Урок "Я єсть народ,якого правди сила ніким звойована ще не була...

Тема. «Я єсть народ, якого Правди сила, ніким                                                                                                                                                   звойована ще не була»

 

Мета. Формувати в учнів усвідомлення, що таке Батьківщина, держава, патріотизм, якими були, є і мають бути справжні українці, щоб ні у кого і ніколи не виникало бажання нав’язувати українцям, як їм жити, з ким дружити, якою мовою говорити і куди рухатися у розвитку своєї суверенної незалежної держави.

Хід заняття

 

1. Вітання вчителя.

Слава Україні! Слава Богу! Слава ЗСУ!

 

2. Дружнє коло.

 

( Діти стають у коло, передаючи одне одному гілочку калини, придумують собі псевдонім, який відображає сучасні події і побажання, відповідно до псевдоніму )

 

Я – Пташка ( я хочу додому)

Я – Азов ( я незламний )

Я – Джавелін ( хочу потрапити у ціль )

Я – Байрактар ( я непомітний для ворогів )

Я – Тато ( я чекаю )

Я – Мама ( я молюся)

Я – НАТО ( я допомагаю Україні )

Я – Борис Джонсон ( я великий друг України )

Я – Залужний ( я йду до кінця )

Я – Воїн ( я відважний )

Я – Волонтер ( я не втомлююся допомагати )

Я – Народ ( мене не зламати )

Я – Україна ( я не здамся)

 

Вчитель: Патріотичним кредом і темою сьогоднішнього уроку є слова Павла Тичини: « Я єсть народ …»

( діти розказують віршик )

 

Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить – я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала – тобою весь з'їдаюсь? –
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять, –
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
на Чорнім морі – я прошу, молю! –
вбивайте ворогів, злодюг кремлівських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я – я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Повстань! І з ран – нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять, –
яка земля! яке зерно! росиця! –
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

(діти одягають патріотичні браслети)
 

Ми живемо з вами завдяки нашим нескореним захисникам, Воїнам Світла, які боронять нашу Україну зараз. Але не можемо забувати про тих, які віддали своє життя за нашу свободу.

(запалюємо свічу пам’яті, хвилина мовчання )

Багато тисяч наших добровольців воюють на різних ділянках фронту, який простягнувся майже на 2000 км.

 

 

З нашого села теж є воїни, які боронять нашу землю:

Ратушко Богдан

Головчук Андрій

Пелешок Андрій

Лапшій Микола

Вуйків Василь

Перейма Іван

Гаврилюк Ігор

Гановський Юрій

Жмуд Володимир

 

Пісня Т. Шарган «Герої – сини»

 

Велика шана, повага і молитва за них. І хоч ми ще маленькі, ми знаємо їхню присягу, і теж присягаємо на вірність Україні :

 

 « Україно, свята мати героїв. Зійди до серця мого, прилинь бурею вітрів кавказьких, шумом карпатських ручаїв, боїв славного завойовника батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат революцій, радісним гомоном Софійських дзвонів. Нехай душа моя в тобі відродиться, славою твоєю опроміниться, бо ти пресвята все життя моє, бо ти все щастя моє. Задзвени мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць в похмурі ранки, принеси мені зойки катованих у льохах у тюрмах і на засланнях. Щоб віра моя була гранітом,щоб росла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій, так як йшли герої за тебе свята, за твою славу, за твої святі ідеї. Щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів твоїх, невинну кров помордованих дітей твоїх, величну смерть героїв української нації і тисяч інших незнаних нами, що їх кості порозкидані або тайком поховані. Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму, страху нехай не знаю я не знаю що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, в серці замешкай моєму, зрости мене до ясних чинів. для тебе в чинах нехай знайду я смерть, солодку смерть в муках за тебе. і розпливуся в тобі та вічно житиму в тобі. Відвічна Україно: свята , могутня і соборна!»

 

Пісня «Зродились ми великої годин».

 

Вчитель. Діти, маємо пам’ятати, що ми не малороси, ми українці – горда, незламна нація.

Колаж «Ми – українці»

 

Від 24 лютого 2022 року нас вже ніколи не будуть асоціювати з росіянами, бо про Україну, українців знають у кожному куточку Землі. І ми гордимося, що народилися українцями, а не москалями.

 

Асоціативний кущ «Батьківщина»

 

Нашим генетичним кодом є мова. Зникає мова – зникає народ. Тому вороги хотіли принести «руский мір», тобто знищити нас як націю. Але ми не підкорилися і визначилися хто ми є насправді.

 

Вірш «То хто ж ти є ?»

 

Вчитель. Мова. Віра. Пісня. Наша ідентичність. Неповторна краса природи і щедрі душею люди. Нас ніколи і нікому не зламати. Існує прислів’я «Моя хата скраю», а ми його перефразуємо і скажемо: «Моя хата всюди, бо ми тут господарі, ми на своїй землі».

 

Створення медальки «Маленькі патріоти – великої країни»

 

3. Пісня « Ой у лузі червона калина»

 

4. Молитва «Я дякую за те, що я живу»

 

Я дякую за те, що я живу,

За те що маю де сьогодні спати.

За ласку і любов Твою!

 

Я дякую за тихі дні і ночі,

Я дякую за мирну неба синь.

Я дякую за те що маю очі,

Щоб споглядать безкрайню височінь!

 

Я дякую, що я не прокидаюсь

Від взриву бомби, вибитого скла.

За те, що я спокійно засинаю,

Хоч в Україні вже давно війна.

Не для усіх сьогодні тихі ночі

В когось ні крихти хліба на столі.

Для когось смерть вже дивиться у очі,

Ну, а когось забрала вже собі.

 

Там буря, там пожежі, там цунамі

І різні катаклізми на землі.

А хтось цієї ночі втратив маму,

Чи ще когось із близької сім’ї.

 

А я, Господь, так соромно дізнатись,

Коли коліна у тиші схилю,

Буває, що не маю що й сказати

І лиш прошу, прошу, прошу.

 

Все необхідне для життя я маю:

Я маю друзів, маю і сім’ю,

Під небом тихим в теплім домі засинаю,

Зі мною поруч ті, кого люблю.

 

І так тоді, коли лягаю спати,

Тішиться серце і душа моя!

Тобі Спасибі хочеться сказати,

За те, що наді мною є рука твоя.

 

 

Відео «Обійми мене»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Я єсть народ, якого Правди сила, ніким звойована ще не була»

 

Перший урок

2022-2023 н.р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Буряківська М. В.