28 серпня о 18:00Вебінар: Методи і прийоми корекційної педагогіки, які можна використати на будь-якому уроці

Урок "Підготовка поверхонь під обштукатурення"

Про матеріал

План уроку з предмета "Технологія штукатурних робіт" призначений для викладачів професійно - технічних навчальних закладів з професії: «Штукатур», кваліфікація 2 – 3 розряди

Перегляд файлу

Арки Гардського мосту, яким вже понад 2 тис. років, дробленні з щільно підігнаних каменів. У ті часи ще не знали скріплюючих розчинів…

 

 

 

 

 

ТЕМА 3

Підготовка поверхонь під обштукатурювання

 

Урок 11

 

 

Значення підготовки поверхонь

 

 

 

 

 

 

 

 

план уроку  

Предмет Технологія штукатурних  робіт

Тема програми  Підготовка поверхонь під обштукатурювання

Тема уроку Значення підготовки поверхонь

Мета уроку:

а) навчальна – сформувати  знання учнів з теми

б) розвиваюча розвивати інтерес учнів до пізнання нового

в) виховна виховувати в учнях повагу до професії

Тип уроку Урок формування  нових ЗУН

Вид уроку  Лекція з елементами бесіди

Дидактичне забезпечення (за допомогою якого здійснюється процес навчання)  підручник

Хід уроку

1.  Організаційна частина:

  •   перевірка наявності учнів;
  •   перевірка готовності учнів до уроку.

2.  Актуалізація знань:

  •   повідомлення теми програми і уроку;
  •   цільова установка уроку;
  •           перевірка опорних 3,У,Н учнів, необхідних для проведення наступних структурних елементів уроку;
  • Що ви запам’ятали з попередньої теми?
  •   пояснення характеру і послідовності роботи учнів на уроці.

3.  Формування нових знань:

  •   повідомлення нової навчальної інформації; показ нових прийомів розумової і практичної діяльності;

Штукатурні роботи — це процес нанесення покриття на поверхні будівельних елементів. Таке покриття може бути виконане нанесенням на поверхню шарів штукатурного розчину (так звана мокра штукатурка) або обшиванням опоряджуваної поверхні штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка). Шар розчину (штукатурка) після затвердіння і наступного оброблення поліпшує захисні властивості конструкції (теплотехнічні, звукоізоляційні тощо), створює необхідні санітарно-гігієнічні та естетичні умови. Штукатурка захищає поверхні будівельних елементів від шкідливих атмосферних і техногенних впливів, високих температур і подовжує термін експлуатації будинків і споруд.

Обштукатурені приміщення більш гігієнічні, значно тепліші, менш звукопровідні. За допомогою штукатурки фасад і внутрішні приміщення будівлі можна прикрасити архітектурними деталями, виконати найрізноманітніші фактури поверхні.

Незважаючи на розвиток індустріального опорядження, обштукатурення залишається одним із найпоширеніших видів опоряджувальних робіт, особливо у цегляному домобудівництві.

Особливості штукатурних робіт взимку. Штукатурні роботи виконують в зимовий час з дотриманням низки вимог. Вологість цегельних або кам'яних стін, що підлягають оштукатурення, не повинна перевищувати 8%. Оштукатурювання внутрішніх поверхонь, що піддаються швидкому охолодженню (віконні укоси, ніші тощо), виконують, як правило, до настання холодів. Оштукатурювання зазначених поверхонь після настання холодів допускається тільки за умови запобігання штукатурного намету від передчасного замерзання (електропрогревом, утепленням конструкцій та ін.) Приготування, зберігання, транспортування штукатурних розчинів повинне бути організоване таким чином, щоб розчин, що доставляється на місце робіт, у момент його нанесення мав температуру не нижче 8 ° С. Цього можна досягти тоді, коли приміщення, бункери, розчинонасоси утеплені і температура в приміщенні не нижче 8 ° С. Растворопроводи, що знаходяться на відкритому повітрі або в неопалюваних приміщеннях, повинні бути утеплені. Виробництво зовнішніх штукатурних робіт при температурі повітря нижче 5 ° С допускається за умови застосування розчинів, до складу яких при приготуванні вводять противоморозні хімічні добавки: вуглекислий калій (поташ), хлористий натрій (нітрат натрію), комплексну хімічну добавку, що складається з нітрату кальцію і сечовини (НКМ) та ін, що знижують температуру замерзання розчину, а також розчинів з меленої негашеним вапном. Зовнішні роботи по оштукатурення поверхонь з використанням в розчинах хімічних добавок дозволяється проводити при температурах до -15 ° С включно.

  •   опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації;
  •  Особливості штукатурних робіт взимку
  •  Що таке штукатурні роботи?
  • Чи повинен будівельник опановувати технологію виконання робіт та будову і експлуатацію машин та механізмів? І чому?
  •   відповідь викладача на запитання учнів.

4. Закріплення нового матеріалу:

  •   видання завдань для самостійної роботи;
  •   пояснення послідовності їх виконання;
  •   перевірка правильності виконання учнями вправ;
  •   надання допомоги учням;

5. Підведення підсумків:

  •   аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку;

- аналіз причин помилок, зроблених учнями на уроці, та засобів їх усунен­ня;

  •   повідомлення та обґрунтування оцінок;
  •   видача домашнього завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок 12

 

 

Способи підгонки поверхонь

 

 

 

 

 

 

 

 

план уроку  

Предмет Технологія штукатурних  робіт

Тема програми  Підготовка поверхонь під обштукатурювання

Тема уроку Способи підгонки поверхонь

Мета уроку:

а) навчальна – сформувати  знання учнів з теми

б) розвиваюча розвивати інтерес учнів до пізнання нового

в) виховна виховувати в учнях повагу до професії

Тип уроку Урок формування  нових ЗУН

Вид уроку  Лекція з елементами бесіди

Дидактичне забезпечення (за допомогою якого здійснюється процес навчання)  підручник

Хід уроку

1.  Організаційна частина:

  •   перевірка наявності учнів;
  •   перевірка готовності учнів до уроку.

2.  Актуалізація знань:

  •   повідомлення теми програми і уроку;
  •   цільова установка уроку;
  •           перевірка опорних 3,У,Н учнів, необхідних для проведення наступних структурних елементів уроку;
  • Що ви запам’ятали з попередньої теми?
  • Особливості штукатурних робіт взимку
  •  Що таке штукатурні роботи?
  • Чи повинен будівельник опановувати технологію виконання робіт та будову і експлуатацію машин та механізмів? І чому?
  •   пояснення характеру і послідовності роботи учнів на уроці.

3.  Формування нових знань:

  •   повідомлення нової навчальної інформації; показ нових прийомів розумової і практичної діяльності;

До початку штукатурних і облицювальних робіт в будинку, що споруджується, повинні бути виконані такі роботи:

закінчено влаштування даху над секцією, в якій мають роз­початися опоряджувальні роботи; закінчено всі загально-будівельні та спеціальні роботи; встановлено та закріплено пере­городки, віконні та дверні коробки; змонтовано вентиляційні ко­роби і сміттєзбірники;

виконано всі електромонтажні роботи, що потребують в по­дальшому зашпарування штраб і отворів;

закінчено монтаж і опресовку системи опалення, монтаж і промивання водогону і каналізації;

закінчено настилання чорних (під паркет) дощаних підлог та кладку печей місцевого опалення;

опоряджено, залежно від технічних вимог, шви між блоками або панелями з фасадного боку будівлі і в місцях з'єднань збірних залізобетонних конструктивних елементів:

законопачено теплоізоляційним матеріалом і заповнено роз­чином простір між віконними (дверними) блоками і стіною;

встановлено підвіконники;

влаштовано гідроізоляційні шари (у разі потреби) і стяжки під підлоги.

Якість штукатурки залежить від якості розчину, способу опо­рядження штукатурного шару, а також від виду і якості по­верхні, що підлягає штукатуренню. Щоб штукатурний шар міцно тримався на поверхні, вона має бути шорсткою. Конст­рукції, що штукатурять, повинні бути стійкими, міцно закріпленими, збудованими в межах дозволених відхилень по вертикалі і горизонталі. Якщо конструкція вібруватиме, нанесе­ний на неї шар штукатурки буде тріскатись і відшаровуватись, а в разі відхилень конструкції від вертикалі або горизонталі потрібно буде наносити на неї потовщений шар розчину та вико­нувати додаткові роботи щодо підготовки поверхонь: вирубу­вати виступи, набивати сітку або цвяхи, обмотуючи їх дротом, тощо.

За технічними умовами без спеціальної (додаткової) підготовки штукатурять:

якщо відхилення поверхні і кутів конструкції від вертикалі не більше 10 мм на поверх — при кладці з цегли і дрібних блоків або при виготовленні конструкції з деревини: не більше 20 мм — при кладці з буту, бутобетону та бетону;

відхилення перекриття від горизонталі не більше 2 мм на 1 м довжини і не більше 10 мм на одне приміщення.

На поверхнях не повинні залишатися незакладені великі от­вори, щілини та борозни.

Дерев'яні стелі та перегородки обшивають дошками завшир­шки не більше 10 см. Широкі дошки повинні бути розколоті та закріплені цвяхами так, щоб залишились поздовжні щілини.

Штукатурити всі вертикальні конструкції будівлі можна ли­ше після їхньої усадки. Дерев'яні стіни з колод чи брусків, а також саманні штукатурять лише після повної усадки, бажано через декілька місяців після спорудження.

 

  •   опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації;
  •  Від чого залежить якість виконання робіт?
  • Які роботи повинні виконатись при штукатурних робіт?
  •   відповідь викладача на запитання учнів.

4. Закріплення нового матеріалу:

  •   видання завдань для самостійної роботи;
  •   пояснення послідовності їх виконання;
  •   перевірка правильності виконання учнями вправ;
  •   надання допомоги учням;

5. Підведення підсумків:

  •   аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку;

- аналіз причин помилок, зроблених учнями на уроці, та засобів їх усунен­ня;

  •   повідомлення та обґрунтування оцінок;
  •   видача домашнього завдання.

 

 

 

 

Урок 13

 

 

Температуро – вологісний режим

 

 

 

 

 

 

 

 

план уроку  

Предмет Технологія штукатурних  робіт

Тема програми  Підготовка поверхонь під обштукатурювання

Тема уроку Температуро – вологісний режим

Мета уроку:

а) навчальна – сформувати  знання учнів з теми

б) розвиваюча розвивати інтерес учнів до пізнання нового

в) виховна виховувати в учнях повагу до професії

Тип уроку Урок формування  нових ЗУН

Вид уроку  Лекція з елементами бесіди

Дидактичне забезпечення (за допомогою якого здійснюється процес навчання)  підручник

Хід уроку

1.  Організаційна частина:

  •   перевірка наявності учнів;
  •   перевірка готовності учнів до уроку.

2.  Актуалізація знань:

  •   повідомлення теми програми і уроку;
  •   цільова установка уроку;
  •           перевірка опорних 3,У,Н учнів, необхідних для проведення наступних структурних елементів уроку;
  • Що ви запам’ятали з попередньої теми?
  • Від чого залежить якість виконання робіт?
  • Які роботи повинні виконатись при штукатурних робіт?
  •   пояснення характеру і послідовності роботи учнів на уроці.

3.  Формування нових знань:

  •   повідомлення нової навчальної інформації; показ нових прийомів розумової і практичної діяльності;
  •                Для визначення волого – температурного режиму проводять пробу на зволоження. Для цього поверхню в кількох місцях змочують чистою водою зо допомогою щітки. Якщо через кілька хвилин краплі води все ще скочуються з бетону й колір зі світлого на темний змінюється не відразу, можна дійти висновку про наявність решток змащування бетону; він має підвищену вологість, щільну запечену поверхню або на бетоні наявні речовини, що зміцнюють поверхню.
  •                Якщо після проведення проби на зволоження виникли сумніви щодо вологості поверхні, використовують прилад СМ. Вологість бетону в разі застосування гіпсових штукатурок не повинна перевищувати 3%. Температуру основи вимірюють за допомогою термометра.
  •                   Для створення нормального температурного режиму будівлі утеплюють і опалюють в цілому або поверхово. У будівлі має функціонувати або постійне опалення, або регулярно діяти тимчасове калориферне.
  • Штукатурні роботи дозволяється виконувати в зимовий час при стійкій середній температурі не нижче 8 °С усередині приміщення біля зовнішніх стін на висоті 0,5 м від рівня підлоги. Для прискорення сушки штукатурки температуру в приміщенні рекомендується довести до 10-16 °С. У той же час, температура у стелі повинна бути не вище 30 °С.
  •            Виконувати штукатурні роботи в приміщеннях з температурою нижче               8 ° С забороняється. Перед обштукатурюванням необхідно видалити з поверхонь полій, і потім приміщення добре обігріти.
  •   Вапняну і вапняно-гіпсову штукатурку сушать в середньому 10-15 діб, провітрюючи приміщення два-три рази на годину. Цементну і цементно-вапняну штукатурки сушать протягом 6-7 діб, не провітрюючи приміщення, тому що в період їх твердіння потрібно вологе повітря.
  •   При великих обсягах штукатурних робіт для тимчасового опалення і сушіння штукатурки застосовують різні нагрівальні установки.

 

  •   опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації;
  •  Від чого залежить якість виконання робіт?
  • Чи потрібно дотримуватись температуро – вологісного режиму?
  •   відповідь викладача на запитання учнів.

4. Закріплення нового матеріалу:

  •   видання завдань для самостійної роботи;
  •   пояснення послідовності їх виконання;
  •   перевірка правильності виконання учнями вправ;
  •   надання допомоги учням;

5. Підведення підсумків:

  •   аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку;

- аналіз причин помилок, зроблених учнями на уроці, та засобів їх усунен­ня;

  •   повідомлення та обґрунтування оцінок;
  •   видача домашнього завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок 14

 

 

Підготовка цегляних і бетонних поверхонь

 

 

 

 

 

 

 

 

план уроку  

Предмет Технологія штукатурних  робіт

Тема програми  Підготовка поверхонь під обштукатурювання

Тема уроку Підготовка цегляних і бетонних поверхонь

Мета уроку:

а) навчальна – сформувати  знання учнів з теми

б) розвиваюча розвивати інтерес учнів до пізнання нового

в) виховна виховувати в учнях повагу до професії

Тип уроку Урок формування  нових ЗУН

Вид уроку  Лекція з елементами бесіди

Дидактичне забезпечення (за допомогою якого здійснюється процес навчання)  підручник

Хід уроку

1.  Організаційна частина:

  •   перевірка наявності учнів;
  •   перевірка готовності учнів до уроку.

2.  Актуалізація знань:

  •   повідомлення теми програми і уроку;
  •   цільова установка уроку;
  •           перевірка опорних 3,У,Н учнів, необхідних для проведення наступних структурних елементів уроку;
  • Що ви запам’ятали з попередньої теми?
  • Чи потрібно дотримуватись температуро – вологісного режиму
  •   пояснення характеру і послідовності роботи учнів на уроці.

3.  Формування нових знань:

  •   повідомлення нової навчальної інформації; показ нових прийомів розумової і практичної діяльності;

Щоб штукатурний розчин міцно приставав до поверхні, вона повинна бути шорсткою, чистою, без пилу і масних плям. При­родної шорсткості поверхні недостатньо для міцного зчеплення її з розчином, тому на ній під час підготовки до штукатурення створюють штучну шорсткість.

Підготовка цегляних та бетонних поверхонь. Цегляні по­верхні стін, виконані у пустошовку, перед штукатуренням обмітають від пилу і змочують водою. Цегляні поверхні з шва­ми, заповненими розчином, а також бетонні поверхні насікають троянкою, зубилом, насікальним молотком тощо, утворюючи на них похилі борозни 3—5 мм завглибшки на відстані 50—80 мм одна від одної (рис. 26). Виконуючи цю операцію, треба працювати в захисних окулярах і рукавицях, користуючись справним інструментом.

Після насікання поверхню очищають від пилу віниками, щітками або за допомогою стиснутого повітря, що подається в приміщення по шлангах від компресорної установки, і рясно змо­чують водою, аби під час штукатурення вода з розчину не так швидко всмоктувалась у поверхню. Змочують і промивають по­верхню водою, набризкуючи її щітками або з шлангів, підключених до водопровідної мережі.

Кам'яні поверхні очищають від різних плям металевими щітками, а напливи з твердого розчину та камені, що виступа­ють, зрубують зубилом. Якщо поверхня забруднена на значній площі, її очищають піском за допомогою піскоструминних апа­ратів. Штукатурити починають через 1—2 год після змочування поверхні водою.

У місцях потовщеного штукатурного шару (віконні та дверні укоси, галтелі, карнизи) чи на стиках дерев'яної і кам'яної по­верхонь набивають металеву сітку з розміром отворів від 10х 10 до 30x30 мм (рис. 27, а) або цвя­хи, на які намотують дріт. Якщо в деяких місцях на плоских гори­зонтальних поверхнях товщина штукатурного шару буде більше 2 см, а на вертикальних — більше 3 см, їх також обтягують сіткою або роблять плетіння з дроту.

Сітку прибивають до поверхні цвяхами, які забивають безпо­середньо в поверхню, у шви кам'яної кладки або в заздалегідь закладені дерев'яні пробки. Щоб сітка щільно не прилягала до поверхні і під час штукатурення у простір між нею і конст­рукцією западав розчин, під неї підкладають дерев'яні реєчки, дріт, вербові лозини завтовшки до 5 мм. Щоб сітка міцно трима­лася, цвях забивають до половини його довжини, лишок загина­ють, притискуючи ним сітку. Ширина сітки для оббивання стику дерев'яної і кам'яної поверхонь має бути не менше 10 см. Кана­ли, в яких прокладені електричні або телефонні кабелі, стояки центрального опалення чи водопроводу перед штукатуренням також затягують сіткою (рис. 27, б). У цьому випадку сітка по­винна бути на 10—15 см ширшою ніж ширина каналу. Канали в конструкціях з бетону закладають плитами.

Плетіння по цвяхах виконують з дроту діаметром 0,8 — 1,2 мм. Якщо дріт погано гнеться, то його відпалюють. На повер­хню, яку потрібно армувати, набивають рядами цвяхи на відстані 10 см один від одного. Аби іржа з дроту і цвяхів не проходила на поверхню штукатурки, цвяхи забивають так, щоб їхні головки після штукатурення були нижче зовнішньої по­верхні штукатурного шару не менш як на 15 мм. По забитих цвяхах натягують дріт, обмотуючи його один або два рази навко­ло цвяха.

Сталеві балки перекриття, що будуть виступати з його пло­щини, перед встановленням їх на місце і штукатуренням обмотують сіткою чи дротом (рис. 28). Відстань між витками дроту має бути не більше 5 см.

Сталеві балки (рис. 29, а, б), нижня площина яких буде співпадати з нижньою площиною перекриття, підготовлюють таким чином. З арматурного дроту діаметром 4—5 мм заготов­люють хомути 2, які навішують на нижню полицю балки на відстані 10—15 см один від одного. Під хомути закладають тим­часові прокладки — два поздовжні прути 3 з того ж дроту. Щоб хомут міцно тримався на балці, кінці його ударами молотка притискують зверху до полиці. Після цього між арматурним каркасом і нижньою площиною полиці балки утвориться простір, в який під час штукатурення буде заходити розчин. Це сприятиме кращому зчепленню розчину з металевим каркасом. Потім з-під хомутів виймають поздовжні прути і хомути пе­реплітають м'яким дротом 5 або прив'язують до них сітку.

Підготовити балки до штукатурення можна після повного влаштування перекриття. У цьому випадку арматурний каркас приварюють до нижньої площини балки.

Одним із різновидів армованих конструкцій, що підлягають штукатуренню, є підвісна стеля. її влаштовують у вигляді суцільної  сітки,   яку   розміщують  на   певній  відстані   від

 

Для встановлення несучої частини каркасу у перекритті висвер­длюють або вибивають шлямбуром відповідні отвори, вставля­ють в них гачки, закріплюють їх металевими клинками і ці місця в перекритті замазують цементним розчином. Потім укладають поздовжні прути. Якщо підвісна стеля була передбачена проек­том, то залізобетонне перекриття влаштовують так, щоб кінці арматури виступали з його площини. До цієї арматури приварю­ють поздовжні прути каркаса.

Розподільна частина каркаса складається з поперечних арма­турних прутів 5, які прив'язуються м'яким дротом або приварю­ються до несучого каркаса. Кінці прутів закріплюють в стіні так само, як закріплювали гачки. Потім до цих прутів прив'язують арматурну сітку 4, з розмірами отворів 10^10 мм, на яку будуть наносити штукатурний розчин.

Сітчастоармовані конструкції можна застосовувати також для влаштування перегородок, карнизів, пасків тощо.

  •   опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації;
  • Як підготувати цегляну стіну під штукатурення?
  • Як підготувати бетонну стіну під штукатурення?
  • Які вимоги до штукатурених поверхонь?
  • Які інструменти використовуються при підготовці поверхні?
  •   відповідь викладача на запитання учнів.

4. Закріплення нового матеріалу:

  •   видання завдань для самостійної роботи (Тестові завдання);
  •   пояснення послідовності їх виконання;
  •   перевірка правильності виконання учнями вправ;
  •   надання допомоги учням;

5. Підведення підсумків:

  •   аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку;

- аналіз причин помилок, зроблених учнями на уроці, та засобів їх усунен­ня;

  •   повідомлення та обґрунтування оцінок;
  •   видача домашнього завдання.

 

Урок 15

 

 

Підготовка дерев’яних  і  інших поверхонь

 

 

 

 

 

 

 

 

план уроку  

Предмет Технологія штукатурних  робіт

Тема програми  Підготовка поверхонь під обштукатурювання

Тема уроку Підготовка дерев’яних і інших поверхонь

Мета уроку:

а) навчальна – сформувати  знання учнів з теми

б) розвиваюча розвивати інтерес учнів до пізнання нового

в) виховна виховувати в учнях повагу до професії

Тип уроку Урок формування  нових ЗУН

Вид уроку  Лекція з елементами бесіди

Дидактичне забезпечення (за допомогою якого здійснюється процес навчання)  підручник

Хід уроку

1.  Організаційна частина:

  •   перевірка наявності учнів;
  •   перевірка готовності учнів до уроку.

2.  Актуалізація знань:

  •   повідомлення теми програми і уроку;
  •   цільова установка уроку;
  •           перевірка опорних 3,У,Н учнів, необхідних для проведення наступних структурних елементів уроку;
  • Що ви запам’ятали з попередньої теми?
  • Як підготувати цегляну стіну під штукатурення?
  • Як підготувати бетонну стіну під штукатурення?
  • Які вимоги до штукатурених поверхонь?
  • Які інструменти використовуються при підготовці поверхні?
  •   пояснення характеру і послідовності роботи учнів на уроці.

3.  Формування нових знань:

  •   повідомлення нової навчальної інформації; показ нових прийомів розумової і практичної діяльності;

Підготовка дерев'яних поверхонь. Для кращого зчеплення дерев'яної поверхні з штукатурним шаром її оббивають дранкою, очеретом чи вербовою лозою. До початку роботи з дранкою її сортують за розміром та якістю. З кривої і тонкої дранки підбивають перший шар — простильний, а з прямої — другий (вихідний). Простильний шар роблять з кривої дранки тому, що між такою дранкою і поверхнею будуть утворюватись більші проміжки, ніж при використанні прямої дранки, а це значить, що під час штукатурення в них буде потрапляти розчин, що сприя­тиме кращому утриманню штукатурного шару на поверхні. Дранку прибивають хрест-навхрест під кутом 45° відносно підлоги чи стіни (при підбиванні стель). Щоб дранка не порушувала штукатурний шар при жолобленні у разі намокан­ня, в місцях стиків між кінцями дранок слід залишати проміжок 2—3 мм завширшки.

Відстань між окремими дранками повинна бути: для горизон­тальних поверхонь — не більше 45 мм, для вертикальних — не більше 55 мм. Прибивають дранку штукатурними цвяхами 30—40 мм завдовжки. Цвяхи забивають через одне-два перехрещен­ня дранок. Між поверхнею і двома шарами дранки утворюється простір, в який запливає рідкий розчин і міцно зчеплюється з ни­ми.

Щоб збільшити продуктивність праці при значних обсягах робіт, поверхню оббивають не окремими дранками, а готовими щитами. Щити плетуть або збивають цвяхами на спеціальних столах-верстаках. Стіл у місцях перетину дранок повинен мати отвори, щоб цвяхи, якими збивають щити, не входили в кришку стола. Збиваючи щит, цвяхи забивають так, щоб їхні кінці вихо­дили знизу дранки на 4—5 мм. Коли оббивають стіни, готові щити прикладають до них так, щоб дранки були під кутом 45° до підлоги і забивають цвяхи, що є в щиті.

Для тепло- і звукоізоляції поверхні оббивають повстю, рого­жею або картоном, а для гідроізоляції — толем або руберойдом. До прибивання дранки вибраний матеріал закріплюють на по­верхні цвяхами, які загинають. При цьому тонкий матеріал (толь, картон) з'єднують внапусток, а товсті (повсть) — впри­тул. Підбиваючи повсть, необхідно стежити за тим, щоб між окремими кусками її не було значних щілин. По закріпленому ізоляційному матеріалу прибивають дранку або сітку як звичайно.

Очерет або вербову лозу прибивають до поверхні поштучно чи у вигляді готових матів. Окремі очеретини прикріплюють до поверхні дротом або дранкою. Щоб закріпити очерет дранкою, спочатку на поверхні наживляють дві дранки, відстань між якими має бути трохи меншою за довжину очерету. Під дранки закладають в один шар очерет і прибивають їх по всій довжині. Після цього укладений шар очерету закріплюють більшою кількістю дранок, прибиваючи їх паралельно до перших двох на відстані 10 см одна від одної. Для закріплення очерету замість дранки можна застосовувати м'який дріт, прибиваючи його Г-подібними цвяхами або загинаючи звичайні.

  •   опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації;
  • Як підготувати дерев’яну стіну під штукатурення?
  • Як підготувати дерев’яну стелю під штукатурення?
  • Які вимоги до штукатурених поверхонь?
  • Які інструменти використовуються при підготовці поверхні?
  •   відповідь викладача на запитання учнів.

4. Закріплення нового матеріалу:

  •   видання завдань для самостійної роботи;
  •   пояснення послідовності їх виконання;
  •   перевірка правильності виконання учнями вправ;
  •   надання допомоги учням;

5. Підведення підсумків:

  •   аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку;

- аналіз причин помилок, зроблених учнями на уроці, та засобів їх усунен­ня;

  •   повідомлення та обґрунтування оцінок;
  •   видача домашнього завдання.

 

 

 

 

 

 

 

Урок 16

 

 

Організація й безпека

 

 

 

 

 

 

 

 

план уроку  

Предмет Технологія штукатурних  робіт

Тема програми  Підготовка поверхонь під обштукатурювання

Тема уроку Організація й безпека

Мета уроку:

а) навчальна – сформувати  знання учнів з теми

б) розвиваюча розвивати інтерес учнів до пізнання нового

в) виховна виховувати в учнях повагу до професії

Тип уроку Урок формування  нових ЗУН

Вид уроку  Лекція з елементами бесіди

Дидактичне забезпечення (за допомогою якого здійснюється процес навчання)  підручник

Хід уроку

1.  Організаційна частина:

  •   перевірка наявності учнів;
  •   перевірка готовності учнів до уроку.

2.  Актуалізація знань:

  •   повідомлення теми програми і уроку;
  •   цільова установка уроку;
  •           перевірка опорних 3,У,Н учнів, необхідних для проведення наступних структурних елементів уроку;
  • Що ви запам’ятали з попередньої теми?
  • Як підготувати дерев’яну стіну під штукатурення?
  • Як підготувати дерев’яну стелю під штукатурення?
  • Які вимоги до штукатурених поверхонь?
  • Які інструменти використовуються при підготовці поверхні?
  •   пояснення характеру і послідовності роботи учнів на уроці.

3.  Формування нових знань:

  •   повідомлення нової навчальної інформації; показ нових прийомів розумової і практичної діяльності;

При виконанні штукатурних і облицювальних робіт не­обхідно працювати на справних риштуваннях, помостах, коли­сках та інших пристроях, дотримуючись вимог щодо їхнього ви­готовлення і встановлення, а також додержуючись правил техніки безпеки під час роботи на висоті.

Ручний інструмент, яким працює опоряджувальник, має бу­ти справним. Дерев'яні ручки інструмента виготовляють із твердої деревини (бук, граб, береза), допустима вологість якої не більше 12 %. Вони повинні бути добре оброблені, пошліфовані і міцно з'єднані з інструментом.

Під час підготовки кам'яних поверхонь під штукатурку за допомогою ударних інструментів слід працювати в рукавицях і захисних окулярах.

Робітники, зайняті гасінням вапна, повинні працювати у спецодягу, гумових чоботях і рукавицях, респіраторі і окуля­рах.

Під час роботи із застосуванням штукатурних розчинів і ма­стик для закріплення плиток і лінолеуму, до складу яких вхо­дять леткі токсичні компоненти, слід користуватись захисними пристроями (респіратор, гумові рукавиці, окуляри тощо). Усі працюючі з такими матеріалами повинні пройти спеціальний інструктаж з правил безпечної роботи.

Брати руками будь-який розчин, незалежно від його складу, заборонено.

Хлорне вапно, що застосовується як протиморозний компо­нент штукатурного розчину, необхідно зберігати в закритій тарі. Хлоровану воду слід готувати на відкритому повітрі або в приміщеннях з примусовою вентиляцією.

Робоче місце оператора штукатурного агрегату повинно бу­ти обладнано двостороннім зв'язком з робочими місцями шту­катурів, що працюють з форсунками.

Робітники, що наносять штукатурний оббризк вручну або за допомогою форсунки, повинні працювати у захисних окулярах.

Очищають засмічену форсунку лише після зупинки штука­турного агрегату і перекриття на ній регулювальних кранів.

Відбір розчину із стояка розчинопроводу, що знаходиться під тиском, дозволяється лише при наявності на кінці патрубка крана або спеціального пристрою, що гасить силу струменя вилітного розчину.

Агрегати і апарати, що працюють під тиском (штукатурний агрегат, розчинонасоси, компресорні установки тощо), а також із шланги до початку роботи перевіряють на тиск, який має бути у 1,5 раза більшим від робочого. Манометри на пневматичних апаратах повинні бути справними.

Виконувати облицювальні роботи з приставних драбин за­бороняється.

Розколювати і насікати плитки — керамічні, з природного каменю, мозаїчні та інші — слід так, щоб не травмувати близь­ко працюючого робітника.

 

  •   опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації;
  • Яка техніка безпеки під час штукатурних робіт?
  • Вимоги до роботи з механічним інструментом?
  • Види інструктажів?
  •   відповідь викладача на запитання учнів.

4. Закріплення нового матеріалу:

  •   видання завдань для самостійної роботи;
  •   пояснення послідовності їх виконання;
  •   перевірка правильності виконання учнями вправ;
  •   надання допомоги учням;

5. Підведення підсумків:

  •   аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку;

- аналіз причин помилок, зроблених учнями на уроці, та засобів їх усунен­ня;

  •   повідомлення та обґрунтування оцінок;
  •   видача домашнього завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

міні-конспект

 

Вимоги до конструкцій,  які підлягають обштукатуренню

 

  • Щоб штукатурний шар міцно тримався на поверхні, вона має бути шорсткою.
  • Конструкції, які штукатурять, повинні бути стійкими, міцно закріпленими, збу­дованими в межах дозволених відхилень по вертикалі й горизо­нталі.
  • Якщо конструкція вібруватиме, то нанесений на неї шар штукатурки тріскатиметься і відшаровуватиметься, а в разі від­хилень конструкції від вертикалі або горизонталі потрібно буде наносити на неї потовщений шар розчину та виконувати додат­кові роботи щодо підготовки поверхонь, зокрема, вирубувати ви­ступи, набивати сітку або цвяхи, обмотуючи їх дротом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


опорний конспект

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


міні-конспект

 

 

Температурно – вологісний режим під час виконання

штукатурних робіт

 

 

  • Для визначення волого – температурного режиму проводять пробу на зволоження. Для цього поверхню в кількох місцях змочують чистою водою зо допомогою щітки. Якщо через кілька хвилин краплі води все ще скочуються з бетону й колір зі світлого на темний змінюється не відразу, можна дійти висновку про наявність решток змащування бетону; він має підвищену вологість, щільну запечену поверхню або на бетоні наявні речовини, що зміцнюють поверхню.
  • Якщо після проведення проби на зволоження виникли сумніви щодо вологості поверхні, використовують прилад СМ. Вологість бетону в разі застосування гіпсових штукатурок не повинна перевищувати 3%. Температуру основи вимірюють за допомогою термометра.
  • Для створення нормального температурного режиму будівлі утеплюють і опалюють в цілому або поверхово. У будівлі має функціонувати або постійне опалення, або регулярно діяти тимчасове калориферне.
  •  Штукатурні роботи дозволяється виконувати в зимовий час при стійкій середній температурі не нижче 8 °С усередині приміщення біля зовнішніх стін на висоті 0,5 м від рівня підлоги. Для прискорення сушки штукатурки температуру в приміщенні рекомендується довести до                10-16 °С. У той же час, температура у стелі повинна бути не вище 30 °С.
  • Виконувати штукатурні роботи в приміщеннях з температурою нижче               8 ° С забороняється. Перед обштукатурюванням необхідно видалити з поверхонь полій, і потім приміщення добре обігріти.
  • Вапняну і вапняно-гіпсову штукатурку сушать в середньому 10-15 діб, провітрюючи приміщення два-три рази на годину. Цементну і цементно-вапняну штукатурки сушать протягом 6-7 діб, не провітрюючи приміщення, тому що в період їх твердіння потрібно вологе повітря.
  • При великих обсягах штукатурних робіт для тимчасового опалення і сушіння штукатурки застосовують різні нагрівальні установки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


інформаційна картка

 

 

Підготовка бетонних та шлакобетонних поверхонь

 під обштукатурювання

 

Спосіб виконання

 

Інструменти

1. Очищення поверхні від напливів розчину

 

металева щітка

2. Насікання поверхні, насічки мають бути завглибшки 3-5 мм, відстань між ними 50-70 мм

троянка, зубило

3. Свердління отворів завглибшки 20 мм, діаметром 10-12 мм у шаховому порядку на відстані 50-70 мм один від одного

відбійний молоток

 

 

 

 

Підготовка гіпсобетонних поверхонь під обштукатурювання

 

Спосіб виконання

Інструменти

 

1.  Очищення поверхні від пилу і шматків гіпсу, які слабко тримаються

металева щітка

2.  Змочування поверхні водою

 

рогожна щітка

 

 

 

 

 

Підготовка поверхонь із бутового каменю під обштукатурювання

 

Спосіб виконання

Інструменти

 

1. Розчищення швів на глибину не менш як 15 мм

металева щітка

2.  Змочування поверхні водою

 

рогожна щітка

 

 

 

 

 

 

 

 


інформаційна картка

 

 

 Підготовка  цегляних поверхонь під обштукатурювання

 

 

Види поверхонь

Спосіб виконання

Інструменти

 

Цегляні стіни, муровані впустошовку (шви розчином не заповнені)

 

1.  Очищення поверхні від бруду, напливів розчину

металева щітка, скребачки (скарпеля)

 

2.  Видалення пилу, рясне змочування поверхні водою

 

рогожна щітка

Цегляні стіни, муровані з підрізанням (шви заповнені розчином)

 

1.  Розчищення швів цегляного мурування на глибину близько               15 мм

штукатурний мо­лоток, зубило, троянка

2.  Очищення поверхні від пилу і бруду

рогожна щітка

3.  Змочування поверхні водою

рогожна щітка

4. Для міцнішого зчеплення цеглу в кількох місцях насікають, насічки мають бути завглибшки 3-5 мм, відстань між ними 50-70 мм

троянка, зубило, штукатурний мо­лоток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


технологічна картка

 

 

Підготовка дерев’яних поверхонь під обштукатурювання

 

Малюнок

Спосіб виконання

 

 

 

Підстильний шар роблять з кривої дранки.

Дранку прибивають хрест-навхрест під кутом 45° до підлоги чи стіни, в місцях стиків між кінцями дранок залишають проміжок 2…3 мм завширшки.

Відстань між окремими дранками має бути: для горизонтальних поверхонь – не більше ніж 45 мм., для вертикальних не більше як 55 мм.

Прибивають дранку штукатурними цвяхами               30…40 мм завдовжки. Цвяхи забивають через одне-два перехрещення дранок.

Між поверхнею і двома шарами дранки утворюється простір, в який запливає рідкий розчин і міцно зчіплюється з ними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


міні-конспект

 

 

Технологія набивання металевої сітки

 

  1. Нову сітку перед набиванням підготовляють: зшкрібають запобіжне мастило штукатурною лопаткою, промивають в розчиннику чи гасі та просушують. Щоб запобігти корозії, стару сітку покривають цементним молочком, фарбою або лаком.
  2. Сітку нарізають на шматки потрібного розміру, плетену сітку розплітають. Для цього один гачок дроту розгинають, захоплюють його обценьками і витягують. При закритті стиків ширина сітки має бути не менше ніж 10 см, при закритті борозен, каналів ширина стиків повинна на 15 см перевищувати їхню ширину.
  3. Під сітку підкладають дерев’яні рейки, простелену дрань, завтовшки не менше ніж 3 мм на відстані 40-50 мм одна від одної у будь – якому напрямку. Це допоможе утримати міцний штукатурний шар завтовшки 20-25 мм.
  4. З одного кінця сітку прибивають цвяхами завдовжки 50-70 мм, потім туго натягують і прибивають з другого кінця.
  5. Сітку закріплюють по центру, розташовуючи цвяхи за периметром чи в шаховому порядку, на відстані 100 мм один від одного. Цвяхи забивають на три четверті їхньої довжини, решту загинають, щільно притискаючи сітку до поверхні.
  6. У місцях, де планується товстий шар штукатурки (понад 25 мм) і при невеликому обсягу роботи, можна використовувати замість металевої сітки обплетення з м’якого дроту. Цвяхи забивають рядами по периметру чи в шаховому порядку на відстані 10 см один від одного, потім на них натягують дріт діаметром 0,8 – 1,2 мм, обмотавши його навколо цвяха один чи два рази. Цвяхи мають бути вдвічі довші  за товщину штукатурної накиді. Забивати цвяхи в поверхню необхідно так, щоб їхні головки були заховані в штукатурку на глибину 15-20 мм. Це захистить штукатурку від появи на ній іржі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


міні-конспект

 

Підготовка металевих балок під оштукатурювання

 

  • Сталеві балки перекриття, що будуть виступати з його площини, перед встановленням їх на місце і обштукатурюванням обмотують сіткою чи дротом. Відстань між витками дроту має бути не більше 5 см.
  • Сталеві балки, нижня площина яких буде співпадати з нижньою площиною перекриття, підготовлюють таким чином:
  •                   з арматурного дроту діаметром 4—5 мм заготовлюють хомути, які навішують на нижню  полицю балки на відстані 10—15 см один від одного;
  •                   під хомути закладають тим­часові прокладки — два поздовжні прути  з того ж дроту. Щоб хомут міцне тримався на балці, кінці його ударами молотка притискують зверху до полиці;
  •                   після цього між арматурним каркасом і нижньою площиною полиці балки утвориться простір, в який під час штукатурення буде заходити розчин. Це сприятиме кращому зчепленню розчину з металевим каркасом;
  •                   потім з-під хомутів виймають поздовжні прути і хомути пе­реплітають м'яким дротом  або прив'язують до них сітку.
  • Підготовити балки до штукатурення можна після повного влаштування перекриття. У цьому випадку арматурний каркас приварюють до нижньої площини балки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


технологічна картка

Способи затягування сіткою стиків різнорідних поверхонь

 

Малюнок

Спосіб виконання

 

 

На стиках дерев’яної і кам’яної поверхонь набивають металеву сітку з розміром отворів від 10×10 до      30×30 мм або цвяхи, на які намотують дріт.

Сітку прибивають до поверхні цвяхами, які забивають у шви кам’яної кладки або в заздалегідь закладені дерев’яні пробки.

Під сітку підкладають дерев’яні реєчки, дріт завтовшки до 5 мм.

Цвяхи забивають до половини довжини, лишок загинають, притискаючи ним сітку.

 

Якщо в деяких місцях на плоских горизонтальних поверхнях товщина штукатурного шару буде більше 2 см., а на вертикальних більше 3 см., їх також обтягують сіткою або роблять плетіння з дроту

Канали, в яких прокладені електричні або телефонні кабелі, стояки центрального опалення чи водопроводу перед обштукатуренням затягують сіткою. Сітка повинна бути на 10-15 см. ширшою ніж ширина каналу.

             

Сталеві балки перекриття, що будуть виступати з його площини, перед встановленням їх на місце і штукатуренням обмотують сіткою чи дротом Відстань між витками дроту має бути не більше

5 см.

 

 

 

 

 

 

 

Сталеві балки, нижня площина яких буде співпадати з нижньою площиною перекриття, підготовлюють таким чином:

  •                   з арматурного дроту діаметром 4-5 мм заготовлюють хомути (2), які навішують на нижню  полицю балки на відстані 10-15 см один від одного;
  •                   під хомути закладають тим­часові прокладки – два поздовжні прути (3) з того ж дроту. Щоб хомут міцне тримався на балці, кінці його ударами молотка притискують зверху до полиці;
  •                   після цього між арматурним каркасом і нижньою площиною полиці балки утвориться простір, в який під час штукатурення буде заходити розчин. Це сприятиме кращому зчепленню розчину з металевим каркасом;
  •                   потім з-під хомутів виймають поздовжні прути і хомути пе­реплітають м'яким дротом (5) або прив'язують до них сітку.


міні-конспект

 

 

 Застосування й способи кріплення гідроізоляційних матеріалів до поверхонь, що підлягають штукатуренню.

 

  •  Для  гідроізоляції  поверхні оббивають толем або руберойдом.
  •  Гідроізоляційний матеріал закріплюють на поверхні цвяхами, які загинають, при цьому його з'єднують внапусток.
  •  По закріпленому гідроізоляційному матеріалу прибивають дранку або сітку як звичайно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


міні-конспект

 

 

Законопачування віконних і дверних коробок

 

  • До початку обштукатурювання слід перевірити, чи досить точно встановлені коробки і чи міцно вони закріплені.
  • Обконопачують щілини клоччям,  антисептованою повстю чи пачосами, які забивають у пази сухими  або змоченими в гіпсовому розчині.
  • До початку роботи клоччя розби­рають на окремі пасма, а повсть розрізають на шматки.
  • У зазда­легідь  приготовленому  гіпсовому  розчині   матеріали  змочують, закладають їх у паз між стіною й коробкою і ущільнюють де­рев'яною,  а  краще металевою конопаткою у вигляді  зубила  з широким кінцем, по якому наносять удари металевим чи дерев'яним молотком-киянкою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


міні-конспект

 

 

 

  Вимоги БНіП до якості в підготовці під обштукатурення

 

  1.               Міцність основи повинна бути не менше міцності опоряджувального покриття і відповідати проектній.
  2.               Очищення поверхні від пилу необхідно проводити перед нанесенням кожного шару грунтуючої суміші.
  3.               Місця поєднання дерев’яних, кам’яних, цегляних та бетонних конструкцій повинні обштукатурюватися по прикріпленій до поверхні основи металевої сітки або плетеної проволоки; дерев’яні поверхні – по драночним щитам. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


міні-конспект

 

 

Організація робочого місця при підготовці поверхонь

під обштукатурювання

 

  • На робочому місці опоряджувальника мають бути обладнання і знаряддя праці, потрібні для підготовки поверхні під обштукатурення; їх розмішують так, щоб під час роботи не доводилося робити зайвих рухів.
  • Ручний інструмент, який беруть правою рукою, має лежати справа, а той, що беруть лівою рукою,зліва.
  • Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


міні-конспект

 

 

  Безпека праці при виконанні робіт

 

  1. Розчищення швів цегляного мурування за допомогою молотка і зубила виконуються в захистних окулярах і рукавицях.
  2. Перевіряють, щоб ручки інструментів були надійно закріплені та не мали вибоїв і відколів.
  3. Довжина ручки ударного інструменту має бути не менше ніж 150 мм.
  4. Під час очищення поверхонь від бруду і пилу працюють в респіраторі чи масці.
  5. Працюючи з кислотою, використовують 1-2 % розчин. Під час розведення кислоту вливають у воду, а не навпаки.
  6. При роботі з кислотою, розчинниками використовують гумові рукавички.
  7. Працюють з електрифікованим інструментом з потрібною напругою 220, 127 В тільки в діелектричних рукавичка, чоботах чи стоячи на гумовому килимі.
  8. Забороняється натягувати і перегинати провід електроінструмента, тримати електроінструмент за провід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Тестові завдання

 

№ з/п

Запитання

Відповідь

Кількість балів

   1.

 

 

 

 

2.

 

 

 

3.

 

 

 

   4.

 

 

 

   5.

 

 

 

 

6.

 

 

 

 

7.

 

 

 

 

8.

 

 

 

 

   9.

 

 

 

 

 

10.

 

Яким інструментом роблять насічки на бетонній поверхні:

      а) рівнем;

      б) зубилом;

      в) штукатурним молотком

Від чого залежить якість штукатурки:

       а) місця зчеплення її з поверхнею;

       б) відсутності відхилень;

       в) якості розчину

Яка глибина насічок на цегляній поверхні:

       а) 3 – 5 мм;

       б) 5 – 7 мм;

       в) 7 – 10 мм

З якого матеріалу виконують гідроізоляцію:

        а) повсті;

        б) рогожі;

        в) руберойду

Яка має бути ширина сітки для оббивання стику дерев’яної і кам’яної поверхні:

        а) не менше 20 см;

        б) не менше 10 см;

        в) не менше 15 см

Якою за фактурою має бути поверхня при підготовці бетонних, шлакобетонних стін:

        а) гладкою;

        б) шорсткою;

        в) фактурною

Чим обшивають дерев’яну поверхню, щоб міцно тримався штукатурний шар:

         а) рубероидом;

         б) гіпсокартоном;

         в) дранкою

Яка глибина розчищення швів у цегляних стінах, мурованих з підрізанням:

         а) 20 мм;

         б) 12 мм;

         в) 15 мм

Яка має бути відстань насічок при підготовці шлакобетонної поверхні :

         а) 40-50 мм;

         б) 50-70 мм;

         в) 20-30 мм

 

Яким матеріалом законопачують віконні коробки:

        а) повстю;

        б) розчином;

        в) руберойдом

 

а

б

        в

 

а

б

в

 

а

б

в

 

а

б

в

 

 

а

б

в

 

 

а

б

в

 

 

а

б

в

 

 

а

б

в

 

 

а

б

в

 

 

а

б

в

 

 

 

 

 

 

Тестові завдання

 

doc
Додано
1 липня 2018
Переглядів
1090
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку