Урок позакласного читання А. Конан Дойл Спілка рудих"

Позакласне читання. Артур Конан-Дойл «Спілка рудих»

Мета: здійснити цілісний аналіз оповідання «Спілка рудих», розкрити сенс іронічного зображення пристрасті людини до легкого збагачення; дослідити особливості застосування дедуктивного методу Шерлоком Холмсом у розкритті справи «спілки рудих»; здійснити порівняльну характеристику видатного сищика та злочинця, який протистоїть йому; вдосконалювати навички аналізу творів детективного жанру; сприяти формуванню гуманістичних цінностей в учнів.

Обладнання: відеоряд «Пригоди Шерлока Холмса: «Спілка рудих», портрет письменника, тексти твору.

Жадібність і щастя ніколи не зустрічаються одне з одним.

Бенджамін Франклін

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Створення проблемної ситуації

- Що вам відомо про справу «Спілка рудих» в контексті творів про Шерлока Холмса? («Спілка рудих» другий із творів, написаних Конан Дойлем про Шерлока Холмса, вперше опублікований у серпні 1891 року в журналі «Strand Magazine», сам автор ставив цю історію на друге місце серед дванадцяти найцікавіших на його думку.)

III. Оголошення теми і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Аналітичне дослідження оповідання «Спілка рудих» Артура Конан Дойла

Сюжетно-композиційна формула оповідання «Спілка рудих» Артура Конан Дойла

Експозиція. Міркування Холмса про «найдивніші й найнеповторніші» злочини. Стисла інформація про Джейбеза Вілсона.

Для запису учнями: Вілсон звертається за допомогою до Шерлока Холмса.

Зав’‎язка. Розповідь Вілсона про оголошення в газеті Спілки рудих від 28.04. 1890 року

Для запису учнями: Об’‎ява в газеті.

Розвиток дії. Дивовижні події, що сталися з Вілсоном впродовж наступних двох місяців.

Для запису учнями: Вілсон влаштовується на роботу до Спілки рудих. Дивна робота за чотири фунти на тиждень. Спілку рудих розпущено. Таємниця Спілки рудих. Холмс обстежує територію ймовірного злочину й таємно оглядає помічника Вілсона. Холмс слухає музику. Холмс підключає до справи поліцію.

Кульмінація. Для запису учнями: Засідка. Злочинців затримано.

Розв’‎язка. Для запису учнями: Вдячність директора банку.

Пояснення детектива. Для запису учнями: Холмс пояснює Вотсону незрозумілі деталі справи та ходу її розслідування.

З’‎ясування первинного рівня сприйняття твору:

• Розкажіть про своє перше знайомство з оповіданням «Спілка рудих»
• Яке почуття домінувало під час читання твору?
• Чим видалася вам спочатку історія Вілсона? Чи можна було її класифікувати як серйозний злочин? (Спочатку це виглядало як безглузде шахрайство.)
• Чи співпадало ваше власне «розслідування» з ходом думок і дій Шерлока Холмса?
• Наскільки цікаво вам було спостерігати за розгадуванням таємниці Спілки рудих Шерлоком Холмсом?
• Чому Шерлок Холмс сказав, що викладені Вілсоном факти «єдині в своєму роді»?

Аналітичне дослідження тексту:

• Що ви дізналися про відвідувача Холмса на ім’‎я Джейбез Вілсон?

 («Огрядний джентльмен», «заплилі жиром очиці»; «наш відвідувач - звичайнісінький англійський крамар, товстий, бундючний і повільний. На ньому були бахматі штани в дрібну білу й чорну клітинку, не надто охайний чорний сюртук, незастебнутий спереду, жовтаво-сірий жилет з важким мідним ланцюжком, на якому теліпався квадратний шматочок металу, просвердлений посередині, що правив за прикрасу. Потертий циліндр і брудно-коричневе пальто з пожмаканим оксамитовим коміром лежали на стільці поряд з ним. Коротко кажучи, хоч як я вдивлявся, але не бачив у цьому чоловікові нічого незвичайного, крім вогненно-рудої чуприни й дуже засмученого виразу обличчя» (з точки зору Вотсона); «Не підлягає сумніву, - промовив він,- що наш гість колись займався фізичною працею, що він нюхає тютюн, що він франкмасон, що він побував у Китаї і що останнім часом багато писав. Крім цього, я не можу більше зробити ніяких висновків» (з першого погляду Шерлока Холмса), Вілсон удівець, дітей у нього немає, він власник «невеличкої позичкової каси на майдані Кобург, неподалік Сіті», має одного працівника Вінсента Сполдінга, чоловіка невизначеного віку, та хатню служницю, дівчину 14 років. «Чуприна в мене, джентльмени, - ви самі бачите,- яскравого, багатого рудого кольору» (Вілсон про себе).)

• Чому Холмса більше зацікавила в розповіді Вілсона інформація не про саме оголошення, а про помічника Вінсента Сполдінга? Що в поведінці Сполдінга Вілсон схарактеризував як найбільшу ваду? (Захоплення працівника фотографією.)
• Яким чином Вілсон потрапив до Спілки рудих? Яку роль у цьому зіграв Вінсент Сполдінг?
• Як ви думали під час першого читання твору, чому на роботу з величезної кількості рудих претендентів був узятий саме Джейбез Вілсон? Хто такий Дункан Росс? Як він представився Вілсону і ким був насправді?
• Поясніть, з яких причин Вілсон звернувся до Шерлока Холмса. Яким чином ця справа пов’‎язана з епіграфами нашого уроку?
• Виразно прочитайте діалог Шерлока Холмса і Джейбеза Вілсона, в якому йдеться про Вінсента Сполдінга. Визначте важливі факти щодо особистості Вінсента Сполдінга, на які звернув увагу Шерлок Холмс. (Холмса здивував той факт, що Сполдінг працює у Вілсона за мізерну платню тільки місяць, хоча можна легко знайти вище оплачувану таку саму роботу. «Бо він був моторний і заправив недорого». Чоловік років тридцяти. «Невеличкий на зріст, кремезний, моторний, на обличчі ні бороди, ні вусів, хоч йому вже під тридцять. На лобі - біла пляма від кислоти». Дірочки у вухах від сережок.)
• Прокоментуйте слова Вотсона («неймовірно таємнича справа») і Холмса («найбільш химерні речі виявляються найменш таємничими,— зауважив Холмс. - Саме банальні, безбарвні злочини розгадати буває найважче, так само, як упізнати людину, що її обличчя нічим не вирізняється») про справу містера Вілсона. Чому Холмс вирішив, що діяти потрібно негайно?
• Побудуйте ланцюжок дій Холмса у розкритті справи. Яку роль у цій справі мало відіграти слухання саме німецької музики?  («Завдання на три люльки. Прошу вас не обзиватися до мене хвилин із п'ятдесят»; планує слухати гру відомого скрипаля Сарасате («В програмі багато німецької музики, яка мені подобається більше, ніж італійська або французька. Вона сповнена думки, а я хочу сьогодні дещо подумати»); по дорозі в оперу Холмс вирішив навідатися до контори Вілсона та познайомитися з його помічником (справжня мета: обслідувати територію ймовірного злочину та переконатися, що Сполдінг саме той злочинець, про якого він подумав, розпитуючи Вілсона про його працівника; Холмсу потрібно було побачити глину на колінах його штанів та переконатися у злочинних намірах «Сполдінга»); Холмс показав Вотсону, яким чином помешкання Джейбеза Вілсона пов’‎язане з лондонським Сіті.
•  Поясніть слова Холмса « Ну, докторе, ми своє зробили, тепер можна трохи й розважитись. Бутерброд, чашка кави - й до країни скрипок, де все - лагідність, ніжність і гармонія і немає рудих клієнтів, що дратують нас своїми головоломками». Чи дійсно він планував розважатися? Використайте для пояснення слова Вотсона про стан Холмса, який слухає музику.  («Мій друг кохався в музиці і був не лише добрим виконавцем, але й неабияким композитором. Незмірно щасливий, він просидів увесь вечір у кріслі, м'яко ворушачи в такт музиці своїми довгими, тонкими пальцями, і його лагідне, усміхнене обличчя, томливі, замріяні очі так не нагадували Холмса-детектива, безжалісного, розумного, завжди готового діяти, що аж не вірилось. У його незвичайній вдачі повсякчас проявлялась двоїста природа цієї людини, і я часто думав, що дивовижна точність та проникливість народилась у ньому в боротьбі з поетичним, схильним до споглядання життєвим началом. Він легко переходив від цілковитої розслабленості до всепереможної енергійності, і я добре знав, що він ніколи не буває такий справді грізний, як тоді, коли безтурботно сидить у своєму кріслі та займається імпровізаціями й старими книжками. Аж раптом Холмса поймала мисливська пристрасть, яскрава могутність його мислення зростала до рівня інтуїції, і ті, хто не був обізнаний з його методами, починали дивитись на нього з підозрою, як на людину, чий розум дуже різниться від розуму інших смертних. Побачивши його того вечора на концерті в Сент-Джеймс-холі, коли він поринув у світ музики, я відчув, що для тих, на кого він вийшов полювати, настають скрутні часи.»)
• Чим бачення справи Холмсом відрізняється від того, що бачить Вотсон? («Я впевнений, що не дурніший за інших, але мене завжди гнітило усвідомлення власної тупості, коли я мав справу з Шерлоком Холмсом. Адже я чув те саме, що чув він, бачив те саме, що й він, але його слова свідчили: насправді він бачив не лише те, що трапилось, але й те, що мало трапитись, тимчасом як мені вся справа й досі здавалася заплутаною та безглуздою. Їдучи додому в Кенсінгтон, я ще раз перебирав подумки все, починаючи з незвичайної розповіді рудочубого переписувача «Британської енциклопедії» й кінчаючи відвідинами Сакс-Кобург- скверу та лиховісними словами Холмса, що їх він сказав мені на прощання. Що це за нічна експедиція, і чому я повинен іти озброєним? Куди ми поїдемо і що робитимемо? Правда, Холмс натякнув мені, що гладколиций помічник власника позичкової каси — страшна людина, яка може вчинити великий злочин. Iя намагався розгадати цю загадку, але, втративши всяку надію на успіх, мусив відмовитись від свого наміру й почекати ночі, яка мала все прояснити.»)
• Що і чому турбувало Вотсона? Доведіть, що доктор Вотсон дійсно безцінний друг і помічник для Шерлока Холмса.
• Чому до справи Шерлок Холмс підключив поліцію? («Я подумав, що нам незле буде мати коло себе і Джонса. Він непоганий хлопець, хоч і зовсім непридатний до своєї роботи. Але в нього є одна позитивна риса: він хоробрий, як бульдог, і чіпкий, як рак, коли вже хтось потрапить йому до рук.»)
• З якою метою Конан Дойл подає в тексті оповідання «Спілка рудих» не тільки оцінку якостей Холмса з точки зору доктора Вотсона, а й дає характеристику його якостям як детектива з вуст поліцейського Джонса із Скотленд-Ярду?  («На містера Холмса ми можемо у всьому покластися, сер, - пишномовно проказав поліцейський агент.- У нього свій власний метод, правда, занадто затеоретизований та фантастичний - хай містер Холмс не ображається, що я так кажу, - і він має хист справжнього детектива. Досить сказати, що двічі або й тричі, - взяти хоча б оту справу про вбивство в Шолто або справу про коштовності, - він виявив куди більше проникливості, ніж поліція.»)
• Ким насправді був Вінсент Сполдінг? Чому він був цікавий і директору банку містерові Меріузеру, й поліцейському Пітеру Джонсу?  («Сьогодні ви гратимете на значно більшу ставку, ніж досі, і гра буде захоплююча. Ваша ставка, містере Меріуезере, в цій грі - тридцять тисяч фунтів, а ваша, Джонсе, - це людина, яку ви хочете схопити.
• Авжеж, Джон Клей - це вбивця, злодій, фальшивомонетчик і зломщик, - сказав Джонс. - Він ще молодий, містере Меріуезере, але вже неперевершений у своїй професії, і на жодного іншого злочинця в Лондоні я не надів би наручників так охоче, як на нього. Він дивовижна людина, цей молодий Джон Клей. Його дід був герцог, а сам він учився в Ітоні і в Оксфорді. Мозок його такий же вправний, як і пальці, і хоч ми на кожному кроці натрапляємо на сліди його дій, проте не знаємо, де шукати його самого. Одного тижня він здійснює крадіжку зі зломом у Шотландії, іншого - збирає гроші на будівництво дитячого притулку в Корнуелі. Я вже кілька років ганяюсь за ним, а ще й разу його не бачив.
• Сьогодні я матиму приємність представити його вам. Я також мав одну чи дві невеличкі справи з містером Джоном Клеєм і згодний з вами - він неперевершений у своїй професії.»)
• Що було метою дивовижної афери Джона Клея? («Французьке золото»?)
• Яким чином Шерлок Холмс влаштував засідку? З якою метою Холмс долучив до створення засідки директора банку? Доведіть, що він у цьому керувався дедуктивним методом. Які застережні засоби використав Холмс? З чим це було пов’‎язано? («Вони хлопці відчайдушні, і хоча ми й заскочимо їх зненацька, можуть заподіяти шкоди, коли ми не будемо обережні». «Отже, ми заткнули всі дірки. А тепер треба мовчати й чекати».)
• Виразно прочитайте кульмінаційний фрагмент тексту. Поясніть, за рахунок чого досягається ефект неймовірної напруги? Які художні засоби, на ваш погляд, відіграють у цьому найважливішу роль?

Перегляньте фрагмент телефільму, у якому відображено затримання злочинців. Порівняйте, де напруга більша, в авторському тексті чи в екранізації? Чому ви так вважаєте?

V. Рефлексія

- Доведіть, що справа Спілки рудих - це одна із найскладніших справ серед розслідувань Шерлока Холмса.

- Що мав на увазі Шерлок Холмс, коли говорив, що він «вже дістав цілком достатню винагороду»?

- Чи можна вважати Шерлока Холмса і Джона Клея світлою і темною сторонами геніальності? Наведіть аргументи, використавши пояснення Холмса після успішного закінчення операції.

- Як ви думаєте, чому нащадок герцогського роду, людина з класичною університетською освітою, Джон Клей став одним із найнебезпечніших злочинців?

- Доведіть, що Артур Конан Дойл використав іронічність як один із головних художніх засобів у створенні оповідання «Спілка рудих». Яку мету, по-вашому, він цим переслідував? 

 (Іронія допомогла Конан Дойлу глибоко проникнути в психологію жадібної людини, пристрасть до легкого збагачення якої може стати предметом маніпуляцій геніального злочинця. Безглуздість і простота справи, як це видавалося на перший погляд, ускладнили розслідування Шерлока Холмса, але водночас змусили його розум працювати на повну силу, щоб знешкодити злочинний задум Джона Клея.)

- Поміркуйте, чому Шерлоку Холмсу було важливо розслідувати й справу Хелін Стоунер, і справу Спілки рудих? Що об’‎єднує і що відрізняє ці два розслідування Холмса?

Створення порівняльної таблиці за змістом двох оповідань.

Висновок: у кожному з цих творів засуджуються людські вади, більшість з них пов’язана з жагою до збагачення шляхом обману, і уславлюється сила розуму і раціональність мислення Шерлока Холмса. Отже, він в є головний герой оповідань.

- Виразно прочитайте останній діалог між доктором Вотсоном та Шерлоком Холмсом в оповіданні «Спілка рудих». Прокоментуйте його. Поміркуйте, чому Холмс використовує цитату з листа Гюстава Флобера до Жорж Санд «Людина - ніщо, робота - все»? Чи погоджуєтеся ви з цією думкою?

VI. Домашнє завдання: усна характеристика героїв оповідання; повторити тему «Літературний детектив» (ст.178-203), підготуватися до контрольної роботи.

Артур Конан Дойл — Спілка рудих (скорочено) (Розповідь ведеться від першої особи – лікаря Вотсона)

Якось восени минулого року Вотсон завітав до свого друга Шерлока Холмса й побачив у нього літнього джентльмена, огрядного, червонощокого і з вогненно-рудою чуприною. Вони захопилися якоюсь розмовою. Рудого звали містер Вілсон. Холмс запросив Вотсона до розмови і, опустившись у крісло, склав руки одна до одної кінчиками пальців, як завжди, коли поринав у роздуми.

Холмс сказав вислів, який не раз повторював: найдивніші й найнеповторніші речі бувають пов'язані не з великими, а з малими злочинами, часом такими, коли навіть важко з певністю сказати, чи перед вами справді злочин. Він попросив містера Вілсона ще раз розповісти усе, щоб Вотсон був у курсі справи.

Вілсон був звичайнісінький чоловік, товстий, бундючний і повільний. Нічого незвичайного у нього не було, крім вогненно-рудої чуприни й дуже засмученого виразу обличчя. Джейбез Вілсон показав Вотсону у своїй старій газеті якесь оголошення. Вотсон прочитав: "Спілка рудих. В рахунок посмертного дару покійного Ієзекіїля Гопкінса з Лебанова, штат Пенсільванія, США, відкрито ще одну вакансію, на яку має право член Спілки; платня чотири фунти на тиждень за суто номінальну службу. Кожний чоловік з рудою чуприною віком понад двадцять один рік, здоровий тілом і духом, може бути прийнятий до Спілки. Звертатись особисто в понеділок об одинадцятій годині в контору Спілки, Фліт-стріт, Попс-корт, 7". То була газета "Морнінг кронікл" за число рівно два місяці тому.

Джейбез Вілсон розповів, що має невеличку позичкову касу на майдані Кобург, неподалік Сіті. Діло не дуже велике, і останніми роками він ледве заробляв собі на прожиття. Колись мав двох помічників, але зараз – лише одного: він згодився працювати за половину платні, аби вивчити справу. Звати помічника Вінсент Сполдінг. Він міг би влаштуватися набагато краще і заробляти вдвічі більше, але працює у Вінсента. Холмс сказав, що помічник – ще більш незвичайне явище, ніж саме оголошення. Вілсон сказав, що помічник має ваду: багато фотографує, а тоді ховається в підвал й проявляє знімки. Працює у Вілсона ще чотирнадцятирічна дівчина, що варить їсти, як уміє, та прибирає. Оце й усі, бо Вілсон вдівець, а дітей не має. Всі троє жили тихо, під своїм дахом. А оголошення вибило їх із колії. Сьогодні минуло рівно вісім тижнів з того дня, коли Сполдінг показав оголошення Вілсону. Вілсон рідко виходив з дому, тому не був у курсі справ у місті. Сполдінг розповів, що у Спілці рудих є гарна вакансія на дві сотні фунтів на рік. Адже її засновник, який уже помер, хотів допомагати усім рудим. Сполдінг порадив Вілсону піти до контори рудих. Вони зачинили касу і пішли. Виявилося, що оголошення зібрало багато рудих. Але Сполдінг зауважував, що людей із справжніми, живими, вогненно-рудими чупринами було небагато. Друзі зусиллями Сполдінга зуміли проштовхатись крізь потік людей і незабаром опинились у конторі.

У конторі стояли тільки два стільці та сосновий стіл, за яким сидів маленький чоловічок, ще рудіший, ніж Вілсон. Він казав кожному претендентові кілька слів і в кожному знаходив ваду, яка не дозволяла взяти його на роботу. Але Вілсона дуже легко прийняли на роботу. Чоловік, що приймав на роботу, підійшов до вікна й гукнув униз, що вакансію зайнято. Звідти долинуло розчароване зітхання, натовп швидко почав розходитись, і невдовзі всі руді голови зникли.

Вілсон сказав, що має власну роботу, але йому повідомили, що робота у Спілці рудих буде лише з десятої до другої пополудні. Сполдінг запевнив, що чудово сам впорається в касі. Зарплата мала бути чотири фунти на тиждень, а робота – просто бути в конторі або принаймні в будинку, де вона міститься, весь час. І потрібно просто переписувати "Британську енциклопедію". Вілсон не міг повірити у своє щастя і запідозрював обман. Вінсент Сполдінг як міг підбадьорював Вілсона.

Три тижні Вілсон переписував енциклопедію і отримував гроші. Чоловік, що перевіряв роботу все рідше приходив перевіряти, чи Вілсон не покинув приміщення, адже це суворо заборонялося. Отак минуло вісім тижнів. А сьогодні вранці усе закінчилося. Вілсон прийшов на роботу, але двері були замкнені і там було оголошення, що Спілку рудих розпущено.

Холмс і Вотсон розреготалися, і Вілсон образився. Але Холмс сказав, що дуже хоче зайнятися цією справою. Вілсон розповів, що пішов до хазяїна будинку, де був офіс Спілки рудих. Але той сказав, що про ні яку Спілку рудих не чув, і кввартиру винаймав рудий Вільям Морріс, хоч цей рудий представився Вілсонові, як Дункан Росс. Вілсон боявся, що за цей тиждень втратить чотири фунти.

Холмс почав розпитувати про помічника Вілсона – Вінсента Сполдінга. Вілсон розповів, що той працює у нього десь з місяць, прийшов по оголошенню і згодився лиш на половину платні. Вінсент – невеличкий на зріст, кремезний, моторний, на обличчі ні бороди, ні вусів, хоч йому вже під тридцять. На лобі – біла пляма від кислоти. Холмс спитав, чи не має Вінсент сережок. І Вілсон сказав, що має.

Холмс сказав, що найбільш химерні речі виявляються найменш таємничими. Він сказав, що куритиме і думатиме. Холмс скоцюрбився в кріслі, підтягши коліна аж до свого орлиного носа, застиг так, заплющивши очі, а його чорна глиняна люлька вистромилась уперед, наче дзьоб якогось дивного птаха. Вотсон вже був подумав, що Холмс спить, та й собі закуняв, коли раптом він схопився на ноги, як людина, що дійшла твердого висновку, і поклав люльку на камін.

Холмс сказав, що сьогодні в Сент-Джеймс-холі грає Сарасате, і під цю свою улюблену німецьку музику він хоче подумати. Тому Холмс і Вотсон відправилися туди, але по дорозі заскочили до конторки Джейбеза Вілсона. Шерлок Холмс, схиливши голову набік, зупинився перед позичковою касою, і його очі, оглядаючи її, яскраво блиснули з-під примружених повік. Потім він повільно пройшовся вулицею, так само пильно вдивляючись у будинки. Нарешті біля позичкової каси він двічі чи тричі щосили вдарив по бруківці своєю палицею, далі підійшов до дверей і постукав. Двері відчинив жвавий, чисто поголений молодик і запросив Холмса ввійти. Але Холмс лише запитав дорогу на Стренд і звернув увагу на коліна Вінсента.

Холмс і Вотсон рушили з Сакс-Кобург-сквер і зайшли за ріг. Тут була одна з основних артерій міста, що зв'язувала Сіті з його північною та південною половинами. Проїжджа частина була геть уся забита навантаженими хурами, що рухались двома зустрічними потоками, а тротуари чорніли юрбами перехожих, які квапились у своїх справах. Дивлячись на шереги багатих крамниць і поважних ділових контор, важко було навіть уявити, що з другого їх боку притулився занехаяний, забутий майдан, де була каса Вілсона. Холмс уважно розглянув і запам'ятав розташування будинків: тютюнова крамниця Мортімера, газетна крамничка, кобургська філія міського й приміського банків, далі вегетаріанський ресторан і каретні майстерні Мак-Форлейна.

Згодом друзі рушили слухати музику. Шерлок Холмс кохався в музиці і був не лише добрим виконавцем, але й неабияким композитором. Вотсон не міг пізнати у другові детектива, бо той, коли слухав музику, мав лагідне, усміхнене обличчя, томливі, замріяні очі.

Після концерту Холмс сказав, що на Кобург-сквері готується великий злочин, але друзі встигнуть перешкодити йому. Він сказав Вотсону взяти револьвер. Друзі розійшлися, а зустрітися мали сьогодні ввечері о десятій. Вотсон нічого ще не розумів і переживав через власну тупість.

Ввечері друзі зустрілися на Бейкер-стріт. Біля під'їзду Холмсового помешкання стояли два кеби. У Холмса було два чоловіки: Пітер Джонс – агент поліції, і ще один – містер Меріуезер. Джонс говорив, що дуже вже хоче зловити Джона Клея – вбивцю, злодія, фальшиивомонетчика і зломщика, дід якого був герцог, а сам він учився в Ітоні і в Оксфорді. Мозок його такий же вправний, як і пальці. Одного тижня він здійснює крадіжку зі зломом у Шотландії, іншого – збирає гроші на будівництво дитячого притулку в Корнуелі. Уже кілька років Джонс ганяється за ним, а ще й разу його не бачив.

Двома кебами чоловіки вирушили на Фарінгдон-стріт. У кебі Холмс повідомив Вотсону, що Меріуезер – директор банку, і особисто зацікавлений у сьогоднішній справі. Директор банку і Джонс їхали іншим кебом.

Коли усі приїхали, містер Меріуезер повів друзів у свій банк. Чоловіки пройшли через багато дверей, поки опинилися у величезному чи то склепі, чи то підземеллі, захаращеного великими й важкими ящиками.

Холмс наказав поводитися тихо. Меріуезер усівся на ящик, а Холмс опустився навколішки і з допомогою ліхтаря та збільшувального скла заходився ретельно вивчати щілини між плитами. Це забрало в нього кілька секунд, а тоді він підвівся й сховав скло в кишеню.

Холмс пояснив Вотсону, що тут у ящиках зберігається французьке золото, і запас золотих зливків зараз набагато більший, ніж прийнято тримати в одному відділенні, і члени правління виявляють з цього приводу неабиякі побоювання. Детектив сказав, що десь за годину настане вирішальний момент у всій цій справі, і усім слід зайняти потрібні місця. Він став за одним ящиком і сказав Вотсону стріляти, якщо злочинці стрілятимуть.

Детектив зачинив дверцята ліхтаря, і всі поринули в суцільну темряву. Проте в повітрі чути було запах гарячого металу, а це свідчило, що ліхтар горить і готовий спалахнути першої-ліпшої миті. Холмс сказав, що злодії можуть втекти назад через будинок на Сакс-Кобург-сквер. Але Джонс сказав, що зробив, як радив Холмс: там уже є інспектор і двоє констеблів.

Через годину з'явився проблиск світла. Спершу це була всього лише тьмяна цяточка на камінній підлозі. Далі вона видовжилась і перетворилася на жовту смужку, потім несподівано й безшумно утворилася щілина і з'явилася рука – біла, майже жіноча рука, яка ніби щось шукала в колі світла. З різким скреготом одна з широких кам'яних плит відсунулась набік. Утворився широкий квадратний отвір, з якого заструменіло світло ліхтаря.

 Звідти визирнуло чисто виголене, схвильоване обличчя. Чоловік витяг нагору свого спільника, теж маленького та гнучкого, з блідим обличчям і кучмою яскраво-рудого волосся. "Шлях вільний, — прошепотів він. — Ти взяв мішки й зубило? О, чорт! Стрибай, Арчі, стрибай, а я їх затримаю!". Шерлок Холмс рвонув уперед і вхопив Джона Клея за комір. Другий пірнув назад у нору. Джонс учепився йому в поли, але лише відірвав шматок піджака. Клей був спокійним і просив називати його "сер", бо він герцогського роду. А на його спільника уже чекав інспектор.

Меріуезер сказав Холмсу, що навіть не знає, як дякувати. Детектив сказав, що має власні невеличкі рахунки з містером Джоном Клеєм.

Зранку Холмс сидів з Вотсоном на Бейкер-стріт за склянкою віскі з содовою. Детектив говорив, що зразу було зрозуміло, що переписування "Британської енциклопедії" переслідувало єдину можливу мету – щодня на кілька годин усувати з дому лихваря. Чотири фунти на тиждень – це проста принада, на яку спіймався Вілсон, та й що вони важили для злодіїв, коли гра йшла на тисячі! Почувши про помічника, який найнявся у лихваря за половину платні, Холмс зразу збагнув, що в нього є на це поважні причини.

Холмс пояснив, що коли стукав тоді палицею по бруківці, почув глухий звук, а коли питав дорогу у Клея, побачив, що коліна його штанів зношені, м'яті, брудні. Вони свідчили про довгі години копання. Найзручніший день для злочинців був саме вчора: субота давала їм два дні на втечу. Холмс казав, що цей випадок врятував його від нудьги, хоч вона знову наступає. "Все моє життя – безперервне зусилля врятуватися від банальної одноманітності існування. А отакі маленькі загадки допомагають мені в цьому", — сказав Холмс і згадав рядки, які писав Гюстав Флобер у листі до Жорж Санд: "Людина – ніщо, робота – все".