Урок № 14     Види розчину

 

план уроку  

Предмет Технологія штукатурних  робіт

Тема програми  Загальні положення про штукатурні роботи

Тема уроку Види розчину

Мета уроку:

а) навчальна – сформувати  знання учнів з теми

б) розвиваюча – розвивати інтерес учнів до пізнання нового

в) виховна –виховувати в учнях повагу до професії

Тип уроку Урок формування  нових ЗУН

Вид уроку  Лекція з елементами бесіди

Дидактичне забезпечення (за допомогою якого здійснюється процес навчання)  підручник

Хід уроку

1.  Організаційна частина:

•   перевірка наявності учнів;
•   перевірка готовності учнів до уроку.

2.  Актуалізація знань:

•   повідомлення теми програми і уроку;
•   цільова установка уроку;
• перевірка опорних 3,У,Н учнів, необхідних для проведення наступних структурних елементів уроку;

• Що ви запам’ятали з попередньої теми?
• Від чого залежить якість виконання робіт?

•   пояснення характеру і послідовності роботи учнів на уроці.

3.  Формування нових знань:

•   повідомлення нової навчальної інформації; показ нових прийомів розумової і практичної діяльності;

   Будівельним розчином називають матеріал, що отримують у результаті тужавлення суміші, що складається з:

   •неорганічної в'яжучої сировини;

   •дрібного заповнювача;

   •води;

   •спеціальних домішок (неорганічних і органічних).

   Суміш  зазначених речовин до початку тужавлення називають розчиновою  сумішшю. В'яжуча сировина  у розчині обволікає частинки заповнювача, зменшуючи тертя між ними.

   У результаті  цього розчиннова суміш набуває необхідної для розчину рухливості.

   Як в'яжучі речовини для приготування розчинів використовують цемент,  глину, гіпс,  вапно та їхні суміші.

   За видом застосованого в'яжучого будівельні розчини бувають цементні, глиняні, вапняні, гіпсові, змішані (цементно-вапняні, вапняно-гіпсові, гіпсоцементні).

   Залежно  від властивостей в'яжучого матеріалу розрізняють:

   •повітряні розчини, що тужавіють у повітряно-сухих умовах (наприклад,  гіпсові);

   •гідравлічні, що починають тужавіти на повітрі або у вологих умовах (цементні).

   Залежно  від в'яжучого матеріалу бувають також:

   •прості розчини, до складу яких входить одна в'яжуча речовина (вапняні, цементні, глиняні);

   •складні  розчини, які складаються з кількох в'яжучих речовин.

   Склад простих розчинів позначають двома цифрами.

   Перша цифра (звичайно одиниця) вказує, скільки частин в'яжучого матеріалу знаходиться в розчині відносно загальної маси або об'єму цього розчину;

   Остання цифра вказує,  скільки частин заповнювача припадає на одну частину в'яжучого матеріалу.

   Наприклад: вапняний розчин складу 1:3 означає, що в даному розчині на одну частину вапна припадає три частини заповнювача.

   Для змішаних розчинів співвідношення  складається з трьох цифр. Перша цифра (одиниця) вказує на об'ємну частину в'яжучого матеріалу; друга цифра — на кількість додаткового в'яжучого матеріалу;  третя — на кількість заповнювача.

   Наприклад, вапняно-гіпсовий розчин складу 1:0,15:4 означає, що на 1 частину вапна в розчині припадає 0,15 частин гіпсового в'яжучого матеріалу і 4 частини заповнювача.

   Залежно від співвідношення між кількістю в'яжучого матеріалу і заповнювача розчини бувають:

•                   пісні – містять невелику кількість вяжучого; мало пластичні, отже менш зручні в роботі,  але дають дуже малу усадку,  що є цінним за облицювальних робіт;
•                   нормальні — кількість в'яжучого матеріалу в них така  сама, як і заповнювача;
•                   масні – з надлишком в’яжучого матеріалу (пластичні, але дають усадку, розстікаються).

   Масність  розчину суміші визначають кописткою або теркою, штукатурною лопаткою:

•                   пісна суміш майже не прилипає до копистки
•                   нормальна суміш прилипає лише місцями;
•                   масна суміш прилипає до копистки у великій кількості

   За об ємною вагою будівельні розчини поділяють на:

   •важкі — середньої об'ємної ваги у сухому стані  1500 кг/м3 і більше (готують на піску);

   •легкі — середньої об'ємної ваги до 1500 кг/м:і (готують на шпаристому легкому піску з пемзи,  туфу, керамзиту).

•   опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації;

•  Що називається будівельним розчином?
• Які матеріали застосовуються як в’яжучі речовини в розчинах?
• Які бувають розчини?

•   відповідь викладача на запитання учнів.

4. Закріплення нового матеріалу:

•   видання завдань для самостійної роботи;
•   пояснення послідовності їх виконання;
•   перевірка правильності виконання учнями вправ;
•   надання допомоги учням;

5. Підведення підсумків:

•   аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку;

- аналіз причин помилок, зроблених учнями на уроці, та засобів їх усунен­ня;

•   повідомлення та обґрунтування оцінок;
•   видача домашнього завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тестові завдання

1. Чи обволікає в'яжуча речовина у розчині частин ки заповнювача?

 2. Чи отримує розчинова суміш при цьому рухливість?

 3. Чи зменшує заповнювач витрату в'яжучого матеріалу, усадку розчину?

 4. Чи буде мати необхідні властивості розчин без за повнювача?

 5. Які розчини називаються простими:

 а) з одним в'яжучим;

 б) з двома в'яжучими;

 в) без в'яжучого?

 6. Чи можуть вміщувати змішані розчини два в'яжучих матеріали?

 7. Чи завжди друга цифра позначає додаткове в'яжуче?

 8. Чи можна визначити масність розчину за допомогою копистки?

 9. Яку негативну властивість мають масні розчини:

 а) високу  пластичність;

 б) дають  усадку;

 в) розтріскуються;

 г) високу вартість розчинів;

 д) вимагають  перед використанням тривалого перемішування?

10. Яку перевагу мають пісні розчини:

 а) невелику кількість в'яжучого;

 б) мало пластичні;

 в) дають  дуже малу усадку?