10 березня о 18:00Вебінар: Шкільне діловодство. Документація заступника директора з навчальної роботи

Урок."Письмовий стислий переказ тексту публіцистичного стилю мовлення"

Про матеріал

Урок побудований на соціокультурній змістовій лінії "Традиційне і професійне мистецтво: орнамент (українська вишивка Західного регіону). Матеріал зіставлений на основі навчального посібника "Культура і побут населення України"/ В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко - 2-е вид., доповн. та переробл. -К.: Либідь, 1993

Перегляд файлу

Тема. Письмовий стислий переказ тексту публіцистичного стилю мовлення.

Мета: повторити відомості про особливості публіцистичного стилю мовлення та вимоги до стислого переказу; формувати вміння й навички учнів стисло переказувати тексти публіцистичного стилю; розвивати усне і писемне мовлення, увагу, пам'ять, емоційне сприйняття; виховувати в учнів допитливість, пошану до людей праці.

Соціокультурна змістова лінія: Традиційне і професійне мистецтво: орнамент (українська вишивка Західного регіону).

Обладнання: Культура і побут населення України: Навч. посібник / В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко та ін. – 2-е вид., доп. та перероб. – К.: Либідь, 1993.

 

                                                            Хід уроку

 

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

     Актуалізація опорних знань учнів

    Бесіда

 - Назвіть відомі вам стилі мовлення.

 - В якій сфері людської діяльності використовується кожен з них?

 - Чим різняться стилі мовлення?

 - Назвіть основні ознаки публіцистичного стилю.

 - У чому полягає суть стислого переказу?

 - Чого навчає нас цей вид роботи? 

 

ІІІ. Основний зміст роботи

  1. Ознайомлення учнів із текстом стислого переказу

 

                                          Українська народна вишивка

 

 Оскільки для українського жіноцтва вишивання було національною особливістю, воно вважало великомученицю Варвару своєю покровителькою. Адже відомо, що українських дівчат вчили цього ремесла ще з дитинства. Як тільки юнка підростала, ненька та бабуся  намагалася передати їй свій досвід. Вчили вишивати хрестиком, занизуванням, заполоччю тощо. Кожен регіон мав свій стиль, свою технологію і сюжетність, які не повторювали одне одного і зберігали одвічні традиції і специфіку.

 Юнка, котра «дозріла на видання», мусила сама наготувати посаг – вишити вдосталь рушників, щоб обдарувати ними сватів, почесних гостей на весіллі, вимережити сорочку своєму судженому та його батькам. По тому, якими вони були, оцінювали вдатливість і хазяйновитість майбутньої дружини.

 Матеріалом-основою для вишивання здавна служила домоткана вовняна, лляна, конопляна тканина. Згодом її замінили фабричного виготовлення лляні, бавовняні та вовняні матеріали (перкаль, коленкор, батист, китайка, кумач, муслін, плис, плюш, шовк) та шкіра. На них здавна вишивали ручнопряденими лляними, конопляними, вовняними нитками. Пізніше стали застосовувати фабричну пряжу – заполоч, біль, гарус, зсукані вовняні, металеві золоті й срібні нитки, корали, перли, коштовне каміння, бісер, металічні пластинки  «лелітки», ґудзики, сап’янові шкурки тощо.

 В українській народній вишивці поширені різноманітні техніки виконання. Основний червоний колір доповнюється чорним та незначною кількістю жовтого. Найбільш уживаними техніками є «гладь», «набирування», «стебнівка», «поза голкою».

 Для Львівщини властиві рослинні мотиви (плавно окреслені квіти, листки, галузки), укладені в стрічки (на сорочках, запасках) та вільно розкидані на площині або вибудувані в шаховому порядку (на хустках, кавницях). Домінують рослинні мотиви, які поєднуються з дрібними геометричними. Колорит насичений, дзвінкий, утворений сполученням червоної, синьої, білої, зеленої, жовтої барв. Поширеними техніками вишивання є «гладь», «стебнівка», «гапт», «городоцький» стібки тощо.

 На Гуцульщині вирізняються різноманітністю композиційного вирішення – геометричних, іноді геометризовано-рослинних мотивів та багатством колориту. Переважають з’єднані між собою видовжені ромби з філігранною розробкою форм. Їх доповнюють дрібні розети, хрестоподібні фігури, трикутники та інші мотиви. Кольорова гама базується на поєднанні яскравих контрастних барв – чорної, червоної, вишневої, оранжевої, жовтої, синьої, голубої, фіолетової та зеленої. Найбільш вживаними техніками вишивки є «низинка», «кучерявий стіб», «хрестик», «стебнівка», «кіска», «поверхниця», «штапівка», «настилування», «обмітка».

 На території Лемківщини поширені вишивки з переважанням рослинних мотивів. Це симетрично розташовані галузки з листків, квітів, пуп’янків. Подекуди трапляються стрічкові композиції з геометричних та стилізовано-рослинних мотивів. Кольорова гама стримана, побудована на поєднанні основної червоної барви з незначною кількістю темно-синьої або чорної. Іноді вони доповнюються зеленим, фіолетовим та жовтим кольорами. Улюблені техніки: «стебнівка», «поза голкою», «ланцюговий стіб», «хрестик». Як і на Бойківщині, тут було поширене вишивання по складах – біля комірів та манжетів сорочок, на запасках, фартухах тощо.

 Традиційними для Бойківщини є стрічкові композиції, утворені провідним мотивом – ромбом та підпорядкованими йому квадратами, ламаними лініями, трикутниками, зубцями, розетами, напіврозетами тощо.

Трапляються й сітчасті композиції, в яких основні мотиви – ромб або квадрат утворюють прямокутну чи діагональну сітку, заповнену дрібнішими елементами (розетками, хрестиками, цяточками тощо). Стилізовано -рослинний орнамент, створений вазоновими мотивами, галузками з чотирьох-, шести-, восьмипелюствоих квітів, листків та ін. Найбільш уживаними вважаються техніки: «стебнівка», «поверхниця», «гладь», «хрестик», «вирізування», «виколювання», «низинка».

 Викристалізовані у процесі історичного та культурного розвитку мотиви орнаменту, композиції та колорит, характерні для кожного регіону України, наслідуються в наш час. (За В. Наулко)

 

 2. Мовленнєве завдання

а) уявити ситуацію: треба підготувати для народознавчого гуртка повідомлення на тему: «Які техніки виконання поширені в українській вишивці»; матеріалом має слугувати текст публіцистичного стилю «Українська народна вишивка»;

б) визначити тему і основну думку тексту, зіставити їх з темою переказу.

 

  3. Бесіда за змістом прочитаного:

 - До якого стилю мовлення належить текст? Обґрунтувати своє твердження.           - Чи згодні ви з думкою, що вишивання було національною особливістю   українських жінок? Доведіть свою думку.

 -  Що служило матеріалом-основою для вишивання?

 - Яка техніка вишивання була властива для Львівщини? Гуцульщини? Лемківщини? Бойківщини?

 -  Чи зацікавила вас розповідь про українську вишивку Західного регіону?

 

4. Словникова робота

   - Дібрати синоніми до слів юнка, орнамент, регіон.

5. Повторне читання тексту переказу.

6. Прослухати декілька усних переказів. Колективно їх відредагувати.

7. Самостійна робота учнів над переказом.

 

IV. Підведення підсумків уроку

V. Домашнє завдання: дібрати матеріали про техніку вишивання у Східному та Центральному регіонах України, виписати 7-10 складнопідрядних з’ясувальних речень, накреслити їхні схеми.

 


docx
До підручника
Українська мова 9 клас (Глазова О.П.)
Додано
31 липня 2018
Переглядів
3168
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку