Урок пам'яті на тему "А пам'ять священна"

«А ПАМ'ЯТЬ   СВЯЩЕННА…»

(Відкритий урок пам´яті)

                                                            Підготувала

                                                       класний керівник

                                                      Осіпчук Н.С.

Сценарій позакласного

заходу до дня визволення

 України від німецько-

фашистських загарбників

Мета: сприяти формуванню у свідомості учнів значимість перемоги для українського народу, величину вкладу кожного ветерана даної війни у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників ІІ світової війни,  любов до країни,  в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

Оформлення:

1. Надписи: «А пам’ять священна»            

2. Стіл, а на ньому — рушник, свічка, калина, фотографії  загиблих на фронтах ІІ світової війни.

Обладнання: ПК, проектор

Форма проведення: урок пам'яті

Виходять учні

Учень 1.  Чудова осінь фарбувала навкруг поля

              Веселкою  переливалися ліси

              Коли у жовтні у ту далеку пору,

              Нам визволителі свободу принесли

Учень 2. Омиті кров’ю героїчні дати

              Ясніють знов сьогоднішньому дню.

              Згадаймо всіх, згадаймо всіх, солдатів,

               Схилім чоло до Вічного вогню.

Учень 3. Ось тут могили, тихо сплять солдати

                Що у боях за наше полісся полягли

                А в ті далекі і тривожні дати

               Кували перемогу, в бій вели.

Учень 4. Назавжди будуть в пам’яті народній

                Всіх цих полеглих мужні імена,

                Хто бився з ворогом у тій безодні,

                Кому життя урвала та війна.

Учень 5. Це їм із мармуру і бронзи обеліски

                Зависочилі в місті і в селі

                То шану їм віддали українці,

                Хто визволяв народ на срібній цій землі.

Учень 6. Всі, хто за нас поліг у вирвищах смертей,

                Ви – в пам”яті Землі, ви – у серцях дітей...

                Ви з нами кожен день, у творчості, труді,

                Ви на Житомирщині довічно молоді.

Вчитель:  Шановні молоді громадяни України! У ці останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнені від німецько-фашистських загарбників. Пам’ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині.

      Сьогоднішній годину пам’яті ми присвячуємо 75-тій річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників. Це день пам’яті, яке  відзначається в Україні щорічно 28 жовтня.

    У цей день ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих воїнів-визволителів та вклоняємося живим учасникам тих героїчних подій.

     Не оголошуючи війни, фашистська Німеччина 22 червня 1941 року віроломно напала на нашу державу. Розшматована вибухами вільна ра­дянська земля зойкнула від болю. Почалась найстрашніша за всю бага­товікову історію війна, яка лютувала в Західній Європі вже 2 роки.

І для жителів нашого району війна розпочалася на світанку 22 червня 1941 року. А 23 червня в районі було оголошено військовий стан і мобілізацію.

          На підприємствах, у колгоспах, установах і навчальних закладах району проходили з першого дня війни багатолюдні мітинги і збори, на яких їх учасники, обурені наглістю і підступністю ворогів, висловлювали готовність стати на захист Вітчизни. Відважні патріоти нашого села, не чекаючи призову, просили районний військкомат зараху­вати їх до лав Червоної Армії і направити на фронт. Високу активність виявила молодь.

До районного військкомату від жителів села Мокляки надійшло 49 заяв. Першими на війну пішли наші односельчани: Помінчук Максим Мартинович, Шомко Андрій, Остапчук Олексій, Расенчук (ім'я не відоме)

В нашому селі фашисти з'явилися 18 липня (з інших джерел 25) 1941 року. В районному центрі фашисти негайно створили органи „нової влади": райуправу, сільуправу, поліцію, жандармерію, ввели посаду сільського старости, організували спец групи з націоналістів та колишніх куркулів. Ці посіпаки віддавали на розправу окупантам бага­тьох місцевих активістів.

       Село Мокляки героїчно піднялось на захист своєї Батьківщини. Багато військовозобов'язаних громадян із зброєю в руках боролися в рядах Радянської Армії.

З перших днів окупації німецькими загарбниками села почалися жорстокі знущання над населенням. Було вивезено з села 70 хлопців та дівчат. Вся громадська худоба колгоспу була вивезена німцями в Німеччину і частина худоби забрано для німецької армії.

      З розповіді Дейнеко Віри Михайлівни ми дізнаємося про те, що її тітка Горбачевська Степа Гнатівна, перебувала разом з своїм чоловіком у партизанському загоні. Вона прала одяг партизанам, пекла хліб.

Слід згадати добрим словом Білецького Олександра Савовича 16 - річного юнака-розвідника, котрий під виглядом пастушка, мандрував селами, випитуючи та приглядаючись, збирав дані, які потрібні були партизанам.

В січні 1943 року підпільники прийняли рішення про відправку в партизани громадян, на яких впала підозра окупантів у „неблагонадійності". Серед них були Дейнека Талимон Адамович, Чиж Дмитро Як., Дейнеко Лесько К., які були поліцаями і одночасно допомагали партизанам.

Учень.

Роки минають. Небагато,

На жаль, лишилося солдатів,

Що вибороли Перемогу

У другій Світовій війні.

То ж поки маємо ще змогу -

Розважим думи їх сумні.

Учениця.

Запевнимо, що пам'ятати

Їх подвиг будемо довічно,

І мир у світі зберігати

На честь загиблих героїчно!

І біля Вічного вогню

Ми покладем червоні квіти

І зробим так, щоб наші діти

Завжди вклонялися йому.

Учні йдуть до обеліска слави для покладання квітів

Учень 6

Уклонімося тим, хто поліг у бою,

Хто прикрив рідну землю собою.

Свято мужності й радість велику свою

Розмішаєм живою сльозою.

Учень 7

Хвилина мовчання, хвилина мовчання

Пекуча й терпка, як сльоза.

Хвилина мовчання – в ній наша любов і гроза

Як подвиг полеглих,

Священна хвилина мовчання.

(Оголошується хвилина мовчання)

Учитель: Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам’ять воїнів, які згинули у боях за визволення України від дій фашистських окупантів, пом’янемо усіх загиблих у тій страшній війні, наших дідів і прадідів, тих, хто ціною власного життя здобув мир для прийдешнього покоління.

Фонограма «Відлік секунд»

Дівчина 1 з чорною хусткою біля грудей

На світі багато чудових країн.

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс з руїн –

Безсмертна моя Україна!

Ти з давніх віків непокірна була.

І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося, і здобула

Звитяжна моя Україна!

Тепер ще нелегко живеться тобі.

Є в тому, мабуть, особлива причина…

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна!

Квітуй, мов калина, над плесами вод!

Будь в дружбі і праці міцна та єдина!

Хай буде щасливий твій вільний народ

Прекрасна моя Україна!

Дівчина 2 з вишитим рушником біля грудей

Чому, моя мамо, так небо стемніло?

Чому, моя мила, так тужить душа?

Лелеки знялись і у вись полетіли,

За ними, матусю, полинув і я.

Ти не плач, моя нене, не сумуй, не жалій.

Я вернуся додому із першим світанком,

Ти вікно відчини у кімнаті моїй

І повісь тую білу, квітчату фіранку.

Ти спечи мені, мамо, святий білий хліб,

Поклади на рушник той, яким проводжала

На загибель мене, на Вкраїнський той Схід,

 Дівчина 3 з прапором України біля грудей

Що треба для щастя й усмішки дитини

Щоб сонце ласкаве нас гріло щодня.

Оселя затишна і чуйна родина,

І мамина пісня щоб завжди жила.

Щоб зорі вночі у вікно зазирали,

Сади буйним цвітом цвіли навесні,

Пташки від зорі до зорі щебетали,

 Бажання збувались великі й малі.

Щоб небо не плакало з горя важкого,

Земля не здригалась від туги й жалю.

Бажаємо щастя простого й земного,

В добрі хочу бачить Вкраїну свою.

Імпровізація танцю під мелодію пісні «Повертайся живим»

Учитель. Першого січня 1944 року наше село було остаточно звільнено військами І Українського фронту від фашистського поневолення. 150 жителів нашого села брали участь у Великій Вітчизняній війні. 87 чоловік загинуло.

За відважність у період війни нагороджено медалями понад 25 чоло­вік. За бойові заслуги у партизанському русі нагородженні медалями партизани: Мельник Л.О., Осипчук Д.К., Тропак О.П., Шишковський Л., Філоненко Іван, Примак О.Ів., Євтушок Іван Тимофійович, Чиж Михайло С, Остапчук Петро Л., Бондар Петро Т., Дейнеко Олександр О.,

 28 жовтня 1944 року остаточно було звільнено територію України від фашистських загарбників.

Вчитель:  Народна мудрість свідчить: «Герої живуть доти, поки про них пам'ятають». Наша з вами головна за­дача - зберегти в пам'яті прийдешніх поколінь подвиг нашого народу в роки Другої світової війни.

Час швидкоплинний. Роки відлітають у вічність, залишаючи все далі і далі від нас біль тієї війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захищав свою країну, майбутнє своїх дітей, наше з вами сьогодення.

ВЕД 1:  Ми знаємо, пройдуть роки, зміняться покоління, і настане той час, коли зовсім не лишиться ветеранів війни, але зостанеться пам'ять про них, про їхні подвиги, про ту страшну війну.

ВЕД 2: І від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам'яті прийдешніх поколінь. Тож ми дякуємо вам за увагу. До побачення, на все добре!