Урок в 11 класі "Українська література за межами України. Література в Західній Україні (до 1939 року). (Огляд)"

Урок української літератури 11 клас

Тема.Українська література за межами України. Література в Західній Україні (до 1939 року). (Огляд)

Мета: допомогти учням усвідомити основні тенденції розвитку української літератури за її межами; ознайомити із життям і творчістю поета, зацікавити ними; розвивати навички вирізнення провідних тенденцій і рис у розвитку літератури, світогляді письменника; розкрити особливості поетичного таланту митця; навчити учнів бачити й відчувати красу навколишнього світу, розвивати мовлення, навчити виразного читання; виховувати високу культуру почуттів.Поглиблювати вміння висловлювати власну думку; виховувати прагнення до самоосвіти, духовного збагачення засобами мистецтва.

Цілі та завдання уроку:зацікавити особистістю поета; формувати самоосвітню, комунікативну, художньо – естестетичну компетентності; удосконалення вміння працювати в групі, конспектувати лекційний матеріал; удосконалювати вміння лаконічно висловлювати свої думки, робити висновки, мотивувати школярів до кращого пізнання глибинного змісту творів Богдана – Ігоря Антонича.

Очікувані результати: учні вміють розповідати про розвиток української літератури за межами України, в Західній Україні ( до 1939 року); знають матеріал про життєвий і творчий шлях митця, уміють характеризувати його поезії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Жанр уроку: урок – конференція

Методи й прийоми: інтерактивна лекція, дослідницька робота в групах, проблемне запитання, інтерактивна вправа «Мікрофон», усне монологічне висловлювання, вибіркове конспектування

Обладнання:мапа Європи першої третини 20 століття, мультимедійні презентації, створені учнями,  підручник, виставка творів.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Створення емоційно – позитивної атмосфери на уроці

• Діти, посміхніться мені, посміхніться одне одному, сідайте.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Вступне слово вчителя

 Сьогодні ми проводимо урок – конференцію,для цього ви об’єдналися у кілька груп, які досліджуватимуть та готуватимуть матеріал за різними аспектами: «історики», «літературознавці», «бібліографи», «дослідники». У процесі роботи кожен із вас заповнює індивідуальну картку навчальних досягнень

ІІІ. Оголошення теми та завдань уроку

• Основні тенденції розвитку української літератури за її межами.
• Ознайомитись із життєвим і творчим шляхом Богдана – Ігоря Антонича.
• Характеристика його творчості.
• Зрозуміти , у чому оригінальність поезії Б.-І. Антонича

Вступне слово вчителя

 Так історично склалося, що частина людей, які відчували себе українцями, мислили й говорили українською мовою, опинилися за межами своєї держави. Йдеться про західноукраїнські землі, що були й австро – угорськими, й польськими й іншими через переділ територій «сильного світу цього». Але, як не дивно, вони зберегли своє українство, ще й збагатили літературу та мистецтво завдяки відкритості зарубіжним традиціям і новітнім модерновим процесам. Саме тому можна відзначити, що автономність сприяла високому розвиткові літератури в Західній Україні до 1939 року.

 Про ці літературні процеси, а також одного з найяскравіших поетів цієї доби Богдана – Ігоря Антонича ми будемо говорити сьогодні на уроці.

IV.Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалуСоціалізація результатів дослідницької роботи учнів

1. Виступ групи «історики»

Історична ситуація на західноукраїнських землях до 1939 року 20 століття.

 У першій третині 20 століття більшу частину земель Західної України було розділено між владою декількох держав: Польщею, Румунією, Чехословаччиною. До складу Польщі входили землі Східної Галичини, Західної Волині, Полісся, Холмщини й Підляшшя. Північна Буковина й Бессарабія перебували під румунською владою, Закарпаття – Чехословацької Республіки. На цих територіях політичне, соціально – економічне становище корінного населення українського населення (а це майже 7 млн) було важким. Пригнічувались і будь – які національні прояви: закривали українські школи, забороняли використання української мови в державних установах і під час церковних, нищили православні храми. Тому національно – визвольний рух на цих окупованих землях ніколи не припинявся – його не було приспано жодними процесами, подібними до «українізації» в УСРР.

 Недавні січові стрільці, вояки Армії УНР часто ставали вчителями, просвітянами, відкривали приватні школи. Вони вчили дітей самовіддано любити Україну, бути справжніми українцями – нащадками славних русичів і запорожців. Подібну функцію виконували й священики українських церков.

(Мультимедійний проект «Лідери національно – визвольного руху на західноукраїнських землях (1921 – 1938 р)».

 У 1921 р. в Галичині було відкрито таємний Український університет, а згодом і Вищу технічну школу. Розпочинає свою дослідницьку й видавничу діяльність Наукове товариство ім.. Т.Г. Шевченка, яке підтримує  зв’язки з подібними закордонними товариствами.

 Усе це сприяло тому, що тотальну полонізацію українців було дещо пригальмовано. У всій Західній Україні стає масовою діяльність культурницького товариства «Просвіта», педагогічного товариства «Рідна школа», жіночих і дитячих організацій тощо. Відкриваються українські театри, служба Божа все частіше правиться українською. Тодішня галичанська періодика нараховує десятки різноманітних видань.

• Отже, ми з’ясували , яка історична ситуація виникла на західноукраїнських землях до 1939 року 20 століття.
• А тепер дізнаємося про видатних постатей літературного процесу цього періоду.

 

2. Виступ «літературознавців»

«Видатні постаті літературного процесу Західної України»

 (мультимедійна презентація)

• На цей період також припадає творчість таких відомих письменників як Ольга Кобилянська, Василь Стефаник… Поряд з ними з’являється і нове покоління яскравих самобутніх письменників.

І сьогодні відкриємо для себе нову зірку на небосхилі нашої поезії. Познайомимося з однією визначною особистістю, про яку Дмитро Павличко сказав: « Антоничева  поезія – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи».

• Чи згодні ви з такою оцінкою поезій Б. І. Антонича – поміркуємо на уроці. ??????

 Тому епіграфом до нашого уроку можна взяти слова Б.І. Антонича

Мої пісні – над рікою часу калиновий міст,

Я – закоханий в життя прочанин

 Пізніше, ми з вами повернемося до цих слів і пропоную вам висловити своє розуміння цього епіграфу.             

3. Виступ групи «бібліографів» із демонстрацією слайдів презентації

- Розповідь про життєвий шлях Богдана – Ігоря Антонича. Мультимедійна презентація

- Народився Антонич на Лемківщині, а що це за край?

(Розповідь про лемків та їхню доля (історична довідка)

- Показ фільму «Антонич»

4. Творча робота (під час перегляду фільму створюємо «психологічний» портрет письменника).

(Заглиблений у себе, нерідко замкнутий, наїжачений, гордовитий, самовпевнений і водночас – зніяковіло усміхнений, сором’язливий.)

- Отже, поет прожив 28 років, літературна спадщина невелика, але яскрава зоряного творчості не втомлюється вабити нові й нові покоління, відкривати красу поетичного слова й самого буття у всіх його виявах.

5. Виступ групи «дослідники творчості»

1. Виразне читання поезії «Автопортрет». Обмін враженнями щодо прочитаного

- Який загальний настрій, тональність поезії?

- Як епіграф перегукується з основною думкою твору ? ( Ключові слова- «захоплений у життя»).

- Які вірування відбиваються у творі? (Язичницькі).

- У чому знаходить відгук у вірші Антонича антична традиція?

(У Діонісійському світобаченні).

2. Аналіз твору «Автопортрет» (збірка «Три перстні»)

 «Автопортрет» за жаром – медитація. Митець міркує над своїми пракоренями.  Цей вірш за обсягом невеликий – усього дві строфи, проте висловлені в ньому думки важливі для розуміння світоглядних та естетичних засад творчості Б.- І. Антонича. Як відомо, поет народився на Лемківщині -  у самобутньому, незвичайному краї, природа, звичаї та обряди, пісні якого не могли не вплинути на обдарованого юнака, його творчу уяву. За визначенням поета, це земля, у якій дивовижно переплелися залишки язичницьких вірувань, давнини й незбагненно – чарівний світ природи. У перших рядках вірша якраз і звучить  мотив захоплення людини красою природи: «… невже ж тобою не п’янить?».

 Наступна строфа – про те, що він – людина для якої Бог є природа.

Ця думка підсилюється самовизначенням автора: «… я - закоханий в житті поганин».

 Язичництво поета не тільки зумовлене суб’єктивними уподобаннями митця, а й прагненням висвітлити свій ідеал, свій духовний вимір, намалювати ситуацію, схожу на первісну, справжню, освітивши її своїми думками й почуттями. Таким було його естетичне бачення й розуміння світу  людини. В основі Антоничевого світовідчуття лежить та картина світобудови, у якій є місце й еллінському відчуттю буття як гармонії, і первісне, язичницьке бачення світу, і духовно – активне його освоєння, невіддільне від розумного проникнення в його таємниці. Прикметно, що як епіграф до поезії «Автопортрет» узяті рядки з поезії «Автобіографія» ) з книжки «Привітання життя»).

3.  Словникова робота ( робота в зошитах)

Міфологізм – певна пов’язаність із міфами.

Асоціативність – наявність наведеного чи використаного за подібністю до чогось.

Пантеїзм – обожнення природи, відчуття присутності Бога в усьому довкіллі.

4. Виразне читання поезії Антонича «Вишні». Обмін враженнями щодо прочитаного

- Як ви думаєте, чому поет звертається до образу – символу вишні?

 Дослiдження учня з народознавства

Вишня — символ свiтового дерева життя, сонця, святе Боже дерево, утiлення образу дiвчини, матерi, рiдної домiвки, рiдного краю, любовi, злагоди, символ України.

Наш народ здавна шанував й оберігав вишню. У давнину нашi пращури-хлiбороби святкували Новий рiк у березні, у час весняного рiвнодення (з 21 на 22 березня).

Вишню мали за ритуальне дерево. Звичаю прикрашати ялинку тодi ще не було. Ще восени невеличку рослину садили з коренем у дерев’яну дiжечку із землею, поливали тiльки водою, принесеною в ротi, а в березні з’являвся бiлий, біло-рожевий цвіт. За ним родина визначала врожайність, а дівчата пророкували собі долю: вийдуть заміж чи нi? Можливо, первiсно саме до дерева, а не до матерi, було звернено слова доньки, гiлка якої чомусь не зацвіла: «Мамо, моя вишне, чи я в тебе лишня?» З вишневих гiлок, зрiзаних навесні, нашi предки варили ритуальний напiй, який уживали на Новий рiк, Зеленi свята, Купала тощо.

Чулий до краси наш народ склав багато пiсень, оспiвавши вишню, вишневий садок — найбiльш поширений образ з багатою, значущою символікою. Яких тiльки несподiванок не вiдкриє цей сад, чого тiльки в ньому не діється, і насамперед — кохання.

Стала пiдростати, стала пiдростати,

Стала усiм хлопцям принаду давати.

Найпершу принаду, найпершу принаду —

Нарвала ягiдок з вишневого саду,–

каже дiвчина в баладi «За нашим городом зацвiла калина».

 

Ночувала нiчку в вишневiм садочку,

Із тобою, сивий соколочку,–

зiзнається iнша.

В вишневiм саду

Я ж твого коня пасла,–

 звертається дiвчина до милого.

У вишневому саду копає козак криниченьку, сподiваючись на зустрiч з дiвчиною. А якi рiчки з цього саду витiкають, якi почуття, ситуації з ними узгоджуються.

Вишневий сад — це i окраса обійстя, що вабить прохолодою, де приємно відпочити, особливо пiсля лiтнього спекотного дня, i ознака маєтностi, достойності.

Образ вишнi — архетип рiдної оселi, краю, України — пiднiс до вершини національної  символiки в поезії «Садок вишневий коло хати» Т. Г. Шевченко. Ще глибшого символiчного осмислення набуває дерево у вiршi Богдана-Ігоря Антонича«Вишні».

5. Коментар учителя

Вишня – символічне для українців дерево. Про нього складено багато пісень, балад, на його гілочках ворожили: ставили гілочку взимку в хаті й чекали, щоб зацвіла, пророкуючи дівчині швидке щасливе заміжжя, а в родині – врожай та добробут. Вишневий сад – це й окраса сільського подвір’я, й ознака заможності, потягу господарів до краси.

 Образ вишні – архетип рідної оселі, краю, України – до вершин національної символіки підніс у поезії «Садок вишневий коло хати» Т. Г. Шевченко.

 У тогочасній ліриці, особливо авангардистській, традиційні символи вважалися застарілими, такими, що не відповідають урбаністичному світові. Але в митця інша думка, і він знаходив в архетипних образах ознаки нашої ментальності, що не втрачають свіжості й до нашого часу.

6. Словникова робота

Архетип – прообраз, закономірний у глибинах колективної свідомості.

Символ – художній образ,  який умовно відбиває певну думку, ідею, почуття, поняття.

Сфарагіта – уживання імені чи прізвища певного автора у написаному ним творі

7.Бесіда

- Знайти сфарагiту у творi.

-Чому лiричний герой назвав себе хрущем?

(Усвiдомлює себе не паном природи, а рiвним будь-якiй iстотi чи рослинi. Цей образ уводить його у свiт Шевченкої лiрики.)

- Знайти головнi образи вiрша

- Назвати художнi засоби,  їх роль у твореннi образiв (метаморфоза, епiтети, риторичне вокативне звертання метафори).

8. Опрацювання таблиці

Заповніть таблицю, виписавши образи поезії, пояснивши їхнє значення та визначивши художні засоби їх творення.

Образи поезії «Вишні»

Образ	Значення	Художній засіб
Антонич - хрущ	Ліричний герой відчуває себе скромним малим створінням, невіддільним від природи, яку оспівав Шевченко. Підкреслюється спадкоємність поколінь	Метаморфози
Україна	Пряме значення, рідний край, у який разом з автором залюблений ліричний герой.	Епітети, інверсія, поетичне звертання
Вишні	Символічне значення рідного дому, краю, батьківщини, природи; Образ має життєрадісний, життєстверджуючий пафос	Символ, епітети, інверсія, метафора

 

Віршовий розмір: шестистопний ямб з допоміжною стопою пірихієм.

Вірш написано16 квітня 1935 року.

- Повернемося до слів Дмитра Павличка

- Чи згодні ви з такою оцінкою поезії  Б.- І. Антонича ?

V. Закріплення вивченого

- Стисло, використовуючи хронологічну таблицю, розкажіть про   життєвий і творчий шлях Богдана – Ігоря Антонича.

- Що спільного між Богданом – Ігорем Антоничем і Павлом Тичиною? (Ритмічність мелодики вірша на грунті національної традиції, метафоричність і символічність образів)

- Чи можна назвати метафори в поезіях Б. І. Антонича особливими? Чому?

 

VI. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

• «На уроцi для мене було вiдкриттям...»
• «Я пишаюся тим, що..»
• «Особливо мене схвилювало те...»

 

Оцінювання

 

  Домашнє завдання:

1. Складіть «паспортну анкету» Богдана – Ігоря Антонича (роки, місце народження, освіта, факти формування як поета та громадянина, назви збірок, жанри, у яких писав, захоплення, громадська робота та інше)

2. Вивчити напа’ять вірш «Вишні»

3. Написати твір – мініатюру на одну з тем: « Моє розуміння поезії Антонича» або «Український образ світу в поезії Антонича.