Урок позакласного читання "Наталя Забіла - дитяча письменниця" 3 клас

Тема. Наталя Забіла – дитяча письменниця.

Мета: ознайомити дітей із життям та творчістю Наталі Забіли; продовжувати залучати дітей до участі в діалозі з дотриманням елементарних норм ведення розмови (сценка «Лисичка знайшла книжку»);  розвивати акторські задатки і здібності дітей, залучати їх до участі в інсценуванні твору; виховувати інтерес і любов до творчості Наталі Забіли.

Обладнання: портрет Наталі Забіли, збірки Наталя Забіла «Велика збірка творів. Вірші», маски Лисички, Зайчика, Ведмедя, Вовка, Колобка, мішок для Лисички.

Тип уроку: урок позакласного читання.

Клас: 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Вступ.

Сценка «Лисичка знайшла книжку».

Лисичка: Ой, яка цікава книжка! Які гарні малюнки! Тільки я читати не вмію. Що ж робити? Піду я до Зайчика.

Зайчику-побігайчику, дивись, яку книжку я знайшла. Давай почитаємо разом.

Зайчик: Так, гарна книжка, але я не вмію читати… .  Давай попросимо поради у Ведмедика. (Зустрічають Ведмедика)

Зайчик: Ведмедику, Лисичка ось знайшла книжку, тут так багато написано, але ми не вміємо читати. Порадь, що нам робити?

Ведмедик: (читає). На-та-ля За-бі -ла … Вчора я чув, як Сорока-скрекотуха всьому лісу розповідала новину, що у вас діти є, які читають твори Наталі Забіли, і вони їм дуже подобаються.

Зайчик: Ой, Лисичко-сестричко, давай підемо до тих дітей.

Ведмедик: А можна і я з вами?

Лисичка: То ходімо швидше, не затримуйтесь. (Йдуть до дітей)

Звірята: Добрий день! Допоможіть нам знайти дітей, які цікавляться творчістю Наталі Забіли. Ми в лісі знайшли ось цю книжку, вона нам дуже подобається, але ми не вміємо читати. Допоможіть нам.

ІІІ. Ознайомлення з біографією Наталі Забіли.

Добре, ми вам допоможемо. Ви прийшли саме вчасно. Наше заняття присвячене творчості Наталі Забіли. Щоб краще зрозуміти твори автора, треба обов’язково знати його біографію. Хто така Наталя Забіла? Що ви знаєте про цю поетесу? Які твори  вона  писала?

1-а дитина: Наталя Львівна Забіла народилася в Петербурзі в 1903 році у дворянській родині, де любили музику, поезію. Батьки поетеси добре зналися на мистецтві, самі малювали і привчали до цього дітей. Мама не вміла співати, а, укладаючи дітей спати, читала їм вірші, яких вона знала безліч. Не диво, що майже всі діти змалку любили малювати, писати вірші та казки. Це було для них найулюбленішою розвагою.

2-а дитина: У 1917 році Наталя Забіла разом із сім’єю переїхала до України і поселилася в невеличкому селищі Люботин, недалеко від Харкова. Щоб якось вижити, старшим дітям довелося йти працювати. Наталя закінчила восьмий клас і почала свій трудовий шлях. Сімнадцятирічною дівчиною вона стала вчителювати й одночасно вчилася у Харківському інституті народної освіти.

3-я дитина: Писати вірші, казки та оповідання почала ще в дитинстві. На початку своєї літературної діяльності, Наталя Забіла писала і для дорослих, і для дітей, нікому не віддаючи переваги. Саме дитячою письменницею вона стала у тридцяті роки, а першою книжечкою для дітей була «Ясоччина книжка».

ІV. Повторення потішки Наталі Забіли «Сорока-білобока». Пальчикова гімнастика.

Наталя Забіла писала не тільки оповідання й вірші, а й казки, лічилочки, скоромовки. Давайте пригадаємо її твори. Коли діти маленькі, ще не вміють говорити, але наслідувати дорослих їм подобається. Всі ви знаєте потішку «Сорока-білобока». Почитаємо її разом. Ваші пальці готові до роботи?

Діти: (діти виконують пальчикову вправу, промовляючи слова забавлянки)

«СОРОКА-БІЛОБОКА»

У Сороки-білобоки

п'ять малят-сороченят.

(розігнуті пальці руки зігнути в кулачок)

Усі - чисто

хочуть їсти.

Треба всім їм дати лад.

От Сорока-білобока

поскакала на поріг

і до хати працювати

поскликала діток всіх.

Цей, здоровий,

(розігнути великий палець)

носить дрова,

той, швидкий, пшоно товче.

(розігнути вказівний палець)

Третій в чашку

(розігнути середній палець)

цідить бражку,

а малий млинці пече.

(розігнути мізинний палець)

Тільки п'ятий хоче спати,

(розігнути і зігнути безіменний палець)

помагати не біжить, –

у садочку в холодочку

ліг на травці та й лежить.

У Сороки-білобоки

все вже зроблено як слід.

Вся родина й господиня

посідали за обід.

Ті – до кашки,

ці – до бражки,

ще й млинців по п'ять, по шість.

А ледаче хай поплаче! –

Хто не робить, той не їсть.

Як почув це братик п'ятий, –

не схотів на травці спати,

аж підскочив:

(розігнути безіменний палець)

– Як це так?!

Ви – в господі,

я – в городі,

до роботи й я мастак!

Ось він поле

бараболю

й обгортає залюбки,

до городу

носить воду,

поливає огірки.

Ще й на вишню

на найвищу

лізе ягідок нарвать.

Вже й приносить

вишень досить,

щоб усіх почастувать.

І Сорока-білобока

не нахвалиться сама:

– В мене діти

працьовиті,

зовсім ледарів нема!

(Підняти руку з розігнутими пальцями)

V. Повторення приспівки Наталі Забіли «Ладки, ладоньки, ладусі…»

 

Кому з нас не відома приспівка «Ладки, ладоньки, ладусі…» Наталі Львівни Забіли? Її повторимо разом. 

Приспівка

Ладки, ладоньки, ладусі,

Ой, ладусі, ладки!

Де були ви?

У бабусі.

Що їли?

Оладки.

З чим оладки?

Із медком

Та з солодким молочком.

А де брали медок?

Діставали у бджілок.

У садку зеленому,

Під рясними кленами;

Під кленами,

Під липами,

Де ягоди розсипані.

Хто розсипав?

Гуси.

Хто збере?

Бабуся.

Хто поїсть?

Дитинка –

Дівчина Маринка.

 

VІ. Читання віршів Наталі Забіли підготовленими учнями.

VІІ. Драматизація казки Наталі Забіли «Плискачик».

       Діти, особливе місце в творчості письменниці посідають віршовані казки – такі пісенні, легкі, цікаві. Я не можу не зупинитися на одній з них. Називається казка «Плискачик». Хто це? Ви зрозумієте, коли подивитесь уривок у виконанні наших учнів.

Автор: Якось каже дід бабусі:

– Розпали вогонь в печі

та для нашої Ганнусі

ти Плискачика спечи.

Замісила баба тісто

і Плискачика спекла,

а тоді, щоб трохи вистиг,

на віконце віднесла.

От лежить пухкий Плискачик

на тарілці на вікні,

золотистий та гарячий,

боки випнувши масні.

Десь ґуля Ганнуся, видно,

не куштує Плискача.

А йому лежать набридло,

стриб з вікна – й навтікача!

Покотився, покотився

по траві, мов коліща.

Раптом Зайчик-побігайчик

зустрічає Плискача.

Зайчик-побігайчик:

– Ну й Плискачик золотистий!

Мабуть, добрий ти на смак?

Плискачик:

– Ні, мене не можна їсти,

я уславлений співак:

Я – Плискачик,

я гарячий,

загорілий в мене бік.

І від діда,

і від баби,

і від внучки

я утік.

Вирушаю мандрувати,

погуляю досхочу

і від тебе,

від Зайчати,

зараз, зараз утечу!

Автор:

Покотився, покотився

по траві, мов коліща.

Раптом Вовк іде назустріч,

зупиняє Плискача.

Вовк:

– Ой Плискачику хороший!

Зараз я тебе ковтну!

Плискачик:

– Ні, не їж. Послухай, прошу,

як я пісню затягну:

Я – Плискачик,

я гарячий,

загорілий в мене бік,

я від діда баби, й внучки,

і від Зайчика утік.

Вирушаю мандрувати,

погуляю досхочу

і від тебе, Вовк зубатий,

зараз, зараз утечу!

Автор:

Покотився, покотився

по траві, мов коліща.

Ось іде Ведмідь із лісу,

зупиняє Плискача.

Ведмідь:

– Ну й Плискачик запашистий!

Я б тебе охоче з'їв!

Плискачик:

– Ні, мене не треба їсти,

от послухай краще спів:

Я – Плискачик,

я гарячий,

загорілий в мене бік,

я від діда, баби й внучки,

від Зайчати й Вовка втік!

Вирушаю мандрувати,

погуляю досхочу

і від тебе, волохатий,

зараз, зараз утечу!

Автор:

Покотився, покотився

по траві, мов коліща.

Враз як вистрибне Лисиця

з-під куща до Плискача.

Лисиця:

– Ну й Плискачик!

Що й казати!

Запашний від тебе дух...

Плискачик:

– Я умію ще й співати,

в мене – голос,

в мене – слух!

Автор:

І почав співать Плискачик:

Я гарячий,

я добрячий,

загорілий в мене бік.

Я від діда, баби, внучки,

і від Вовка, і Ведмедя,

і від Зайчика утік.

І від тебе утечу я...

Автор:

А Лисичка каже враз:

Лисиця:

– Щось тебе я кепсько чую,

заспівай-но в другий раз!

Ти співаєш дуже дзвінко,

в тебе й справді голос є!

Автор:

А сама в цей час торбинку

з-під ялинки дістає.

Та хвалько цього не бачить,

радий з успіху свого.

Тільки вивів:

Плискачик:

Я – Плискачик..,

Автор:

А Лисичка – хап його!

І незчувся, як в торбинці

опинився наш співець!

І Лисичка по стежинці

в ліс побігла навпростець…

- Якщо вам сподобалася казка про Плескачика, дочитайте її до кінця і дізнаєтеся чим вона закінчиться.

VІІІ. Підсумок уроку.

- Про творчість якої письменниці ми говорили на уроці?

- Що найбільше сподобалося під час уроку? Що запам’яталося?