Сонет 61 аналіз «Благословенні будьте, день і рік…»Цей сонет своєрідна молитва душі й серця до коханої жінки. Петрарко сприймав любов, то як найвище благо, то як гріховне почуття. Ці суперечливі погляди на кохання позначилися на вірші. Кохання – це найвища цінність , а водночас і «солодкий біль», «серця рана». Але ліричний герой приймає все це й не відмовляється від кохання. Він по лицарські милується прекрасною Лаурою. Жодної зухвалої думки немає в нього. Це поклоніння коханій. Думки про кохану виливаються у гімн цьому високому почуттю. Він говорить про Лауру з піднесенням, схиляється перед нею.
Художні засоби: Епітети: сяйливі очі, опечаленої ночі, ясний потік, ім’я ніжне і кохане. Метафора: «зав'язали світ… навік», «благословен вогонь, що серце пік», «спечаленої ночі», «лук Амура», «серця рани», «славу, що не в'яне», «неподільна радосте»Анафора (єдинопочаток): «Благословенні будьте …»Перелічення: «… день і рік, і мить, і місяць, і місця»Алітерація (звук [м]): «І мить, і місяць, і місця урочі»Риторичні звертання: «Благословенні будьте, день і рік, … мені навік!», «Благословен вогонь, …стріл ясний потік!», «Благословенні будьте, серця рани … ти, неподільна радосте моя!»Антитеза (протиставлення): «солодкий біль»
Художні засоби. Епітети: «просторінь морську», «човні хисткому»Персоніфікація: «рана, що пройшла», «мисль моя: до неї вона іде»Метафора: «скорбота нищівна», «скарг луна», «тягар здолати», «волі я служу»Риторичні запитання: «Як не любов, то що це бути може?», «А як любов, то що таке вона?», «Добро?», «Зло?», «Горіти хочу?», «Не хочу?», «Хто твій тягар здолати допоможе?», «Чужій чи власній волі я служу?»Риторичні звертання: «Але ж муки ці солодкі, боже!», «Живлюща смерте, втіхо навісна!»Оксиморон: «живлюща смерте», «палаю в стужу», «в спеку – весь дрижу», «муки ці солодкі», «втіхо навісна»Антитеза (протиставлення): «чужій чи власній», «добро … зло», «хочу … не хочу»Порівняння: «Неначе в просторінь морську безкраю, в човні хисткому рушив без керма»