Урок "Вступ. Розвиток української мови"

Повторення вивченого у 8 класі

Тема. Вступ. Розвиток української мови.

Мета: ознайомити з тенденціями розвитку української мови, зокрема її лексичного складу, в наші дні;  розширити відомості дев’ятикласників про процес і результат розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури;

сформувати вміння визначати основні періоди розвитку мови, характеризувати особливості їх; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу сприяти осмисленню ролі мови як найважливішого, найбагатшого і найміцнішого зв’язку поколінь;

 виховувати любов і повагу до української мови як мови  державної та мови материнської, виховувати патріотизм; розвивати увагу, логічне й образне мислення, формувати навички роботи з підручником, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Тип уроку: урок-диспут (формування мовної компетенції).

Обладнання: тексти, схеми.

 

                Сперечайтеся, помиляйтеся, але, заради Бога, розмірковуйте, і хоча криво, та зате самі.

Г.Е.Лессінг

                                                              Світла моя, українська, пречиста,
                                                              Рідна, як Небо й Земля!
                                                              Ніжна, барвиста, свята й промениста —
                                                              Нею любов промовля!

                                                              Слово у пісню чарівну кладеться,
                                                              Радістю щиро бринить.
                                                              Хай  до душі воно вам доторкнеться,
                                                              Щоб залишитись там жить.

 

Перебіг уроку

 

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності                                

    1.Притча «Усе у твоїх руках»

     Дуже давно в стародавньому місті жив Майстер, оточений учнями. Найбільш здібний із них якось задумався: "Чи є питання, на яке наш Майстер не зміг би дати відповіді?"  Він пішов на квітучий луг, піймав найкрасивішого метелика й сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, й учневі було лоскотно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав: « Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?» Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий у будь-яку мить стиснути їх заради своєї істини. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів: « Усе у твоїх руках».

        Тому прошу Вас на сьогоднішньому уроці  докласти  якомога  більше зусиль  для  засвоєння  теми. Адже кожен день вимірює нам певний проміжок часу, який кожного вечора зникає. Даремно  чи  ні – все залежить тільки від вас. Я ж, звичайно, допоможу вам дати відповіді на всі запитання, що стосуються теми. Успіхів вам!!!

2. Робота з епіграфом.

3.Слово вчителя.

      В українського народу, як і в інших народів світу, є багато радісних свят, які відповідають його потребам, стану душі, характеру, традиціям. Це веселі свята з піснями і танцями, повні гумору і щирої радості. Але є одне свято, яке тільки починає входити в наше життя, робить перші несміливі кроки, — це свято рідної української мови. Тож дано простір найвищим почуттям. Бо рідна мова, рідна пісня дорога і близька нам, вона дає наснагу, силу, радість спілкування чистою і світлою мовою землі, на якій ми народились і виросли, на якій живемо і працюємо. Хай це свято стане традиційним і хай наша рідна мова лунає над світом вільно і світло, хай летить у Всесвіт щире слово, як і душа українського народу, його думи і світлі мрії!

      Солов’їна, мелодійна, чиста і світла, мудра, глибинна як море, могутня, як води Дніпра,світлоносна…

     Лети, наша мово, над світом, дійди до кожного серця, зігрій його своєю любов’ю і ласкою, своїм теплом і щирістю, зачаруй пелюстковою ніжністю збайдужілі серця, не дай їм зневіритись у собі. Об’єднай всіх, хто любить тебе, хто бореться за тебе, і набирайся сил, щоб стати могутньою, щоб до тебе прислухався увесь світ: ти того варта!

      І якби наша рідна українська мова могла до нас прийти, як людина, вона прийшла б в образі красивої жінки і промовила чарівним голосом такі слова:

4.Лінгвістична гра «Плюс завдання». Перша група.

         «Я ваша рідна українська мова, я зіткана із вашого тепла і любові, із сонячного усміху і ранкової роси, із диво-квітів і мальовничих краєвидів, із співу жайворонка і соловейка, із вишневих садів та левад, із річок та струмочків, озерних плес і чарівних смеркань, із тиші і грому, із живих кольорів веселки, із людської задушевної пісні, з колосистого жовтого лану і високого синього неба. Я ваша рідна мова! Я йду до вас, повертаюся із забуття, лечу на дужих крилах. Я піду по всіх дорогах і в’юнких стежечках України, зайду у кожну хату, у кожну родину, щоб розбудити заснулу, збайдужілу душу, щоб зігріти її ласкою і ніжністю, щирістю і любов’ю рідного слова. Я понесу до кожного серденька лагідну материнську пісню: «Ой люлечки-люлі, летіли зозулі та й стали кувати, долю роздавати...»

     Я ваша рідна мова, іду до вас! Не зачиняйте, люди, переді мною двері ваших будинків, ваших родин і сердець... Відчиніть їх! З великою любов’ю відкрийте ваші серця і душі назустріч мені, і ми підемо з вами у цей веселковий світ разом! Бо ж  ми — українці!

     Шануйтеся, люди, любіть себе і світ, у якому живете! Не дозволяйте збити себе з пантелику, принизити, а йдіть сміливо і гордо українцями у великий і складний світ!

Завдання до тексту

1.Знайдіть у тексті синоніми.

2.Випишіть тропи, що характеризують мову автора.

3.Розберіть останнє речення за його членами.

5.Лінгвістична гра «Плюс завдання». Друга група.

Про мову нашу мовлено-перемовлено. І треба весь час говорити. Про це треба тисячу, мільйон разів казати –повторювати, щоб дійти до свідомості тих, у чиїх руках перебуває доля нашої мови. Мова – головний атрибут, найважливіший клейнод українськості, центральний, найцінніший скарб, який одночасно містить у собі беззахисну ніжність квітки і незламну силу металу титану. Б’ють вороги цей скарб, очорнюють його… Течуть сльози-росинки ніжної квітки,але незламним залишається велет-титан. Це повітря, джерело нашого національно-етнічного життя.

Мова – скарб, цінніший за скарби  Полуботка, за шапку Мономаха, за скіфське золото, за всі матеріальні цінності,будь-коли вивезені, викрадені з України. Тільки мову не змогли вивезти на Соловки, в тайгу, не змогли мову нашу втопити в морі-океані, спалити, закопати живцем у землю. Вона живе в Україні. Вона незнищенна, вона вічна, як вічним є її творець – український народ(І. Белебеха).

Завдання до тексту:

1.Знайдіть у тексті синоніми абсолютні.

2.Випишіть тропи, що характеризують мову автора.

3.Розберіть останнє речення за його членами.

 6.Лінгвістична гра «Плюс завдання». Третя група.

           Україно, берегине наша! Матінко рідная! Та, яка пережила наругу і возвеличення, сплюндрування і уславлення!  На прекрасній землі ти народжена, тихими водами омита, ясними зорями заколисана. Не один чужинець був зачарований красою твоєю, тягнув до тебе свої руки загребущі, хотів знищити вроду твою, поневолити дітей твоїх. Та повставала ти, ненька наша єдина. Від землі сили брала, від неба синього – світ очам своїм, від сонечка ясного – життя іскру. І прагнула всім єством волі-воленьки, і  діток своїх учила вільні думи мати. Низький уклін тобі за науку, рідная. Стала ти джерелом життя людського на землі благодатній. Дай же не вмерти душам спраглим, дай віри в світле майбутнє твоє, навчи думати по-українськи. А ми возвеличимо тебе ділами своїми. Прости нас, дітей своїх нерозумних!   Розвивайся!  Прославляйся!

 7.Лінгвістична гра «Плюс завдання». Четверта група.

                МОВА — СКАРБНИЦЯ ДУХОВНОСТІ НАРОДУ

     Мово рідна! Ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.

    Красо моя! У тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого в коханні своїм і крик новонародженого. У тобі, мово, неосяжна душа народу: його мудрість і щедрість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.

    Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі, а без тебе - перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття.

    Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада в години смутку! Люблю тебе і в гніві, коли ти клекочеш, як вулкан, і гримиш громами на ворогів. Люблю і твою ніжність, коли ти однимоднісіньким словом зігріваєш, мов сонце.

    Світлоносна! Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мово рідна! (За С. Плачиндою).

 

Рідна мова

    Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здіб­ностей, нахилів і прагнень. Але найкраще, найдосконаліше вона має володіти рідною мовою. Рідна мова — це невід'ємна частка Батьківщини, голоснароду, чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі.

Є мови більш і менш розвинені, є мови, що своїм чарівним звучанням здобули світову славу. Та наймилішою і найдорожчою для людини є її рідна мова. Бо рідна мова не тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв'язує її з сучасниками. В ній чується голос предків, відлунюють пере­горнені сторінки історії свого народу. Вона є тим найдорожчим і найміцнішим зв'язком, що з'єднує усі покоління народу в одне велике істо­ричне живе ціле. Мова народу — це саме життя.

Український народ завжди ставився з великою пошаною, вірою й любов'ю до своєї мови, яка була йому на тернистих шляхах поневіряння в сумній минувшині і за єдину зброю, і за єдину втіху. Нашою мелодійною, співучою мовою милувались іноземці, що побували в Україні.

Ми повинні цінувати нашу мову — нетлінний скарб українського народу, що його наші предки зберегли, незважаючи на всілякі заборони й утиски, передавши нам у спадщину (За Б. Антоненком-Давидовичем).

8.Кейс-метод.

 

                             Мовні обов’язки громадян

   Мова — запорука існування народу. Захист рідної мови — най- природніший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національ­ного самоутвердження і діяльності в ім'я народу.

Володіння рідною мовою — не заслуга, а обов'язок патріота.

Розмовляй рідною мовою скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали — це зрада свого народу.

Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона — мати.

Сім'я — первинна клітина нації. Щоб вона не омертвіла і не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім'ї мовою своєї нації, прищеплюй дітям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу.

Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. Вольтер говорив: «Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя».

Нашому поколінню випало складнета відповідальне завдання — від­родження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов'язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх нащадків, бо може бути запізно. Діймо в ім'я нашого народу, найвищих ідеалів людства (За І. Огієнком).

 

9.Випереджальне завдання « Термін +» ( робота з довідковою літературою).

 Як ви розумієте поняття походження мови й еволюція мови? Чи тотожні ці сполучення слів? Свої міркування зіставити з матеріалом довідників чи енциклопедичних словників.

      Еволюція — процес зміни, розвитку кого-, чого-небудь.

      Походження — виникнення, утворення, поява чого-небудь як наслідок якихось подій, процесів, явищ (Великий тлумачний словник сучасної української мови.— К: Перун, 2002).

      Походження мови — передумови і початки розвитку мовної діяльності суспільства. Як одна з основних ознак суспільства мова почала формуватися на етапі появи первісної людини. Це було тривале поступове перетворення біологічно зумовлених неусвідомлюваних інстинктивних вигуків в осмислені звукові засоби комунікації давніх людей. Припадало воно в основному на другу половину неандертальської фази розвитку людини (мустьєрська епоха в кінці раннього палеоліту). Вирішальною соціальною передумовою був поступовий перехід до справжньої трудової діяльності, пов’язаної з виготовленням знарядь праці. Суспільний характер праці, необхідність координації дій учасників трудового процесу викликали потребу у свідомому застосуванні певних звукових сигналів. Іншою об’єктивною передумовою формування мови була здатність предка людини відтворювати низку спадково закріплених вигуків, які інстинктивно пов’язувалися з певними типовими для стада істотними життєвими ситуаціями — небезпекою, появою здобичі, зміною напряму руху тощо. Поступово такі вигуки почали свідомо застосовуватися первісними людьми у зв’язку з відповідними діями, спочатку в самій трудовій ситуації, а згодом і поза нею як її позначення. Припускають, що до початку розвитку звукової мови на основі інстинктивних вигуків, а частково й пізніше, предки первісних людей протягом тривалого часу (можливо 2-3 млн років) спілкувалися за допомогою жестів (З енциклопедії «Українська мова»).

 

    -- Запишіть шість словосполучень з головним словом розвиток.

Запам’ятаймо!

     Мова розвивається у зв'язку з розвитком суспільства, з розширенням пізнавальної діяльності людей. З'являються нові галузі виробництва, нові сфери наукових знань, і все це потребує осмислення в словах, у термінах. Якщо ці слова-терміни потраплятимуть тільки в довідкову, навчально-освітню літературу, зокрема й у підручники, а не звучатимуть в устах людей, мова занепадатиме.

     Розвивається мова, якою розмовляють, читають, пишуть, виступають, відповідають на уроках і освідчуються в коханні...

10.Робота в групах « Шість капелюшків».

Обговоріть у групах тему: «Що вважати розвитком мови?» В обговоренні спирайтеся на подані висловлювання.

«Білий капелюшок»

_Яка інформація свідчить про розвиток мови. Наведіть факти.

« Червоний  капелюшок»

-Обгрунтуйте свої почуття з цього приводу.

«Зелений капелюшок»

-У чому полягають ваші ідеї розвитку мови?

«Чорний капелюшок»

-Щоб ви змінили в процесі розвитку мови?

«Синій капелюшок»

-Де, в яких ситуаціях Ви можете використовувати набутий досвід?

-Чому ви можете сказати, що цей урок важливий для вас?

« Жовтий капелюшок»

-Чому потрібно сприяти розвитку мови?

Висловлювання:

- Я вважаю, що розвиток мови — це збільшення кількості слів, якими користуються мовці...
- На мою думку, розвиток мови можна відчути, порівнюючи словники, які були створені в різні історичні періоди..
- А мені здається, що розвиток мови — це якомога більша кількість створених цією мовою текстів із різних галузей знань...
- Я відчуваю розвиток мови на собі: не можна порівняти мою мову в першому класі і в дев'ятому...
- Цікаво, чому не можна сказати, що розвиток мови — це тільки утворення нових слів, якими користуються мовці?
- А коли відживають свій вік слова, виходять з ужитку? Це теж ознака розвитку мови?..

11.« Резолюція».

 Запишіть найпереконливіші з висловлених вашими однокласниками думок про розвиток мови.

12.Метод інциденту.

   Виберіть із поданих тверджень ті, які, на вашу думку, правильні. Запишіть їх. Свою думку аргументуйте.

1. На розвиток мови не впливає історія народу.

2. Розвиток мови перебуває в прямій залежності від духовного розвитку суспільства.

3. Становище української мови, її розвиток не залежать від мовної політики, яку проводить держава.

4. Розвиток мови може бути зупинений указом, постановою керівних органів держави.

5. Розвиток мови залежить від самоусвідомлення народу.

Доповнення вчителя.

    Система мови  чутлива до суспільно-політичного життя її носіїв.  Зміни безперервно відбуваються у фонетиці, лексиці, граматиці, правописній системі. 

Найбільш рухливою є лексика. Вчені стверджують, що протягом  десятиріччя  словниковий склад  мови  змінюється приблизно на 25 відсотків.

Сучасне українське суспільство прагне до відкритості. Ми повертаємося до  національних традицій християнства, тому відновлюється конфесійний (церковний) стиль української мови. Правове утвердження статусу державності української мови (Закон про мови 1989 р, Конституція України 1996 р.) та розширення сфер офіційного використання  української мови  спричинило розвиток офіційно-ділового стилю.

З відходом у небуття радянського способу життя з активного вжитку вийшло чимало слів: колгосп, партком, соцзмагання тощо. Натомість  відродилися слова, які в радянський період були  рідковживаними: гривня, оберіг, гетьман, довкілля, осоння, часопис. Відновлюються слова, які  за радянської доби  здавалися недоречними й архаїчними, це звертання  (пан, пані, добродій),  етикетні формули (Моє шанування!  Як Ваша ласка...  Слава Ісусу Христу! Бог в поміч! З Богом!)

Реальність породжує потребу у виникненні нових слів  для називання  нових об’єктів – предметів, понять, ознак, явищ, відношень. Відповідно до  властивих українській мові словотворчих моделей утворилися й відразу увійшли до активного вживання нові слова: бюджетник, державник, мобільник, приватизація, департизація, роздержавлення тощо. Завдяки відкритості українського суспільства, розвитку економічних і культурних зв’язків України з державами світу  лексика збагатилася  запозиченням іншомовних слів (мер, спікер, менеджер, кліп, піцца, факс, хіт та ін.).  Значно оновилася  термінологічна система  багатьох  галузей наук (бакалавр, магістр, тестування, рейтингова система освіти, ліцей, гімназія, дефолт, ремісія,  пролонгація,  транш).  Цікаво, що чимало професійних слів  з мовлення спеціалістів  перейшло  до  активного вжитку:  бартер, аудит, дистриб’ютор, інфляція, субсидія,  ліцензія, суборенда).

У мовній ситуації, що склалася в Україні,  має зростати  вживання української мови  в усіх без винятку сферах життя.

За Л.Мацько

 13.Навчальне аудіювання.

     Український народ спершу обслуговувала спільнослов’янська мова — старослов’янська, або церковнослов’янська (назва виникла у зв’язку з переважно виконуваними цією мовою функціями). Оригінальні твори, написані цією мовою, поділяли на три стилі: високий, середній і «низький». Високий був класичним церковнослов’янським, середній — церковнослов’янським з багатьма місцевими вкрапленнями, «низький» — русько-українським з церковнослов’янськими вкрапленнями. Проте непрохідної межі між цими стилями не було: так, окремі уривки з агіографічної літератури (високий стиль) майже повністю збігаються з відповідними уривками з Іпатіївського літопису (середній стиль).

       Староукраїнська літературна мова розвивалася на основі «низького» стилю — юридично-ділових документів. Церковнослов’янізми поступово замінювалися руськими словами, але активно запозичувалася й іншослов’янська лексика, зокрема чеська й польська. Через польську мову входили в староукраїнську й слова з інших мов, зокрема з німецької. Староукраїнська літературна мова досягає розквіту в XVII ст.— на початку XVIII ст., але згодом поступово замінюється слов’яноруською, у якій переважали церковнослов’янські елементи, і зрештою занепадає, здаючи свої позиції російській мові.

     З кінця XVIII ст. зароджується нова українська літературна мова на народній основі з окремими елементами давньої. Але її функціональні можливості були обмежені — вона вживалася тільки в белетристиці й частково в листуванні. Тарас Шевченко довів цю мову до блиску, що послужило поштовхом до її дальшого розвитку у творах його послідовників — Марка Вовчка, Л. Глібова, І. Нечуя-Левицького, А. Свидницького, Ю. Федько-вича, Панаса Мирного та ін.

      Кінець XIX — початок XX ст. позначені намаганням виробити українську публіцистичну й наукову мову з власною термінологією. У 20-ті роки XX ст. багато було зроблено і для утвердження української термінології, і для освіти українською мовою, і для розвитку книговидання.

    Тепер наша мова могла б про себе сказати словами П. Тичини:

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь,
Щоб жить — я всі кайдани розірву,
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
                                                                                                В. Русанівський

 

 IV. Виконання системи завдань творчого характеру

1. Дослідження-відновлення на основі тексту.

1)Виразно прочитати текст.

2)Дібрати заголовок.

3)Визначити речення, у якому розкривається основна думка висловлювання.

       Свою історію має й українська графіка (як і білоруська, болгарська, македонська, російська, сербська). Вона бере свій початок від старослов’янського письма. У нинішньому українському алфавіті є тільки дві літери, що їх не було в кирило-мефодіївській абетці — це ґ, яка відома з кінця XVI ст. і набула поширення в XVII ст., та ї, що перебрала на себе функції позначення сполучення й+і. Слід ще згадати про специфікацію в українському правописі літер е, є, відсутню в інших кириличних правописах. Решта літер — це ті, що їх, на думку Івана Огієнка, знали вже в давньокиївський період, принаймні з VII ст. н. е. Правда, у старослов’янському алфавіті були й такі літери, які не відповідали жодним українським звукам, а тому вживалися непослідовно, а потім і зовсім зникли.

       Отже, якщо брати до уваги графіку, то український правопис бере свій початок від кінця минулого тисячоліття. Щоправда, остаточне його становлення припадає аж на початок XX ст. Треба згадати й про те, що від 1708 року змінилося накреслення літер: традиційну кирилицю замінено так званою «гражданкою» — спрощеним кириличним письмом.

        З розвитком нової української літературної мови — від часу видання «Енеїди» І. Котляревського — виникла потреба в зміні традиційного письма. Письменники, які писали живою українською мовою, мусили шукати засобів передавати справжнє звучання слів, а не йти за їх давнім традиційним написанням. Пошук цей був великою мірою стихійним, а тому від 1798 до 1905 року нараховується близько 50 різних правописних систем (З Українського правопису).

 2.На основі опрацьованого тексту відновити твердження.

1. Український правопис бере свій початок …

2. Остаточне становлення українського правопису припадає …

3. У нинішньому українському алфавіті є тільки дві літери, що їх не було в кирило-мефодіївській абетці, …

4. В інших кириличних правописах відсутня характерна українському правопису літера …

5. Від 1798 до 1905 року нараховується … різних правописних систем.

3.Робота в міні-групах (розкриття суті різних гіпотез про походження й розвиток української мови)

 Уважно опрацювати теоретичний матеріал (див. додаток до уроку). Схарактеризувати основні періоди розвитку української мови. Які назви використовували для позначення української мови на різних етапах становлення її? Слов’янські мови походять з одного джерела — праслов’янської (спільнослов’янської) мови, від якої й успадкували спільні або подібні тенденції розвитку.

 Дати визначення поняттям літературна мова, національна мова, рідна мова, державна мова.

 

 Додаток

 

Гіпотеза про походження й розвиток української мови, що ґрунтується на даних про фонологічні зміни

  

 

Гіпотеза про походження східнослов’янських мов з однієї давньої мови — спільноруської прамови

 

 

Гіпотеза Юрія Шевельова про походження української мови

     Відомий у науковому світі український мовознавець із еміграції лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка Ю. Шевельов у становленні української мови виділяє такі періоди:

I. Протоукраїнська мова (VII–ХI ст.);

II.Староукраїнська мова (ХІ ст., час появи перших писемних пам’яток – кінець ХІV ст.);

III.Середньоукраїнська мова (кінець ХIV cт.– початок ХХ ст), у межах якої розрізняються підперіоди:

а)  рання середньоукраїнська мова (кінець ХIV ст.– кінець ХVI ст.);

б)  середньоукраїнська мова (кінець ХVI cт.– початок ХVIII ст.);

в)  пізня середньоукраїнська мова (початок ХVIII ст. – початок ХІХ ст.);

IV.Нова українська мова (ХІХ ст. — наш час).

      Середньоукраїнська мова відрізняється на загальнослов'янському мовному тлі низкою специфічних фонетичних, морфологічних ознак:

1)   наявність голосного [и] переднього ряду, високого обниженого піднесення, перед яким приголосні звуки завжди тверді: син, сили. Цей [и] стоїть на місці давніх звуків [ы] та [і];

2)   голосний [е] втратив здатність пом'якшувати приголосні: берег, село;

3)   губні приголосні, шиплячі та [р] стверділи: голуб, сім, межа.

Пригадаймо!

1. Яке значення мови в житті людини, суспільства?
2. Що свідчить про красу та багатство української мови?
3. Чому мова — це духовна скарбниця народу?
4. Чому мову називають найважливішим засобом спілкування, пізнання, впливу?

4. Круглий стіл « Ти мені -- я тобі».

 Що вам відомо про Інститут української мови?

Уявіть себе учасником круглого столу «Формування українського мовного середовища» в Інституті української мови HAH України . Сформулюйте й запишіть свої запитання учасникам круглого столу. Обміняйтеся запитаннями і підготуйте відповіді на них.

5.«Читання зі « стопом».

І. Прочитайте тексти. Випишіть зі  словника  значення  слів  нігілізм, шовінізм, манкурт, яничар, асиміляція. У якому контексті  вживаються  ці слова  при  вивченні  історії  України, української  літератури?

а) Ідеологи різних держав, у складі яких перебувала Україна в різні часи, пророкували українській мові «близьку кончину». Вона мала десь загубитися, піти в небуття. Але ні Люблінська, ні Берестейська унії, ні Андрусівська угода, ні укази Петра І та Катерини II, ні Валуєвський циркуляр, ні Емський указ не змогли знищити української мови. Вона ще дужче зміцніла, захистила себе від чужого впливу, твердо закріпилася в усіх сферах суспільного буття.

Кінець двадцятого століття подарував нашій мові свободу. Хочеться вірити, що біографи української мови в майбутньому згадуватимуть про мовний нігілізм, яничарство, манкуртство як про страшну минувшину України, що ніколи не повториться (За М. Степаненком). .

б) Після Другої світової війни політика зросійщення, особливо в східних регіонах, тривала. Поступово в орбіту асиміляції було втягнуто й західні регіони України. В умовах помітного скорочення людності в сільській місцевості та агресивного здійснення тоталітарним режимом політики злиття народів СРСР у єдиний «радянський народ» мовна асиміляція українців набула загрозливих масштабів. Питома вага учнів українськомовних шкіл постійно скорочувалася - від 68,7 % у 1960-1961 рр. до 47,4 % у 1988-1989 рр. (Б. Ажнюк).

    Запишіть назви відомих вам словників української мови. Користуючись словниками, підготуйте повідомлення на лінгвістичну тему про слова розвій, зміна, піднесення, удосконалення, занепад у контексті розвитку української мови.

6.Міні-твір.

    Пригадайте правило виразного читання. Дотримуючись цих правил, прочитайте висловлювання О.Довженка.

   І хоча не має нічого вічного в бутті, і все тече, змінюючись у потоці часу, та є, одначе, у минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти як святиню і заповісти майбутньому як нетлінний знак доблесті своїх предків, як дар нащадків.

     Спираючись на висловлену О.Довженком думку, напишіть міні-твір про те, як ви уявляєте минуле, сучасне та майбутнє української мови.

7. « Вірш « Я».

      Я- мова українська.

      У віках проливала свою кров.

     Я-...

     Захистити …

     Я…

     Прагну

     Я -…

     Зберігаю…

 

     Прослухати текст. З’ясувати, про що йдеться. Чи можна визначити ставлення автора до предмета мовлення? У чому це виражається?

Мово рідна! Ти ж — як море — безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.

Красо моя! В тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі. Без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.

Тож такою і будь вічно, мово рідна! (За С. Плачиндою).

 Звернути увагу на образність висловлювання. З чим порівнює автор мову?

Написати вірш про мову. 

8.«Митець слова».

 Учитель. 

Для багатьох поетів і письменників мова — золотоносна ріка, що виблискує на хвилях поетичних рядків, прозових творів, переливаються в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Уявіть себе митцем слова й доберіть 5-6 образних визначень до слова мова.

 Зразок

Мова — неоціненний діамант.

Мова — найбільший скарб народу.

Мова — … .

9.« Збережи останнє слово за собою».

 Прочитати. Визначити основну думку. Визначити межі речень. Дібрати заголовок. Записати текст, розставивши потрібні розділові знаки.

      Незаперечною істиною є те що мова — це найважливіший і всеохоп-люючий засіб спілкування засіб передачі інформації але самим лише спілкуванням не вичерпується суспільне значення мови для письменників мова — це могутнє і єдине знаряддя створення художніх цінностей мова — це коштовний скарб набутий віками нашим народом його невичерпне духовне багатство (За П. Панчем).

 На матеріалі тексту довести, яке значення має мова в житті суспільства.

 Як ви розумієте вислів  Мова — всеохоплюючий засіб спілкування? Розкрийте його зміст.

10. Диктант-відновлення.
(поширення висловлювання шляхом уведення окремих слів)

 Відновити поетичні рядки, уставивши потрібні за змістом прикметники (дивись матеріал довідки).

1) Мова, наша мова — мова … (Ю. Рибчинський).

2) Ой яка … українська мова! І така ж …, і гнучка, як мрія (О. Підсуха).

3) Буду я навчатись мови … (А. Малишко).

4) … мова, поривання духа! (Л. Костенко).

5) … мово, музико, калино… (З. Кучерява).

 Довідка: розкішна, трембітна, кольорова, квітуча, чудова.

11.Творче конструювання.

Із поданих слів скласти речення. З’ясувати їхню тематику. Довести, чи є вони зв’язним висловлюванням.

1) О рідна мово! Садів, подібна, весняних, ти, до розквітлих.

2) Бо, культури, виявляється, цвіт, у слові, запашний, нашого, народу, талановитого.

3) І, дзеркала, подібна, чарівного, в ньому, Україна, вся, відображається. 5) Із скарбницею, тебе, а ще, порівняти, можна, що досвіду, зберігає, народного, коштовності (За В. Сухомлинським).

 V. Підсумок уроку

Р.S.

Чому ви можете сказати, що цей урок важливий для вас?

Як ви розумієте вислів : «Мова повинна не роз’єднувати людей, а навпаки, об’єднувати?»

 

VI. Домашнє завдання

 Назвати відомих вам вітчизняних мовознавців. Скориставшись довідковою літературою, дослідити, які з них займалися вивченням історії української мови.

Підготувати повідомлення про одного з українських лінгвістів та його теорію щодо походження й розвитку мови.

Лист до мови.