Урок "Загальна характеристика сенсорних систем. Будова аналізаторів"

Тема: «Загальна характеристика сенсорних систем. Будова аналізаторів»

Мета уроку:

Дидактична: сформувати поняття «сенсорна система», «аналізатор», «органи чуття», «рецептори», охарактеризувати складові частини аналізатора, властивості та значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем.

Розвиваюча: розвивати увагу, пам'ять, уміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати та систематизувати інформацію, установлювати причинно-наслідкові зв'язки, вміння працювати самостійно та в групах.

Виховна: виховувати дбайливе ставлення до власного здоров'я, інтерес до біології та медицини, національно-патріотичне виховання.

Тип уроку: урок формування нових знань.

Обладнання та матеріали: презентація.

Підручник: Соболь В. І. Біологія: підручник для 8 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова навчання. Видавництво: Абетка, 2016.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ. РЕФЛЕКСІЯ  НАСТРОЮ ТА ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ

Вправа «Три обличчя». Учитель показує учням картки із зображенням трьох облич: веселого, нейтрального та сумного. Учням пропонується вибрати зображення, яке відповідає їхньому настрою.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, МЕТА

Фронтальна бесіда

Хто з вас знає, що таке сенсорний телефон? (Усі.)

• Чи розумієте ви, чому він так називається? Чим він відрізняється від звичайного телефону з кнопками? (Він реагує не на силу натискання, а на дотик.)
• Який орган дозволяє нам користуватися таким телефоном? (Шкіра.)
• Які ще органи задіяні при користуванні телефоном? (Очі для сприйняття зорової інформації, вуха для сприйняття звуків.)
• А яка система дозволяє нам використовувати набуту інформацію, реагувати на неї? (Нервова.)
• Отже, нервова система тісно пов'язана з органами чуття, адже саме від них вона отримує інформацію про все, що відбувається в навколишньому середовищі, а також усередині самого організму.

Прийом «Фантастична добавка»

Майже кожного року нам з вами передбачають кінець світу. А якщо він буде таким.. Немає ніяких природних катаклізмів, глобальної війни, нашестя інопланетян або павуків - людожерів. Все набагато простіше - вірус. Однак не той вірус, після якого ви стаєте зомбі, або у вас віднімаються руки і ноги. Вірус, який позбавляє людину відчуттів, позбавляє поступово, одне за іншим. І що ж робити в такому випадку? Що робити якщо ти не зможеш чути, відчувати, бачити, відчувати смак і запахи? Ось він, справжній кінець світу. Безболісний і в той же час болісний. Відкривається проста істина - дійсно починаєш щось цінувати тільки коли втрачаєш.

Але людина пристосовується. Пропав запах - люди намагаються відтворити його за допомогою звуків, дотику, зорових органів, спогадів.

Проблемне питання: Але що робити, коли у тебе пропадуть абсолютно всі відчуття?

Органи чуття - це лише частина складної системи-аналізаторів або сенсорних систем.

Тема уроку…

III. ФОРМУВАННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

1. Сенсорні системи або аналізатори

Робота з підручником (с 181) – визначення «сенсорна система».

Сенсорні системи (від лат. sensus – відчуття) - сукупність структур, які отримують, передають та аналізують інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовищ. У людини розрізняють сенсорні системи зору, слуху, смаку, нюху, дотику, температури, болю, рівноваги та руху.

Завдяки діяльності сенсорних систем у людини формуються відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, свідомість, набувається досвід, розвивається розум. Сенсорна інформація, яку ми отримуємо, має значення для організації процесів життєдіяльності, поведінки, є важливим чинником пристосування та розвитку.

Якщо обмежити надходження інформації, то спостерігатимуться порушення фізичного й психічного розвитку, інтелекту взагалі. Для організації повноцінного зв’язку з навколишнім середовищем необхідна спільна діяльність усіх сенсорних систем організму людини.

Типи рецепторів.  Розповідь учителя, складання схеми

Рецептори — спеціальні структури, що забезпечують перетворення інформації, отриманої з навколишнього середовища, на нервовий імпульс.

Будова сенсорних систем

Будь-яка сенсорна система складається з трьох основних відділів: периферичного, провідникового та центрального.

Робота в групах з підручником. Клас об’єднаний у 3 групи, кожна з яких готує доповідь про відділи сенсорних систем: перша група – опрацьовує с 182-183 (периферичний відділ), друга – с 183 (провідниковий відділ), третя – с 183 (центральний відділ).

Периферичний відділ представлений рецепторами. Рецептори (від лат. receptor – той, що приймає) – чутливі нервові закінчення або клітини, що сприймають енергію подразнення й перетворюють її на нервові імпульси. За розташуванням розрізняють зовнішні (наприклад, рецептори шкіри) та внутрішні (наприклад, рецептори м’язів) рецептори. А залежно від природи подразнення ці чутливі утвори поділяють на світлові рецептори (сприймають енергію світла), слухові рецептори (сприймають звукові коливання), нюхові рецептори (сприймають дію летких хімічних сполук), смакові рецептори (сприймають дію розчинених хімічних сполук), дотикові рецептори (сприймають механічну дію), температурні рецептори (сприймають тепло й холод), больові рецептори (сприймають будь-який надмірний вплив на організм). Зазвичай будь-який рецептор сприймає тільки «свій» відповідний подразник, до якого має високу чутливість.

Провідниковий відділ складається із чутливих волокон, що передають закодовані сигнали до ЦНС. Цей шлях утворюють нейрони, в яких інформація опрацьовується та виділяється найбільш важлива. Окремі чутливі волокна нейронів утворюють чутливі нерви (наприклад, зорові, нюхові) або входять до складу змішаних (наприклад, спинномозкові, язикоглотковий, присінково-завитковий). Швидкість проведення збудження по таких нервах дуже висока – близько 120 м/с.

Центральний відділ сенсорних систем утворюють чутливі зони кори великого мозку, де відбуваються аналіз і синтез інформації. Ці зони мають певне розташування: рухова зона й зона внутрішніх органів – у лобовій частці, зона шкірно-м’язової чутливості – у тім’яній частці, зорова зона – у потиличній частці півкуль, слухова, смакова й нюхова зони – у скроневій частці. Саме в цих ділянках кори формуються відповідні зорові, слухові, нюхові та інші відчуття.

3. Властивості сенсорних систем (аналізаторів) та її значення

Розповідь вчителя з елементами бесіди

Загальною властивістю сенсорних систем є їхня адаптація – здатність пристосовувати рівень своєї чутливості під дією подразника. Пригадайте, як очі поступово звикають до темряви. Біологічна роль адаптації полягає в зменшенні чи усуненні неважливої інформації.

Окрім цієї властивості можна виокремити й інші:

– сенсорні системи спеціалізуються на сприйнятті певного виду подразнень і формуванні специфічних відчуттів;

– сенсорні системи (крім больової) під дією тривалих вправ здатні підвищувати свої можливості, тобто вправляння. Так тренуються відчуття слуху в музикантів, відчуття кольору в художників;

– для сенсорних систем характерна взаємодія, яка реалізується через взаємодію відчуттів на рівні кори й підкірки. Так, при яскравому світлі краще відчувається смак їжі та ін.;

– сенсорні системи здатні до компенсації функцій, тобто відшкодування функції однієї сенсорної системи за рахунок якісної перебудови або посиленого використання збережених функцій інших сенсорних систем. Так, у людей, які втратили зір, поліпшуються слух і дотикова чутливість.

Нацонально-патріотичне виховання. Розповідь вчителя

33-річний науковець дізнався про механізм компенсації органів чуття. Вчений-нейрофізик з України Антон Філіпчук зробив важливе та проривне дослідження у сфері нейронауки, результати якого надалі можуть бути використані для покращення якості життя людей, які втратили зір чи слух.

Результати кропіткої праці Філіпчука та його колег з Інституту Нейронаук іспанського міста Аліканте опублікували у впливовому науковому виданні Nature Communications.

"Відкриття полягає у тому, що мозок мишей (а отже, імовірно, і людей) "знає" про наявність вад зору чи інших органів чуття ще до народження, та здатний запустити механізми компенсації ще до першого контакту з навколишнім світом", - пояснюють у спільноті випускників Ліцею Інформаційних Технологій при ДНУ, в якому вчився Філіпчук.

Раніше нейронаука базувалася на постулаті, що розвиток зон кори головного мозку, які відповідають за органи чуття - зір, слух та тактильні відчуття - відбувається після народження, під час взаємодії з довкіллям.

Ученим вдалося встановити, зони мозку, які відповідають за відчуття, комунікують між собою ще до нашого народження.

"За допомогою техніки флуоресцентного кальцію, молекулярної біології та генетики, вчені відкрили феномен спонтанних ембріональних "кальцієвих хвиль" - сигналів, які розповсюджуються між сенсорними ядрами таламуса, комунікуючи різні сенсорні системи між собою без фактичного сенсорного досвіду. У разі, коли одна з сенсорних систем була пошкоджена до народження, кальцієві хвилі у таламусі запускали процес адаптації неушкоджених відчуттів ще під час ембріонального розвитку", - йдеться у повідомленні.

IV. РУХАНКА «ГОТУЄМО ПІЦЦУ»

Мета: зняти фізичне та емоційне напруження.

Правила гри: діти об'єднуються в пари і по черзі роблять масаж один одному, як би готуючи піцу. Спочатку вони розминають «тісто»: добре, ретельно масажують кожен шматочок спини, потім крутять великий млинець і роблять начинку. Коли «піца» готова, її відправляють в «піч»: той, хто робив масаж, розтирає долоні і кладе їх партнеру на спину між лопаток. Протягом хвилини він «запікає піцу» - тримає руки на спині одного.

Інструкція для дітей: «Хтось зараз побуде« тестом », з якого його партнер буде піч піцу. Місіть тісто ось так: м'яко, обережно, старанно. Адже потрібно приготувати м'яке, еластичне тісто, без єдиної грудочки! Потім «кухар» розгортає «млинець» і готує «начинку», запитуючи у «піци», що б вона хотіла туди покласти. Коли «начинка» готова, кухар розтирає свої долоні до появи тепла і кладе їх в область між лопаток «піци», тримає їх там хвилину. А тепер «кухар» та «піца» міняються ролями ».

Функції аналізатора . Розповідь учителя

1. Виявлення й розрізнення сигналів

Рецептори отримують інформацію про навколишнє середовище у ви­гляді хімічних, світлових, звукових, механічних та інших подразників — сигналів.             

Рецептори розрізняють тільки адекватні сигнали (болючі рецепто­ри — біль, температурні — температуру тощо.)

2. Перетворення й кодування сигналів

Рецептори перетворюють незрозумілі сигнали мозку на ті, що «зро­зумілі» йому,— на нервові імпульси. У вищих відділах аналізатора відбувається просторово-часове кодування.

3. Передача сигналів

Рецептори й провідні шляхи здійснюють передачу нервових імпульсів.

4. Аналіз, класифікація й упізнання сигналу

У кіркових відділах аналізатора відбувається виникнення сенсорного образу з використанням попереднього «життєвого досвіду».

1. Взаємодія різних аналізаторів. Розповідь учителя або повідомлення учня, підготовлене за завданням учителя

Давно відомо, що при яскравому освітленні слух стає гострішим. Тому в концертних залах не вимикають світла. У темній кімнаті слабких звуків майже не чутно. Це пояснюється такою властивістю аналізаторів: збудливість одного з аналізаторів підвищується, якщо одночасно зазнають дії й інші аналізатори.

Надзвичайно чутливими можуть бути окремі органи чуття, особливо тоді, коли в роботі не беруть участі інші аналізатори. Сліпі, наприклад, розпізнають людину за запахом. При втраті зору й слуху сильно розвивається дотик. Саме тому дехто зі сліпих займається скульптурою. З-поміж глухих є люди із сильно розвиненим почуттям вібрації, що дає їм можливість «слухати» музику (вони кладуть руку на музичний інструмент або повертаються спиною до оркестру).

Багато сліпих чудово орієнтуються за слухом. Наприклад, сліпий хлопчик навчився їздити на триколісному велосипеді. Він об'їжджав пере­хожих, вчасно міг повернути, щоб не з'їхати на бруківку.

Сліпі по-різному пояснюють свої здібності орієнтуватися. Одні говорять, що відчувають перешкоду обличчям — «бачення обличчям»; другі говорять про роль слуху; треті — про «тиск» й інші незрозумілі відчуття, що викликаються перешкодою.

Спеціальні досліди показали роль слуху в орієнтуванні сліпих. Слі­пому пропонували пройти по м'якому килимі, що приглушує звуки його кроків. З'ясувалося, що в нього значною мірою послабилася здатність ви­являти перешкоду. Якщо сліпому затуляли вуха, то він наштовхувався на перешкоди.

Сліпі користуються відбитим звуком — луною.

• Аналіз прикладу

Учні аналізують інформацію про феномен Рози Кулешової (феномен шкірного зору).

Сенсаційний феномен Рози Кулешової (феномен шкірного зору), яка вміла на дотик визначати колір, насправді був пов'язаний не із зором, а з тонким дотиком. Синій колір вона сприймала як слизький і холодний, коричневий — як в'язкий, червоний викликав поколювання пальців.

Завдання учням

• Висловте припущення щодо пояснення феномену Рози Кулешової, яка, будучи сліпою, руками розпізнавала колір, малюнки й шрифт.

Беручи до уваги властивість специфічності, Роза не могла бачити руками. Отже, вона отримувала тільки тактильні відчуття, які були пов'язані із зоровими враженнями.

Проявляється взаємодія, взаємозамінність аналізаторів.

Так, справді, Роза знала, що червоний колір викликає поколювання,  коричневий колір вона сприймала як в'язкий, а синій — як гладенький, холодний і слизький. Ваду зору вона компенсувала посиленням аналізатора. На цьому ґрунтується навчання сліпоглухонімих за методикою І. Мещерякова та І. О. Соколянського. Для навчання вони використовували вібраційне почуття. Щоб зрозуміти, що це таке, вдома покладіть руку на корпус гучного приймача й відчуйте коливання стінок. Подібним чином навчали сліпоглухонімих: учень доторкався до горла або потилиці викладача й відчував вібрацію при вимові ним звуків, складів, слів і фраз. Потім учень, притуляв руку до свого горла й відтворював звуки, що викликають ті самі вібрації, які він відчував у викладача. Ці вібраційні відчуття поєднували, її з відповідними звуками язика, які передавалися за допомогою тактильної абетки. Кілька сліпоглухонімих, які навчалися за цією методикою, досягли високих результатів.

Зупинімося на випадках сліпоглухонімоти. У нашій країні жила чудова жінка — 0. М. Скороходова. У дитинстві вона втратила зір, а потім і слух. Однак їй пощастило.. Коли Ользі виповнилося 10 років, психолог 0. Соколянський зорганізував спеціальну школу-клініку. Завдяки методиці, що ґрунтується на тактильному аналізаторі, педагоги встановлювали контакт з учнями, навчали їх спеціальної мови, давали їм можливість мислити. Ольга навчилася читати, стала писати вірші, отримала вищу психологічну освіту, написала книгу «Як я сприймаю, уявляю й розумію навколишній світ». Слід відзначити ще один вид взаємодії аналізаторів їхній зв'язок з емоційною сферою. Ольга Скороходова опанувала мовлення, отримала освіту, захистила докторську дисертацію в галузі дефектології. Таким чином, вона заговорила. Але чути так і не змогла.

 Завдання учням

• Сформулюйте висновок про компенсаторні можливості аналізаторів. (Завдяки взаємозамінності аналізаторів ослаблення одного з них призводить  до посилення інших. Так само завдяки компенсаторним можливостям люди з різними вадами стають повноправними членами нашого суспільства )

V. ПЕРВИННЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда

1) Що ми називаємо сенсорними системами?

2) Як працюють наші сенсорні системи?

3) Як називаються спеціальні клітини, що перетворюють різні види енергії на нервовий імпульс?

4) Назвіть основні сенсорні системи людини.

5) Яке значення мають сенсорні системи?

Кросворд. У клітинки вписати назви сенсорних систем

Індивідуальна робота учнів (с 184) – заповнити табл. Біологія+Психологія «Відчуття-Інформація».

VI. РЕФЛЕКСІЯ

Рефлексія настрою та емоційного стану «Три обличчя».

Рефлексія діяльності «Світлофор». Проаналізувати якість засвоєння уроку учнями У цій вправі учням пропонується оцінити свою діяльність на уроці за допомогою світлофора ("зелений" – все зрозуміло, "жовтий" – є труднощі, "червоний" – багато незрозумілого). Картки цих кольорів видаються учням до початку уроку.

Рефлексію змісту навчального матеріалу «Рефлексивний екран».

Учні по колу висловлюються одним реченням:

 Сьогодні я дізнався…                  Було цікаво…

 Я виконував завдання…             Було складно…

 Тепер я зможу…                          Я зрозумів…

 У мене вийшло…                         Я відчув, що…

 Мене здивувало…                        Я навчився…

 Я придбав…                                  Я зміг…

 Я спробую…                                 Мені захотілося…

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 41, вивчити поняття.