Урок «Запорозька Січ у другій половині XVII ст.»

 «Запорозька Січ у другій половині XVII ст.»

Підготувала

Вчитель історії

Преснер М.Р.

Мета: з’ясувати особливості розвитку Січі у воєнно-політичних подіях другої половини XVII ст.; розповідати про кошового отамана І. Сірка; визначати устрій і риси господарського розвитку Січі; удосконалювати вміння і навички самостійної роботи.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття і терміни: Чортомлицька Січ.

Основні дати: 1652 р. – заснування Чортомлицької Січі; 1663 р. –обрання вперше І. Сірка кошовим отаманом.

Очікуванні результати:

1. Визначити роль Запорозької Січі в історії України другої половини    XVII ст.
2. Характеризувати роль Запорізької Січі у воєнно-політичних подіях другої половини XVII ст.
3. Оцінювати діяльність найвидатнішого кошового отамана за всю історію Січей – Івана Сірка, використовувати історичні  джерела.
4. Висловлювати ставлення до основних подій доби.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Учитель.

• Ми продовжуємо з вами вивчати тему «Українські землі в 60-80-ті роки XVII ст.». Тож давайте повторимо основні дати та поняття, що пов’язані з козаками.

Гра «Колесо історії»

1. Коли вперше в історичних документах з’явилися згадки про козаків?

(Уперше про козаків згадує «Польська хроніка» Мартина та Йохіма Бельських. У розповіді про похід королевича Яна Альбрехта на Поділля 1489 р., підкреслювалося, що похід вдався лише завдяки місцевим козакам, які добре знали тамтешні степи).

2. Що означає слово «козак»?
3. Скільки порогів було на Дніпрі? Назвіть їх.

(9 – Вільний, Зайвий, Будило, Вовниги, Ненаситець, Звонець, Лоханський, Сурський, Козацький).

4. Де і коли збудовано першу Січ?

(1556 р. – засновано українським православним князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця).

5. Запорожці казали, що Січ – їхня мати. А кого вони вважали своїм батьком.
6. Знайдіть на карті і назвіть, які Січі були утворені на Дніпрі.

(Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.

• А наступна Січ, яка була створена – Чортомлицька. Тож темою сьогоднішнього уроку буде «Запорозька Січ у другій половині XVII ст. Кошовий отаман Іван Сірко».

IV. Опрацювання та засвоєння нового матеріалу.

Учитель. Епіграфом до сьогоднішнього уроку я пропоную взяти слова Т.Г.Шевченка:

Було колись в Україні –

Ревіли гармати.

Було колись – запорожці

Вміли панувати!

Панували – добували

І славу, і волю –

Минулося, осталися

Могили по полю!

       Запорозька Січ… Козаччина. Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня.

       Історія кожної країни унікальна. Кожна країна має щось особливе, що відрізняє її від інших держав. Такого явища, як запорозьке козацтво, не було ніде. Недарма Україну називають козацькою.

       Козацтво є синонімом свободи, людської й національної гідності, талановитості… Навіть у наш час, якщо хочуть підкреслити вроду людини, її кращі риси, то говорять, що він (вона) козацького роду.

       А щоб підкреслити чоловічі якості хлопчика чи юнака, говорять, що з «нього буде добрий козак». То ж нехай козацькому роду не буде переводу.

       Понад 500 років тому в українських степах за Дніпровськими порогами оселилися перші козаки. Близько трьох століть вони боронили Україну від турків, татар та інших ворогів. Відвага й хоробрість  козаків були відомі в Європі.

       Ось так описав козаків французький інженер Боплан Гійом де Левассер:

Учениця.

       «Які люди могли жити за таких умов , за Дніпровськими порогами? Вони кмітливі і проникливі, дотепні і надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, проте дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Рідко коли минає 7 чи 8 років, щоб вони не піднімали повстання проти панів. Козаки добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні у битвах, відважні, сміливі, за власне життя не переймаються. Найбільш уміло і майстерно вони б’ються в таборі, під захистом возів, захищаючи кожен клаптик землі, вміють також воювати на морі… Мало хто з них умирає від недуги, хіба що з глибокої старості, бо більшість залишаються на полі слави».

Учитель.

• Наприкінці уроку ви дасте відповідь на запитання: «Які риси характеру успадковував український народ від славного лицарства козацького?»
• Готуючись до сьогоднішнього уроку, ви всі працювали над певним завданням і були поділені на групи:

1 група – «Історики».

2 група – «Дослідники».

3 група – «Лікарі».

4 група – «Фольклористи».

Учитель.

       Я пропоную вашій увазі презентацію групи «Істориків» « Роль Запорозької Січі у воєнно-політичних подіях другої половини XVII ст.»

Учениця.

       Після створення Української козацької держави Запорозька Січ підлягала владі гетьмана, хоча й зберігала певну автономію у внутрішньому житті. Проте запорозька старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької України. Це послаблювало владу гетьмана, дестабілізувало ситуацію в державі. Розуміючи це, Б.Хмельницький та його наступники іноді силою придушували антигетьманські виступи запорожців. Напружені взаємини Запорозької Січі з гетьманським урядом спричинили до зміни місця її розташування.

       У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед степом Микитиного Рогу в район Дніпрових плавнів, на острів Чортомлик, що розташувався в місці впадіння у Дніпро протоки Чортомлик. Цей район був більше захищений від нападів татар природними перешкодами. З опису 1672 р. відомо, що запорожці тут звели й могутні штучні укріплення.

       Новоутворена Січ існувала протягом 1652-1709 рр. Її називають Чортомлицькою.

       Після смерті Б. Хмельницького Запорожжя виокремилося в державне утворення, яке лише формально підпорядковується гетьману, проводячи самостійну внутрішню і зовнішню політику. Ця самостійна політика часто йшла урозріз із політикою гетьманів.

Запитання для дискусії.

       Чи можна стверджувати, що в 1660-1670 рр. Запорозька Січ відігравала руйнівну роль для Української козацької держави?

 Учитель.

       Але незважаючи на всі поранення, які козаки отримували під час походів, вони мали досить міцне здоров’я. Недаремно, проголошуючи тост за іменинника, гості бажають йому козацького здоров’я. Бо наші січовики й справді були богатирями – з весни до осені спали просто неба, їх не брали хвороби… У чому ж полягав секрет їхнього здоров’я?

       Група «Лікарі» - працювали зі свідченнями французького інженера Гійома Левассера де Боплана та історика, етнографа, філософа Григорія Фудими і розкажуть нам про рецепти народної козацької медицини.

Запитання.

1. Які з наведених рецептів козацького лікування використовують й донині?
2. Як ви вважаєте, чи всі захворювання можна було лікувати описаними засобами?
3. Чи можна наведені приклади козацької медицини назват народними? Чому?

Учениця.

       Із записок французького інженера Боплана Гійома де Левассера.

       Бачив хворих  козаків, у лихоманці, які замість уживати якихось ліків брали пів заряду гарматного пороху, змішували його навпіл з горілкою  і все це випивали; а далі клалися спати, щоб вранці прокинутися зовсім здоровими. Інші ж козаками брали попіл і так само змішували його х горілкою, усе це випивали і також видужували. Неодноразово бачив, як козаки, поранені стрілами, перебуваючи далеко від хірургів, замазували свої рани землею, змоченою власною слиною; це вилікувало їхні рани ніби найкращий бальзам. Отже, у цій країні, які в багатьох інших, дотепна вигадка породжується самим життям.

Учениця.

       Фудима Г. Козацька медицина // Порадниця. – 2002. – 19 вересня. 

       … Козаки – не янголи, не – пиво пили, горілки не цуралися, люльку смалили. Але вони всі були загартовані, босими ходили по росі. Купалися в холодній воді. До тютюну (бо дорогий) додавали цілющі трави (полин, деревій, чебрець, м’яту), травами й лікувалися, щоб не захворіти на холеру та інші інфекційні хвороби.

       Щоб рани швидше загоювалися. Робили двічі на добу компреси з попелу трави безсмертника ( спалювали на рожевому залізі). Від забруднених та рубаних ран готували риб’ячий клей. Луску великих карасів, окунів промивали 5 – 8 разів у воді, заливали 1 л води і кип’ятили до випаровування половину об’єму. У гарячий клей додавали жменю (30г) посіченого листя подорожника, закопували в гарячий попіл на 2 – 3 години. Клей накладали теплим на рану і залишали на 12 годин, потім змивали теплою водою і наносили новий шар. За

 3 – 4 доби рана загоювалися, якщо лікування починали вчасно.

       Використовували козаки як лікувальний засіб і кропиву дводомну. Лікували нею анемію, діабет, хвороби шкіри, запалення нирок.

       Від хвороб суглобів 5г бруньок берези заливали склянкою води, кип’ятили на малому вогні 15 хв. Укутували і настоювали 1 год. Після проціджування пили по чверті склянки 4 рази на день через 1 годину після вживання їжі. А ще січовики ласували соком берези, він також має цілющі властивості.

Учень.

       Супруненко В. Так одужували запорожці // Порадниця. – 2007. – 22 лютого

       Ніхто із запорозьких козаків не був застрахований від вогнепальних ран, переломів, опіків. «Терпи, козаче, горе – питимеш мед», - говорили запорожці.

       Для припинення кровотечі використовували все, що було під рукою: цукор, мед, сажу, тютюн, пережований хліб. Порізи навіть могли густо посипати сіллю через те, що вона, незважаючи на печіння, сприятливо діє на рану.

       До наривів, опіків прикладали листки подорожника, лопуха, м’яти, примочки з ромашки, застарілі рани присипали порошком з кореневища лепехи болотної (її в народі називали «татарським зіллям»). Запорозькі козаки, як і їхні войовничі степові сусіди, застосовували цю рослину для знезаражування води  джерелах. Корінь також жували під час епідемії тифу і холери. Вогнепальні рани нерідко після промивання чистою джерельною водою закладали свинячим салом або мізками щойно забитої тварини.

Вчитель.

       Кожний народ має свій національний танець. Угорці – запальний «Чардаш», поляки – «Краков’як», українці  пишаються своїм незрівняним «Гопаком».

Учениця.

       Виник гопак на Запорозькій Січі, а першим виконавцями були козаки. Гопак не був просто забавою для козаків, а являв собою комплекс військових вправ, був серйозним тренуванням у підготовці до бою. Гопак – це високі атакуючі стрибки, міцні удари ногами та руками, змагання на шаблях. Такі танці розвивали в козаків силу, витривалість, координацію рухів. Це була своєрідна військова підготовка, яка виконувалася під музику. Присідаючи, стрибаючи у риті під музику, козаки, наче допомагаючи собі, примовляли: «Гоп, гоп, гоп». Тож запальний гопак – це унікальна, донесена до нас через віки, гармонійна система древнього військового мистецтва наших славних пращурів – козаків, який допомагав їм підтримувати їхнє місце здоров’я.

Виконання учнями танцю «Гопак»

Руханка

Вчитель.

      Група «Дослідники» охарактеризують устрій Січі і кошового отамана Івана Сірка.

Учениця.

Устрій Січі

       За роки Національно-визвольної війни на Січі теж відбулися певні зміни. Запорожці об’єднувалися в курні – військові та адміністративно-господарські одиниці. До них входили також юнаки і хлопчики, які готувалися стати козаками – молодики і джури. Очолював курінь отаман. Його обирали козаки куреня. Під час воєнних походів із курінних козаків формувалися полки і сотні, обирали полковників і сотників.

       Об’єднання запорозьких козаків в одну організацію називалося Кошем, Запорозькою Січчю. На чолі її стояв отаман. Курінні отамани разом з із кошовим управляли Січчю. В умовах майже постійних бойових дій їх роль зростала. Навіть з’явилася посада кошового гетьмана.

       У Запорозькій Січі дотримувалися традицій козацької демократії і соціальної рівності. Діяли козацькі ради. На них, зокрема, запорожці розподіляли угіддя між куренями, обирали кошового, писаря, суддю, осавулів та інших старшин.

Вчитель.

       Мудрими й дотепними були запорожці, швидкими на витівки та жарти. Відомо, що козаки були не тільки хоробрими, але й знали грамоту, гарні листи писали турецькому султану. Фольклорна традиція пов’язує написання листа з ім’ям І.Сірка.

       Група «Фольклористи» інсценізація «Написання запорожцями листа турецькому султанові».

Сценка із роману В. Малика «Таємний посол»

       За сценою крик: «Турки!!! Турки!!! Зачиняйте ворота!!!» Козаки збігаються на сцену. Входять турецькі посли.

       1 – козак. Та дивіться, це ж посли!

       Посол: Ми прибули до вас з миром, козаки, з посланням від ясновельможного володаря османського. Проведіть нас до свого ватажка.

       2 – козак. Передайте панові кошовому, що тут прибули посли від турецького султана!

       Кошовий. Привіт і шана послам!

       Гамід (передає листи кошовому). О, великий отамане, предводитель славних лицарів запорозьких. Султан турецький, хай продовжить його роки великий Аллах, відправив мене з визначною місією – передати тобі свою повагу і разом з тим листа. (Вклоняються)

       Кошовий. Браття, отамани, молодці, Військо Запорозьке! Хочу вам повідомити, що султан турецький Магомет IV написав тут у листі. Писар зараз прочитає його, і ви дізнаєтесь, чого хоче намісник Бога на землі, як величає себе султан. Послухайте уважно і самі вирішуйте, що відповісти…

Лист султана

       Я, султан Магомет IV, брат сонця, онук і намісник божий, володар царств – Македонського, Вавилонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, надзвичайний лицар, ніким не переможний воїн, невідступний оборонець гробу Ісуса Христа, пестун самого Бога, надія і втіха мусульман, острах і великий оборонець християн, - наказую вам, запорозькі козаки, з доброї волі піддайтесь мені без суперечки і мене вашими нападами не турбуйте.

Султан турецький Магомет четвертий

       1 – козак. Ну й насмішив, клятий невіра! Ну й утнув, свиняче вухо! Га – га – га!

       2 – козак. Ой, братці, дайте ківш води, бо не витримаю – удавлюсь сміхом!

       1 – козак. Бач, куди загнув шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, і самого Люципера секретар! Здатися!

       2 – козак. А дулі з маком не хочеш?

       Остап. Вавилонський ти кухар, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, а не лицар!

      Андрій. Кам’янецький кат! Подільський злодюга!

      1 – козак. Самого гаспида онук і всього світу блазень!

      Кошовий. Пиши! Записуй швидше! Та це ж така відповідь, що султанові від неї аж млосно стане! Бач, а ми думали – гадали, як відповісти!

      Кошовий. Спасибі, браття! Оце так підказали. Писарю, записав?

      Писар. Записав, батьку!

      Кошовий. Ану прочитай! Як то воно вийшло по – вченому?

Відповідь козаків султану

       Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, і самого Люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати. Твого війська не боїмося. Землею і водою будемо биться з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський броварник, Олександріївський козолуп. Великого  й Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, Камянецький  кат, подільський злодіюга ,самого гаспида онук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, різницький собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі відказали козаки, плюгавче! Невгоден ти матері вірних християн!

       Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за це ось куди нас!

        Кошовий. Підписуй – кошовий отаман Іван Сірко зі всім кошем запорозьким. Підписав?

       Писар. Підписав, батьку.

       Кошовий. Отепер гарно. Віддай послам султана. Нехай везуть на здоров’ячко.

Вчитель.

       «Дослідники» характеризують господарський розвиток Запорожжя у другій половині XVII століття. Відповідь оформіть у вигляді таблиці.

Господарський розвиток Запорожжя

       У другій половині 17 ст. економічне життя Запорожжя мало зміцнилося порівняно з попереднім періодом. Щороку між куренями розподілялися степові угіддя, річки та озера. Там козаки займалися мисливством, бджільництвом, ловили рибу. Найбільше значення для них мав рибний промисел. Потреба солі для цього промислу сприяла розвитку чумацтва.

       Крім запорожців, улітку промислами на Запорожжі займалися козаки Лівобережжя і Правобережжя, а також селяни і міщани з усіх українських земель.

       Крім рибальства, основу господарства Запорожжя також складало скотарство. Ним займалися насамперед у зимівниках  - хутірських господарствах, де взимку утримувалася худоба. Землеробство було нерозвинене через постійну воєнну небезпеку і відсутності великої кількості робочих рук. До того ж запорожці. Які неухильно ставилися до селян, вважали, що землеробство не гідне для них заняття. На Січі працювало чимало ремісників, які виготовляли зброю, порох, ядра для гармат, амуніцію, господарський реманент, морські і річкові човни тощо. Відомо, що у 1672 році тут працювало майже 100 ковалів.

       Чималу роль відігравала на Запорожжі й торгівля. Тут пролягали важливі торгівельні шляхи. Запорожці збирали з купців мито на перевозах і промах, стягували всілякі збори за надання провідників, охорони тощо. Козаки підтримували торгівельні шляхи з Гетьманщиною, Кримом, Польщею. Запорожці вивозили рибу, волів, коней, овець, мед, віск, а купували зерно, сіль, зброю, тканини, та інші товари.

       Але господарська діяльність козаків не забезпечувала повністю їх потреби. Додатковим джерелом їх матеріального забезпечення були царські жалування й гетьманська платня грошима, сукном, військовими припасами, а також воєнна здобич.

IV. Закріплення нових знань. Відповідь на проблемне питання.

Запорозька Січ у другій половині XVII ст..

V. Підсумки уроку.

Вчитель.

       Козацтво відігравало величезну роль в історії українського народу. Сміливі, мужні козаки захищали країну від завойовників і давали надію українському народу на створення вільної самостійної держави.

       Ідеалами їхнього життя були свобода, рівність і братерство.

       Будьмо ж гідними історії свого народу. В якій на одному з найчільніших місць стоїть славна Січ Запорозька. Знаймо, що історія, це не прах, не далеке минуле, це – біографія народу, а воднораз його жива душа. Бо душі без пам’яті не буває.

Домашнє завдання.  Скласти міні – твір «Ми – нащадки козаків». Скласти ребус або кросворд.