Урок позакласного читання у 5 класі за книжкою В. Сухомлинського "Казки школи під голубими небом"

Тема: «Урок позакласного читання в 5 класі за книгою В.О.Сухомлинського «Казки школи під голубим небом».

Мета: стисло ознайомити учнів з життям і творчістю видатного педагога В.О.Сухомлинського, викликати інтерес до його творчості, бажання більше знати; розвивати діалогічне та монологічне мовлення, вміння аналізувати прочитане; виховувати високі моральні якості, гуманістичні почуття – любов до батьків, рідного краю, до праці, повагу до людей похилого віку, милосердя до немічних, нещасних.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет Василя Сухомлинського, виставка його творів та дитячих ілюстрацій до прочитаних творів.

Перебіг уроку

1. Забезпечення мотивації.

Вчитель читає вірш.

Велике серце, що горить любов’ю

Для тих маленьких, щирих оченят,

Які не творять шани гострослів’ю

І не дають оманливих порад.

 

У педагога, що росте із сонцем,

В якого стіни мають свій етюд,

Від краю неба крізь думок віконце

До малюків доносить вищу суть.

 

Це так не просто завжди віддавати

Частинку серця для малих дітей,

Бо не можна помилки зазнати

Потрібно добре знати суть речей.

 

Та й вчителів, залишених без слова,

Не покидає без своїх порад.

Із Сухомлинським лине їхня мова,

Цвіте і пахне, як вишневий сад.

 

Усю майстерність, досвід із роками

В своїх казках народу передав,

Зв’язавши все духовності нитками,

У світлих душах істину заклав.

                                         Марічка Берізко. «Василь Сухомлинський»

11. Представлення теми й очікування результатів.

  Слово вчителя. На сьогоднішньому уроці ми поговоримо про великого педагога і письменника В.О. Сухомлинського. Він дуже любив дітей, написав для них багато-багато оповідань та казок про ласкаве сонечко та м’яку травичку, про працьовиту мурашку і веселого метелика, про ласкаві мамині руки і лагідну бабусю. Василь Сухомлинський писав казки про доброту,бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоб ви, діти, виросли добрими,чуйними  і працьовитими людьми, щоб мали тата і маму, рідну домівку. Любили нашу прекрасну і  славну Україну. З багатьма з них ви ознайомлювалися в молодших класах. А сьогодні ми продовжимо вивчати твори великого Добротворця, зокрема познайомимося з його книгою «Казки школи під голубим небом».

111.Презентація необхідної для учнів інформації.

   Урок позакласного читання проведемо у формі усного журналу.

Розгортаємо першу сторінку журналу «Життя великого Добротворця».

Діалог між журналістом і В.О. Сухомлинським.

Журналіст. Розкажіть, будь ласка, Василю Олександровичу про своє дитинство.

В. Сухомлинський. Народився я 29 вересня 1918 року в с. Василівка Онуфрївського району Кіровоградської області в бідній сім'ї. Батько - столяр, мати – домогосподарка, виховали 4-х дітей , всі стали  вчителями. Навчався в семирічній школі. Я дуже любив малювати.  Зошити, пензлики і фарби можна було придбати тільки за лікарські рослини й насіння акації, тому збирав рослини і насіння. А за фарбами ходив 35 кілометрів пішки до Кременчука. Писав вірші, допомагав однокласникам у навчанні.

Журналіст. З вашої розповіді зрозуміло, що ви були наділені багатьма здібностями, але скажіть, що ж все – таки взяло гору.

В. Сухомлинський. Я дуже любив дітей, і вони тяглися до мене. Ось що я пригадую: « Згадую своє дитинство, отроцтво… Одного разу дорогою зі школи я побачив у дворі групу малят – дітей двадцять. То були діти від трьох до семи років. Мені захотілося пограти з ними. Я показав малятам, як ліпити сніговика. Вони верещали від щастя. Наступного дня задовго до закінчення уроків малята вже чекали на мене. Поступово це стало звичайним явищем: уроки ще не закінчилися. А малята вже біля школи. Думаю. тоді й почався мій учительський шлях».

Журналіст. Про кого із рідних в ви хотіли б нам розповісти?

В. Сухомлинський Хочу розповісти про діда. У нього була велика бібліотека, яку він, помираючи, віддав мені. При зустрічі дід часто любив мені читати. Одягаючи окуляри, посміхаючись. Він говорив: «Сідай ось тут і слухай. Я тобі зараз щось цікаве прочитаю». При цьому очі його світилися добротою. Пізніше, вже ставши вчителем, я часто згадував дідові слова» «Хто дітей любить, той добрий чоловік».

Журналіст. Де ви навчалися після закінчення школи?

В. Сухомлинський. Закінчивши навчання в школі, улітку 1934 року вступив до Кременчуцького педагогічного університету і став студентом факультету мови і історії, але через хворобу припинив навчання у вузі і сімнадцятирічним юнаком розпочав свою педагогічну роботу. Потім продовжував навчатися заочно  у Полтавському педінституті.

Журналіст. Розкажіть, де ви були у роки війни.

В. Сухомлинський. У 1941 році був призваний до лав армії, був на фронті, під Москвою отримав тяжке  поранення. Хірурги боялися, що треба буде ампутувати руку. Я їм сказав : «Ні!Я вчитель».  Осколок снаряду залишився в моєму тілі назавжди. Після тривалого лікування  в шпиталі на Уралі мене призначили  директором середньої школи в Уфі.

Журналіст. Як склалася ваша доля після війни?

В. Сухомлинський. Тільки – но рідні місця було звільнено, я повернувся на Батьківщину і став  завідувачем районного відділу освіти. Але я  дуже люблю дітей і не уявляю свого життя без них , тому попросився до школи,став директором Павлиської середньої школи, якою керував все своє життя.

Вчитель. В.О.Сухомлинський працював у школі 35 років. Його любили батьки і діти, для молодших школярів написав майже 1500 казок. За самовіддану багаторічну працю його нагороджено орденами і медалями. Він Заслужений вчитель України, Герой Соціалістичної Праці,член-кореспондент Академії педагогічних наук.

   2 вересня 1970 року перестало битися серце Василя Сухомлинського. Але фізична смерть не поклала край життю великого педагога, він залишив нам свою безцінну спадщину.«Людина народжується не для того, щоб зникнути невідомою пилинкою. Людина народжується, щоб за­лишити після себе слід вічний», - писав В.О. Сухомлинський. І такий слід він залишив назавжди у серцях вдячних нащадків. Міжнародна організація з питань освіти, науки і культури ЮНЕСКО оголосила 1998 рік – роком В.О.Сухомлинського.

   І тому ми на сьогоднішньому уроці зупинимося на одній із сходинок багатогранної творчості В.О.Сухомлинського – його казках із книги «Казки школи під голубим небом».

Вчитель читає передмову автора до книги «що таке школа під голубим небом».

1Y . Виконання системи завдань, спрямованих на формування вмінь.   Друга сторінка нашого журналу називається « Хай оживає істина стара – людина починається з добра». 

Читання оповідання «Важко бути людиною».

Бесіда за змістом прочитаного.

     - Звідки поверталися діти?Куди вони зайшли і що попросили?

     - Що забули зробити діти? Чому це обов’язково потрібно було зробити?

     - До якого висновку прийшли діти?

   3. Визначення основної думки оповідання.( Людина в будь – якій ситуації повинна залишатися людиною»).

(Звучить пісня «Вальс ввічливості і доброти»)

4. Робота над оповіданням « Хто найкращий майстер на землі?»

- Переказування змісту оповідання.

- Дайте відповіді на питання:

- Що принесли майстрині на сільський майдан?

- Кого визнали переможцем і чому?

Яка основна думка оповідання?Скажіть словами В.О.Сухомлинського. (« Той, хто творить розумну і добру людину, - найкращий майстер на землі»).

Вчитель. Василь Сухомлинський писав: « Ви живете серед людей. Кожен ваш учинок, кожне ваше бажання позначається на людях. Знайте, що існує межа між тим, що вам хочеться. І тим , що можна. Ваші бажання – це радощі або ж сльози ваших близьких, перевіряйте свої вчинки, запитуючи в себе, чи не завдаєте ви зла, неприємності, незручності людям своїми вчинками. Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре».

   Отже, великий педагог вчив нас завжди робити добро , пам’ятати стару і вічну істину, що «людина починається з добра». Добро – найголовніша риса характеру кожної людини. Отож хочу вам побажати, щоб краплину людської доброти ви пронесли через усе своє життя. Щоб зло покинуло вашу душу, а натомість щоб завжди в ній панувало добро і совість.

Третя сторінка журналу називається  «Найкрасивіше – це праця людська»

Вчитель. Василь Олександрович Сухомлинський писав: « Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити».

Багато в нього є творів про значення праці в житті людини. Розглянемо деякі з них.

1. Робота над оповіданням «Найкрасивіше і найпотворніше»

- Що, на думку хлопчика,  є найкрасивішим, а що найпотворнішим?

- Чому не погодився з думкою онука Дідусь?

- Як змінилася думка хлопчика і чому?

- Поясніть, як ви розумієте останні в творі слова хлопчика?

- Чому,на вашу думку, слово Дідусь автор пише з великої букви.

-Чого навчає нас цей маленький твір?

2. Переказ оповідань «Борщ із свіжою скибкою хліба», , «Прогаяний день».

3. Бесіда за прослуханими творами.

- Яка думка об’єднує всі ці твори?

- Чи погоджуєтеся ви з тим, що без праці не можна чесно жити?

- Поясніть значення фразеологізму бити байдики.

    4. Робота в парах. Дослідження - трансформація. Перетворіть прислів’я на загадки.

( «Праця чоловіка годує, а лінь марнує. – Що чоловіка годує, а що марнує?», «Роботящі руки гори вернуть. – Що верне гори?» , «Ледачого хліба ніде нема. – Якого хліба ніде нема?»)

Четверта  сторінка журналу називається «Поважай та шануй батька й матір»

1. Інсценізація оповідань «Образливе слово» та «А серце тобі нічого не наказало?»
2. Бесіда за оповіданнями.

- Який поганий вчинок зробили сини?

- Як треба поводитися з батьками?

- Пояснити вислів В.Сухомлинського «Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається».

- Як би ви вчинили на місці Андрійка?

- Чого нас навчають ці твори?

3. Читання й бесіда за оповіданнями «Яблуко в осінньому саду» і «Найщасливіша людина на землі».

- Визначити тему й основну думку цих творів.

- Яка думка осяяла дівчаток Ніну й Олю? Про що це говорить?

- Чому в маминих очах засяяла радість?

- Чому в Праматері заболіло серце?

-Пояснити вислів: «Я помираю, бо такого щастя у мене ніколи більше не буде».

- Поясніть, як ви розумієте слова Сухомлинського « Найсвятіша любов – материнська».

        Вчитель. Великий наш педагог  Василь Сухомлинський говорив: «До кінця днів своїх залишайся дитям своїй матері, бо ти для неї навіть п’ятдесятирічний, навіть сімдесятирічний - завжди дитина. Питай у неї поради, неси їй свої радості і печалі».

3. Гра «Склади прислів’я». Хто швидше складе  з розкиданих слів прислів’я про матір.

(« У дитини заболить пальчик, а в матері – серце», «Одна мати вірна порада», «Нема того краму, щоб купити маму», «Матері ні купити, ні заслужити», «На сонці тепло, а біля матері добре», «Мати одною рукою б’є, а другою гладить», «Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого ніж матіночки», «Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько».

П’ята сторінка «Бо за морем – чужина»

Вчитель. Для кожної людини на землі найріднішим , найдорожчим є те місце, де вона народилася, де пройшли найкращі роки дитинства і юності. Недарма говорить народна мудрість, що «рідна земля і в жмені мила».

Сумують, тужать журавлі

В осіннім небі батьківщини,

Бо їх від рідної землі

Женуть морози й хуртовини.

 

Але чого їм сумувать?

Вони летять до сонця, літа,

Привітно будуть зустрічать

Їх теплий Ніл, яскраві квіти.

 

А може, тяжкая дорога

Лякає наших журавлів?

Ні, зовсім інша в них тривога,

Тому вони такі сумні.

 

Найтяжче їм далеко жити

В чужій, неріднй стороні

І за берізками тужити,

Чекаючи весняних днів.

1. Слухання казки «Лелеки прилетіли».
2. Бесіда за прослуханим твором.

- Як ви розумієте слова «лелеки прилетіли, на крилах ключик від сонця принесли»?

- Чому бабуся сказала, що лелека сонячний птах?

- Поясніть вислів «де живе лелека, там щастя живе».

- Як лелеки прощаються з своєю батьківщиною?

- Які ви знаєте народні повір’я, приказки,пов’язані з лелекою?

3.Бесіда за казкою «Бо за морем – чужина».

- Яке горе спіткало Хлібороба і його сім'ю?

- Що відповідав Хлібороб Журавлю?

- Яка основна думка казки?

4. Заповнення «анкети» казки:

1)літературний жанр;

2) тема;

3)головні герої;

4) художні засоби;

5) головна думка.

Y. Оцінювання результатів уроку, підбиття підсумків.

Вчитель. Чого, діти, ви навчилися на сьогоднішньому уроці? Що візьмете із почутого в довгу дорогу життя?

Під звуки тихої музики вчитель напам’ять читає вірш Г.Орла «Шана педагогу –творцю»

Вчитель, герой і поет

З серцем палаючим Данко,

Справжній палкий гуманіст

Щастя творив до останку.

 

 

Світлі ідеї його

Вічні, як води Дніпрові.

Наш видатний педагог

Повен добра і любові.

 

Дітям життя присвятив,

Все їм віддав без вагання,

Він їх безмежно любив,

Знав їх сердець поривання.

 

В спадщину нам залишив

Чисті джерела науки,

Нас з тих джерел напоїв

Духом незмірно високим.

 

Він залишив назавжди

Слід після себе у світі,

Слід той не зможуть змести

Сиві і славні століття.