Урок української літератури 10 клас "Проблема добра і зла у творчості українських класиків"

Розробка уроку вчителя української мови та літератури Новостепанівського НВК, вчителя вищої кваліфікаційної категорії, «вчителя-методиста»

Яцковської О.В.

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

10 клас

Тема: Проблема добра і зла у творчості  українських класиків (твори: І.С.Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я», П.Мирний, І.Білик «Хіба ревуть воли як ясла повні?», І.Карпенко-Карий «Хазяїн»)

Мета:  виховувати в учнів на прикладі життя  літературних героїв доброту, почуття справедливості, порядність, бажання боротися зі злом, очищати свою душу від злих думок, контролювати себе, самовиховуватися.

Тип уроку : узагальнення й систематизація знань.

Підготовка учнів до уроку: за кілька днів  до  заняття  учням дається  завдання: переглянути   тексти визначених учителем творів    (І.С.Нечуя-Левицького  „Кайдашева сім’я”,  П.Мирного та І.Білика  „Хіба ревуть воли,  як  ясла  повні?”,  І.Карпенка-Карого „Хазяїн”) і обдумати запитання, які розглядатимуться.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя

        Сьогоднішню розмову я почну словами нашого великого пророка Тараса Шевченка :

Один у другого питає,

Нащо нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм?

І, не дознавшись , умираєм.

А покидаємо діла.

       Справді, кожен із нас  рано чи пізно ставить перед собою питання : „Навіщо я живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина – добра чи зла?”  Запитання нелегкі. І не завжди людина знаходить на них відповідь. Оточуючі ж оцінюють її за вчинками: це добродій, а це – нікчема чи зла людина, чи злочинець.

      „Як розпізнати зло? Чому воно існує? Як з ним боротися? В усі часи осмислити це прагнули філософи і вчені, поети і прозаїки. Про це йдеться в Біблії, в усній народній творчості. Та, на жаль, тільки в казках добро завжди перемагає зло, а в житті ми часто стаємо свідками розгулу зла. Нині воно не лише не зникло, а стало ще сильнішим і чинить справжній шабаш. То хто ж у цьому винен? У чому причина такого становища? У злих силах космосу чи в людині?..

         Літературознавець Василь Пахаренко у книжці про Шевченка „Незбагненний апостол” пише : „ Зло існує для того, щоб людина  ставала людиною, переборюючи його, щоб вона могла усвідомити добро і робити добро”.

         Науку добра і зловісну суть зла нам, крім Біблії та усної народної творчості, допомагає осягнути й художня література.

         На уроках української літератури ми прагнемо засвоїти моральні і художні цінності творів письменників другої половини XIX століття. Жоден з них не оминув проблеми добра і зла. Пригадаймо найвиразніші моменти з відомих нам творів, які стосуються нашої теми, і подумаємо над такими питаннями (вони записані на таблиці).

ІІІ. Актуалізація пізнавальної діяльності

Запитання:

1. Яка причина злого вчинку (поведінки) персонажа (чи кількох дійових осіб) ?
2. Хто з літературних героїв вам імпонує? Чим?
3. Кого ви осуджуєте? За що?
4. Вплив якого героя ви відчули на собі?
5. Чому зло панує в сучасному житті?
6. Що, на вашу думку, може перемогти зло?
7. Як позбутися зла, коли воно вже поселилося в душі?
8. Що треба робити, щоб його стало менше?

Учитель.   Щоб дати відповіді на ці запитання, давайте зробимо екскурс у науковий світ, до народного епосу, літератури та у вертуальний світ вашого уявлення.

•  А  зараз давайте послухаємо наукове повідомлення про „добро” і  „зло”, яке підготувала  учениця.

(Читається повідомлення)

Учитель. Всі учні класу одержали таке домашнє завдання: намалювати малюнки. З чим у них асоціюється „добро” і „зло”.  Коли ми говоримо ці слова, то в нашій уяві постає певний образ. У когось мама (найрідніша людина), у когось мир, тиша, спокій. Зло постає перед нашими очима в подобі війни, смерті, горя, поганих звичок.

Друге завдання:

   З енциклопедії виписати визначення таких одвічних категорій як „добро” і „зло”.

Третє завдання:

Підібрати прислів’я і приказки про „добро” і „зло”.

IV. Узагальнення й систематизація вивченого

Учитель.  А тепер давайте перенесемося у XIX ст. і зустрінемося з деякими літературними героями.

        До нас в гості завітала „Кайдашева сім’я”.

Інсценізація уривка з повісті І.С.Нечуя-Левицького «Кайдашева  сім’я»

Мотря.   Карпе, візьми налигача та прив’яжи  на  три дні свою матір серед вигону коло стовпа,  мов  скажену собаку, нехай на неї три дні вся   громада плює! Вона мене або отруїть, або зарубає.

Кайдашиха. Що ти кажеш?  Щоб мене мій   син,  моя кров, та прив’язував налигачем серед   вигону на сміх людям? Ось я візьму мішка  та   напну  тобі на голову, мов скаженій собаці, бо ти нас усіх покусаєш. Ти злодійка! Ти покрала в  нас яйця!

Мотря. Брешеш, не  докажеш! Ти   сама   злодюга,  бо обкрадала мене, мою працю цілий  рік.   Я   на  тебе робила, як на пана панщину.

Кайдашиха. А чом же ти мене не  кидала,   коли   тобі  було в мене погано? Чом тебе  чорти   не   понесли на Бесарабію або за границю.

Мотря.  Овва, через таке паскудство та оце б тікала за границю!Тікай сама хоч під шум, під греблю!Ти злодюга, ти відьма!

Кайдашиха. Хто? Я? Я відьма? Я злодюга? Ось тобі  на! (дає дулю).

Мотря. (тикає Кайдашисі межи очі деркачем).

Кайдашиха. Ой лишенько! Виколола проклята  зміюка мені око! В волость її, розбишаку! В тюрму її.

Індивідуальні завдання

(Два учні виконують завдання, написані на дошці)

1. Підібрати синоніми до слів „добро” і „зло”

2. Вибрати найбільш вдалі дієслова до слів „добро” і „зло”.

Учитель. Переглянувши цю сценку (уривок з повісті „Кайдашева сім’я”), який ми можемо  зробити висновок.

Висновок. Що і Кайдашиха , і Мотря варті одна одної. Жадібність, егоїзм,  темнота  і  бездуховність цих  жінок   призводять до   таких   ганебних  стосунків, роблять їх не тільки  смішними,  а  й страшними.

Учитель. Скажіть, будь ласка, хто б міг розірвати  коло зла у сім’ї Кайдашів?

Відповідь. Звичайно, це б  могла   зробити   Мелашка, але й у неї не вистачило сили в   боротьбі  зі злом і вона зрештою  уподібнилася    Мотрі та Кайдашисі.

Учитель. За що ми осуджуємо цих жінок?

Відповідь.

• За вульгарні стосунки, неповагу до споконвічних народних традицій українців, неписаним законом яких було шанобливе   ставлення до батьків. Відступ  від   традицій   приніс багато зла.

•  Маємо й нині вдосталь сварок, вульгарщини, брутальної   лайки,   низьку   культуру взаємин між людьми. Дівчина, жінка   своєю  поведінкою може чимало зробити   для   очищення нашої мови від словесного бруду,  якщо сама буде шляхетною.

Інсценізація уривка з роману Панаса Мирного та Івана Білика

„Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Галя.  Знаєш що, Чіпко? Кинь життя таке!

Чіпка. Яке?

Галя.  Чуже добро грабувати, людей убивати!

Чіпка. Галочко! Ніхто на світі не скаже,   що   я   кого вбив. Хіба  обороняючись,   руки   не   здержав.

Галя.  Проклятий! Каторжний! Обороняючись? Лізеш  у чужу хату красти та хочеш, щоб хазяїн не ловив тебе? Злодюго!

Чіпка.  А вони? Вони хіба кращі? Нажилися на нашій праці  та й панують. А тут хата валиться, мати стара, сам – копи не заробиш у день.Треба їсти, треба й одягатися. Як же його жити, Галю? Та  хіба ми крадемо? Ми своє одбираємо.

Галя.  Чіпко, голубе мій! Не буде щастя, не буде  добра. Ти прийдеш уночі з побоїща ... Ляжеш коло жінки... Та тими руками, що недавно людей давили, будеш жінку пригортати.

Чіпка.  Ох, Галю! Не знаю, що буде. Я – отаман ... Як почує товариство, що кинув, - не животіти тоді мені. Поклялися ми так один одному ...

Галя.   Кому ви клялися, душогубці, розбишаки?

Чіпка. Один одному клялися, Галю.

Галя.   Чорт чортові клявся.

Учитель.

Самостійне завдання:

• Осмислюючи на матеріалі цього уривка проблему добра і зла, розкрийте причину духовного зламу Чіпки.

Відповідь.

        Я гадаю, що причина духовного зламу Чіпки не стільки в тих бідах і зневазі, яких йому довелося зазнати в дитинстві і юності (до речі, не легше було й Грицькові), скільки в роздвоєності душі, невизначеності вибору  між добром і злом, а на певному етапі й поєднання їх (удень працює, а вночі з бандитами вершить свої чорні справи). Чіпка не чинить духовного опору злу, воно заволоділо ним. Відбувається мутація душі, і Чіпка стає катом: вирізує

сім’ю простого козака Хоменка. Зло  бумерангом повертається до нього – кінчає життя самогубством Галя  („Так оце та правда?!”); приречена на самотність і смерть  у чужих людей стара мати; занапащена, віддана  сатані власна душа.

Учитель. Скажіть, будь ласка, а чи був у Чіпки вихід?..

Відповідь. Так, треба було боротися за правду розумним  словом і добрими ділами, а не ножем і кров’ю.

Інсценізація уривка з п’єси Івана Карпенка-Карого „Хазяїн”

Пузир. Ну як-таки ви, пане Зеленський, і досі     не  загнуздали мануйлівських мужиків? Де ж це   видано, щоб на буряках платить робочим по  35 копійок в день?(До Ліхтаренка). Порфирій! По чому у  тебе   у чагарнику  робили й роблять поденно?

Ліхтаренко. З початку весни по 15 копійок, по 25,   на їх харчах!

Пузир. Чуєте! І по 25 багато, але все ж таки не 35!  Та  ще, либонь, ви й харчуєте?

Зеленський. Харчую!

Пузир. Боже мій! І харчуєте?! То це вийде по    45  копійок. Робочі все заберуть, а нам же що  зостанеться? А чим же я вам буду жалування    платить? Так не можна, ви не вмієте зробити    дешевого робітника!

Зеленський. Околиця до околиці не   приходиться! У  Мануйлівці люди   більш   зажиточні,  ніж де: окрім своїх наділів, держать оброчну казенну землю в оренді, артілі почали заводить. А  робочий, самі знаєте, тільки  там   дешевий,   де землі нема, де нема за що рук зачепити, де бідність.

Пузир. Так ви зробіть у Мануйлівці бідність!

Зеленський. Попробую!

Пузир. Це тобі не борщ, тут пробувати нічого,  треба взять! Ти розумієш? Взять! Казенну  оброчну  статтю взять! Наділи мужицькі  на  десять  років в оренду взять! А як мужик зостанеться без землі, роби з ним що хочеш; а поки при  землі, мужики  все   одно   що   бури,  нічого  з  ними не  зробиш!

Зеленський. Я вже пробував.

Пузир. Ви ніколи не пробуйте, а просто їжте!

Учитель. Уривок надзвичайно важливий для розуміння суті   Пузиря – цього  „чумазого”, новоспеченого капіталіста, мета життя якого не  сягає   далі   наживи.

• Скажіть, будь ласка, як   ставився   Пузир  до своїх рідних, селян? Чи  існувала   для нього якась  межа?  Що  стало  причиною його смерті?

Відповідь.

            Пузир перетворює на пекло не тільки життя селян,а й близьких йому людей. Спочатку він  хотів завдяки багатству стати вільною людиною і всі духовні та фізичні сили віддав збагаченню. Але в усьому повинна бути межа. Пузир перейшов її, і гроші спустошили душу, перетворились у фетиш. Заради них цей чоловік безсердечно розоряє господарства селян, створює собі дешеву робочу силу, робить нещасними тисячі людей. Саме в цьому його найбільший злочин. Та зло завжди повертається до того, хто його чинить, дія зла невідворотна. Жадібність стала зрештою причиною смерті самого Пузиря.

Учитель. Давайте подивимось на наших  скороспечених  мільйонерів! Чи схожі вони на Пузиря?

Відповідь.

         „Нові українці”, „Нові росіяни” довели до крайньої межі бідності народ, а самі безсоромно розкошують. Правда, з тією різницею, що герой Карпенка-Карого працював від зорі до зорі, а наші багачі просто злочинно ошукували довірливих земляків, будуючи примарні фінансові піраміди. Отже, через сто років знову з’явилися в нас Пузирі в гіршому своєму варіанті. Це ще одне підтвердження прозірливості і талановитості Карпенка-Карого та вічності проблеми боротьби добра і зла в суспільстві.

Учитель. Зло настільки безжалісне, що руйнує навіть найпрекрасніші людські почуття. У цьому ми переконаємося, коли пізніше прочитаємо драму І.Франка „Украдене щастя”. Яскравий приклад роздвоєння людської душі побачимо в драмі-феєрії „Лісова пісня” Лесі Українки, почуття помсти панує у творі М.Коцюбинського „Тіні забутих предків”. Цей список можна продовжувати ще довго й довго.

• Та хотілося б дізнатися, а чи є такі проблеми у творах російських письменників?

Відповідь.

           Так, ми вже читали твір Оноре де Бальзака „Гобсек”. (Коротко аналізують їх).

Учитель. А які сучасні книжки ви читали?

(Учні згадують і називають сучасні книжки, які прочитали)

V. Підсумок уроку

Учитель. Раджу прочитати книгу Володимира Малишева (показую)  „Анатомія зла”. Наша зустріч з літературними героями закінчилася.

• Яких моральних  висновків  ми дійшли?   Згадаємо питання,  поставлені   на початку уроку, й узагальнимо ваші відповіді.

Запитання (записані на таблиці)

1. Яка причина злих вчинків персонажів літературних  творів, які щойно пройшли перед нашими очима?

• ( Зло, яке має багато облич: жадібність, егоїзм, помста, зрада, невміння поєднувати духовне й матеріальне).

2. Хто з літературних героїв вам імпонує. Чим? Кого ви осуджуєте? За що?

• (Сподобалася... Мелашка.

     Засуджую ... Мотрю, Кайдашиху, Чіпку ...Мені жаль Мелашку...).

3. А яке зло панує в сучасному житті?

• (Нічим не оправдана суспільна нерівність, що призводить до відчаю, заздрощів, які у свою чергу породжують злодіїв, убивць, насильників).

• ( А на мою думку, треба заборонити   фільми, які відверто рекламують насильство, бо є  такі    люди, особливо молоді,  які   прагнуть   наслідувати так званих супергероїв).

4. У чому, на вашу думку, причина зла?

• (У самій людині, в її життєвому виборі).

5. Що може перемогти зло?

•  (Зло переможе тільки добро, розум, справедли-

                   вість).

6. Як позбутися зла, коли  воно вже поселилося в душі?

• (У християн є свій шлях очищення душі: піст, який передбачає не стільки утримання від їжі, скільки духовне очищення, Людина повинна усвідомити свої гріхи, признатися в них).

• (Сповідь – це поєдинок з гординею, а гординя – один з найперших і найтяжчих гріхів, і поки людина  сама не усвідомить своїх гріхів, не захоче очиститися від них, вона може чинити зло, і зрештою сама стане його жертвою).

Учитель. Ось як пише про духовне очищення Гарафина Маковій – тонкий знавець, берегиня давніх повір’їв і звичаїв, відома народна цілителька у книзі „Затоптаний цвіт” (с. 128):

     „У неділю ввечері старійшина дому (по білому тижні) садовив родину за стіл, і здіймалося з великого і малого все те недобре, що нечистому вдалося посіяти.

• Си очищаю з голови – як недобре на кого подумав, - проказувала родина за старійшиною, молитовно склавши до Господа руки.
• Си  очищаю з очей. Як зло чи осудливо на когось подививсь. З вух – як слухав неугодне Богу, з язика – як слово недобре колись з него зірвалося, з душі – як злість там на когось мав, з рук – як чужим осквернилися чи лайдацтво на них стояло, з ніг – як носили мене, куди не любить Бог...

      Кожен цю загальну віть потім подумки розкладав на конкретні поіменні поступки, бо забудеш – накличе на тебе зло, як з тим у великий празник  увійдеш.

Учитель. Що треба робити, щоб зла стало менше?

Відповідь.

           Треба починати з того, що виховувати самого себе, контролювати свої вчинки й поведінку і сміливо протистояти злу.

Учитель.  У давні часи люди боялися поганих слів, дій,      вчинків,         лихих    думок. Письменниця Катерина   Мотрич  стверджує:

        «Ще донедавна люди оминали, по можливості, сварки, хрестили рота, коли з язика злітало недобре слово. Великим гріхом вважалося когось проклинати. То не забобони, а глибинні закони космічного співжиття. Коли б ми знали, яке зло чинимо собі й планеті, посилаючи в простір злі думки, як захаращуємо власне життя злою енергією! Коли б відали, що ця духовна інфекція перетвориться невдовзі у фізичну! Наші предки були переконані, що образити думкою – більший гріх, ніж учинком.

          Думки – вічна енергія. Вони утворюють у Космосі світлі й темні хмари, бо мають властивість притягуватися до собі подібних. Провисають над землею, звідки пішли, і невдовзі повертаються до неї. Ми самі, а не хтось інший, провокуємо стихійні лиха».

Учитель. Згадаймо, що війни, кров, ненависть завжди доповнювали якісь катаклізми, голод, мори. То ж кожна думка – „матеріальна”. І найбільше зло робимо собі, проклинаючи когось.

         Душа духовно досконалої людини чиста, світла. Недобрий вчинок нікуди не дівається, а лишається на нашій душі, справляє на неї негативний вплив. Як каже прислів’я: „Стоїть, як гріх над  душею”. А можна ж уникнути цього. Давня мудрість вчить: „Не роби того іншому, чого не хочеш, щоб тобі робили”. Тоді й на душі буде легко і світло.

Проводиться диспут

Оцінювання

Учитель.  А на закінченні уроку наша учениця прочитає вірш улюбленого поета Олександра Олеся „Лови летючу мить життя”.

ЛОВИ ЛЕТЮЧУ МИТЬ ЖИТТЯ

Життя буває тільки раз:

Його не можна повторити.

Життя буває лише раз

Але ми маємо прожити

Його достойно й справедливо,

А також чесно. Неможливо

Його прожити нам безцільно,

Та є такі, що добровільно

Не прагнуть зовсім досягти

Прекрасної, високої мети.

Живи для інших, не для себе,

Винищуй зло, твори добро

Адже життя – це зірка в небі

Упала – як і не було.

Воно єдине, неповторне.

Літа зозуля, всім кує...

Хоч в ньому є і плями чорні,

Та плями білі також є.

Життя, відомо, швидкоплинне,

Тому ти маєш зрозуміть,

Що дорога кожна хвилина,

Безцінною є кожна мить.

Та мить, коли цвіте калина,

Коли прийде любові строк,

Та світла мить, коли дитина

Свій перший робить в житті крок.

Та мить, коли прийде кохання,

Тоді як сонце палко гріє,

Коли найкращі сподівання

Враз перетворюються в мрії...

Життя. Ці миті... Що ще треба?

Мабуть, творити всім добро.

Адже життя – це зірка в небі:

Упала – як і не було.

Отож живи, не бійся жити,

Не бійся щирих почуттів.

Бо так багато ще зробити

Потрібно в нашому житті!

Учитель.  Бажаю вам, щоб ваші душі були завжди світлими й чистими, щоб зло не взяло вас у полон. Творіть добро – і світ стане кращим.

VI. Домашнє завдання

Написати твір-роздум  на одну з тем:  «Двобій добра і зла у творах українських класиків середини XIX — початку XX століття» або «Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся».