УРОК – ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ «З КНИГОЮ ЖИТИ – З ДОБРОМ ДРУЖИТИ»

                    УРОК – ПРЕЗЕНТАЦІЯ     ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ

                            «З КНИГОЮ ЖИТИ – З ДОБРОМ ДРУЖИТИ»

 

  Мета.   Розкрити зміст поняття книги, як джерела знань,культури.

Розвивати образність мови, мислення, творчість учнів. Формувати інтерес до читання та навчання. Виховувати любов, шану, бережливе ставлення до книжок.

                                                          Хід уроку.

 

I. Організація класу.

Почався день шкільний,

За парти діти сіли.

Луна дзвінок гучний,

І книги ми відкрили.

 

II.Мотивація навчальної діяльності.

   Дуже добре, коли у людини багато друзів. Поділишся з другом радістю-

Її стане у двічі більше, поділишся бідою – її стане в двічі менше. Справжній друг ніколи не підведе, завжди прийде на допомогу.

   Але сьогодні ми поведемо розмову про незвичайного друга, дуже мудрого, який не вміє говорити вголос, але навчає нас розумним наукам, розповідає цікаві пригоди, про дива,про навколишній світ. Здогадались про якого друга буде йти мова на уроці?

 

1 учень.

Книжка-добрий мудрий  друг,

Книжка знає все навкруг.

Про старі й нові  країни,

Космос та морські глибини.

 

2 учень.

Хто нам написав «Кобзар»

І який де правив цар,

С чого зроблено намисто,

Чим славетне наше місто.

 

3 учень.

Все про звичаї народу,

Як зібрать врожай з городу.

Вперше хто знімав кіно,

Де,коли, з’явилось скло.

4 учень.

Хто відкрив яку країну,

І про неньку Україну,

Хто прославився в віках,

Де живе тварина,птах.

 

III. Повідомлення теми, мети уроку.

Сьогодні на уроці ми створимо свою книгу.

Зміст наших сторінок:

1.Як книга прийшла до людей.

2.Вислови великих.

3. «Книги – вірні друзі».Прислів’я та приказки.

4.Загадки про книгу.

5. «Ми читали, ми писали,

      Вірші,казочки сладали.»

6. «Книга – твоє обличчя».Пам’ятка поводження з книгою.

 

IV. Презентація книги «З книгою жити – з добром дружити».

1 Сторінка.

«Як книга прийшла до людей».
     Друзі, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. Розкриєш першу – ліпшу – опинишся у далекій казковій країні. А в тій країні живуть добрі кумедні велетні, веселі маленькі чоловічки або просто твої ровесники. Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі не вирве. Відважні герої б’ються там за правду з лютим ворогом…
    А давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. 
"Сторінками" найдавніших книжок були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому, бо ж не було тоді а ні паперу, а ні пер чи олівців. Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили і випалювали у вогні. Та хіба на глиняних сторінках – цеглянках багато напишеш? До того ж, ці книги були важкі та незручні. Коли, скажімо, якийсь учень збирався в дорогу і брав із собою дві-три такі "книги", йому потрібен був віз.
    З часом люди навчились робити зручні й легкі книги – з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книгу зробили в стародавньому місті Пергама – через те папір із шкіри й назвали пергаментом. А ці книжки були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкури з цілої череди телят. Отож люди шукали: з чого робити книги, щоб вони були дешевші і простіші. І знайшли…
    У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простяглися нескінченні зарості болотяної рослини – папірусу. Той папірус люди використовували на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу витяг волокнисту серцевину, поклав на незатінене місце. Через деякий час побачив, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки. Ще більше здивувався чоловік, побачивши, що на стрічках добре зберігається слід від фарби. Значить на папірусі можна писати!
    Від тоді з’явилися книжки, краще сказати, сувої з папірусу. Писати на таких стеблах папірусу було зручно, але через кілька років такі "книги" ламалися і розсипалися.
    Справжній папір, що ньому пишуть зараз, люди навчилися робити 2000 років тому. Тоді й почали у багатьох країнах писати книги на папері, саме писати, бо книжки ж тоді були рукописні. А це було довго й дуже важко, – одну книжку переписували іноді кілька років. 
    Минуло ще кілька років, поки з’явилися друковані книжки.

Першу друковану книгу в Україні було видано 1574 року Іваном Федоровим. Називалася ця книга «Апостол». Зараз папір виробляють з деревини, а книги друкують на книжкових фабриках.
    Книжка – всюди поруч з нами. Вона – наш друг і порадник. Шануйте її, друзі, любіть і бережіть, у неї вкладено велику працю багатьох людей. 

 

 2 Сторінка.

«Вислови видатних людей»

.   Книги – морська глибина,

    Хто в них пірне аж до дна,

    Той, хоч і труду мав досить, 

    Дивнії перли виносить.

                                             І. Франко

. Дім, у якому немає книги, – неначе тіло без душі.

                                             Цицерон

    Учітесь, читайте, 

    І чужому научайтесь, 

    І свого не цурайтесь.

                                             Т. Шевченко

«У кожної книги своя доля, своя довгота віку. Є книжки-одноденки і є книги, які проходять від покоління до покоління»

                                               С.Маршак

Читання - це один із витоків мислення й розумового розвитку.

                                             В. О. Сухомлинський
 

... Любіть книгу всією душею! Вона не тільки ваш кращий друг, але й до кінця вірний супутник!       

                                              М.О. Шолохов

Читання - це звичка, до якої не звикають, а хворіють на неї.

                                              Д. С. Лихачов

Читання - ось найкраще вчення.

                                              О. С. Пушкін

Без книг порожнє людське життя.

                                              Д. Бідний

Книга не тільки наш друг, але й наш постійний вірний супутник.

                                              Д. Бідний

Все блідне перед книжками.

                                              А. П. Чехов
Без книг, як без повітря, людина жити не може.

                                              С.П. Корольов
Побачити й пізнати свій край можна лише своїми очима або з допомогою книжок.                М. В. Ломоносов

Вчитися читати книгу, думати над прочитаним - велика і благородна мета.  

                                             Й. Гете

Книга - велика річ, поки людина вміє нею користуватися.

                                            О.О. Блок

Потреба освіти лежить у кожній людині.

                                           Л. М. Толстой
 

Що йому книга остання скаже, те на душі його зверху і ляже.  

                                           М.О. Некрасов

Люди перестають мислити, коли перестають читати.

                                           Д. Дідро

Немає сили могутнішої, ніж знання: людина, озброєна знаннями, - непереможна.           

                                          М. Горький

Усім хорошим у мені я зобов'язаний книгам.

                                          М. Горький

Будинок, в якому немає книг, подібний до тіла, позбавленого душі.

                                          Цицерон

Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги.

                                          К.Г. Паустовський

Книга, бути не може, найбільш складне і велике чудо з усіх чудес, створених людством на шляху до щастя й могутності майбутнього.

                                          М. Горький

Книга - це могутня зброя. Розумна, натхненна Книга нерідко вирішує долю людини.

                                          В. О. Сухомлинський

Вчіться і читайте. Читайте книги серйозні. Життя зробить все інше.

                                          Ф. М. Достоєвський

Завдання книги - полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його.

                                           Я. Корчак

Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг.

                                           В. О. Сухомлинський
 

3 Сторінка.

«Книги – вірні друзі». Прислів’я та приказки.

 

Книжка мовчки все розкаже.
Книжка розуму навчає.
Книги – вірні друзі.
Що книга, то розум.
Книга, а не борода робить чоловіка мудрим.
Книгу читати – не язиком чесати.
Хто книгу читає, той і розум має.
Хто багато читає, той багато знає.
Мудрої книги мова – не полова.
Будеш з книгою дружити – буде легше в світі жити.
Гарна книга научить, а погана намучить.
Книга – найкращий подарунок.
Хто книгу читає, в того розум прибавляє.
Книга – друг на все життя.
Мудрим ніхто не родився, а навчився.
Вчитись ніколи не пізно.
Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь!
Розум за гроші не купиш.
Вік живи – вік учись.
Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
За одного вченого дають десять невчених.
Писать не язиком чесать.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Вчення – світ, а не вчення – тьма.
Людина без книги, як ліхтар без свічки.
Ліпший розум, як готові гроші.
Чого навчився, того за плечима не носить.
Хто хоче більше знати, треба більше читати.
Свій розум май і людей питай.
Книга – морська глибина, то почерпни аж до дна.
Книга в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
Потрібно учиться – завжди пригодиться.
Читай змолоду – пригодиться на старість.
Що книга, то розум.
Книга – мудрий порадник.
Книга вчить, як на світі жить.
Книги – міст у світ знань.

 Хороша книга – яскравіше зірки сяє.

 Хороша книга – яскравіша сонця.

 Золото добувають із землі, а знання - з книги.

 З глибин моря дістають перлини, а з глибин книг – знання.

 Знання – сонце, книга – вікно.

 Книга для розуму – теплий дощик для посівів.

 Прочитав добру книгу – зустрівся з другом.

 У книжці шукай не букви, а думки.

 Хто багато читає, той багато знає.

 В домі без книги, як без вікон, темно.

 Книги – ключ до знань.

 З ручаїв – ріки, а з книжок – знання.

 Розум без книги, як без вікон, темінь.

 Розум без книги, що птах без кри

 Розум без книги, що птах без крил.

 Книга вчить, як на світі жить.

 З книгою подружишся, розуму наберешся.

 Книги читати, усе знати.

 Одна книга тисячі людей навчає.

 Книга для дітей, що волога для полів.

 Книга не пряник, а дітей до себе манить.

 Книгу читають не очима, а розумом.

 Книга корисна, коли її читають.

 Без хліба легше прожити, ніж без книги.

 Книга – світ, книга – серцю привіт.

 Дім без книги – день без сонця.

 Книгу читай, розуму набирайсь.

 З книгою жити – з добром дружити.

 Кому книга - розвага, а кому – навчання.

 Нема розумного сусіда – з книгою поговори.

 Книга – твій друг, без неї, як без рук.

 У Землі супутник – Місяць, у людини – книга.

 Книга добру навчить, від дурного відверне.

 Хороша книга – свято.

 Весела книжка – твоя радість.

 День без книги, що обід без хліба.

 Книга – дзеркало життя.

 Книга мала, та серцю люба.

 Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди.

 

4 Сторінка.

 «Відгадайка». Загадки про книгу.

 

Школяре, школяре, я твоя подруга.
Кращого ніколи не знайдеш ти друга.
Ти мене пильнуєш – я тебе навчаю,
Я тебе навчаю та ще й забавляю.

Поле біле, неоране,
Засій на нім зерно чорне.
Хто вміє, той посіє,
А хто знає – відгадає.
 
Хоч не кущ, а листки маю;
Хоч не свита, але міцно зшита,
І зовусь я: …

Біла білка плиг та плиг
По чорному полі…
Ми без неї не змогли б
Вчитися у школі.

Входять у неї сліпими, а виходять зрячими.

Грамоти не знаю, а весь вік пишу.

Не вмію читати, а весь вік пишу.

Біле поле, чорне насіння,
Хто його сіє, той розуміє.

Без язика, а все скаже.

Така водиця – тільки для письменного годиться.

Чорні, криві, від роду німі.
А стануть вряд – в раз заговорять. 

Коли хочеш ти читати,
То мене повинен знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вгадаєш.

 

Хто говорить мовчки?

 

Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.

 

Снігові поля, чорні грачі, 
Хочешь розумним бути – 
Бери та вчи.

 

Всім розкаже всі пригоди, 
А сама мовчить ізроду. 

 

Дивишся – чистенька, 
Поглядиш – гладенька, 
А читати станеш – спіткнешся.

5 Сторінка.

«Ми читали, ми писали,

Вірші, казочки складали». Творчі роботи учнів.

 

 Вірні друзі

Книги бувають різні.

Великі і маленькі,

Повчальні і навчальні,

Технічні і художні,

Книги – друзі вірні,

Навчають нас весело жити.

Дякують їм за все це

Дорослі і маленькі діти.

                                              Гупалов Матвій

 

 

Букварик

Як не любити книгу цю,

Це ж книга мого навчання.

Казки і віршики люблю.

«Букварику» - моє тобі зізнання.

Ця книга жити нас навчає

Любити, мріяти, співати.

І музика на сторінках лунає.

Для всіх ця книга – рідна мати.

                                        Василенко Назар

 

 Подружка

Я люблю книжки читати,

Хочу вам я розказати.

Як у мене була книжка,

Що лежала біля ліжка…

 

На ніч я її читала.

Вранці друзям я казала,

Що, читаючи казки,

Я мандрую залюбки.

 

Якось книжка ця пропала!..

Довго я її шукала!..

Під диваном, під столом,

Навіть в кухні під вікном.

 

Книжка моя зникла десь,

Обшукала дім я весь!

Горювала, сумувала

І нічого не читала.

 

Не літала я з хмарками,

Не світила я з зірками.

Сірі стали дні,мов миша.

Навкруги – все тиша,тиша…

 

 

День пройшов, а може два –

Мати книжечку знайшла!!!

І відтоді,друзі, зрозуміла я:

Книжка – вірна подружка моя!

                                        Тюря Наталія

 

 

 Книжечка

Ось такая дивна –

В мене книжечка нова!

В ній написано про все:

Як лисичка кур пасе,

Ведмідь  бджілок стереже…

Вовчик книжечку читає

Всім про все розповідає.

                                      Безрукава Наталія

 

Я люблю навчатися,

Бо навчання треба всім.

І дорослим,і малим.

Я люблю читати,

І писати й малювати.

Мені все потрібно,

Мені все цікаво.

Книга запросить до себе ласкаво.

Все нове я рада зустрічати

Люди будуть мене поважати.

                                                              Солом’яна Руслана

 

 

 

Вдома вчить мене матуся,

В школі вчить мене учитель.

Та і сам я пильно вчуся,

Рідною мовою говорити.

А книжки читать багато

Треба всім розумним дітям,

Щоб раділи мамо й тато.

І хвалилися сусідам.

                                                             Салдатов Владислав

 

 

                                                       Чарівна книга

     Дуже давно жила маленька дівчинка Оля. В неї не було ні батьків, ні свого дома.

    Одного разу проходячи біля книжкового магазину,вона замерла біля вітрини. В ній була величезна книга,оздоблена дорогоцінним камінням і з яскравими малюнками. Господар магазину замітив дівчинку і запросив у магазин. Оля розповіла, що вона сама-самісінька  у всьому світі. Господар, якого звали Іван Федорович, запропонував жити у нього. Оля погодилася і згодом почала називати Івана Федоровича дідусем. Він навчив її писати і читати. А вона допомагала дідусю по господарству.

     Одного разу Оля залишилася сама у крамниці, взяла з вітрини дорогоцінну книжку і вирішила її трішки прочитати. Тільки-но вона почала її читати, як все, про що вона читала, почало оживати. Кімната перетворилася на казковий ліс. У повітрі літали феї та світлячки. Оля здивувалася, але продовжувала читати. Тут із кущів вискочив заєць і заговорив до дівчинки людською мовою. Він попередив її, щоб Оля не читала наступної сторінки, бо там з’явиться страшна чаклунка. Дівчинка послухалась і перелиснула  сторінку. Двері крамниці грюкнули, дівчинка злякалася і закрила книжку. А навкруги знову були полиці з книгами.

     Іван Федорович прийшов хворий і знесилений. Оля злякалася, що з дідусем станеться щось лихе. Декілька тижнів вона доглядала за хворим Іваном Федоровичем, але краще йому не ставало. Тоді дівчинка згадала про книжку…Ввечері,коли дідусь заснув, вона взяла чарівну книгу, перо та чорнила, знайшла в ній чисту сторінку і написала: «Хочу, щоб дідусь одужав!». А тоді прочитала написане в голос. Через декілька хвилин до вітальні спустився здоровий Іван Федорович.

     З того часу стали вони жити ще краще. Кожного вечора дівчинка читала книжку, знайомилися з її новими героями, бувала в казкових краях, але завжди залишала її відкритою на тій сторінці де було її найзаповітніше бажання.

 

                                                                        Сліпченко Аліна

 

 

                                             Улюблені книги дітлахів.

В одному королівстві книг жила Абетка. Її дуже любили читати маленькі дітлахи, і Абетка знала про це. Тому одного дня вона завітала до школи, де навчались малюки. Діти весело зустріли Абетку та залюбки познайомили її з Буквариком, який також прийшов до них у гості. Абетка навчила малюків вимовляти та писати букви,а Букварик навчив їх читати ці слова, а потім і речення. Дітям дуже подобилось навчатися читати та писати з новими друзями.

     Школярі полюбили Букварика та Абетку  , тому книги приходили до першокласників кожного дня. Учні з великим задоволенням ходили на уроки.

    Книгам потрібно було повертатися в своє королівство, первачки влаштували для них справжнє свято. Діти пообіцяли що будуть добре ставиться до всіх книг. А читання стане найкращою розвагою на все життя.

                                                     Матякін Андрій

 

                                               Пригоди Івасика.

Одного разу хлопчику,Івасику,задали вивчати вірш з українського читання. Він прийшов, кинув портфель під стіл, вирішив вивчити вірш ввечері. Хлопчик не любив вчитися, тому й отримував не дуже гарні оцінки. Став він збиратися на вулицю. І раптом почув тихий голос. Івасик обернувся по сторонам і побачив книгу з українського читання.»Читанка» дуже невдоволено вилізла з рюкзака,потираючи собі бік. Хлопчик на секунду застиг. Він і не знав, що книги можуть говорити. Книжка обернулася, побачила Івасика і промовила:

• і куди ти збираєшся,неук?
• Гуляти, - відповів школяр.
• А ти вірш вивчив? – запитала «Читанка».
• Вивчу в вечорі, -відповів хлопчик.
• Ні ,ти будеш вчити його зараз. Або Я відправляю тебе в Країну Знань.- розсердилась книга.

Івасик і не помітив,як опинився в Країні Знань. Пішов він по стежці, і побачив високий замок. А біля замку стояли два стражника. Вони були схожі на великі книги.

   Перед Івасиком відкрилися грати у довгий коридор,і він увійшов до нього. Пройшов по ньому та опинився в тронному залі. А там – Королева.

• Ваша Величність! Мені дуже хочеться додому. Допоможіть мені туди потрапити, - став благати хлопчик.
• Я тобі допоможу, тільки при одній умові: ти вивчиш вірш зараз. А ще пообіцяєш ставитися дбайливо до книг і до своїх речей.

Івасик дуже швидко вивчив вірш. І через деякий час опинився вдома.

У кімнаті було все, як зазвичай. З того часу хлопчик зрозумів,що треба завжди вчасно вчити уроки,а речі повинні знаходитися на своїх  місцях. Цю пригоду він не забуде ніколи.

                                                    Колісниченко Андрій

 

 

  6 Сторінка

«Книга – твоє обличчя» Пам’ятка поводження з книгою.

1. Беріть книгу чистими руками.
2. Не читайте книжок під час їжі.
3.  Для збереження книги її слід обгорнути.
4. Книгу треба читати, акуратно гортаючи сторінки, не слинити пальці.
5. Гортати сторінок за верхній куточок.
6. Щоб з книги не випадали сторінки, під час читання не перегинайте її.
7. Не закладайте сторінки ручками, олівцями, іншими предметами.
8. Користуйся закладками.

        Любіть книгу, бережіть її.

 

 

 

 

 

 

V. Підсумок уроку

   Процес створення книги дуже нелегкий. У ньому бере участь багато людей різних професій. Ось чому до книги до книги слід ставитися дбайливо. А ще хочу побажати, щоб ви пам’ятали прості правила, які допоможуть вам у житті:

· Якщо хочеш поговорити з кимось –розгорни книгу.

· Якщо ти занудьгував –візьми книгу.

· Якщо хочеш одержати пораду –відшукай її у книзі.

· Якщо прагнеш знайти друга –подружись із книгою.

· Якщо мрієш стати справжньою людиною –читай книги.

· Якщо хочеш відчути безмежні можливості людського розуму –працюй із книгою.

 

VI. Домашнє завдання.

Скласти кросворд на тему «Мої улюблені книжки»