Марія Абакумівна Познанська народилася 15 липня 1917 року в селі Петрашівці на Київщині у сім’ї селянина. Як і багато інших селянських дітей, Марію з раннього віку привчали до роботи. Коли їй минуло 15 років, вона закінчила школу-семирічку. Почала працювати у своєму колгоспі, в ланці, яка вирощувала цукрові буряки. Ще тоді вона навчилася любити і розуміти землю, поважати працю хлібороба. З дитинства Марійка писала вірші, складала пісні. Змалку вона була в полоні Шевченкових поезій. Дівчинка мріяла стати вчителькою. Навчаючись самотужки, 1937 року вступила на дошкільний відділ Білоцерківського педагогічного технікуму. Тоді ж, у білоцерківській міській газеті з’явився перший вірш майбутньої письменниці.
Почали збуватися юнацькі надії, відкрився шлях до творчості. Але тут розпочалася війна. Відірвана від України, чотири роки працювала М. Познанська рахівником у одному з сіл Воронезької області. Після війни вона стала студенткою мовно-літературного факультету Київського педінституту, а через рік вийшла у світ перша збірка поезій „Мій квітник”. А благословив молоду поетесу на творчий шлях Павло Тичина. Одного разу Марія Познанська разом з кількома поетами-початківцями звітувалася у Спілці письменників України. Павло Григорович Тичина одразу звернув увагу на вірші поетеси. Він попросив, щоб вона принесла йому всі вірші, котрі написала. Марія Абакумівна старанно переписала свою збірочку „Мій квітник” у учнівський зошит і понесла видатному поетові. Він уважно переглянув написане, дещо поправив, допоміг порадами, підтримав морально.
Проте визнаною дитячою письменницею Марія Познанська стала на початку п’ятдесятих років. Тоді вона мала у своєму творчому доробку майже десяток поетичних збірок для малих читачів. Особливо полюбилися дітям такі книги: „Чим пахне коровай”, „Про золоті руки”, „Сонячна сопілка”, „Всьому свій час”, „Щоб ти був щасливий”, „У садочку”, „Колосочку”, „Про білий халат та наших малят” та багато інших збірок. За поетичну збірку „Щоб ти був щасливий” у 1978 році Марії Познанській була присуджена премія імені Лесі Українки. Талант педагога і талант поета – ось те щасливе поєднання, яке зумовило популярність її віршів. Не стало дитячої поетеси 1 травня 1995 року. Не старіють вірші М. Познанської, бо написані вони молодо й пристрасно, з мудрим розумінням життя, з невичерпною любов’ю до дітей.
Уявіть весну, коли квітнуть садки, і яскраво світить весняне сонечко. У цей час небо вражає нас своєю чистотою. Воно блакитне-блакитне, повітря прозоре, чисте, вологе... Згадайте: сонце, небо, ліси, птахи – все це природа. Але ця книга Природи розкривається не всім, а тільки тим, хто може не тільки дивитись і слухати, а вміє бачити і чути, хто допитливо вглядається у світ кольорів і звуків. Природа наповнена красою. Треба тільки її побачити, почути і зрозуміти. (слухання трелі солов’я) Діти, а чий це щебет?https://www.youtube.com/watch?v=-Ph. Rvcn4big- Так це дивний птах - соловей.
Стрічає рясну щоденьвитьохкує гарних взимкусміється дзвінкого немовбинаслухатись маленький пильніш. Прочитаємо голосно всі слова за мною. У якому стовпчику записані лише дієслова? Прикметники?Прочитайте слова із знаком м’якшення . У якому слові буквосполучення позначає один звук?Словникова робота
Виразне читання вірша учнями - Розгорніть підручник на сторінці 169, прочитайте вірш мовчки і приготуйтеся до виразного читання вголос. Аналіз змісту вірша з елементами вибіркового читання- Про яку пташку розповіла нам Марія Познанська? - Чому так весело співав соловейко? - Про що співає соловейко?- У яких рядках поетеса передає почуття захоплення, здивування, вдячності співаку? Читаючи вголос, передайте ці почуття.- За що ми вдячні соловейку? Про що його просимо?
Робота з підручником- Послухайте загадку Василя Струтинського(читання загадки вчителем)-Які слова допомогли вам знайти відгадку?- Давайте складемо власну загадку. («Асоціативний кущ»)- Який за розміром соловейко?- А за кольром?(сіренький)- Де він любить літати? ( по гаях)- Як співає? (гарно)
Сьогодні на уроці ми познайомимося ще з одним твором « Як співає соловейко» за Борисом Комаром. Ви уважно слухайте і потім скажете про кого цей текст? (читання вірша вчителем)https://www.youtube.com/watch?v=HAQ0 Dic. Cfo. M - Який це тип тексту? - Що вказує на те, що це текст-опис?- Про кого цей текст?текст-описпро соловейкаописано зовнішній вигляд соловейка
Борис Панасович Комар народився у селі Хвощівка Хорольського району на Полтавщині 5 червня 1928 року в селянській родині Панаса Сидоровича Комара та Євдокії Платонівни (Коломієць). У сім'ї було троє дітей. Старша сестра Лідія стала медиком. А друга — Людмила - оселилася в Конча-Заспі. У дитинстві Борис не був розбишакою. Вдався у матір, лагідним був. Міг і заплакати, коли образять. Ця довірливість, наївнісь, віра у людей і добро залишилися у нього на все життя. До школи хлопчина вже читав. Мати навчила. Читав багато, у сім'ї не шкодували грошей на дитячі книжки.
Батько письменника — Панас Сидорович наприкінці 1920-х років був першим головою Хвощівського колгоспу, після голоду 1933 року пішов на курси ветеринарів і до самої пенсії працював ветфельдшером, а згодом і фельдшерські курси закінчив, лікував трав'яними зборами односельчан та інших людей, які зверталися до нього за допомогою, бо мав добре серце. Мати письменника — Євдокія Платонівна працювала в колгоспі, була простою селянкою. Дуже зналася на травах і до неї ходили лікуватися. Вона збирала трави, сушила, робила зілля, а ще дуже любила співати. Загинула у 1944 році під час грози.
Як і кожна людина, чиє коріння родоводу пішло із села, Борис Панасович страшенно любив свій рідний край, село Хвощівку, Хорол. Тут він закінчив семирічну школу та пережив лихоліття Другої світової війни. Коли іще школярем писав статті до шкільної стінгазети та складав свої перші вірші. А було це у другому-третьому класі. Згодом ще й став редактором шкільної газети. Після закінчення Хорольської середньої школи № 1 у 1946 році він вступив на навчання на українське відділення філологічного факультету Харківського державного університету, а потім перевівся до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1951 році. І в цьому ж році було написане його перше оповідання «Незвичайне полювання».
Борис Комар належить до найпопулярніших дитячих прозаїків в Україні. Писав переважно для дітей та юнацтва. Для багатьох знайомі назви його творів: «Босонога ватага» (1958), «В листопадову ніч» (1963), «Як горобець переміг Наталочку» (1964), «Весела дорога» (1966), «Уперте теля» (1970). В творчому доробку письменника історична повість для дітей «Векша» (1960), повісті «Ключі» (1962), «Поворотний круг» (1969), «Диваки» (1974), «Бджолиний мед» (1976), «Мандрівний вулкан»(1980), «Дорога через пекло» (1982) та інші твори. Усі зазначені книги опубліковано у Києві. Окремі твори Б. Комара перекладено російською, білоруською, грузинською, казахською, вірменською, туркменською, латиською, естонською, болгарською, чеською, німецькою мовами.
Назва цієї маленької співочої пташки походить, як вважають мовознавці, від давньоруської славій – той, хто співає пісню-славу Богам. Недаремно соловей вважається віщим птахом. Добре співають усі солов’ї. Але є справжні „великі маестро”, які здатні виводити близько 40 різноманітних варіацій пісні. І якщо в якомусь лісі з’явиться такий майстер інші швидко засвоюючи його вміння, самі теж стають майстрами. Солов’ї – СИНОПТИКИНавесні соловейко співає всю ніч – на теплу сонячну погоду. Соловей заспівав – літо пішло на збільшення. Соловей не заспівав – не сій гречки, не стрижи овечки. Соловей – провісник Богині Весни: його спів (давньоруське щекот) завжди сприймається як щасливий Божий знак, а відсутність співу солов’я свідчить про передчуття біди. В Україні соловейко починає співати на початку травня, коли розцвітають сади. Про це в народі кажуть, що він починає співати, «як нап’ється води з березового листя».