ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
Тема. Робота з дитячою книжкою. Костянтин Ушинський «Нащо їжачкові колючки»
Мета: удосконалювати навичку читання; розвивати вміння відповідати на запитання за змістом прочитаного, переказувати текст за малюнком, зіставляти зміст тексту з малюнком, знаходити відмінності; формувати компетентності спілкування державною мовою, соціальну, громадянську компетентності; виховувати уважність, спостережливість, інтерес до читання.
Клас: 3 клас
Література: Костянтин Ушинський «Нащо їжачкові колючки»
Обладнання: відеозапис, презентація, текст казки.
Хід уроку
І. ВСТУПНА ЧАСТИНА
1. Організація класу
На дошці слова: «хочу», «можу», «вмію», «роблю». Учитель дає їм таку розшифровку:
«Хочу» - я хочу побажати вам збільшити обсяг ваших знань в півтора рази.
«Можу» - повідомляю, що на уроці можна помилятися, сумніватися, консультуватися.
«Вмію» -ми з вами вміємо застосовувати вивчені правила в рішенні вправ.
«Роблю» - робимо кожен собі установку: «Зрозуміти і бути тим першим, який правильно дасть відповідь».
2. Вправа «Щоб ротик був слухняний» (мовленнєва розминка)
1) Робота над чистомовкою.
Ки-ки-ки сплять в листочках їжаки.
Си-си-си їсти хочуть лиси.
Ки-ки-ки гострі в їжака голки.
Си-си-си їсти хочуть лиси.
2) Робота над скоромовкою.
Їжачок, їжаченя їздять по гриби щодня,
Їжачиха помагає — сироїжки їм збирає.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Повідомлення теми уроку
2. Робота над загадкою
В нас гуляє біля тину,
Має носик-намистину,
Сам він схож на будячок
Це колючий … (їжачок).
3. Виступ дітей. Цікаве про їжаків (Додаток 1).
4. Словникова робота.
- Всі разом пояснюємо значення слів:
Поголив – …
Служить –…
Лячно – …
Костянтин Дмитрович Ушинський — видатний педагог, народився (19 лютого) 2 березня 1824. Його розповіді для дітей відрізняються вмілим використанням фольклору («Васька», «Скарги зайчики»); лаконічна повчальність досягається в них скрупульозним відбором деталей, ясністю і зрозумілістю думки.
ФІЗХВИЛИНКА
Гра «Ми актори». Читання учнями казки за допомогою діалогу, відображаючи емоції.
Заєць, із докором |
– Який у тебе, братику, некрасивий одяг! |
Їжак, погоджуючись, пояснюючи |
– Це правда. Але мої колючки рятують мене від зубів собаки і вовка. Чи служить і тобі так добре твоя сіренька шкурка? |
Заєць, мовчки зітхає |
|
Лисиця, торкається лапою їжака, виє від болю |
– Треба, щоб ти поголив оті колючки, бо сусідам лячно. |
Їжак, відказує, посміхаючись |
– Мої голки для ворогів, а не для друзів. |
Було це дуже давно. Ще в ті далекі й дивні часи, коли рослини і тварини розуміли одне одного й розмовляли між собою.
Мешкав в одному лісі їжачок. І був абсолютно не схожий на сучасних побратимів, тому що не мав колючок. Тільце нашого героя не вкривали колючки, а називався їжачком через те, що слугував легкою здобиччю – тобто їжею – для хитрих лисиць і постійно голодних вовків. Бідолашний не вмів лазити по деревах, а втекти на коротеньких лапках не міг. Хижаки, мабуть, виловили б усіх бідолах-їжачків, якби не сталася дивна пригода.
Якось малий знайшов велику галявину суниць і почав ними ласувати. Він поволі чалапав між кущиками, розгортаючи лапками листя та зриваючи достиглі ягоди. Раптом їжачок натрапив на величезну лисячу нору. Бідолашному аж подих перехопило: «Що робити? Куди бігти?» Звівшись на задні лапки, побачив, що неподалік ростуть молоденькі ялинки, тому щосили поспішив до них, сподіваючись сховатися.
Цієї миті руда, що спала в норі, прокинулась і, повівши носом, відчула запах здобичі. Пишно хвоста схопилася на лапи й почала принюхуватися, щоб вирішити, в який бік бігти.
А тим часом наш герой ледве доплентався до найближчої ялинки, міцно обхопив стовбур маленькими лапками й гірко заплакав. Почуло його деревце та співчутливо поцікавилося:
– Що сталося? Чому слізки проливаєш?
– Мене ось-ось наздожене руда хижачка, – пояснив переляканий їжак і ще голосніше заридав.
– Заспокойся, зараз тебе заховаю!
Деревинка струсила на звірятко цілу купу пахучих голочок. Малий принишк в очікуванні, що буде далі. Аж з’явилася лисиця. Повела носом, одначе, нічого не відчувши, побігла далі. Їжачок іще трішки зачекав, підвівся і став обтрушуватися. Та що це? Голки врослися в ніжну шкіру звірятка. Ще дужче заплакав бідолашний:
– Що ти, ялинко, наробила? Як же тепер житиму? Родичі засміють… Краще б мене руда з’їла!
Аж тут повернулася хижачка. Почувши плач, мерщій кинулася до малого. Не на жарт перелякавшись, бідолашний згорнувся клубочком. Хотіла руда схопити – та де там! Торкнула носом – колеться, – вдарила лапою – боляче. Так і побігла додому пишнохвоста голодною.
– Хочеш, друже, я заберу свої голочки, – всміхаючись, поцікавилася деревинка в колючого.
– Не треба, – почервонівши, просить звірятко. – Твої голки врятували моє життя!
Відтоді їжачки мають чудові колючі кожушки.
Інтерактивна гра за посиланням:
https://learningapps.org/display?v=pe2hfud0j23
ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
- Що на уроці було найцікавішим?
- Що було неправдоподібним (казковим)?
2. Рефлексія з цеглинками LEGO
- Оберіть цеглинку відповідного кольору:
помаранчева – на уроці мені дуже сподобалось;
зелена - на уроці мені сподобалось;
синя – на уроці мені не сподобалось.
- Створімо із цеглинок піраміду нашого настрою.
Додаток 1
Чому їжаки мають голки?
Чому у їжака колючки? Навіщо їжакам голки? Хто ж не знає їжачка, симпатичного звірка, який несе на своїх колючках яблука й гриби. Навіть якщо ми ніколи не бачили його в природі, він знайомий нам з багатьох казок.
Живуть їжачки в лісі, а також в міських парках і гаях. Також їх можна зустріти в городі або саду. А чи знаєте ви, навіщо їжакові гострі голки, які прикрашають його спинку? Ви звичайно ж не роздумуючи відповісте – “Щоб носити на спині їжу – яблука, гриби тощо”. Але це не так. Справа в тому, що їжачки зовсім не харчуються грибами і яблуками, як це змальовано в казках. Насправді ці звірята відносяться до хижаків і харчуються вони комахами, дрібними гризунами, ящірками, також дуже люблять яйця птахів. А яблука, гриби і навіть листочки їжачки нанизують на свої колючки виключно в гігієнічних цілях. Таким способом вони приймають своєрідний «душ», очищаючи своє тіло і голки від бруду.
Голки – це захисне пристосування, необхідне їжакові для виживання в хвилини небезпеки. Відчувши небезпеку їжачок приймає захисну позу – згортається клубком, перетворюючись в колючу кулю. Він виставляє свої голки назустріч ворогам, а незахищену мордочку ховає під колючим щитом.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/chomu-yizhaki-mayut-golki