Урок зарубіжної літератури для 7 класу за темою "Оригінал і переклад" скадений до підручника О.М. Ніколенко і відповідає навчальній програмі. Містить цікаві завдання. Матеріал допоможе вчителю провести урок з даної теми весело і незвичайно.
Урок №1
ТЕМА. ВСТУП. Оригінал і переклад. Види перекладів, специфіка художнього перекладу. Переклад і переспів.
Мета: розкрити роль книги в житті людини; поглибити знання про оригінал і переклад, переспів; роль художніх перекладів у розвитку культурного діалогу, дружніх взаємин між народами; основні відомості про розвиток української перекладацької традиції; спонукати учнів до читання художньої літератури, прилучати їх до фундаментальних цінностей культури; сприяти всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному ставленню й самореалізації особистості; виховувати любов до слова; шанобливе ставлення до книги, до освіти, естетичні смаки.
Обладнання: О. М. Ніколенко, Т. М. Конева, О. В. Орлова. Зарубіжна література: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл., дидактичний матеріал, відеоматеріал
Хід уроку
І.Мотивація навчальної діяльності
Епіграф нашого уроку:
У кращому випадку, переклад – лиш відлуння.
Джордж Борроу
ІІ. Вступне слово вчителя
У ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. Перші казки, вірші, оповідання… Книга з’явилася тому, що люди завжди прагнули зберегти і передати для нащадків свою мудрість, знання, красу художнього слова.
Сьогодні важко уявити наше життя без книг. Вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ, життя інших людей. Друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях.
Народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жить. І це дійсно так. Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати різними країнами та століттями і розуміти сьогодення.
1.Робота над темою уроку
Будь-яка освічена людина прагне долучитися до культурної спадщини різних народів світу. Проте не всі володіють мовами, якими написано видатні твори світової літератури. Доступними широкому загалу ці скарби красного письменства роблять перекладачі. Та чи спадало вам колись на думку, що книжки зарубіжних авторів ви здебільшого читаєте інакше, ніж твори української літератури? Скажімо, вірші Т. Шевченка — в оригіналі (тобто тією мовою, якою їх написав автор), а хайку Мацуо Басьо (якщо не опанували японську) — у перекладі. Тим то література відрізняється від інших видів мистецтва: на відміну від живопису, архітектури чи музики вона розкривається лише через слово і, коли нам бракує мовних знань, потребує допомоги перекладача.
Оригінал — авторський твір.
Переклад — відтворення тексту іншою мовою.
Переспів — вірш, написаний за мотивами іншого поетичного твору. Переспів загалом наслідує поетичні елементи оригіналу, але водночас містить чимало відмінностей від нього. Наприклад, автор переспіву може запозичити з оригіналу тему й основну думку, але вибудувати свою систему образів; зберегти в переспіві загальний сюжет і образи, але використати інший ритм та принципи римування тощо. У будь-якому разі переспів відрізняється від звичайного перекладу тим, що є самобутньою «літературною варіацією» на тему оригіналу.
Можливо, хтось скаже: «Хоч в оригіналі, хоч у перекладі — зміст тексту залишається незмінним. Тож чи не однаково, у якому вигляді читати твір?». Насправді не однаково. Перекладання будь-якого тексту — доволі копітка праця. Однак найбільших зусиль і творчого пошуку вимагає текст художній — образний, багатий на тропи, з глибоким емоційним і змістовим навантаженням кожного слова. Особливо це стосується віршів, у яких перекладач має зберегти римування, ритм, мелодику, виразність поетичного мовлення. Про складність художнього перекладу побіжно свідчить існування таких творів, які ніколи не було перекладено. Мета перекладу полягає аж ніяк не в механічному копіюванні оригіналу. Справжній майстер цієї справи відтворює рідною мовою і самобутній художній світ, народжений уявою іноземного письменника, і авторські художні засоби. Окрім того, перекладений твір має якомога повніше передати красу звучання оригінального тексту. Для такої роботи замало ґрунтовно знати мови. Перекладач повинен добре орієнтуватися у вітчизняній і зарубіжних літературнокультурних традиціях, уміти відчувати багатозначність слів і зв’язок між ними, зрештою — мати письменницький хист. Саме тому майстерний переклад завжди є результатом напруженої творчої праці. Не випадково чимало талановитих письменників натхненно перекладали твори іноземних братів по перу.
Отже, тепер давайте ми з вами теж спробуємо побути перекладачами і зрозуміти всю сутність перекладацької діяльності.
The Star
BY ANN TAYLOR AND JANE TAYLOR
TWINKLE, twinkle, little star,
How I wonder what you are !
Up above the world so high,
Like a diamond in the sky.
When the blazing sun is gone,
When he nothing shines upon,
Then you show your little light,
Twinkle, twinkle, all the night.
Then the trav'ller in the dark,
Thanks you for your tiny spark,
He could not see which way to go,
If you did not twinkle so.
In the dark blue sky you keep,
And often thro' my curtains peep,
For you never shut your eye,
Till the sun is in the sky.
'Tis your bright and tiny spark,
Lights the trav'ller in the dark :
Tho' I know not what you are,
Twinkle, twinkle, little star.
«Belladonna: італійською означає “вродлива жінка”, а англійською “смертельна отрута”. Вражаючий приклад глибокої схожості двох мов».
А що б ви сказали про переклад цього слова, якщо б зустріли його у англійському тексті? Отже, чи можна вважати перекладений твір таким самим як і оригінал?
Тепер для вас приготований цікавий монолог із трагедії Шекспіра «Гамлет». Усі його знають, ці знамениті слова «Бути чи не бути». А ми з вами порівняємо оригінал цього тексту з перекладом на українську та російську мови. А в цьому нам допоможуть відеосюжети.
1. Original English version
William Shakespeare:
To be, or not to be: that is the question:
Whether 'tis nobler in the mind to suffer
The slings and arrows of outrageous fortune,
Or to take arms against a sea of troubles,
And by opposing end them? To die: to sleep;
No more; and by a sleep to say we end
The heart-ache and the thousand natural shocks
That flesh is heir to, 'tis a consummation
Devoutly to be wish'd. To die, to sleep;
To sleep: perchance to dream: ay, there's the rub;
For in that sleep of death what dreams may come
When we have shuffled off this mortal coil,
Must give us pause: there's the respect
That makes calamity of so long life;
For who would bear the whips and scorns of time,
The oppressor's wrong, the proud man's contumely,
The pangs of despised love, the law's delay,
The insolence of office and the spurns
That patient merit of the unworthy takes,
When he himself might his quietus make
With a bare bodkin? who would fardels bear,
To grunt and sweat under a weary life,
But that the dread of something after death,
The undiscover'd country from whose bourn
No traveller returns, puzzles the will
And makes us rather bear those ills we have
Than fly to others that we know not of?
Thus conscience does make cowards of us all;
And thus the native hue of resolution
Is sicklied o'er with the pale cast of thought,
And enterprises of great pith and moment
With this regard their currents turn awry,
And lose the name of action.-Soft you now!
The fair Ophelia! Nymph, in thy orisons
Be all my sins remember'd.
МОНОЛОГ ГАМЛЕТА
Питання в тому: бути чи не бути,
Чи у думках шляхетніше страждати,
Каміння й стріли долі навісної
В собі тримати, чи, піднявши руки,
Спинити море труднощів. Заснути
І сном мерців сказати: ми скінчили
Боління серця і мирські турботи,
Що їх спадкує тіло. Це – потреба
Здійснити бажане – померти, ні, заснути.
Заснути і, можливо, бачить сни.
Але ж які вони по смерті будуть,
Коли, струсивши пил земний з чобіт,
Одержимо жаданий відпочинок?
Що створює трагедію з життя,
Хто стерпить штурхани і кпини часу,
І панську кривду, і героя зверхність,
І муки ненависного кохання,
Зневагу прав, законів уникання,
Презирство клерків, глузування черні,
Коли спокою можна досягнути,
Зблиснувши лезом? Хто терпіти буде
Тягар свого солоного життя,
Коли б не страх, а що там після смерті?
Країна невідома – та межа,
Із-за якої вороття немає.
Це змушує терпіти біди наші,
Замість летіти до незнаних меж.
Тож з нас сумління робить боягузів,
А справжній колір вироку такий,
Що хворобливість – млявих дум відбиток,
А вчинки – вияв миті нетривкої.
І значить все на світі – лиш омана,
Що губить назву дії... Ти тепер,
Офеліє, квіт ніжний, німфо, знаю,
Мене в своїх молитвах пам’ятаєш.
Переклад О. Тільної
Перевод А. И. Кронеберга
Быть или не быть? Вот в чём вопрос!
Что благороднее: сносить ли гром и стрелы
Враждующей судьбы или восстать
На море бед и кончить их борьбою?
Окончить жизнь – уснуть,
Не более! И знать, что этот сон
Окончит грусть и тысячи ударов, –
Удел живых. Такой конец достоин
Желаний жарких. Умереть? Уснуть?
Но если сон виденья посетят?
Что за мечты на смертный сон слетят,
Когда стряхнём мы суету земную?
Вот что дальнейший заграждает путь!
Вот отчего беда так долговечна!
Кто снес бы бич и посмеянье века,
Бессилье прав, тиранов притесненье,
Обиды гордого, забытую любовь,
Презренных душ презрение к заслугам,
Когда бы мог нас подарить покоем
Один удар? Кто нёс бы бремя жизни,
Кто гнулся бы под тяжестью трудов?
Да, только страх чего-то после смерти –
Страна безвестная, откуда путник
Не возвращался к нам, смущает волю,
И мы скорей снесём земное горе,
Чем убежим к безвестности за гробом.
Так всех нас совесть обращает в трусов,
Так блекнет в нас румянец сильной воли,
Когда начнем мы размышлять: слабеет
Живой полет отважных предприятий,
И робкий путь склоняет прочь от цели.
Офелия! О нимфа? Помяни
Мои грехи в твоей святой молитве!