Урок "СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ МІФИ І ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ ПЕРВІСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ВСЕСВІТ І ЛЮДИНУ. «ПРО СТВОРЕННЯ ЗЕМЛІ», «ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ», «ЧОМУ БУВАЄ СУМНЕ СОНЦЕ?»

Про матеріал
СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ МІФИ І ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ ПЕРВІСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ВСЕСВІТ І ЛЮДИНУ. «ПРО СТВОРЕННЯ ЗЕМЛІ», «ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ», «ЧОМУ БУВАЄ СУМНЕ СОНЦЕ?» Мета: дати визначення та з'ясувати особливості таких видів усної народної творчості, як легенда, міф; проаналізувати про¬грамні твори, усвідомлюючи роль і місце в них реального та фантастичного в житті; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, творчу уяву, пам'ять, вмін¬ня розповідати про виникнення міфів і легенд; виховати в учнів пізнавальний інтерес до національних міфів і ле¬генд; допитливість, шанобливе ставлення до світоглядних уявлень наших предків. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання: тексти творів, малюнки учнів, дидактичний матеріал (карт¬ки, тестові завдання). ХІД УРОКУ I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями • Чому, на вашу думку, люди створювали міфи і легенди? • Як за змістом, на ваш погляд, можна розподілити міфи і легенди? (Твори, які пов'язані з тваринним світом, явищами природи, віруван¬ням, богами, людиною, належать до міфів.) • Чи вірите ви у міфи і легенди? Чому? Обґрунтуйте власну думку. • Хто, на вашу думку, міг складати міфічні твори і легенди? Чому ви так вважаєте? • А чи полюбляєте ви фантазувати? Про що і яким чином?
Перегляд файлу

СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ

МІФИ І ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ

ПЕРВІСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ВСЕСВІТ І ЛЮДИНУ.

«ПРО СТВОРЕННЯ ЗЕМЛІ», «ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ»,

«ЧОМУ БУВАЄ СУМНЕ СОНЦЕ?»

Мета: дати визначення та з'ясувати особливості таких видів усної

народної творчості, як легенда, міф; проаналізувати про­грамні твори, усвідомлюючи роль і місце в них реального та фантастичного в житті; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, творчу уяву, пам'ять, вмін­ня розповідати про виникнення міфів і легенд; виховати в учнів пізнавальний інтерес до національних міфів і ле­генд; допитливість, шанобливе ставлення до світоглядних уявлень наших предків.

Тип уроку:      засвоєння нових знань.

Обладнання: тексти творів, малюнки учнів, дидактичний матеріал (карт­ки, тестові

завдання).

 

ХІД УРОКУ

 

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

  • Чому, на вашу думку, люди створювали міфи і легенди?
  • Як за змістом, на ваш погляд, можна розподілити міфи і легенди? (Твори, які пов'язані з тваринним світом, явищами природи, віруван­ням, богами, людиною, належать до міфів.)
  • Чи вірите ви у міфи і легенди? Чому? Обґрунтуйте власну думку.
  • Хто, на вашу думку, міг складати міфічні твори і легенди? Чому ви так вважаєте?
  • А чи полюбляєте ви фантазувати? Про що і яким чином?
  1.        Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
  2.        Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

   З того часу, як стоїть світ,

 людська фантазія творить у своїй уяві

різноманітну невидиму силу,

що зо всіх боків оточує людину.

В. Королів-Старий

1. Вступне слово вчителя

У повсякденному житті людей завжди виникало безліч питань щодо походження землі, сонця, явищ природи, тваринного світу. Вони нама­галися віднайти відповіді на них. Для цього люди складали різні міфи, легенди як засіб сприйняття світу. В них відображувалися фантастич­ні уявлення про світ, природу і людське буття. Кожний міф або легенда сприймався оповідачем та слухачем як реальна подія.

Тому сьогодні ми і розпочнемо цікаву подорож у далеке минуле, щоб познайомитися зі світом людської фантазії і мудрості.

2. Теорія літератури (основні поняття учні записують у зошит)

2.1.Міф — ранній вид усної народної творчості, який відображає в образах прагнення людини зрозуміти походження світу та життя на землі і по­яснити його, виходячи з переконання в існуванні божественних сил; сказання, яке передає уявлення людей про світ, місце людини в ньому, про походження всього сущого, про богів і героїв; певне уявлення про світ, світовідчуття давньої людини, втілене й передане в образах.

2.2. Легенда (від лат. — те, що слід прочитати) — один із жанрів не казкової народної прози, народний переказ про видатну подію чи вчинок якої-небудь людини, в основі якого — диво, фантастич­ний образ або уявлення, яке сприймається оповідачем як достовірне. Водночас сюжет легенди базується на реальних або допустимих фак­тах: легендарний герой може мати свій прообраз у реальному житті, в історичній дійсності. Особливості народної легенди:

  • розповідь про суспільні й побутові події;
  • наявність фантастики (казкові герої, фантастичні події, надприродні явища, чудодійні предмети);
  • невелика кількість основних дійових осіб (дві-три);
  • вільна побудова;

  • прозова форма (рідше — віршова);
  • малий обсяг.

Відмінність легенди від казки: в легенді зображується дуже стисло лише один якийсь епізод (подія, явище), а в казці їх може бути багато.

Різновиди легенд:

Міфологічні — це фантастичні, казкові історії, в яких відтворені уяв­лення наших предків про Всесвіт, природу, богів та демонів.

Апокрифічні — це народні оповідання на біблійно-євангельські теми про «житія святих», перших християн, князів.

Героїчні — найбільш поширені в народі розповіді про ймовірні істо­ричні події, народних захисників та охоронців.

3. «Про створення землі»

3.1. Довідковий матеріал щодо походження землі (українські легенди)

До землі український народ, як народ передовсім землеробський, по­чуває глибоку повагу, яка подекуди (у Вінницькому, приміром, повіті) межує з обожненням. Землю величають святою і матір'ю, бо з неї створе­но першу людину, і вона годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при­чому цілують її або з'їдають жменьку землі (Луцький повіт) — і ця клят­ва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір: «Наша земля — мати Тетяна»,— кажуть у Старобільському повіті.

Щодо зовнішнього вигляду землі є різні погляди. У деяких місцевос­тях її уявляють собі у вигляді жовтка в яйці; землю оточує звідусіль вода подібно до того, як у яйці білок оточує жовток (Ушицький та Житомир­ські повіти). Вона — кругла, тому кінця-краю землі немає, а оскільки земля оточена водою, то з небом вона зовсім не сходиться.

У деяких місцевостях землю уявляють як округлу купину, що плаває по воді. Землі, на якій ми живемо, незрівнянно менше, ніж води, зібра­ної на другій землі, що є основою для всього сущого, а небо становить верх нашої землі. У землі є як початок, так і кінець, але ніхто до них не сягав, тому що ми живемо на самій середині землі. Десь дуже дале­ко-далеко, як від нас до неба, небо сходиться з водою, на якій плаває земля (Літинський повіт).

У Холмській Русі (втім, не скрізь) землю уявляють півкулею. Край її, до якого ніхто, крім «москалів», ніколи не доходив і не дійде,— там, де сонце, спускаючись щораз нижче й нижче, гріє так сильно, що люди, наче обпечені, бувають зовсім млявими і позбавленими життя.

У Грубешівському повіті землю уявляють площиною, що плаває по воді (у Луцькому, Старокостянтинівському повітах, деяких місцевос­тях Холмської Русі та ін.). Край її дуже далеко, за морями, куди ніхто не доходив і дійти не може, і де вона сходиться з небом, яким причиня­ється, як лядою (у Канівському повіті «земля сходиться з небом на краю світу, і там баби, перучи, кладуть вальки на небо»). У Грубешівському по­віті кажуть, що в надрах землі, які становлять другий світ, проживають люди, які нас, тих хто живе на поверхні, вважають за богів.

Посередині землі є «пупець», або така діра, з якої витікає вода і роз­тікається по землі жилами; ріки і моря, а так само й кожна криниця, че­рез сім років знов повертаються в той «пупець».

У Грубешівському повіті вважається, що земля тримається на одній або двох рибах (китах). Кожні сім років риба то опускається, то підійма­ється, внаслідок чого роки випадають мокрими й сухими. Коли риба, яка тримає землю, перекидається на другий бік (у Старокостянтинів­ському повіті — «стрепенеться»), тоді буває землетрус. В Ушицькому й Житомирському повітах кажуть, що риба, яка тримає на собі землю, перебуває в кільцеподібному положенні, тримається зубами за свій хвіст і стоїть нерухомо. Землетрус буває тоді, коли вона випускає із зубів хвос­та. У місцевостях, де поширене повір'я, що земля тримається на двох рибах (китах), сухі й мокрі роки пояснюються так: коли тримає землю самець, то літо буває сухим, бо він підіймає землю вище, а коли тримає самиця, то земля понижується, через що ріки й озера виходять з берегів і літо буває мокрим (Луцький повіт).

  1. Виразне читання твору «Про створення землі».
  2. Тема: опис процесу створення землі шляхом розсіювання чортом піс­ку за вимогою Дажбога.

 

  1. Ідея: виявлення зацікавленості читача щодо фантастичного ство­рення землі.
  2. Бесіда за питаннями для обговорення твору «Про створення землі»:

 

  • Як пояснити те, що до появи землі була вода? Яке значення має вода в житті людини?
  • Чому, на вашу думку, для створення землі Дажбог вимушений був звернутися до чорта?
  • Згадайте, що символізував чорт в усній народній творчості?
  • Яка географічна назва свідчить про те, що відбувалося створення саме української землі?

  • Чи можемо ми виокремити у цьому творі ознаки усної народної творчості? (Тричі чорт поринав у воду, щоб дістати піску; відсутність автора; фантастичність чарівність піску, який дав можливість ство­рити землю.)
  • А що ви думаєте про створення землі?
  • Чи зацікавила вас ця легенда? Чим саме?

4. «Про зоряний Віз»

4.1. Примітка (пояснення) про «Віз». «Віз» (Велика Ведмедиця). Народ підмітив деякі найголовніші сузір'я і дав їм характерні назви відповідно до форми, яку вони утворюють роз­ташуванням зірок, що входять до їхнього складу.

Зоря. Із замилуванням дивилась людина у вечірнє небо, де зароди­лась — зарожевілась ясна зоря, прикрасила собою край неба, а згодом зустрілася з місяцем та й мандрує собі з ним у парі.

  1. Тема: висвітлення на прикладі дівчини, що несла глечик з водою для хворої матері рис доброти, порядності, відповідальності за доручену справу, чуйність до чужого горя і намагання допомогти людині, яка опинилася у скруті.
  2. Ідея: уславлення щирої людини (дівчини), яка живе не тільки для за­доволення власних потреб, айв інтересах інших людей.
  3. Основна думка: призначення людини —жити на землі, творити доб­ро, допомагати ближньому.
  4. Виразне читання легенди.
  5. Аналізування змісту твору «Про зоряний Віз» у формі бесіди за пи­таннями:
  • Яка трагедія сталася на землі? Які її наслідки?
  • Охарактеризуйте дівчинку, яка виявила бажання допомогти своїй мамі і тим людям, які зверталися до неї.
  • Що означає зоряний Віз? Чим це зумовлено?
  • У чому виявилася щирість дівчинки? Наведіть приклад з твору.
  • Що, на ваш погляд, у творі фантастичного? {Коли перекинувсь той глечик, то з нього вилетіло сім зірок великих і восьма маленька та й по­ставали вони на небі.)
  • Як пояснити те, що за щирість дівчини бог послав дощ на країну? У чому символічність образу дощу?
  • Чому вчить нас ця легенда?

5. «Чому буває сумне сонце?»

5.1. Довідковий матеріал зі словника давньоукраїнської міфології.
Сонце (Коло, Золотеє коло, Світило, Око дня) — найулюбленіший

образ давньоукраїнської міфології, предмет найбільшого поклоніння давніх українців.

Перше символічне зображення Сонця — хрест — стало і першим оберегом давніх українців-сонцепоклонників. Накладаючи на себе хрест, людина тим самим захищалася Сонцем від злих сил.

З найдавніших часів Сонце виступає як захисник людини. З ним пов'язано поняття про щастя людське та про Долю, в руках якої те щас­тя перебуває. Це відбилося в примовках: «Закотилося моє щастя», «Ко­лись і на нас сонечко гляне».

Давні українці клялися Сонцю: «Щоби мені сонечка не бачити».

Найстрашніші прокльони також пов'язані з Сонцем: «Щоб ти не ді­ждав сонечка праведного побачити», «Щоб над тобою Світ не світив і сонце праведнеє не сходило...»

В уяві давніх українців Сонце карає зло: «Сонце б тя побило!», «Щоб ти крізь Сонце пройшов».

З давніх-давен існує дитяча молитва до Сонця: Сонечко-сонечко, Виглянь у віконечко — Твої дітки плачуть, їстоньки хочуть...

5.2. Міфологічне пояснення про сонце.

Сонце — це вогнище, яке підтримує дід, з волі котрого буває ніч і день. Це уявлення належить до найдавніших часів, коли людина не­бесне світило могла порівняти лише з тим, що є в її побуті. Оскільки сонце — небесний вогонь, то згодом земному вогневі почали надава­ти космічного, божественного значення, прирівнювати його до сонця, а ще далі ці поняття стали ідентичними, стали замінювати одне одним (говорячи про сонце, уявляли вогонь, і навпаки). Таким чином, вогонь став символом сонця.

  1. Виразне читання легенди «Чому буває сумне сонце?»
  1. Тема: відображення сонця як живої істоти, яке намагалося скрасити власне життя одруженням (на дочці людини).
  2. Ідея: не слід посягати на те, що тобі не належить; уславлення люд­ської винахідливості (брат із сестрою втекли від сонця).

5.6. Опрацювання змісту твору у формі бесіди за питаннями:

  • Чим пояснити, що у батьків дочка була найкращою у світі?
  •      Який напрямок обрав брат, розшукуючи сестру у сонця? (Той, де воно заходить.) Чому?
  • Чому життя сонця схоже на людське? Доведіть власну думку.
  •      Яку шкоду заподіяв хлопець, вийшовши на небо замість сонця? («...побив миски, порозкидав ложки; зловив вітра та Мороза, набив їх за те, що перешкоджали йому в дорозі. Злазячи з неба, поламав драбину...»)
  •      Які особливості поведінки притаманні сонцю (Довірливість, хи­трість, розсердженість за безлад, повсякденна робота — на небі...) Доведіть особисті міркування.
  • Через що сонце тиждень не показувалось людям?
  •      Чи характерні елементи фантастики у цьому творі? (Так у сонця риза, воно розмовляє, має характер; на небі снідає, обідає та вечеряє; їсть з миски ложкою; сходить і заходить з неба по драбині...)

   Творче завдання: Напишіть власну легенду «Чому сонце залишилося

самотнім?» (як продовження вже вивченого твору).

V. Закріплення вивченого матеріалу

  1. Проведення тестового опитування. (Додаток)
  2. Робота на картках. (Додаток)

VI. Оголошення результатів роботи учнів

VII. Домашнє завдання

Прочитати легенди про явища природи (вітер, вогонь, дощ); дібрати ін­формацію про власні спостереження за цими явищами в житті людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ТА КАРТКИ

 

Тема: Міфи і легенди українців. «Про створення землі», «Про зоряний Віз», «Чому буває сумне сонце?».

Тести

1. «Про створення землі»

І. До того, як створилася земля, скрізь можна було побачити:
а) воду; 

б) зірки; 

в) туман.


2. Дажбог прийшов до чорта і повів його до:

а) узбережжя Чорного моря;

б) підніжжя Карпат;

в) Дніпра.

3. Для того, щоб створити землю, чорту необхідно було дістати:

а) смарагди з печери;

б) солодкий плід з великого дерева;

в) піску з ріки.

4. Які труднощі виникли під час створіння землі?

а) Відсутність належних погодних умов;

б) неможливість дістати сипучу речовину з води;

в) заважала космічна нечиста сила.

5. Після створення землі з'явилося:

а) море; 

б) повітря; 

в) світло.

6. Хто розповів про те, що саме так створилася земля?
а) Дажбог; 

б) чорт; 

в) старі люди.

 

2. «Про зоряний Віз»

1. Засуха велика трапилась:

а) колись дуже давно; 

б) десь 300 років тому;

в) ніхто не пам'ятає коли.

2. Через що люди почали масово «хорувати та мерти»?

а) Отруїлись питною водою;

б) трапилась велика посуха;

в) захворіли на холеру.

3. Вода повисихала навіть:

а) у морях; 

б) в океанах;

в) у колодязях; 

г) у лісних джерелах.

4. Скільки дочок було у хворої жінки-вдови?

а) Три; 

б) одна; 

в) дві.

5. Дівчина знайшла воду:

а) ніхто не знає де;

б) неподалік від лісової смуги;

в) біля висохлої річкової греблі.

6. Коли перекинувсь глечик, який поставила дівчина, то з нього:
а) вилилась вода; 

б) висипалось борошно;
в) вилетіли зірки.


7. «Віз» на небі складає:

а) сім зірок великих і одна маленька;

б) п'ять зірок великих і три маленьких;

в) вісім зірок великих.

8. За щирість дівчинки бог послав на країну:

а) тепло і злагоду; 

б) дощ;

в) мир і щастя.

9. Зірки «Віз» означають:

а) душі померлих добрих людей;

б) допомогу всім бідним, знедоленим;

в) душі тих людей, яким допомогла дівчинка, та душу собаки.
10. Від імені кого розповідається про зоряний Віз:

а) діда; 

б) дівчинки;

в) душ померлих людей.

 

3. «Чому буває сумне сонце?»

1. Дочка сподобалась сонцю, бо вона була:

а) майстровитою і роботящою;

б) найкращою у світі;

в) вельмишановною серед простого люду.

2. Для чого сонце викрало для себе дочку в батьків?

а) Щоб мати тривалий час гарний настрій;

б) щоб одружитися за нею;

в) щоб прославити батьків дівчини.

3. Який художній засіб використано у вислові: «Коли прийшло сонце,
воно роздягнулось»:

а) персоніфікація;     

б) епітет; 

в) порівняння.

4. Брат дівчини ледве не вмер від жари, переховуючись у сонця в льосі,
і тому сестра дала йому:

а) чарівних ліків; 

б) льодових крижинок;

в) води.

5. Кому помстився хлопець, перебуваючи на небі замість сонця?
а) Вітру і морозу; 

б) чорту і відьмі;

в) грому і буревію.

6. Яку шкоду вчинив хлопець сонцю?

а) Поламав драбину; 

б) зруйнував льох;

в) насмітив у його будинку.


  1. Скільки днів перебував хлопець на небі замість сонця?

а) Три; 

б) два; 

в) один.

  1. Яким чином брат із сестрою втекли від сонця?

а) Допоміг вітер;

б)була зламана сонячна драбина;

в) перетворились на свійських тварин.

Примітка: за кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Картки

Картка № 1

 

  1. Чому, на ваш погляд, виникла необхідність створити землю? Чим це зумовлено? Власні міркування прокоментуйте.
  2. Сонце у творі «Чому буває сумне сонце?» є, на вашу думку, позитив­ним чи негативним персонажем? Доведіть свою думку.
  3. Скільком страждаючим допомогла дівчина («Про зоряний Віз»)?

а) П'ятьом; 

б) сімом; 

в) трьом.

 

Картка 2

 

  1. Чому, на вашу думку, бог за щирість дівчинки нагородив усю країну, а не її особисто («Про зоряний Віз»)? Вмотивуйте особисті мірку­вання.
  2. Охарактеризуйте брата («Чому буває сумне сонце?»), який пішов розшукувати сестру, зважаючи на небезпечність цієї справи. Як би ви повели себе на місці цього героя?
  1. Що було основою для створення землі («Про створення землі»)?

а) Річковий пісок;

б) великих розмірів каміння;

в) з'явлення світла.

 

 

 

Картка З

 

  1. Як би ви поводили себе на місці дівчинки («Про зоряний Віз»), коли до неї звертатися люди по допомогу? Вмотивуйте власний вибір.
  2. Чим пояснити те, що про створення землі існують різні версії? З якою з них ви погоджуєтесь? Зробіть відповідні обґрунтування.
  3. Люди не побачили сонця (кінець твору «Чому буває сумне сонце?») через його:

а) розсердженість і голод;

б) погіршений стан здоров'я;

в) ледачість і байдужість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«ПРО ВОГОНЬ», «ПРО ВІТЕР», «ПРО ДОЩ»

 

Мета: продовжити роботу з ознайомлення школярів з міфами і легендами українців; опрацювати зміст творів «Про вогонь», «Про вітер», «Про дощ»; виявити в них реаль­ні та фантастичні елементи; повторити відомості про міф і легенду як жанри української фольклористики, розвива­ти культуру зв'язного мовлення учнів, їх пам'ять, творчу уяву; логічне мислення; вміння порівнювати, співставляти, робити узагальнюючі висновки, формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани, поваги до культу­ри нашого народу, традицій, інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:      засвоєння нових знань.

Обладнання: тексти творів, дидактичний матеріал (картки, тестові вправи).

ХІД УРОКУ

 

  1. Організаційний момент
  2.      Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

 

  • Що ми розуміємо під фольклором? (Фольклор народна мудрість, знання мистецтво, створене народом, народна творчість.)
  • Кого ми можемо назвати фольклористом? (Науковець, який збирає та досліджує твори усної народної творчості.)
  • У зв'язку з чим виникли міфи як жанр усної народної творчості? (Відображали вірування та уявлення людей далекого минулого про по­ходження світу та життя на землі, природу, існування божествен­них сил.)
  • Чим міфи відрізняються від казок і легенд?

1) Казки завжди сприйма­лися як вигадка, фантазія, а до міфів ставилися як до чогось імовірного.

2) Легенди можуть мати в своїй основі якісь реальні історичні події, реальні історичні особи, а міфи цього не мають.)

  • Що характерно для легенди як жанру усної народної творчості? {Каз­ковий чи фантастичний переказ про якусь одну визначну історичну по­дію чи улюблену народом особистість, яка діяла в певному, часто до­стовірному часі.)
  • У чому схожість і різниця легенди з казкою?

1) Брали сюжети і ха­рактери своїх героїв з дійсності.

2) Якщо в казці описується художньо вигадана дійсність, то в легенді ця дійсність більш реальна, хоч і напов­нена казковістю і фантастикою. На відміну від казкаря, оповідач ле­генди не може довільно творити події, предмети, характери, географіч­ні назви, розпоряджатися часом і простором. Події надані йому самим життям, і лише неповні відомості та брак подробиць доповнюються вимислом, вигадкою.)

  • Хто були героями міфів? (Були першопредки — духи і боги, прабать­ки родів і племен, навіть рослини. В українській міфології найчасті­ше це були Сокіл-Род, Сварог, Дажбог, Перун, Волос, Макоша та інші.)

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Природу найлегше підкорити, підкоряючись їй.

Фр. Бекон

 

У природі — світ істини:

він чудово приваблює нас як приємну проти­лежність

світу привидів і брехні, в якому ми зазвичай перебуваємо,

влас­не його створюючи.

Г. Лінднер

1. Вступне слово вчителя

Важко знайти народ, який би не мав своєї міфології. Першою спро­бою наших предків пояснити буття були міфи. Через міф робилася спро­ба пояснити знання про них. У міфах відображалися мораль і правила поведінки людей, їх найдавніші вірування, історичний досвід...

Якщо уявити собі дерево, верховіттям якого будуть літературні тво­ри, написані письменниками різних часів, то стовбур цього дерева — усна народна творчість, а коріння — міфологія, найдавніша форма сві­тоспоглядання і культура людства взагалі.


Первісна людина не виокремлювала себе з довкілля. Вона була час­тиною природи, такою ж рівноправною, як дерева, річки, гори, твари­ни і птахи. Тому так природно було для наших предків називати тварин братами і сестрами, землю — матір'ю, а стихіям надавати людських рис характеру.

Виникнення Всесвіту теж пояснювалося по-різному, але найяскра­віше вирізнялися дві думки:

  1. світ створено якоюсь надприродною істотою або завдяки діяльності міфічних персонажів, які стали першотворцями світу і необхідних для життя людини і всього живого предметів;
  2. інше міфологічне уявлення пояснює розвиток Всесвіту з хаосу, мо­року або води, яйця тощо.

Ідеї вічного оновлення природи, життя і смерті відтворювалися в ка­лендарних міфах. Залишки цих міфів дійшли до нас як язичницькі свята зими, весни, літа в образах Коляди, Лади, Купайла.

Сьогодні ми продовжуємо подорожувати по світу міфологій і легенд українців, зупинимося на трьох цікавих творах «Про вогонь», «Про ві­тер», «Про дощ».

2. «Про вогонь»

2.1. Інформація зі словника давньоукраїнської міфології. Огонь (Вогонь):

  1. За найстародавнішими космологічними поглядами праукраїнців — первісна матерія чоловічої статі, що, поєднавшись з богинею води Даною, утворила Любов, землю та всі речі на ній.
  2. Стихія, що її з давніх-давен українці обожнювали. Вогонь вважав­ся живою, вічно голодною та очищувальною силою. За повір'ям, Вогонь — це багатство, тому не можна було давати його з дому, аби не збідніла родина. В капищах служителі язичницького культу (огнищани) підтримували вічний Вогонь як знак постійного добро­го зв'язку з богами та безперервності життя й добробуту роду, пле­мені тощо; застосовувався під час весільного обряду: молоді, взявши шлюб, переступали підпалені снопи пшениці й жита або перестри­бували через Вогонь, щоб у життя йти чистими й багатими. Вогонь використовувався в лікувальних цілях — коли боліла голова, мили її водою, в яку кидали жарини, промовляючи: «Креши вогню, жени біду» та ін.

2.2. Символічність вогню.

Вогнепоклонниками були всі народи світу. Оскільки Вогонь і Вода — Брат і Сестра,— поєднавшись, утворили Любов, землю й всі речі на ній, то в багатьох обрядах і обрядовому фольклорі Вогонь є символом Лю­бові. Дівчата, які хотіли привернути до себе милого або щоб їх любили, не раз зверталися із молитвами до Вогню.

2.3. Довідковий матеріал про міфічне походження вогню.
Походження вогню в різних місцевостях трактується по-різному.

У Житомирському повіті кажуть, що вогонь походить від каменю і вва­жають його янголом. Янголом також вважають вогонь і в Грубешівському повіті, але про походження його розповідають таке. Один ку­пець прогнав за якусь важку провину свого сина від себе. Син вирушив на кораблі у море. Буря прибила корабель до безлюдного острова. Син купця знічев'я почав якось терти «ліщину об ліщину» — і від тертя з'я­вився перший вогонь, який згодом поширився всією землею і увійшов у загальний вжиток. У Подільській губернії є повір'я, що вогонь вига­дав диявол тоді, як був скинутий з неба, його взяла досада, і він запалив люльку: не маючи вогню, він вимовив кілька якихось особливих слів і люлька затліла.

Також до перших часів світу відносять походження вогню і в Київ­ському повіті, причому винайдення його приписують чортові.

На Україні зазвичай уособлюють вогонь в образі мстивої люди­ни, тому всі ставляться до нього шанобливо. Так, плювати на вогонь гріх, і якщо плюне хтось на нього, така людина на тому світі буде по­карана й лизатиме розпечену сковороду. Господині мають замітати жар особливим чистим віником, хрестити і щоразу неодмінно ставити біля нього глечик з водою і класти помимо — аби йому завжди було що їсти й пити.

Вогонь застосовується в таких значних заходах: І) коли освячують воду на свято Богоявлення, для чого стріляють у момент занурення священиком хреста у воду з рушниць, і задим­лене клоччя, яке вилітає після пострілу з дула, хапають і зберігають як святиню; якщо ж не стріляють, то від палаючих «на Йордані» свічок запалюють ганчір'я, яке потім приносять додому і випалю­ють ним хрести на всіх чотирьох стінах хати, а також випалюють цим ганчір'ям хрестоподібно волосся на голові в дітей, щоб ті нічо­го не боялися;


2) на вогні спалюють так званого «дідуха» — солому, яку підстеля­ють під кутю й узвар напередодні Різдва Христового, а виносять з хат та спалюють рано-вранці наступного дня свята, щоб не топ­тали ногами соломи, на якій лежав Христос (Ушицький повіт); соломою цією також перев'язують дерева, щоб вони добре пло­доносили.

  1. Чур (Цур, Щур) — один з найдавніших і найпопулярніших у дав­ніх українців «домашніх» богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку; бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду. Іноді його уявляли та зображували у вигляді Вогню, що палає в печі. Вирізьблювали на дереві, вишивали на рушниках. За повір'ям, звер­нення до Чура охороняло людину від зла.
  2. Виразне читання твору «Про Вогонь».
  3. Тема: зображення ставлення двох різних господарів до вогню у сво­їх оселях.
  4. Ідея: возвеличення доброго господаря і засудження недбалого.
  5. Основна думка: справжній господар той, хто вміє підтримувати до­машнє вогнище, тепло, затишок, добробут.
  6. Побудова твору: діалог— протиставлення вогнищ двох різних госпо­дарів (дбайливого (доброго) і злого).

(Діалог — розмова двох осіб.)

2.10. Особливості протиставлення утворі:

 

Позитивні

Негативні

 гарно обходиться;

 кладе гарних дронсць;

 заливає чистою водою

 мені дуже зле;

 дає погані дрова;

 заливає помиями

2.11. Бесіда за питаннями для обговорення твору «Про Вогонь»:

  • Яке значення має вогонь у житті людини?
  • Що свідчить про ставлення двох господарів до вогню?
  • Через що у другого господаря сталася пожежа? Як пояснити, що у ньо­го все згоріло, окрім колеса?
  • Чи вмієте ви поводитися з вогнем? Чи дотримуєтеся правил безпе­ки, користуючись ним?
  • Що символізує вогонь? Доведіть не на прикладах з повсякденного життя.
  • Як люди раніше здобували вогонь без сірників?

3. Про вітер

3.1. Додатковий матеріал про уявлення міфічного походження вітру.
Міфічна основа про вітер злегка лиш забарвлена християнським ко­лоритом у дуже не

багатьох місцевостях. Так, у Житомирському повіті кажуть, що вітер походить від подиху Янголів, які стоять у різних кінцях землі за морем. А в Літинському повіті вітер пояснюють так: у чотирьох кінцях світу стоять чотири величезних чоловіки з непомірно великими вусами й губами і безперервно дмухають один на одного. Який із цих чотирьох велетнів дмухає у певний час дужче, з того боку і буває вітер тоді. А дехто вважає вітер злим духом і, щоб змусити його віяти, свис­тять, тобто викликають його так само, як прийнято в народі викликати диявола. В уявленнях Холмської Русі чотирьох велетнів замінюють та­кож якісь чотири таємничі істоти, за розпорядженням головного Вітро-дуя, дмухають з чотирьох кінців землі.

У Проскурівському повіті вітер уявляють дуже сердитим дідом, який живе далеко за морями. В Ушицькому повіті — особливим чоловіком, який бігає білим світом і моргає одним вусом; якби він моргнув водно­час обома вусами, то піднявся б такий страшний буревій, що вмить пе­рекинув шкереберть увесь світ. У Грубешівському повіті кажуть, що вітер викликає своїм подихом пан, який тримає землю. У Вінницькому пові­ті вітер уособлюється в образі чорта, прикутого величезними кайданами по руках і ногах до кам'яної стіни.

Поривчастий вітер — це сильне дихання прикутого чорта через його спробу зірватися з ланцюга і розірвати кайдани, а слабкий, приємний вітерець (легіт) — подих Бога.

  1. Тема: відображення стосунків між господарем і вітром, в результаті яких вітер залишився ураженим («ніж в литку зап'яв»).
  1. Ідея: уславлення невід'ємного зв'язку людини і природи (вітру).
  2. Виразне читання або переказ твору «Про вітер».
  3. Обговорення змісту «Про вітер», за питаннями:

 

  • Через що господар і вітер не могли порозумітися?
  • Як розв'язався конфлікт між господарем і вітром?
  • У чому простежується зв'язок людини і природи на прикладі цього твору?
  • Доведіть нагальну необхідність вітру як природного явища або, нав­паки, спростуйте її.

  • Чиє закономірність у тому, що після тривалого розлучення господар знову зустрівся з вітром? Вмотивуйте свої міркування.
  • Чого навчає цей твір?

4. «Про дощ»

4.1. Додатковий матеріал про уявлення міфічного походження дощу.

У житомирському повіті вірять, що дощові хмари викликає Ілля Пророк: у ті місця, де потрібно буває дощу, Господь посилає Іллю Про­рока, який згромаджує своєю колісницею хмари і тим дає знати, що за­раз буде дощ. Зокрема, стосовно дощу розповідають, що якийсь чоло­вік увесь час роз'їжджає верхи на коні. Коли він їде через воду, то каже, що це — будяки. І якщо кінь сьорбне при цьому трохи води і пирхне, то піде невеликий дощ (Холмська Русь). Кажуть також, буцім дощ ви­кликають Янголи за допомогою особливо влаштованої великої сіті. На цю сітку янголи ллють воду, щоб викликати дощ, і, на свій розсуд, переносять її з одного місця на інше (Грубішевський повіт). Тихий, частий, теплий дощ зветься манною Божою (Ушицький повіт). Коли довго не буває дощу, то гадають, що це відьми знімають зорю і ховають її в льох у глечик; щоб викликати дощ, треба очистити криниці (Він­ницький повіт).

За легендою, десь у лісі є криниця. Тривалий час з неї ніхто не брав води, і криниця засмітилася. Наснилось, а потім ще раз одному се­лянинові, що слід цю криницю вичистити. Коли почали її чистити, то знайшли там п'ять «чаклунств»: дужку з відра, кінське копито, мо­тузку та інше (оповідачка не могла пригадати ще двох «чаклунств»). Вийняли ці «чаклунства», освятили криницю — і незабаром пішов дощ (10-15 червня 1889 року в Охтирському повіті пройшли сильні дощі).

У Київській губернії причину надто тривалого бездощів'я звалюють виключно на відьом. Умертвляючи чотириногих черепах, з яких буцім­то витікають вода і роса, і, забиваючи в криницях рунами ключі, вони в такий спосіб відводять од певних поселень дощові хмари.

Є також повір'я, за яким Бог має особливі склади дощу на краю сві­ту... Коли з'являється потреба пускати дощ на землю, Бог посилає про­рока Іллю і глухого янгола. Вони набирають дощ у хмару і розносять його по світу. При цьому буває нерідко так, що як почнуть вони пускати дощ, то пускають його безперервно декілька днів поспіль. Так трапляється тому, що глухий янгол запитує в Бога, куди потрібно пускати дощ. Бог каже йому: «Ходи там, де чорно», а він, не розчувши, ходить там, де вчора. Бог каже: «Іди туди, де просять», а він, не розчувши, йде туди,
де косять. Бог каже: «Іди туди, де ждуть», а він, не розчувши, йде туди, де жнуть (Бердянський повіт).              ,

Досить поширена нарешті думка, що дощ — це вода, яка нако­пичується з морів, рік, озер, колодязів, ставків та інших водойм і ви­ливається в хмари райдугою. Сама райдуга уявляється в цьому ви­падку «умаком», тобто насосом. Разом з водою райдуга всотує і все, що є у воді — жаб, черв'яків, риб, каміння тощо, які потім і випадають з хмари разом із дощем. Але воду всмоктує лише синювато-червона райдуга, тоді як яскраво-червона не діє і є лиш веселкою, оскільки під час появи її прояснюється від сонячного проміння (стає веселим) ви­днокруг, який перед тим був закритий хмарами і навіював сум (Літинський. Луцький, Вінницький повіти). У Гребішівському повіті райду­гу вважають шляхом, яким сходять з неба янголи, щоб набрати води; воду, яку вони потім виливають на особливу сітку (сито) і таким чи­ном творять дощ. 4.2. Інформація зі словника давньоукраїнської міфології.

Перун — бог дощу, блискавки й грому. Один із найголовніших пер­сонажів давньоукраїнської міфології, «бог над богами».

IV. Закріплення вивченого матеріалу

  1. Проведення тестового опитування. (Додаток)
  2. Робота на картках. (Додаток)

V. Оголошення результатів роботи учнів

VI. Домашнє завдання

Знати зміст, докладно переказувати і вміти висловлювати власну точку зору щодо творів «Чому пес живе коло людини?», «Лісова панна», «Берегиня», «Дажбог», «Неопалима купина».


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ТА КАРТКИ

 

Тема: Міфи і легенди українців. «Про вогонь», «Про вітер», «Про дощ».

 

Тести

 

1. «Про вогонь»

1. Вогні різних господарів розмовляли про:

а) ставлення до них господарів;

б) хто з них сильніший;

в) про необхідність кожного.

2. За що помстився вогонь другого господаря?

а) Через зневажливе ставлення до себе;

б) відмову підтримувати його у печі;

в) відчув власну непотрібність.

  1. Яка риса характеру не притаманна першому господареві?

а) Уважність; 

б) безпечність;      

в) доброта.

  1. Які дровцята клав у піч перший господар?

а) Соснові; 

б) гарні; 

в) вологі.

  1. Під час пожежі у господарстві другого хазяїна згоріло все, окрім:

а) ганчірки; 

б) печі; 

в) колеса.

  1. Чим заливав недбалий господар вогонь, коли він був йому не по­трібен?

а) Дощовою водою; 

б) чистою водою;

в) помиями.

 

2. «Про вітер»

1. Через що господар вимушений був звернутися до вітру?

а) Провіяти зерно;

б) вимести сміття з двору;

в) висушити надмірну від вологи землю.

2. Чому господар образився на вітер? Тому що той:

а) зіпсував городину; 

б) заважав віяти зерно;

в) зламав хвіртку на огорожі.

3. Господар шукав вітер, щоб:

а) укласти угоду, щоб той провіяв зерно;

б) попросити вибачення;

в) віднайти свій ніж.

4. Вітер на тривалий час зник, бо господар:

а) ніж у литку зап 'яв;

б) посварив вітра-розбійника;

в) звернувся по допомогу до чорта.

5. Ніж господаря зап'яв вітру:

а) у серце; 

б) у литку; 

в) у стегно.

6. Яку вимогу поставив вітер господарю, щоб прийняти того на ніч:

а) звернутися до Бога;

б) сплатити велику суму грошей;

в) вийняти ніж.

Примітка: За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Картки

 

Картка 1

  1. Поміркуйте, яка роль вітру у створенні погодних умов. Обґрунтуйте власну думки, пов'язуючи її з твором «Про вітер».
  2. Доведіть, що дощ — це природне явище, а не міфічне створіння. Особисті міркування вмотивуйте.
  3. Коли розгорілася пожежа у недбалого господаря «Про вогонь»?

а) Вночі; 

б) вдень; 

в) вранці.

 

Картка № 2

  1. Як, на ваш погляд, під час розмови вогнів різних господарів вико­ристано прийом протиставлення («Про вогонь»)? Доведіть власну думку.
  2. Вмотивуйте власний вибір стосовно вчинка господаря щодо вітру («Про вітер»)? Як би ви поводились у цій ситуації?
  3. Вітер («Про вітер») мешкав:

а) у лісі; 

б) у хаті; 

в) у горах.

 

Картка № З

  1. Доведіть, що вітер у творі «Про вітер» — жива істота. Наведіть пере­конливі обґрунтування.
  2. Як, на вашу думку, розуміти наступний вислів: «Вогонь — добро і зло»? Яких правил слід дотримуватися, користуючись вогнем?
  3. У розмові двох вогнів («Про вогонь») використано наступний худож­ній прийом:

а) гіпербола (перебільшення); 

б) епітет;

в) протиставлення (контраст).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«ЛІСОВА ПАННА», «БЕРЕГИНЯ»,

«ДАЖБОГ», «НЕОПАЛИМА КУПИНА»,

«ЧОМУ ПЕС ЖИВЕ КОЛО ЛЮДИНИ?»

 

Мета: продовжити знайомитися з міфами і легендами українців, на прикладі програмних творів усвідомлювати роль і міс­це реального та фантастичного в житті, виробляти вмін­ня переказувати ці міфи і легенди, тлумачити їхній зміст, розвивати культуру зв'язного мовлення, допитливість, прагнення учнів збагатити власні знання з метою само­вдосконалення; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати інтерес до історичного минулого нашого на­роду, його надбань, культури, до результатів власної пра­ці, шанобливе ставлення до світоглядних уявлень наших предків.

Тип уроку:      засвоєння нових знань.

Обладнання: тексти творів, дидактичний матеріал, картки, тестові за­вдання.

 

ХІД УРОКУ

 

  1. Організаційний момент
  2.      Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

 

  • Чому, на вашу думку, міфи і легенди належать до усної народної творчості?
  • Що таке фольклористика? {Наука про фольклор включає в себе збиран­ня, вивчення та публікацію творів усної народної творчості.)
  • Як, на вашу думку, та у зв'язку з чим наші предки створювали міфи і легенди?
  • Що ви вже дізналися про міфи і легенди як жанр усної народної творчості?
  • Чому не лише в казках, а й у легендах діють герої-богатирі, лицарі-характерники? {У важкі часи протидії стихіям природи та боротьбі з поневолювачами народ підносить у своїй творчості такі риси харак­теру людини, як сила, кмітливість, хоробрість, любов до рідної землі. Усі герої такі або ж з роду велетнів, які доброзичливо ставляться до простих трудівників і захищають їхні інтереси, або ж вихідці із са­мого народу, подібно до Кирила Кожум'яки.)
  • 3 яких творів ви дізналися про первісні уявлення предків про Все­світ і людину?
  • Чи відбивається в українських міфах і легендах боротьба добра і зла? Доведіть власну думку.

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Що нас так приваблює і хвилює

в українських прадавніх міфах?..

Поетичне бачення світу.

Це те, що ми втратили сьогодні...

З розмови міфологів

1. Вступне слово вчителя

Героями міфів були не тільки явища природи, космічні планети, а й духи й боги, прабатьки родів і племен, якими часто визнавались тва­рини, птахи, навіть рослини. В українській міфології найчастіше це були Сокіл-Род, Сварог, Дажбог, Перун, Волос, Макоша та інші.

Для того, щоб по-новому оглянути відоме в літературі, глибше зро­зуміти фольклорні та сучасні твори, слід звертатися до сивої давнини, знати міфологію свого народу. Ось тому ми і вивчаємо вітчизняну міфо­логію, подорожуючи шляхами таємничості, загадковості, чарівності.

Сьогодні предметом нашої уваги будуть цікаві твори, з якими ми й ознайомимося.

2. Опрацювання змісту міфів і легенд українців

2.1. «Лісова панна».

  1. Виразне читання твору.
  2. Тема: зображення нечистої сили («Лісова панна»), яка мала згубний вплив на молодих хлопців, перетворюючи їх на сивоволосих, згорб­лених старців.
  3. Ідея: засудження зла, підступності, користі, яка руйнує, нівечить людину, робить її нікчемною, спустошеною.
  4. Основна думка: людиною має керувати не тільки будь-яке її бажан­ня, а й здоровий глузд.

2.1.5. Бесіда за питаннями:

  • Через що панну називали лісовою?
  • У чому виявляється згубний вплив лісової панни на молодих хлопців?
  • Чому, на ваш погляд, необхідно на прикладі цього твору бути обе­режним, уважним, остерігатися будь-яких звабливих пропозицій?
  • У що люди вірять на Косівщині і оповідають у Довгополі?
  • 3 чим пов'язане на вашу думку створення цього твору? Обґрунтуйте власні міркування.

 Чим пояснити трагічне закінчення твору?
2.2. «Берегиня».

  1. Виразне читання легенди.
  2. Інформація зі словника давньоукраїнської міфології.

Берегиня (Оберега) — найстаровинніша богиня добра і захисту лю­дини від усякого зла. На думку академіка Б. О. Рибакова, культ Берегині започаткувався в первісні часи, протоукраїнці приносили жертви упи­рям і берегиням.

З часом, згідно з еволюцією релігійних уявлень, Берегиня стає «хат­ньою» богинею, захищаючи оселю, всю родину, особливо малих дітей, від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо.

Зображували ЇЇ (вишивали) на білих рушниках, що вивішували над вікнами й дверима і, за наївними уявленнями, вони мали захищати до­мівку від чорних сил. Схематичний образ Берегині вишивали на одя­зі, вирізьблювали на дереві (на віконцях, дверях, ґанках тощо). Неве­ликі зображення Берегині (глиняні чи мідні обереги) українці носили на грудях.

Традиційний малюнок Берегині — символічна постать жінки із за­стережливо піднятими рукавами. її образ з ХІУст. входив до українсько­го народно-ужиткового мистецтва і дійшов до наших днів (символічні зображення на кролевецьких рушниках і т. ін.).

Схематичне зображення Берегині трансформувалося в малюнок тризуба, що довгі століття вшановувався і використовувався як оберіг, а згодом у київських князів доби України — Руси стає національним гербом.

Мара (Марена) — богиня зла, темної ночі, страшних сповідань, при­видів, хвороб (мору), смерті. За давньоукраїнською легендою, Мара — дочка Чорнобога — сіє на Землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з го­ловою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів: хто відгукнеться, той вмирає. Любить душити сплячих та смоктати їхню кров. Разом зі змієм народила 13 доньок-хвороб, яких пустила по світу (Вогневицю, Глуханю, Коркушу та ін.). Згідно з повір'ям, вічно ганяєть­ся за богинею неба Колядою, намагаючись перешкодити народженню нового Сонця та встановити вічну Ніч. Давні українці щовесни робили опудала Мари, які спалювали або топили у Воді.

Сварог — бог неба, заліза, ковальства і шлюбу. Один з найголовніших богів давньоукраїнського язичницького пантеону. За народними уявлен­нями, навчив людей варити й кувати мідь та залізо, будувати домниці, кузні і т. ін. Викував першого плуга і першу шлюбну золоту обручку.

Чорнобог — бог зла, ворог Вирію, людей і світла. Заступник усіх злих сил, володар підземного царства. Згідно з повір'ям, перетворювався на Чорного лебедя, постійно воював з Білобогом.

Білобог (Дід) — головний бог добра. Один з найдавніших і найголов­ніших персонажів давньоукраїнської міфології. За повір'ям — творець Землі, Води, Світла, батько Перуна, захисник людей від зла, господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди зображують Білобога у постійній боротьбі з Чорнобогом (символи боротьби добра і зла). Пе­ретворювався, згідно з повір'ям, на Білого лебедя.

  1. Тема: показ зародження людської цивілізації (побут, вірування, ді­яльність), вагомої ролі в цьому Берегині і Сварога, боротьби світлого і темного.
  2. Ідея: уславлення всього доброго, чистого, світлого; прагнення лю­дей жити в добробуті, щасті; засудження «темних сил», що намагалися знищити все земне (Чорнобог, Мара).
  3. Основна думка: життя — це завжди рух, праця, боротьба. У боротьбі переможе той, хто захищає, відстоює світло, волю, справедливість.
  4. Побудова твору.

Твір має композиційну довершеність, нагадує казку, де є:

Вступ: життя людей у злиднях темряві, голоді; допомога Сварога і Берегині влаштувати людську цивілізацію.

Основна частіша: боротьба Берегині з Чорнобогом.

Закінчення: перемога світлого, доброго; уславлення Берегині в люд­ському житті.

«Берегиня» побудована на протиставленні темного і світлого, доб­рого і злого.


2.2.7. Елементи чарівності утворі:

  • панцирні істоти перетворилися у скелі;
  • Берегиня підняла руки — і ящери почали понуро відповзати;
  • народження ящерів із смердючої твані Чорнобога і Мари.

2.2.8. Обговорення змісту твору «Берегиня», за питаннями.

  • Що в легенді говориться про первісне людське суспільство? (Люди жили у темряві, голодні, напівголі, неосвічені, не вміли випікати хліб).
  • Про що свідчить промова Сварога до людей? («Спочатку кутини бу­дуйте. Виходьте з печер та бурдеїв. Годі скніти в темряві та холоді. Час жити в світлій хаті...».)
  • Яким чином Берегиня хотіла облагородити життя людей? («Ось годі вам, люди, ходити в диких шкурах. Треба ткати біле м'яке полотно та ходити в білій вдяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди, як з конопель куделю робити, як його відбілювати та вишивати».)
  • Яка загроза виникла людському суспільству? В чому це виявилося?
  • Що на меті мав Чорнобог, йдучи на Землю? Прочитайте, як про це зазначено у легенді. («Тож мушу якнайскоріше знищити і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє...».)
  • Чому Берегиня перемогла «темні сили» Чорнобога? Як про це за­значено у творі?(«Тоді Берегиня сміливо рушила з піднятими ру­ками на ящерів, і вони стали понуро відповзати. І йшла вперед богиня в білому сяйві своєму, і відкочувався назад чорний морок потвор».)
  • Що сталося з «військом» Чорнобога? («І тоді загнала Берегиня чор­них ящерів у річку Рось. І закипіла вода від них, і почорніла, і загнила вмить. І сморід дійшов до Вирію, і в гніві великому Білобог — творець Росі змахнув чарівною рукою своєю і тої ж самої миті панцирні потвори перетворились в скелі, що обрамили береги цієї річки».)

- Яким практичним навикам навчили людей Сварог, Берегиня? Сварог: («...як ставити хату, як піч мурувати, як жорна тесати»); Бере­гиня: (ткати полотно, шити одяг, вишивати, відбілювати його.)

  • Які народності згадуються у творі? (Роси, кияни, чурки)
  • Як шанували люди Берегиню у власних оселях? («... вишивали Бе­региню з піднятими в захисному пориві руками, і почали вони вирізь­блювати образ Великої Охоронниці на дверях, на вікнах, вишивати її постать на рушниках, на сорочках, аби Берегиня захищала їх від усього злого завжди й повсюдно».)

Чим вас вразив цей твір? У чому його повчальне і виховне зна­чення?

2.3. «Дажбог».

  1. Виразне читання твору й переказування.
  2. Інформація зі словника давньоукраїнської міфології.

Дажбог (Даждьбог, Сонце-бог) — за найдавніших часів бог сонця, світла й добра. На думку академіка Б. О. Рибакова, культ Дажбога сфор­мувався за скіфських часів у VIІУст. до н. є. На початку н. є. стає бо­гом лісів, гаїв, байраків, садів тощо. Один з найголовніших персонажів української міфології.

У Києві ще за часів трипільської культури (IV- II тисячоліття до н. є.) було велике капище Дажбога— на Дажбоговій горі (нині Хоревиця). За однією з легенд, Дажбог народився в багатодітній родині київського коваля Сварога. Коли в Києві почався голод, хлопчик приніс із гори зер­нятко, посадив його і з нього виріс чудодійний кущ розкішної пшениці, якого люди й нагодувалися. Так Дажбог привчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб, а батько його Сварог викував першого плуга. Коли Дажбог і Сварог почули про голод в країні росів, то повезли хліб голо­дуючим. Але по дорозі Чорнобогове військо знищило валку з хлібом, а Дажбога і Сварога посікли. Боги Вирію оживили обох, взяли до себе, зробили богами.

Зображували Дажбога у вигляді антропоморфного Сонця. З дав­ніх-давен сонцевський образ Дажбога малювали на вітрилах кораблів, що виходили із Санбатоса — Київської гавані на Почайні. Таке зобра­ження є першогербом Києва.

  1. Тема: зображення сина великого Сварога славетного Дажбога-Сонця, який володарював «над богами, над людьми і над усім світом».
  2. Ідея: уславлення величі, мужності Дажбога, який був богом, що й дає і карає.
  3. Основна думка: українці гордо іменували себе «Дажбожими внука­ми», надзвичайно пишаючись цим.
  4. Обговорення змісту твору за такими питаннями:

• Яким у творі зображений Дажбог? '{«...родоначальник русів-українців, перший їхній незмінний покровитель мав мужнє, широке, схоже на со­нячне колесо обличчя й русяву бороду»).


  • Чому українці з почестю йменували себе «Дажбожими внуками»?
  • Що символізувало те, що «у правій руці Дажбог тримав величезний турячий ріг з вином, а ліва торкалась руків'я довгого меча»? Вмоти­вуйте власні міркування.
  • Як довести, що наше покоління пишається історичним минулим своїх предків?
  • Охарактеризуйте Дажбога.

 Яке повчальне й виховне значення має твір?
2.4. «Неопалима купина».

  1. Виразне читання твору й переказування його.
  1. Тема: зображення боротьби жителів Дорогобужа з польськими та угорськими завойовниками, під час якої виявлялася мудрість, за­взятість, сила волі українського народу.
  1. Ідея: - ствердження незнищенності української землі та її народу.
  2. Опрацювання змісту твору. Обговорення таких питань.
  • Як можна охарактеризувати дію королів щодо їх мешканців міста Дорогобужа?
  • Прочитайте, що передав посланець від оборонців міста королю. Як це зрозуміти? («Мені старійшини доручили передати тільки це. А ще веліли сказати: якщо вам цього зілля замало, то ось довкола вас на пагорбі його цвіте скільки завгодно.... Воно горить і не згорає».)
  • Що символізує рослина неопалимого зела? (Ствердження незнищен­ності української землі і її народу.)
  • Опишіть ікону «Неопалима купина». У чому її призначення? («На ній зображення Богородиці з Сином на руках вписується у восьмикутну зір­ку, яка складається з двох — червоного і зеленого — чотирикутників з гострими кутами й увігнутими всередину сторонами. Зелений колір означає кущ купини, червоний — полум'я, яке охопило рослину. Ця ікона, виставлена у храмі чи в хаті, нібито оберігає приміщення від пожежі та блискавки».)
  • За змістом цього твору що переважає — сила чи мудрість? Обґрунтуйте відповідь.
  • Поясніть, чому неопалима купина — поетичне відображення долі України та українського народу.
  • Порівняйте поведінку оборонців Дорогобужа і королів-завойовників.
  • Що нового ви дізналися з цієї легенди?

2.5. «Чому пес живе коло людини?».

2.5.1. Виразне читання твору й переказування.

2.5.2. Додатковий матеріал про уявлення міфічного походження собаки.
Собака (дворовий). Створений дияво­лом з глини (Ушицький повіт); проте він є найближчою до людини тва­риною і єдиним її вірним та надійним другом. Зліпивши першу людину й лишивши її просушуватися на сонці, Господь приставляє сторожува­ти собаку.

Наведемо на доповнення одну невелику легенду, записану в Харків­ському повіті, про те, як собака був спочатку без шерсті. А також про вміння собак деяких порід невтомно плавати і навіть пірнати. Ця леген­да, мабуть, дала початок легенді про те, що собаки перше жили у воді, і тільки згодом стали жити на землі.

Якщо собака риє ямки, то хто-небудь помре в домі; якщо виє — буде пожежа.

У Літинському повіті,— ймовірно, під впливом біблійної оповіді про покарання пророком Єлисеєм дітей, що насміхалися з нього (Дру­га Книга Царів: 2, 23—24), а також під впливом апокрифічного євангелія і різних легенд про перетворення дитини. Коли Спаситель ходив по землі, то в одному селі хлопчик особливо переслідував його, бігаючи за ним і гавкаючи, подібно до собаки. Спаситель прокляв хлоп­чика за це і перетворив на собаку.

Собаку не слід убивати з рушниці: вона зіпсується та не буде при­датна вже для полювання. Якщо когось укусить собака, то треба заси­пати рану його ж перепаленою шерстю: це — найкращий і найнадійні­ший засіб. Хто обдере з собаки шкуру, тому цілий рік не можна ходити до церкви — гріх (Старобільський повіт), а якщо він колотиме після того кабана, то сало смердітиме.

  1. Тема: пошуки собакою небезпечного місця для житла, яке вона від­найшла тільки поруч з людиною.
  2. Ідея: уславлення людської мудрості, сили, могутності, людина — цар природи.
  3. Обговорення змісту твору «Чому пес живе коло людини?» за пи­таннями:
  • Як пояснити те, що пес постійно шукав собі захисту?
  • Чому одна лісова тварина боїться іншу?

  • Через що лісові тварини вважають людину для себе небезпечною?
  • Які фантастичні елементи притаманні цьому твору? (Тварини розмов­ляють, мислять.)
  • Чи є у вас собака? Як ви до нього ставитесь? Чому він живе поруч з вами?
  • Чому людина, на думку собаки, є найсильнішою з усіх тварин? А що ви про це думаєте?

IV. Закріплення вивченого матеріалу

  1. Проведення тестового опитування. (Додаток)
  2. Робота на картках. (Додаток)

V. Оголошення результатів роботи учнів

VI. Підсумок уроку

На прикладі міфів і легенд українців ми можемо визначити, які риси характеру притаманні нашому народу, ознайомилися з його світоглядом, віруванням, прагненням захистити рідну землю від будь-якого ворога, уславлювати мудрість, порядність, доброту, видатних героїв.

VII. Домашнє завдання

Прочитати казку «Про жар-птицю та вовка», вміти її переказувати, підготувати малюнок до змісту казки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ТА КАРТКИ

 

Тема: Міфи і легенди українців. «Лісова панна», «Берегиня», «Дажбог», «Неопалима купина», «Чому пес живе коло лю­дини?»

 

1. «Лісова панна»

1. Лісову панну можна побачити виключно:

а) вдень; 

б) вночі; 

в) ввечері.

2. У Довгополі оповідають, що лісова панна звабила одного:

а) молодого робітника-італьянця;

б) сільського коваля-українця;

в) міського учителя-росіянина.

3. Скільки часу був відсутній молодий парубок, який потрапив до лісу і довго не виходив з нього, а коли вийшов, то був уже згорбленим старцем?

а) Сто років; 

б) два роки;

в) п'ять місяців.

 

2. «Берегиня»

1. Назва «Берегиня» походить від слова:

а) оберігати; 

б) берега;

в) бережливість (економність).

  1. Хліб, за спостережливістю людей, схожий на:

а) Землю; 

б) сонце; 

в) кавун.

  1. З якою промовою звернувся Сварог до людей, які виявили бажання мати піч та пекти хліб?

а) «Досить воювати, ображати одне одного»;

б) «Обробляйте ниву, засівайте її зерном»;

в) «Годі жити в темряві й холоді, будуйте світлі хати».

4. Чого повинна була навчити людей Берегиня?

а) Ткати полотно; 

б) вишивати хрестиком;

в) випікати хліб.

5. У Підземному Царстві живе:

а) Сварог; 

б) Берегиня;

в) Чорнобог; 

г) Білобог.

6. Війська Чорнобога боялися:

а) пахощів чарівного зілля; 

б)усього світлого;

в) надмірної вологи.

7. Берегиня загнала чорних ящерів у річку:

а) Рось; 

б) Дніпро; 

в) Каялу.

8. Білобог перетворив панцерних потвор на:

а) дерева; 

б) пісок; 

в) скелі.

9. Щоб Берегиня захищала людей від усього злого завжди і скрізь, люди
почали її постать:

а) вишивати на рушниках і сорочках;

 б) вимальовувати на віконних ставнях;

в) відображувати на амулетах і носити їх.

10. Берегиня була богинею:

а) Сонця; 

б) Добра; 

в) Краси.


 

3. «Дажбог»

1. Дажбог був родоначальником, першим князем і незмінним покро­вителем:

а) русів-українців;    

 б) турків; 

в) половців.

  1. Цілі покоління народу гордо йменували себе «Дажбожими...»:

а) рабами; 

б) внуками; 

в) синами.

  1. Дажбога вважали:

а) злим і ненависним;

б) справедливим і вимогливим;

в) даючим і караючим.

4. У правій руці Дажбог тримав:

а) величезний турячий ріг з вином;

б) довгий блискучий меч;

в) залізну булаву.

 

4. «Неопалима купина»

1. До славного міста Дорогобужа підступили об'єднані війська королів:

а) литовського та візантійського;

б) польського та угорського;

в) німецького та французького.

2. Що приніс посланець окупованого міста королям?

а) викуп за мирне життя мешканців Дорогобужа;

б) лист з вимогою припинити загарбницьку війну;

в) бадилину з листям, схожим на ясенове.

3. У чому полягає символічне значення неопалимої купини?

а) Нескореності захисників перед ворогами;

б) чарівному зіллі, яке приносить щастя;

в) краси, що буде одвічною.

4. Зображення неопалимої купини можна побачити на:

а) гербі мешканців Дорогобужа;

б) іконі Богородиці з сином;

в) картині невідомого митця.

5. Чому загарбники вирішили не завойовувати міста Дорогобужа?

а) Через велику кількість військових, що отруїлися питною водою;

б) через неможливість перемогти дорогобужців, зважаючи на їхню силу і мудрість;

в) через осмислення призначення зела — неопалимої купини.


 

5. «Чому пес живе коло людини?»

1. Пес шукав друга-товариша, бо:

а) набридло жити самотнім;

б) відчував небезпеку з боку людини;

в) хотів збагатитися за рахунок іншого.

2. Чого постійно боявся пес, перебуваючи в тієї чи іншої тварини?
а) Грому; 

б) шелесту; 

в) крику.

Примітка: за кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Картки

 

Картка № 1

  1. Прокоментуйте, як розуміти те, що Дажбог був богом «даючим і ка­раючим» («Дажбог»).
  2. Обґрунтуйте, що за змістом твору «Неопалима купина» переважає — сила чи мудрість.
  3. Про те, що в горах у великих лісах є лісові панни («Лісова панна»), вірять люди:

а) на Косівщині; 

б) Ковельщині;     

в) Кирилівщині.

 

Картка № 2

  1. Чи пов'язана лісова панна з нечистою силою? Доведіть власні мір­кування, наводячи відповідні приклади з твору «Лісова панна».
  2. У чому ж насправді сила людини? Як ви думаєте? Відповідь вмоти­вуйте, посилаючись на зміст твору «Чому пес живе коло людини?».
  3. Хто із запропонованого ланцюжка героїв твору «Берегиня» не згаду­ється в ньому: Берегиня, Чорнобог, Сварог, Ра, Мара, Білобог:

а) Мара; 

б) Ра; 

в) Сварог.

 

Картка З

  1. Чому, на вашу думку, Дажбог був увіковіченим у пам'ятках русів-українців? Власні міркування обґрунтуйте («Дажбог»).
  2. Поміркуйте, з якою метою у творі «Берегиня» протиставляються світлі і темні фарби? Відповідаючи, наведіть переконливі підтвер­дження власним міркуванням.
  3. Неопалима купина з однойменного твору — це:

а) символ радості й мирного життя українського народу;

б) віра в щасливу подію;

в) поетичне відображення долі України і її народу.


 

Картка № 4

  1. Для чого, на вашу думку, народ склав твір «Неопалима купина»? Чим він є актуальним і на теперішній час? Власні міркування об­ґрунтуйте.
  2. Висловіть власну точку зору стосовно того, що собака («Чому пес живе коло людини?») не потрапив жити зразу до людини, а до того пожив з деякими лісовими тваринами? Що означає ця «собача по­дорож»?
  3. Дажбог — це бог:

а) Землі; 

б) Сонця; 

в) Води.

 

 

 

 

Картка № 5

  1. Доведіть на прикладі твору «Берегиня», що головна героїня була бо­гинею краси і її захисницею. Відповідь вмотивуйте, наводячи при­клади.
  2. Чому, на вашу думку, сивоволосий дід не розповів, як йому жилося у лісової панни? Власні міркування обґрунтуйте.
  3. За кого прийняв лев пса до себе («Чому пес живе коло людини?»):

а) слугу; 

б) друга-товариша;

в)охоронця.

 

Картка № 6

  1. Як ви вважаєте, чому один із королів вирішив повернути своїх вої­нів додому і порадив це зробити й іншому («Неопалима купина»)? Власну думку обґрунтуйте.
  2. Через що, на ваш погляд, Берегиню назвали богинею краси? Наве­діть переконливі докази, наводячи приклади з твору «Берегиня».
  3. Хто порадив псу піти до вовка («Чому пес живе коло людини?»)?

а) їжак; 

б) мешканці води;

в) лісові звірята.

 

doc
Додано
15 січня
Переглядів
1245
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку