Урок з української літератури. Позакласного читання в 9 класі. Юрій Косач "Володарка Понтиди"

Українська література, 9 клас

Тема: Позакласне читання. Юрій Косач «Володарка Понтиди» (1987) – роман про пригоди українця в Європі розкішного ХVІІІ ст.

Мета: ознайомити дев´ятикласників з творчістю Юрія Косача, проаналізувати ідейно-художні особливості його роману «Володарка Понтиди», подискутувати щодо моральних і світоглядних колізій, наявних у творі;

розвивати здатність до критичного мислення,  уміння ухвалювати рішення,  зосереджувати свої зусилля на конкретних завданнях, виявляти проблему;

виховувати усвідомлення необхідності соціальної активності, морально-етичної відповідальності.

Очікувані результати: збагачення читацького досвіду, розширення кола читання дев´ятикласників, знайомство з гламурною епохою Рококо, змальованою в пригодницькому романі Ю. Косача «Володарка Понтиди», спостерігання  за образами українців за межами батьківщини, за образом України, створеним письменником-емігрантом, з’ясування авторської позиції, створення на основі прочитаного власних смислів щодо порушених проблем.

Обладнання: учнівські та вчительські презентації, відео (канал YouTube), телевізор, ноутбук, картки «Літературний диктант».

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями.

1. Які події ХVІІІ ст. пригадуєте?

2. Чиєю творчістю воно представлене в літературі, що вивчається у 9 класі?

ІІІ.  Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності.

3.1. Слово вчителя.

Є щонайменше 5 причин прочитати роман «Володарка Понтиди». По-перше, жанр, перед нами – авантюрний роман-щоденник.

По-друге, широта тематики, яка апелює до історизму, але уникає достовірності, акцентуючись на питаннях еміграції, національної свідомості та самоідентичності.

По-третє, смак мови, її розмаїття та філігранність у володінні нею.

По-четверте, історична, міфологічна та літературна інтертекстуальність.

По-п’яте, європейськість у будь-якому значенні цього слова.

3.2. Відео (ОТБ «Галичина». Остап Українець «Є» Що почитати!»)

ІV. Основний зміст уроку.

4. 1. Довідка про Юрія Косача.

Учнівська презентація. Додаток 2.

4. 2. Історія  й міф у творі.

Учнівська презентація. Додаток 3.

4. 3. Образ княжни в романі Ю. Косача «Володарка Понтиди».

Запитання для бесіди

1. Що свідчать легенди про княжну Тараканову, про її походження, мету?

2. Який спосіб життя веде претендентка на російський трон?

3. Які риси вдачі княжни змальовує Ю. Косач?

4. Що близьке для себе помітив автор в історії «спадкоємиці трону»?

5. Хто покровителі й прихильники княжни у «її справі»? Якою постає Європа у творі  Ю. Косача «Володарка Понтиди»?

6. Чому серед багатьох імен, які обирає собі претендентка на російський трон немає імені «Тараканова», хоч під ним вона знана в історії? Яке походження цього прізвиська?

7. Хто з митців звертався до образу княжни Тараканової?

 

 

Очікувані відповіді

      В основу роману закладена одна із загадок світової історії, міф, легенда, яка приваблювала багатьох митців.  Мова про княжну Тараканову (Дараган) – нібито спадкоємицю трону, дочку імператриці Єлизавети Петрівни та Олексія Розумовського, постать дотепер не до кінця розгадану.

       У Парижі головний герой знайомиться із дамою з Азова, претенденткою на російський трон, яка водночас шукає підтримки й веде розкішне життя, наповнене інтригами та авантюрами, подорожує культурними столицями Європи, потрапляє в авантюрний вир.  «Принцеса» вирізняється не тільки красою й магнетизмом, яким одразу підкорився молодий українець, а й розумом, освіченістю та манерами. Вона була артистична, знала кілька мов і нібито мала численних коханців та таємничих багатих покровителів.

       Момент національної ідентифікації важливий для княжни Дараган, оскільки вона має українське коріння й мислить себе не лише російською імператоркою, а й владаркою цілої легендарної Понтиди.

       Пані де Тремуль, Єлизавета ІІ, княжна Володимирська, графиня Піннеберґ, княгиня Селінська, княжна Дараган –  які тільки імена та маски не прибирала собі жінка, що збиралася похитнути саму Єкатєріну ІІ, влаштовувала дипломатичні перемовини з правителями карликових німецьких монархій, прагнула протекції могутніх на той час владарів Франції та Австрії.

     Серед впливових людей Європи виявляються деякі, готові їй тією чи іншою мірою посприяти. Правда, частіше до неї притягуються шахраї, шарлатани та інша вельми сумнівна публіка.

     Пригод і негараздів почтові княжни випадає без міри. У пошуках підтримки та в розробці всіляких політичних інтриг «двір» володарки Понтиди мусить стрімко носитися різними містами та країнами Європи, бо багато де їх не зовсім безпідставно вважають підозрілою публікою, яка видурює гроші в наївних багатіїв і можновладців.

        Дають про себе знати й справжні вороги на чолі з Катериною ІІ. Тож погоня триває у Франції, нескінченних мікродержавках Німеччини, у Швейцарії, Австрії, Хорватії та Італії.

       За однією з версій, Тараканова –  це спотворена версія прізвища українського козацького роду Дараганів із Чернігівщини, що були пов’язані зі своїми земляками Розумовськими.

       «Претендентка» надто швидко витрачала гроші, нерідко їй доводилося тікати від кредиторів, але вона вірила у своє високе походження і призначення. Катерина ІІ твердила, що це «побродяжка», «всклепавшая на себя имя», але все-таки доручила Орлову схопити її та привезти в Росію. Напевне, імператриця здогадувалася чи й знала про те, що Єлизавета мала дітей, яких приховувала. Ходили чутки, нібито серед них була дівчинка, відправлена в маєток Розумовських Дараганівку і жартома названа «княжною Тмутараканською».

       Княжна Тараканова фігурує не в одному літературному творі,  у живописі. Відома однойменна картина К. Флавицького, де молода жінка має загинути від тюремної повені. Художник зображає кінець, фіаско аристократки чи шахрайки, а Косач розгортає перед читачами силу жінки, хаотичний час та ризики героїні, що полонили уяву митців та істориків.

       У післямові до нью-йоркського видання роману «Володарка Понтиди» Д.Затонський відзначив, що головна мета Ю. Косача була не в створенні нової версії «історії самозванки», бо «в історії цій більше міфів і легенд, ніж достовірних фактів», а в спробі піднесення духу українців, особливо на еміграції. Косач не дає однозначної відповіді на питання: ким же насправді була загадкова претендентка на російський престол, а спонукає читачів самим про це замислитися.

       Правда про княжну Тараканову не була художньою метою, Косач вибирає версії,  що виставляють її у непринадному світлі. Найближче її оточення – шулери,                        шарлатани, людці без совісті, які тут заради поживи. Життя героїні –  майже марна                     нервова діяльність, безупинний біг, що всюди закінчується скандалом чи                             втечею – від боргів, від чийогось гніву, від жандармів. Жалюгідне, повне                                 дрібних інтриг і внутрішніх сварок існування.

4. 4. Образ українця Юрія Рославця.

4.4.1. Запитання для бесіди.

1. Яким постає українець Рославець у романі Ю. Косача «Володарка Понтиди»?

2. Чи можна образ Рославця вважати не традиційним для української літератури? Чому?

3. Чому риси й вчинки Рославця більше властиві не класицистичній другій половині ХVІІІ ст., а наступній романтично-сентиментальній добі? 

       Очікувані відповіді

       Косача цікавить українська історія й ті постаті тих співвітчизників, що стояли з своїм часом нарівні, були інтегровані в європейський культурний процес, причетні до визначних європейських подій, виявили велич духу й життєстійкість. Таким є молодий українець Юрій Рославець (alter ego Косача, серед псевдо якого був і Г. Рославець), український шляхтич, що нібито перебував у почті «княжни Тараканової».      

        Вихід Юрія Рославця за межі батьківського краю – це початок шляху індивідуального та національного самопізнання. Герой цілком чітко розуміє себе українцем, приміряючи на себе образ світського денді.

       Рославець не є ініціатором дії, не веде читача за собою. Він є комахою, що летить на світло, летить за вітром і змушує читача бути свідком цього. «Я вибрав непевну долю шукача зірок, розметаних по битому шляху, мандрівника наосліп, сновиди який кинувся стрімголов у цей підступний, лукавий світ; пустився як той аргонавт за казковим золотим руном».

«Я знайду її, щоб дати їй до рук корону, якої досі ніхто не міг дістати для неї», – Рославець освідчується в коханні, клянеться у вірності й витрачає себе до останку.

       Парубок з українського старшинського роду, що вибрався на навчання до Страсбурґа і мав розвивати батьківську справу. Завітавши в справі до Парижа, він випадково знайомиться із загадковою жінкою та одразу ж закохується в неї, а вона зникає. Зла доля звела його з таємничою Дамою з Азова.

      Виявивши неабияку наполегливість, Рославець знаходить цю жінку знову,  дізнається про її претензії на владу в Росії, Україні та «Понтиді». Один із титулів авантюристки звучить як «Володарка Понтиди». Рославець вірить, що княжна –  чиста й не має коханців. Інші розповсюджують чутки,  що вона –  легковажна жінка, яка заради  політичної підтримки і грошей служить  примхам сильних світу цього. Косач  свідомо залишає читача у сумнівах.   Завдяки оповіді Рославця, який не все                   знає і не все розуміє, автор дістає змогу зберігати позицію невтручання. Він не                               нав'язує своїх суджень, думок, переконань.

       Герой не має спокою і прямує за обраницею скрізь: у погонях, в’язницях, при дворах та маєтках, у злиднях та розкошах. Пригоди й халепи тим ефектніші, що головний герой, Рославець, демонструє дивовижні наївність і пристрасність, які більше пасуватимуть не бароково-класицистичній другій половині вісімнадцятого століття, а більше наступній романтично-сентиментальній добі.  Це не випадково, бо наш молодий земляк поступово стає справжнім революціонером, прихильником повалення феодального ладу.

       Рославець – нерозсудливий, скорий на дію, безкорисливий, вірний. Лицар, що служить своїй дамі, як ідеї, символу, зрадивши їх, перестав би відчувати себе людиною. Доля шле йому випробування найстрашніше: несвідомо він таки зрадив. Переконавшись, що став знаряддям підступності, Юрій намагається врятувати княжну. Однак він проданий англійському королю і їде солдатом                                                         до Америки придушувати повсталі колонії. Юрій переходить на бік повстанців і вірно  служить у революційній армії Джорджа Вашингтона, гине під Саратогою,  б'ючись за свободу Америки.

        У передмові до київського видання «Володарки Понтиди» Юрій Косач так визначив свій задум: «Хотілося б мені, щоб вдумливий читач знайшов, крім літопису одчайдушного шалапутства і шальвірства, чим аж ніяк не гребували герої епопеї княжна Дараган, а ще щось більше. Хотілося б, щоб вони полюбили мого невимогливого, безталанного, а однак героїчного невдаху – прапрадіда Юрія Рославця, оцінили його любов до далекої Батьківщини, від якої він велінням долі відірвався».

4.4.2. Літературний диктант.

1. Де відбуваються події? «Кожного разу, коли я, крізь потаємні двері палацу над Тибром, переступав поріг, щоб удвох із княжною розмовляти про справи, далекі від світу цього, від його суєтності, мене огортав незбагнений неспокій. Ми говорили про незвіданні шляхи історії, про поезію (в якій княжна несподівано виявляла неабияку обізнаність), про чудесні звершення нашої доби. І це мабуть були для мене найщасливіші хвилини». А Іспанія. Б Німеччина. В Італія. Г Франція.                          Д Швеція.

2. Хто брехав сеньйорі про свої виноградники на Кіпрі, аби її засватати?                                                 А Христанек. Б Доманський. В Зогу.  Г Шенк.  Д Афендик.

3. Після презентації «законної наслідниці імператориці Єлисавети Петрівни та володарки всіх Русей і сумежних країн» у Римі куди її належало їхати з почтом (як вимагав у листі Орлов)? А Венеція. Б Піза. В Сицилія. Г Сардинія. Д Флоренція.

4. Кого так зустрів Рославець у Римі? «Я всадовився біля них і аж духа мені захопило, такий я був радий, що зустрів земляків. Проте, дедалі я бачив, що вони аж ніяк не ділять моєї радості, хоч поводяться ввічливо, але зовсім не сердечно, зовсім не так, як колись у Страсбурзі». (Брати Розумовські).

5. Чому Петро Розумовський зіставляє Рославця з бунтівником Пугачовим?  (Обидва проти цариці).

6. Яке значення виділеного слова? «Вітаю вас, кавалере Рославець – сказала княжна так, начебто ми зустрічалися вперше тільки сьогодні, – якими вітрами принесло вас до Риму?" Як велить етикет, я черкнув ногою по підлозі, замів її трирогом і нахилився над її простягненою рукою». (Головний убір, у якого криси загнуті так, що утворюють три кути).

7. Про кого мовить Рославець? «стелився переді мною, немов нічого між нами не було, неначе він ніколи не кидав мене напризволяще у штутгартській тюрязі, не випрохував з палаццо княжни у Венеції, не нападав на мене. Каналія називав мене тепер «великою душею», «кавалером без догани і без плями», «найщирішим своїм приятелем і добродієм», не кажучи про всілякі титули, якими він мене величав, представляючи таким, як і він, пройдисвітам». А Христанек. Б Доманський. 

В Зогу.  Г Шенк.  Д Афендик.

8. «– Ваша величносте, Єлисавет Олексіївна і ви, шановна громадо, – підняв я високо келиха, – вип'ємо за вас, королево Понтійська і за того, хто свою кебету славного полководця, свою рицарську шпагу і довірені йому збройні сили віддав вам під накази...

– Хто ж це такий, пане коханку, – вигукнув Радзивіл, – кажіть мерщій». За кого тост Рославця? (Орлов).

9. «Проте мені було не до сну тієї ночі. Жінко, чи я збагну коли-небудь твою істоту? Я бачив мою княжну в богомільному настрої, босу у Ватікані. Але вона ж стояла і перед олтарем Баффомета-Сатани та просилася, щоб її покладено на жертвенний камінь!» Яка подія викликала безсоння Рославця?  (Меса Каліостро).

10. Як і чому змінювався одяг лакеїв, які прислужували на бенкеті в Орлова?   (Різні страви подавали лакеї у лівреях різних кольорів).

11. Яку пісню, що вивчалася у 8 класі (пісня Марусі Чурай), виконували захмелілі гості на бенкеті на честь княжни Дараган у маєтку Орлова?  («Засвіт встали козаченьки»).

12. Про кого Шенк говорить Рославцю? «Він блискавку з небес вивергнув і скипетри тиранам видер з рук. Це найбільше, чого домоглося людство в нашій химерній добі. …Збагнув істоту дивовижної сили природи – електричності, –  визначив шлях її дальшого досліду... Тією блискавицею, небові відібраною й людьми підкореною, озброєна чесність осяє світ...» (Бенжамін Франклін).

4.4.3. Складання інформаційного грона щодо характеристики Юрія Рославця.

Очікувані відповіді

• Честь
• Шляхетність
• Вірність
• Патріотизм
• Безкорисливість
• Наївність
• Нерозсудливість
• Демократизм

4. 5. Жанр «Володарки Понтиди» Юрія Косача.

4.5.1. Учительська презентація. Додаток 4.

4.5.2. Складання інформаційного грона щодо жанрових особливостей роману Ю. Косача «Володарка Понтиди».

Очікувані відповіді

• Високоякісна «масова» література
• Історично-пригодницький роман
• Авантюрний роман-щоденник (діарій)
• Літопис самовидця
• Шельмівський роман
• Роман антигероя

4. 6. Мова твору.

Запитання для бесіди

1.Які особливості мови роману?

2. Які порушення сучасного правопису помітили?

Очікувані відповіді      

       Форма оповіді від першої особи свідка подій Рославця дозволяє Ю. Косачеві  природно, невимушено стилізувати твір під літературу XVIII ст. Мова сповнена незвичними формами, архаїзмами, цікавими сьогоднішньому читачеві.

       Романи  XVIII ст. переважно були «розповідями» чи «нотатками» героїв, «записками», ніби лише знайденими і виданими справжніми авторами.

       Автор стилізує лексику, манеру викладу.  У нагоді стала навіть  мова  самого Ю. Косача: вона дещо полонізована,  дещо латинізована, тому  більш  архаїчна.

       Видавці зберігають орфографію й пунктуацію автора. Його правопис часто розбігається із сучасною літературною нормою: «одягнений він був з-панська»,  «пахло лікарствами», «Розповіджте ж тепер нам про себе»,  «до Парижу на негоціації для розвитку рідновітчизняної промисловості», «я був у полоні видінь, у маріннях, я жагтів, я палав, я аж минався».

4. 7. Проблеми, порушені Ю. Косачем у романі «Володарка Понтиди».

«Вільний мікрофон»

Очікувані відповіді

• Роль особистості в історії
• Доля емігранта
• Батьки й діти
• Боротьба проти поневолення
• Вірність і зрада

V. Рефлексія.

5. 1. Учительська презентація. Додаток 5.

5. 2. Порівняння реальних результатів з очікуваними.

VІ. Коментар домашнього завдання.

VІІ. Оцінювання результатів діяльності на уроці.