Урок "Тарас Шевченко-наш всесвіт"

Навчальний проект

«Тарас Шевченко - наш всесвіт»

 

 

Ключове запитання проекту: Чому Т.Шевченко - унікальне явище для світової культури і чому його творчий спадок - це символ честі й любові?

Об’єкт дослідження: Життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка.

Проблемне запитання уроку: Ким був Тарас Шевченко для українського народу?

Учасники проекту: учні 9 класу.

Час реалізації проекту: Підготовчий етап (розподіл у групи, позаурочна дослідницько-пошукова робота) - 2 тижні.

Презентація результатів дослідження. Висновки - 2 год.

Оформлення альбому «Т. Шевченко - символ української нації» - 2 тижні.

Обладнання: кросворд «Дитинство Т. Шевченка», записи на дошці, проектор, збірка «Кобзар», мультимедійна презентація, картки для створення опорних схем, дидактичний матеріал, фонограми віршів, пісень на слова Т. Шевченка.

Мета:

• Розкрити нові грані феноменальної постаті Т.Г. Шевченка; глибше осмислити творчість поета.
• Поглибити знання про життєвий і творчий шлях Кобзаря шляхом захисту проекту «Віртуальний музей Т.Г. .Шевченка».
• Розвивати здатність встановлювати причиново-наслідкові зв’язки об’єкту.
• Виховувати високі моральні цінності, повагу до постаті генія українського народу, його спадщини.
• Удосконалювати мовленнєву культуру.

Завдання проекту: зібрати інформацію з теми уроку, дослідити її (назви першої зали віртуального музею) і надати у вигляді презентації в програмі Power Point. Кожен слайд - «стенд» музейного залу. До презентації додаються лекції екскурсоводів за темою.

Завдання творчого міні-проекту: творчі роботи на тему: «Моя дорога до Шевченка».

Кінцевий продукт проектної діяльності.

Перший зал.

Т. Шевченко - геніальний син свого народу.

Перша-друга «стіни» залу.

Біографія Шевченка

Перший стенд - «Над тихим ставом край села».

Другий і третій стенди - «Дитинство Тараса».

Четвертий стенд - «І сивію в чужому краї».

П’ятий - шостий стенди - «Мистецтво в творчому доробку Шевченка».

Творчі роботи на тему «Моя дорога до Шевченка».

Перебіг уроку

1. Організаційна частина.

2. Мотивація навчальної діяльності.

Звучить мелодія пісні «Думи мої...»

Вчитель.

В історії кожного народу є постаті, імена яких оповиті невмирущою любов’ю й нев’янучою славою! Таким є великий син нашої землі, геніальний поет, громадянин, полум’яний патріот Т.Г. Шевченко. Напевно, в Україні та й за її межами немає людини, яка була б байдужою до поетичного слова Кобзаря, творчість якого ніколи не перестане хвилювати і вчити, бути чесним, відданим, мужнім. Безсмертна спадщина Шевченка - одна з найбільших вершин людського генія. Він не просто народний поет, митець, якого доля так щедро обдарувала талантами. Він національний пророк, апостол правди, заступник знедолених - так називають його. А ким є Т. Шевченко для вас?

«Відкритий мікрофон».

Вчитель.

Портрет Т.Шевченка змалку впізнає кожна дитина. Українці звикли до повсякденної присутності Кобзаря в своєму житті, як до близької людини. Немає, мабуть, жодної оселі, в якій би не було збірочки поезій митця або його портрета. Він одного разу входить у наше життя й не залишає вже ніколи. Сторінки його життєпису вражають трагізмом, величчю, правдоборством і жертовністю. «Тарас Шевченко - постать феноменальна, унікальне явище в національній культурі.»

III. Повідомлення теми й мети уроку.

Чи справді Т. Шевченко - геній невгасимого Світоча, Тираноборець і Пророк, Речник волі, який поставив на сторожі біля своїх земляків, «рабів німих», вогненне слово?

Це ми маємо дослідити в межах колективного проекту, над яким працювали.

На уроці продовжимо роботу над пошуком і встановленням істини, що стосується проблемного запитання нашого уроку.

Об’єкт нашого дослідження:

Життя і творчість Т.Г. Шевченка.

Основний метод уроку: «Пошук аргументів».

(А. Ченін у свій час висловив таку філософську думку: «Досвід і спостереження - ось найбільші джерела мудрості, які відкриті для кожної людини».

Джерела дослідження:

1. Біографія Т. Шевченка за спогадами сучасників. - К., 1958.
2. Большаков В. Повість про вічне життя - К., 1990.
3. У мене в сім’ї великій: Твори українських драматургів, присвячених життю і діяльності Т. Шевченка, - К., 1961.
4. Кониський О. Тарас Шевченко - Грушівський. - К., 1991.
5. Світлична Г.В. В сяйві крила. - К., 1982
6. Шевченко Т.Г. Біографія. - К. 1984
7. Шевченко Т. Повне зібр. Тв..: У 6 т./ за ред.. М.Г. Жулинського. - К., 2003
8. Ющенко О. Шевченко йде по світу: Поезії. - К., 1964.

План роботи

• Дослідження проблемного запитання (аргументи щодо власної позиції).
• Створення дослідницьких груп і розподіл завдань:

1. група - «Бібліографи» ( дослідження на тему «Не називаю її раєм», «Дитинство Тараса»);
2. група - «Науковці - Шевченкознавці» - «І сивію в чужому краї»; 3
3. група - «Мистецтвознавці» - «Мистецтво в творчому доробку Кобзаря».

 

4. Актуалізація опорних знань.

Вчитель: Працюючи над проектом, ми вже відкрили чимало граней особистості Т. Шевченка. Спробуйте проаналізувати свої знання, записати визначення в опорну схему: «Хто він, Тарас Шевченко?» «Вільне письмо» (Додаток 1). Перш, ніж розпочнемо роботу над проектом, давайте з’ясуємо значення ключових слів.

Феноменальний, гуманіст, просвітитель, світоч, пророк, геній, речник, сепія, офорт (Додаток 3).

Починаємо роботу з основними джерелами дослідження, «наповнюємо» віртуальний Шевченківський зал інформаційними «стендами».

Отже, слово дослідникам творчості великого поета - «Біографам».

4. Творчі дослідження проблемних запитань.

Бібліограф 1. «Над тихим ставом край села...»

Працюючи над цими запитаннями ми дослідили цікавий матеріал не тільки про місце народження майбутнього поета, а й про його родину. Богдан Лепкий, дослідник творчості Т. Шевченка, зазначає, що, ще будучи на Мангишлаку, Шевченко по-особливому ніжно описав місце свого народження: «Село! О! Сколько милых очаровательных видений пробуждается в моём старом сердце при этом милом слове. Село! И вот стоит передо мною наша бедная старая белая хата, с потемневшей соломенной крышей и чёрным дымарём, а коло хаты на прычилку яблуня с краснобокими яблоками, а вокруг яблуни цветник, любимец моей незабвенной сестры, моей терпеливой, моей нежной няньки! А у ворот стоит старая развесистая верба с засохшими верхушками, а за вербою стоит клуня, окружённая стогами жита, пшеницы й разного всякого хлеба; а за клунею, по косогору, пойдёт уже сад. Да какой сад! Видал я на своем веку таки порядочные сады, но что это за сады! Гроша не стоят в сравнении с нашим великолепным садом; густой, тёмный, тихий, словом «другого тихого саду нет во всём свете. А за садом левада, а за левадою долина, а в долине тихий, едва журчащий ручей, уставленный вербами й калиною й окутанный широколистными, тёмными, зелёными лопухами...»

Ось так ідилічно сам поет пише про те місце, де топтав свої дитячі стежки. Тут усе виразне, до найдрібніших деталей. Хату «над чистим ставом край села» запам’ятав Шевченко на все життя. На жаль, нині на місці хати, де народився майбутній поет, стоїть полірований камінь з написом: «Тут стояла хата, у якій народився великий український поет, революціонер - демократ Т.Г. Шевченко». Хочеться побачити місце, де колихалася колиска з немовлям Тарасом, а в камінь не зазирнеш. Він холодний і безсловесний. Зазирнути б у те низеньке віконце й не забувати ніколи...

Батьківську хату намалював колись Шевченко. Може, з натури, а, може, по пам’яті. Малюнок відомий, ніхто не сумнівається в його вірогідності; сумнівів не викликає. Знахідку цю спочатку зробили бібліографи Львівської наукової бібліотеки ім.. В. Стефаника. У журналі «Зоря» невдовзі з’явилася замітка О. Конинського «Мандрівка до рідних сіл Шевченка»,з описом хати, де майбутній поет на світ з’явився й де виповнився йому перший рік.

З’явився й малюнок: та сама хата. Малюнок поквапилися оголосити мало не основою майбутньої реконструкції дорогої серцю будівлі. Найточнішим її «зліпком». А ж це композиція, в основі якої Шевченків малюнок. Хату зберіг для нащадків олівець того, хто в ній народився. Відбудувати треба за Шевченком.

Три роки виповнилось йому в хаті, яку зберегла пам’ять у всіх деталях. Пам’ять зберегла, а от час не пощадив. Нам, сьогоднішнім, доводиться задовольнятися малим: врослим у землю жорновим каменем з написом білою фарбою.

Та Моринці Тарас навіть і не тямив, бо малим хлопцем перейшов з родичами в Кирилівку на грунт і хату, куплену від Тетерюка. Вірш «Садок вишневий коло хати» дає нам також картину сільської хати і, можливо, тієї, в якій народився великий Кобзар.

Біограф 2.

Ми досліджували дитячі та юнацькі роки поета через художнє осмислення перепетій життєвих стежок, спираючись на автобіографічні твори Кобзаря, сучасну поетичну Шевченкініану. Моринці. «Одне з тисяч українських сіл. Кожен рік село поновлювалося новими кріпацькими душами. У родини Шевчеків - Грушівських в берези 1814 р. надав голос син. Місцевий батюшка назвав його Тарасієм, а кликали просто «Тарас». «У жителя села Моринці Григорія Шевченка і його дружини Катерини народився син Тарас. Молитвував і хрестив ієрей Олексій Базаринський. За старим стилем Тарас народився 25 лютого, а хрестили новонародженого 28 лютого. Хрещеним батьком був Григорій Іванович Дяденко, житель моринський». Так записано у церковній книзі, на аркуші 24-му. Тепер вона зберігається в Київському державному музеї ім. Тараса Шевченка. Ім’я підказали святці - список святих. Але грецьке «Тарактисос» перекладається так: здатний на непокору, бунтар.

Пророцтво, закладене в імені, з роками виправдається.

Появу Тараса на світ Божий поет В. Деркач у вірші «Весняний грім» пов’язав із небесним пробудженням природи. Мабуть, міркувалося поетові, ця пора року наклала відбиток на характер хлопчика:

Вразливе і допитливе, колюче, як будяк,

Під бурями над Тікичем росло дитя-кріпак,

Здіймалось, дивувалося, міцнішало стеблом

І відрізнять навчилося в житті добро і зло.

Поетеса А. Турчинська вирішила поїхати до місць, пов’язаних з народженням поета. Вона задумала поему про дитячі роки Кобзаря. З цього вийшла книжечка «Дитинство поета». Ступаючи з авторкою життєвими стежками малого Тараса, замислюєшся: мабуть, доля вирішила майбутнього поета ще в дитинстві провести через усі можливі пекельні кола, аби дати величезний матеріал для майбутніх творів: несподівана смерть молодої матері («Згасли очі її ласкаві, де ж той голос, що так він любив?»), поява в сім’ї мачухи («Непривітна і лиха, лютіша від найлютішої зими, пекельніша вогню»), смерть батька («Ой, хто ж тепер ласкаве слово промовить хоч в неділю раз»), наука в дяка («І до дяка пішов проситися за наймита і школяра»).

Тема дитинства Шевченка прозвучала і в тетралогії Б. Стельмаха «Тарас». Він звертається до автобіографічних творів Кобзаря, переосмислює твір «Мені тринадцятий минало»:

А тут і сонце хмара з’їла,

І знову туча напосіла -

Нема ні долі, ні крила.

Чужі сади, чужі ягнята,

Катюга - дядько замість тата, -

Пустеля, хоч таки й з села.

Тема дитячої дружби Тараса з Оксаною зацікавила поетів Л. Талалая і Є. Гуцала. Мотив поведінки «малого підпасича» є у вірші «В тринадцяте літо» . І тут знайома ситуація: Тарас, забувши про ягнят, сидить і слухає думу старого кобзаря про те, як брати з Азова на волю втікали. Та пісня продовжувала ще бриніти йому, коли повертався додому.

В тринадцяте літо підпасичу тому малому у пам’ять Кобзар на могилі розритій уклав ту душу кайданну і голову ту у шоломі, яку ятаганом жорстокий ординець відтяв. Оксана - це було перше чисте кохання Тараса. Не довелося більше зустрітися обом. Пам’ятав її завжди, бо Оксаною назвав героїню «Гайдамаків», їй присвятив поему «Мар’яна - черниця». Саме про неї рядки:

І ти не згадаєш того сироту,

Що в сірій свитині, бувало, щасливий,

Як бачить диво - таку красоту.

Кого ти без мови, без слова навчила

Очима, душею, серцем розмовлять...

Виливаю сльози на мою Мар’яну,

На тебе дивлюся...

Цей екскурс до Шевченкової ліричної пам’яті, на наш погляд, важливий для розуміння поетової душі, виповненої щирістю, добротою, глибоким співчуттям до тих, кого спіткало горе.

Біограф 3.

Ми досліджували родину Т. Шевченка, зазначили, що батько Тараса, Григорій Іванович, був кріпаком пана Енгельгардта й жив у Кирилівці, а мати, Катерина Бойківна, кріпачка того ж пана, була родом із Моринців. Його дід - кріпак Іван Андрійович. Кріпаки від народження - сини Микита, Тарас, сестри Катерина і Ярина. «1816 року березня 6 дня» вони вже значилися жителями не Моринців, а Кирилівки за бажанням пана. Поверталися до рідних могил: у Кирилівці померли першенькі - Параска, Марія. Але залишили могили й у Моринцях: бабусину, сестри Євфімії. Свій другий день народження Тарасик «святкував» у тісній - претісній дідовій хаті, де поміщалося 13 душ. Ступити було ніде. Його чекає доля батьків, сестер, родичів. Через деякий час викупили хату в односельчанина Тетерюка. Торгувалися за кожну копійку, бо грошей не було, і нарешті перебралися з дідової хати. У тій хаті в Кирилівці минули Тарасові дитячі й юнацькі роки. Запам’яталися йому широкі вулиці в вишневих

садочках, білі хатки. Та разом з тим непорочні дитячі очі бачили зловісну тінь, яка падала на українську землю:

У тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло. Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

То був час найвищого розцвіту кріпацтва. Тарасів дід, столітній старець, колишній гайдамака, був письменним чоловіком. Він часто розказував про Залізняка й Гонту. Пізніше Шевченко - поет про це написав:

Спасибі, дідусю, що ти заховав

В голові столітній ту славу козачу:

Я її онукам тепер розказав.

Дід, по вуличному Швець, помер, коли онук його був уже далеко за Аральським морем.

З рідні найбільше любив свою старшу сестру Катерину, ніжну, добру, турботливу «няньку». Не диво, що свою першу поему Тарас назвав іменем сестри - «Катерина». Тарас часто ходив за село зустрічати «залізні» стовпи. Повертався пізно. Його радо зустрічала сестра, брала на руки, садовила вечеряти. Коли Катерина вийшла заміж у Зелену Діброву, Тарас дуже сумував за нею.

Коли йому виповнився дев’ятий рік, раптово померла мати, й батько взяв нову хазяйку - злу мачуху. Життя для вразливого хлопця перетворилося на пекло. Недовго прожив і батько - «помер на панщині».

І почалися тяжкі поневіряння малого Тараса: служба в дяка Богорського, п’янички, де був наймитом; втеча до Лисянки за пошуками «добрих» людей; пастух людських овець; служба в Кирилівського пана Кошиця; робота в пекарні; служба козачком у пана Енгельгардта.

Ми дослідили листи Шевченка, щоб глибше зрозуміти внутрішній світ поета.

1839.               - «поцілуй ... і Марусю, коли жива та скажи, будь ласка, як і де вона живе, чи одягнена, чи обута...»
1840.               - «доглядай сестру Марусю...»

Він пам’ятав про неї завжди. Марія - молодша з сестер, осліпла, коли їй було три роки. Не хотів навіть їхати з батьком чумакувати, бо тривожився за сестру. Повертався з тією ж тривогою: як вона, Марійка, сестра Бідолашна?

... А сестри! Сестри!

Горе вам, мої голубки молодії...

Коли в неволі писав він це, живою серед його сестер залишалася тільки Ярина.

У 1854 р. при зустрічі з сестрою Тарас сказав: «Молися, сестро, і я вольний, і ти вольна». Цю зустріч він змалював, потішаючи її словами:

Молися, сестро! Будем живі,

То Бог поможе перейти.

Вчитель.

Чужина... Це слово, мабуть, переслідувало митця все життя. Спочатку хата, яку він не називав «раєм», потім поневіряння по людях, які йому були «чужими», а потім «чужа чужина» й зовсім йому судилася надовго.

 

Слово про дослідження петербурзького періоду творчості Кобзаря мають Шевченкознавці.

Науковці - Шевченкознавці.

Ми досліджували шлях Т. Шевченко, який прослався на чужину з України, провели спостереження за тим, як Тарас сприймає нові зміни в його житті, за що тривожиться, як переживає розлуку з рідною землею, шліфує талант художника під виливом передових митців.

Восени 1829 р. Шевченко, якому тоді пішов уже 16-й рік, у валці пана Енгельгардта виїхав з Вільшани через Київ до Вільно, куди був відправлений пан на службу.

Автор С. Панізнік у творі «Вільнський тракт» оцінює дорогу як шлях у майбутнє кріпацького сина: він іде цим трактом у неволю, іде в майбутнє, у вир боротьби проти зла:

Попереду - грати,

Солдатчини ланці...

Він Віденським трактом

Іде - у повстанці!

По дорозі Тарас побачив старого діда, а біля нього обірване онуча. Це до болю нагадало йому його безрадісне дитинство.

Невідома далечінь спонукає до тривожних роздумів про майбутнє:

Куди я йду? Чого? Що стріну у житті?

Чи є на світі Бог? Ні, певно, що нема!

Пан дозволив у Вільно Тарасу брати уроки малярства у відомих у місті майстрів (Лампі, Рустемаса), плануючи мати хатнього художника. Хлопець часто ховається від пана, щоб малювати. Через це поплатився. Тарас малював при свічці, а думав про омріяну волю. М.Карпенко пише про це так:

Скажи, о розуме мій бідний,

Коли прийде вона, коли -

Народу воля довгождана?...

Біограф 4.

9 лютого 1831 р. пан із валкою прибув до столиці над Невою. Наступного року він погодився віддати Тараса на 4 роки в науку до В. Ширяева. Через три роки Тарас - вправний майстер. Малював у Літньому саду статуї, хотів стати справжнім художником. В образі Сошенка він знайшов брата, друга. Б. Стельмах у поезії «У білі ночі» писав:

Оце знайшов я брата нині,

Пречиста праведна душа.

Без гаманця, без кунтуша -

В єдиній латаній свитині,

А скільки сили і тепла

Мені ця зустріч додала!

Сошенко глибоко переймався долею Шевченка. Він познайомив його зі своїми друзями - художниками, письменниками, які згодом допомогли викупити його з кріпацтва. Найщасливішим у житті талановитого кріпака став 1838 рік - рік його омріяної волі.

Мистецтвознавець.

Під покровительством К. Брюллова Шевченко навчається в Академії мистецтв і невдовзі досягає великого успіху. Протягом навчання Шевченко кілька разів отримує за свої твори срібну медаль, уперше за малюнок з натури «Борець». На жаль, малюнок не зберігся. З цих творів до нас дійшли лише два малюнки.

Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб ознайомитися з відомими шедеврами малярства, архітектури. Але Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у нього не було

Поет хотів назавжди повернутися в Україну. У 1843 р. відбулася ця поїздка. Любов до рідного краю наштовхнула його нас творення серії картин «Живописна Україна».Митець поширює альбом на власні кошти.

Т.Шевченко - відомий портретист, зробив великий внесок у розвиток побутового жанру й став його основоположником в Україні. Туші «Смерть Олега», «Смерть Богдана Хмельницького», акварель «Олександр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіппу» - це твори зрілого майстра високого злету, світового значення.

На його акварелях чутний дзвін церков, спів пташок, звуки життя в селі, відчувається атмосфера козацької слави. Його сепія «У В'юнищі» - справжній шедевр мистецтва. Картини позначені індивідуальністю, оригінальністю, потужним мистецьким духом.

Художник знаходить натхнення серед казахських степів і чудового народу. Виникають нові задуми, нове звучання. У 1844 р. було видано Шевченків альбом «Живописна Україна». Через три роки по смерті Шевченка Б. Залеський видає в Парижі альбом офортів «Життя киргизьких степів», в основу яких було покладено значну частину робіт Т. Шевченка.

Якщо поезія Шевченка й ім’я поета відомі в світі, то живопис Тараса - недооцінений. А чому? Треба повернути світові й Україні справжнього Шевченка - митця.

Мультимедійна слайдова презентація.

У малярському доробку Шевченка твори про дітей також посідають значне місце.

П’ять офортів та автопортрет , мальований олійними фарбами, одразу набули значного розголосу і були високо поціновані. За офорт «Вірсавія»

художника удостоїли звання академіка гравюри. На згаданому автопортреті художник зобразив себе молодшим, справжнім парубком у вишиванці, із геть сумними, аж до сльози, глибокими очима. Портрет малювався із думкою про отчий край.

У Шевченка є кілька малюнків, де зображені кобзарі з хлопчиком - повожатим. Ці образи - у багатьох творах:

Ішов кобзар до Києва

Та й став спочивати,

Торбинками обвішаний його повожатий.

На сепії «Байгуші» зображення казахських дітей подано поряд з автопортретом художника. У неволі діти були для Шевченка особливою розрадою. В одному із листів до друга він просив: «...а чи не вдасться тобі на темному тлі дитяча голівка...дивився б на справжній відбиток ангела». У своїй роботі «Киргизеня» художник з глибокою ніжністю дивиться на свого маленького приятеля. Через мотив безжурного дитинства митець вдало передав своє співчуття до казахів і діток, приречених царатом на темряву й злидні.

Презентація творчих робіт «Моя дорога до Шевченка».

6. Формування висновків.

 

Вчитель. Отже, переходимо до наступного етапу уроку - проекту - формування висновків. Ми побудували його на спостереженнях та аналізі групових досліджень , навели чимало аргументів, які є досить таки вагомими для формування висновків. Проте кожна думка має право на існування й буде врахована при формуванні відповіді на ключове запитання уроку.

Метод «Вільний мікрофон».

Вчитель. Назвіть аргументи, які доводять думку про те, що Т. Шевченко справді був і залишається для нас Всесвітом, феноменальним генієм.

VІІ. Підсумок уроку.

Заключне слово вчителя.

Поява Шевченка - поета й художника, митця й борця, що став символом української нації, - була зумовлена всім ходом історичного й духовного розвитку України з її тривалою ,сповненою драматизму, героїчною боротьбою за волю.

Ставши вільним, Шевченко не гаяв жодного дня. Поезія, малюнок, живопис цілком заполонили його. Він буквально упивався творчістю.

Щирий гуманізм Кобзаря дає нам право ставити його ясновидство нарівні з Левом Толстим, Григорієм Сковородою, Ж.Ж Руссо, котрі далеко до наших днів попереджали тих, «хто на край світа заглядає».

Тарас... Як просторо в цьому імені. У ньому вся історія наша , все буття, ява й найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього: Україна - це Шевченко, Шевченко - це Україна.

Шевченко для свідомості українців - не просто література й мистецтво. Він - наш Всесвіт.

«Слово, яке співвідноситься з його Словом,- нічого не варте. До Шевченка треба доростати всім життям».

Завдання додому

Систематизувати навчальний дослідницький матеріал уроку й підготувати статтю в публіцистичному стилі для публікації в районній газеті «Ворскла».

VIII. Контрольно-оцінювальний етап

1. Оцінка творчої дослідницької діяльності учнів.

 

Вчитель. Недарма в народі говорять: «Де є труд, там завжди є плід». Закінчивши працювати над темою, хочу відмітити вашу наполегливість, ретельність, відповідальність, активну участь у дослідженні ключового питання. Саме завдяки вашій зацікавленості ви змогли дати переконливу відповідь на головне питання проекту.

2. Виставлення й мотивація оцінок за роботу на уроці.

Колективна рефлексія (усно). Заповнення рефлексійних анкет.

Додаток 1

Т.Шевченко. Хто він?

 

Додаток 2

Понятійно - термінологічне поле:

• небувалий, винятковий, рідкісний;
• ставлення до людини як до найвищої цінності, відстоювання права особистості на свободу, щастя і всебічний розвиток;
• пропагандист прогресивних ідей, знань, культури та ін.;
• особа, фахом якої є навчання й виховання або яка займається розробкою проблем навчання й виховання;
• друкований відбиток на папері з пластини (дошки), на якій вирізьблено малюнок; - вид гравірування;
• назва малюнка, виконаного фарбою сіро-брунатного кольору.

Додаток З

Рефлексійна анкета

1. Чи сподобалося тобі працювати над проектом?
2. Якщо сподобалося , спробуй визначити, чим саме. Для цього в наведеному переліку познач фактори, які обумовили твоє позитивне ставлення:

Було цікаво.

Ми вчилися самостійно здобувати знання, застосовувати їх і робити умовиводи.

Ми удосконалювали вміння проектувати, планувати роботу й ставити конкретні цілі.

Розвивали навички колективної роботи.

Ми розвивали навички різних типів мислення.

Розвивали вміння вичленовувати головне.

Легко засвоювався навчальний матеріал.

Тема уроку була відома наперед і ми мали змогу належно підготуватися.

Вивчався матеріал, який необхідно знати для ЗНО.

Ми мали можливість почути багато різних думок та аргументів і встановили більш об'єктивну відповідь на проблемне запитання

Інше (напишіть)............

Які методи і прийоми роботи на уроці тобі найбільше сподобалися чи не сподобалися?(познач + або —):

Робота в групах.

Метод "Многогранник".

"Мозковий штурм."

"Вільний мікрофон ".

"Вільне письмо".

Написання поезій.

Інше (напишіть).

3. Чи дізнався ти на уроці про Т.Г.Шевченка щось нове?
4. Де ти зможеш використати здобуті знання?