Урок української мови в 5 класі на тему: "Звуки мови та мовлення. Голосні та приголосні звуки"

Іржавецький НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІ ступенів

 

 

План-конспект

уроку української мови

у 5 класі

на тему:

 

Звуки мови та мовлення.

Голосні та приголосні звуки

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Підготувала

                                                Хоменко Н.М.

 

 

Тема уроку. Звуки мови та мовлення. Голосні та приголосні звуки

Мета уроку:

• ознайомити учнів із предметом вивчення таких розділів науки про мову, як «Фонетика» і «Графіка»; поглибити й систематизувати знання про звукову систему української мови, удосконалити знання про голосні та приголосні звуки, навчити відрізняти звуки від букв;
• формувати загальнопізнавальні вміння аналізувати голосні та приголосні звуки;
• виховувати шанобливе ставлення до української мови, до традицій українського народу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Епіграф уроку:

Народний одяг українців —

яскраве й самобутнє культурне явище,

котре не обмежувалося функціональним призначенням,

 завжди несучи духовні  традиції  народу

та його світоглядні  уявлення.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Робота з епіграфом

ІІ. Оголошення теми, мети уроку і завдань

 

 

Слово учителя

Ми з вами, діти, ознайомимося  з одним із розділів науки про мову – «Фонетикою». Що ж вона вивчає? А чи змогли б ми без неї обійтися? Чи уміли би правильно писати та читати? Недаремно її називають царицею. І сьогодні ми йдемо в гості до вельмишановної господині – до цариці Фонетики. Ви маєте показати, як її шануєте, як її поважаєте, а для цього, звісно, треба не так багато й не так мало – виявити ваші знання з фонетики, а також кмітливість, винахідливість, творче натхнення.

ІІІ. Актуалізація навчальної інформації учнів

• Де ми можемо почути звуки? Які саме?

 

Слово вчителя:

 

 Наше вухо сприймає безліч усіляких звуків іззовні: гуркотіння грому, спів пташок, плескіт хвиль, шум вітру, листя, кашель, свист, хропіння, звуки мови.

 

      -   Чим відрізняються звуки людського мовлення від інших звуків довкілля? (Бо тільки вони, об’єднавшись у слова і речення, щось називають, повідомляють, передають думку).

- У чому полягає відмінність між звуком та буквою?

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

 

Звук – це найменша неподільна одиниця, яку ми вимовляємо і чуємо.

 

Колективна робота з підручником с. 85

 

Буква – це графічне зображення звука.

 

-    Чим людина почала користуватися раніше – звуками чи буквами?

 

• Як утворюються звуки людського мовлення?

 

• Розгляд таблиці №2 («Творення звуків»)

Під час творення голосних звуків струмінь видихуваного повітря із легень через гортань потрапляє до ротової порожнини, через яку проходить вільно, не натрапляючи на жодну перепону.

Під час творення приголосних звуків струмінь видихуваного повітря із легенів через гортань потрапляє до ротової порожнини, через яку проходить, натрапляючи на перепони: язик, зуби або губи.

ФОНЕТИКА - це розділ  науки про  мову, який  вивчає  звуки  мови.

 

ОРФОЕПІЯ - це розділ науки про мову, який вивчає правила літературної                вимови.

ГРАФІКА - це розділ науки про мову, який вивчає систему умовних знаків для передачі звуків на письмі.

ОРФОГРАФІЯ - це розділ науки про мову, який вивчає правила написання слів.

Розгляд таблиці:

 

Звуки голосні та приголосні

 

1.Складотворчі                                               1.Нескладотворчі

2.При вимові струмінь                                  2.При вимові видихуваний

  видихуваного повітря                                    струмінь повітря натрапляє

  проходить вільно                                            на перепони

 3.Творяться голосом                                    3.Творяться шумом і голосом

                                                                              або тільки шумом

 

Дослідження – спостереження:

 

Прочитайте слова. Якими звуками вони різняться? Чи вплинула зміна звуку на значення слова?

 

Син – сон, вулики – волики, сила – мила, казан – качан, луг – лук, сад –суд.

 

V. Застосування знань і вмінь шляхом практичної роботи

 

 

1. Творчо-пошукова робота:

Прочитати. Визначити тему й головну думку, дати назву

Клімат України досить суворий. Тому теплий одяг нашому населенню завжди був потрібний не менше як на шість-сім місяців у році. Ось чому в Україні хутро завжди було найулюбленішим матеріалом для виготовлення верхнього теплого одягу, як для чоловіків, так і для жінок.

Колись наші предки вживали для одягу хутро з диких і свійських тварин. Із свійських найбільше використовувались вівці, а з диких — ведмеді, лисиці та вовки, олені. Тепер здебільшого кожухи шиють з овечих шкір і тільки вельми заможні люди мають кожухи з лисиці. Вовки, ведмеді та олені вже рідко зустрічаються в українських лісах, а тому й не диво, що кожухи з хутра цих тварин стали великою рідкістю.

На оздобу теплого верхнього одягу завжди використовувались хутра дрібних диких тварин: куниць, соболів, горностаїв, бобрів та білок.

 Виписати виділені слова і в квадратних дужках записати звуки (з допомогою учителя)

2. Вибірковий диктант

 Виписати з тексту назви українського національного одягу, вказати голосні та приголосні звуки.

У спадщину від давніх слов’ян дістався найбільш поширений жіночий одяг – довга сорочка, підперезана поясом. Вона прикрашена вишитими магічними орнаментами. Вона могла бути буденною, святковою, весільною.

Поверх сорочки жінки в будні одягали запаску, а в свята – плахту, яку підперізували крайкою, тканиною з барвистих ниток, з китицями на кінцях. Оскільки і плахти, і запаски спереду розходилися, то поверх них одягалася попередниця, підібрана під колір плахти й оздоблена вишивкою. Крім кольорових крайок, використовувалися також вузькі лляні рушники, переткані червоними смужками. Такий пояс був обов’язковим вбранням для молодої під час весілля. Поверх сорочки одягалася корсетка з тонкої вовняної матерії, оксамиту або шовку. Довжина її – по коліна або по пояс. Найулюбленішим святковим взуттям жінок були червоні чоботи.

Барвисті стрічки та низки намиста доповнювали вбрання, додавали йому святковості. Часто поряд з коралями на шию покладали намисто з монет.

Чоловічий національний одяг складається з сорочки, штанів або шароварів, безрукавки (чоловічої корсетки), поясу, чобіт.

Неодмінним елементом чоловічого одягу був також пояс – шовковий, вовняний або бавовняний, різного кольору, прикрашений довгими китицями. Поясами підперізували не тільки шаровари, але й верхній одяг – жупан, свиту, а іноді, й кожух. Основним взуттям чоловіків є чорні чоботи.

Взимку і чоловіки, і жінки одягалися в кожухи з вичинених овечих шкір. На теплішу ж погоду існувало кілька варіантів верхнього одягу: свита – одяг з цупкого вовняного матеріалу, часто пофарбована в яскравий колір, оздоблена вишивкою чи нашиттям, ще легший жупан. Жупан походить від козацьких часів.

Доповнювали картину національного костюму головні убори та зачіска. Чоловіча зачіска обмежувалася стрижкою: “у кружок”, “до закаблука”, “під скопку” та “під польку”. В якості головного убора носили капелюх, солом’яний бриль (який не мав престижу як одяг бідних), шапку або ж кучму (шапку з каракульчі).

Дівчата ходили з непокритою головою, що було ознакою дівочої честі. Дівочою гордістю була коса. Також до дівочого національного костюму входить вінок, часто зі стрічками.

Заміжня жінка не завжди стригла волосся, але завжди вкривала голову хусткою, наміткою або ж очіпком. Головний убір жінки вважався найважливішою частиною її вбрання, тому способи, у які хустки чи намітки зав’язувалися, дуже різноманітні і складні.      

3. Творча робота

Придумати речення з поданими словосполученнями, зробити фонетичний аналіз даних сполук:

Сучасний одяг, святкове вбрання.

VІ. Підбиття підсумків уроку

 

«Мікрофон»

 

• Чим звук відрізняється від букви?
• Які голосні є в українській мові?
• Що нового дізналися про  приголосні звуки?
• Яких звуків більше: голосних чи приголосних?

 

 

VІІ. Домашнє завдання

§ 26, вправа 180.

 

VІІІ. Заключне слово вчителя

 

Анатолій Матвійчук

 ВИШИВАНКА

 

 Не мода це й не дивна забаганка...

 Нелегко нашим недругам збагнуть,

 Чим є для укранця "вишиванка"?

 І що у ній за таємнича суть?

 

 Нитки, неначе мрії кольорові,

 Вплелися в долі біле полотно...

 Вона - це символ віри і любові,

 Що нам Господь вручив колись давно...

 

 Вона пропахла вітром і грозою,

 Вогнем і житнім хлібом на столі,

 Солоним потом, згірклою сльозою,

 І кров’ю, українців на землі.

 

 У цій сорочці - чистота крилата

 І вічна мудрість пройдених доріг,

 Вона міцніша за сталеві лати,

 А в ній - наш нездоланний оберіг!