прелюдії, капрису, кампанели.

Тип уроку: урок поглиблення  знань.

Обладнання: музичний , комп’ютер,  мультимедійна   презентація , підручники.

                                             План уроку .                                                                                 І. Вхід під музику. Організаційний момент.

ІІ. Музичне вітання. Актуалізація знань.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

IV. Слухання.

V.  Фізкультхвилинка.

VI. Вокально-хорова робота С. Гаврилова, переклад О. Лобової

      «Навчайте  мене  музики».

VII. Підсумок  уроку.

VIII. Вихід з класу під музику

                                            Хід  уроку:

І. Вхід під музику. Організаційний момент.

ІІ. Музичне вітання. Актуалізація знань.

• Що таке музичні інструменти?
• На які три групи поділяють музичні інструменти?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Скільки музичних інструментів створили люди!  Чому ж серед цього барвистого  розмаїття музиканти часто обирають лише  один інструмент?

Один  інструмент – це  багато чи мало,

Щоб думка музична жила  та звучала,

І владним поривом в душі панувала,

І  мрію будила, і   серце  стискала?...

«Маестро одного  інструмента»  -  так  можна  назвати італійського  композитора та скрипаля  Ніколо Паганіні.

Ніколо Паганіні (1782 - 1840) – італійський скрипаль і  композитор. Він  народився в  місті  Генуї, у родині  Терези та  Антоніо  Паганіні, які  дуже  любили  музику. Його  батько  мав  у  порту  невеличку  крамницю  і добре  грав  на  мандолі та скрипці.

Одного  разу  матері  Ніколо  приснився  дивний сон:  до  неї  з’явився  ангел і  запитав, яку  милість  від  Бога  вона  хотіла б отримати. Жінка  попросила, щоб її  син  став  видатним музикантом. Розповідь про цей сон  справила велике  враження  на  чоловіка  Терези. Порадившись, батьки вирішили  навчати дитину  грі на скрипці – музичному символі   Італії.

Уперше  Ніколо  узяв до  рук  скрипку  в  7 років. Батько  змушував  його  займатися  на  інструменті  цілими  днями, не  дозволяв  виходити  на  вулицю і навіть  замикав у  темному  сараї, щоб  той  не  втік. Такі  «уроки»  підірвали і без того  слабке здоров’я  Нікколо.

Проте  за  дуже  короткий  час  хлопчик  досяг  великих  успіхів. У восьмирічному  віці  він  написав  свою  першу  скрипкову  сонату, а в 11  років  виступив  із  самостійним концертом  у  Генуї, а невдовзі  розпочав  гастрольні  поїздки  містами  Італії.

Поступово  Паганіні  став новатором у виконавстві. Він  першим  із  скрипалів  виконував  концертні  програми  напям’ять, сміливо  застосовував  нові  прийоми  гри, заклавши основи  сучасної  техніки  гри на  скрипці. Проте деякі  його  твори  були настільки складні,  що  скрипалі  наступних  поколінь  довгий час  не  наважувалися  їх виконувати.

Цікаво, що саме в юному  віці  було  створено  багато  з  уславлених  24 капарисів  Паганіні. Ці  твори і нині   вважаються  шедеврами  скрипкового  мистецтва. Що справили  великий  вплив  і  на  сучасників  великого  італійця, і на  композиторів  майбутнього.

IV. Слухання

Уже  майже  два  століття  переказують, як  віртуозний  музикант  дивував  слухачів  надзвичайною  технікою та грав  на  одній  струні, коли  порвалися інші…

У творчості  Н.Паганіні  набули  досконалості  сольні  жанри  інструментальної  музики. У  знаменитих   «Каприсах» скрипка  сміється  і  плаче, передаючи  всю  силу  людських  почуттів. А у п’єсі «Кампанелла» її  звучання  «розсипається»  барвистим  переливчастим  дзвоном.

Слухання  Н. Паганіні «Каприз№24»

• Що виражає  та  зображає  музика?
• Зверніть увагу на художній образ музики.

Музичний словничок!

Кампанелла (з італ. - дзвіночок) – назва музичної п’єси, що відтворює передзвін дзвіночків.

Слухання  Н.Паганіні«Каприс №24»

Каприс, капричіо (з італ. каприз, примха) – віртуозна інструментальна п’єса у вільній  формі.

• На якому  інструменти виконується «Каприс» №24?
• Скільки інструментів виконують твір «Кампанелла»?

Залежно від кількості  виконавців інструментальна музика  буває : сольною  (для одного інструмента у супроводі чи  без  нього); ансамблевою  (для невеликого  складу  виконавців); оркестровою (для виконання  оркестром).

Походження та розвиток струнних  інструментів.

Здається, ці  інструменти  зовсім  різні. Проте «пращур» у  них  один – звичайнісінька тятива  мисливського  лука, що  стала  першою  у  світі  струною.

• Простежте  за  схемою(сторінка 49 ), який шлях  пройшли струнні  інструменти  від  давньої  ліри  до  роялю.

«Душею  фортепіано»  називають композитора і піаніста  Фридерика  Шопена (1810-1849) – засновника класичної музики  Польщі.

«Доля  нагородила  поляків  Шопеном, як австрійців Моцартом», - писали  сучасники  про  молодого, надзвичайно  талановитого  музиканта.

З дитинства Фридерик  виявив  унікальні  музичні  здібності. Перші  уроки  гри на фортепіано  п’ятирічному  хлопчику  дала  восьмирічна  сестра  Людвіка. Фортепіано  з  дитинства  було  улюбленим  інструментом  не  лише Шопена - виконавця, а й Шопена – композитора. Свій  перший  фортепіанний  твір – невеликий  полонез хлопчик  написав  у  семирічному  віці. Композиторський  дебют  був  успішним, і  у  тому ж році твір  опублікували.

Перший  виступ  приніс  восьмирічному  Фридерику  широку  відомість, а в 12  років  він  був  визнаний  одним  із  кращих  піаністів  Варшави. По закінченні  Варшавської  вищої  школи  музики  19-річний  Шопен  офіційно  удостоєний  характеристики  музичний геній.

Концертні  програми, з якими  ще зовсім  юний  Фридерик  гастролював  Європою, мали  приголомшливий  успіх. «Шапки  геть, панове, перед  вами  геній!» - писав  тоді  композитор  РобнртШуман.

Майже  весь  творчий  доробок  Ф.Шопена  складають  фортепіанні  твори: вальси, полонез, мазурки, прелюдії … У  багатьох  з  них  звучать  інтонації  польського  фольклору, хоча  справжні  народні  мелодії  композитор  не  використовував.

Окрасою  творчості  Ф.Шопена  є  прелюдії  - лаконічні (іноді  по  16-20  тактів), але  дуже  виразні п’єси. У  них передано  найрізноманітніші  почуття людини: радість і  задумливість, м’який  гумор і  глибокий  смуток…

У  деяких  прелюдіях майстерно зображено яскраві сценки з  народного  життя, невипадково музика  таких  п’єс просякнута  інтонаціями  польського  фольклору.

Слухання  Фридерика  Шопена  Прелюдія  № 4 і №7

• Порівняйте контрастні  художні  образи  прелюдій;
• Порівняйте засоби музичної виразності прелюдій (мелодію, ритм, лад, темп, динаміку);
• Яка  прелюдія більш  співзвучна твоєму  настрою?

Музичний словничок !

Прелюдія (з лат. - виступ)- вступ  до  музичного  твору або  невелика п’єса імпровізаційного  характеру. Прелюдія може бути самостійним твором або передувати іншій  музичній  п’єсі.

Це  цікаво  знати!

Музичний інструмент фортепіано здобув  свою  назву за  спроможність  звучати і  гучно  і  тихо. Винайшов  його у  1709  році  італійський  майстер  БартоломеоКрістофорі.

Перші  «гучно-тихі» інструменти  називали  піано-форте . Згодом  ці  два  італійські  слова поміняли  місцями – і  виникла  сучасна, звична  для  нас  назва.

Є  два  різновиди фортепіано: піаніно (з італ. – маленьке  піано) і рояль (з фр. - королівський). Вони  мають однакову клавіатуру, грають  на  них  також  однаково.

Музику, написану  для  цих  інструментів, називають фортепіанною.

Музична скарбничка !

По клавішах чорних  і клавішах білих  ходили три  знаки. Ті знаки уміли замінювать  клавіши  легко й проворно  - то чорну на білу, то  білу на чорну.

Дієз  міг  підвищити  звук  на  півтона.

Для  ноти  він  був, як маленька корона,

Бо звук  враз ставав трохи тонше і вище

Й до правого краю рояля  поблище.

Бемоль – другий знак – теж  поважна персона:

Понизити  міг  кожний звук на півтона.

І ноти слухняно корилися долі –

Спускалися вниз за наказом  Бемоля.

І тільки  Бекар не  любив  щось  міняти.

Ходив, наступаючи друзям на п’яти:

«Благаю, у спокої  ноти лишіть,

А я поверну  все на  місце за  мить!»

Отак з давнини  і  донині блукають

Вони  в  чорно-білому нотному  краї.

• Проспівайте гаму і знайдіть у ній тони і півтони;
• Запам’ятайте  назви знаків, що вказують на зміну висоти звуків;
• Послухайте  звучання  тонів і півтонів на білих і чорних клавішах.

Запам’ятай!

Велику  відстань між  двома  сусідніми звуками звукоряду називають тон, а  малу – півтон.

Кожний тон  можна  поділити  на  два  півтони. Для цього  використовують знаки: дієз, бемоль, і  бекар.

V.Фізкультхвилинка.

VI. Вокально-хорова робота С. Гаврилова, переклад О. Лобової « Навчайте  мене  музики»

1.Розспівка. Послухайте пісню «Навчайте мене  музики». Про  що  у  ній  розповідається?

2.Слухання пісні «Нічні музики» (у виконанні вчителя або фонограми +)

3. Поміркуйте, чого  навчає  нас ця  пісня?

4. Продумайте особливості  виконання  кожного  куплету.

5.  Стежте за чітким і  точним виконанням приспіву.

6. Чи  згадується у його  тексті звук, якому відповідає чорна клавіша.

7.  Вивчення пісні за нотним записом (робота з підручником, стор.46)

VII. Підсумок  уроку.

VIII. Вихід з класу під музику.