Внутрішнє становище УСРР
Міжнародне становище УСРР
1. X. Раковський створив наркомат зовнішньої торгівлі й домігся від центральних відомств згоди на забезпечення істотної самостійності його роботи.
2. УСРР уклала власні торговельні угоди з Австрією, Німеччиною, Чехо-Словаччиною.
3. Наприкінці 1921 р. торговельні представництва України працювали в Берліні, Гамбурзі, Варшаві, Римі, Відні. Празі, Константинополі.
4. Україна підписала низку міжнародних договорів:
5. На Генуезькій конференції 1922 р. X. Раковського включено до складу російської делегації.
6. У квітні 1922 р. під час роботи конференції укладено Раппальську угоду між Росією та Німеччиною, а восени цього самого року дію угоди було поширено на Україну та інші радянські республіки.
7. Наприкінці 1922 р. - на початку 1923 р. Україна разом з Росією та Грузією у складі єдиної делегації взяла участь у роботі Лозаннської конференції, де обговорювалися питання про режим чорноморських проток.
8. Представники УСРР були учасниками більш як 60 міжнародних договорів.
Після утворення СРСР (грудень 1922 р.) керівництво зовнішньою політикою перейшло до верховних органів СРСР. На початку 1923 р. дипломатичні й закордонні представництва УСРР було ліквідовано.
2. Утворення СРСР
Державний статус України в 1921-1922 рр.
Відповідно до Конституції 1919 р. Україна вважалася незалежною державою.
Україна у 1921-1922 рр. мала атрибути державності (столицю, органи влади та управління, власну конституцію, державну символіку, видавала республіканські закони і стежила за їх виконанням), що було зумовлено прагненням більшовиків послабити суперечності з визвольним рухом пригноблених народів колишньої Російської імперії.
Проте суверенітет республіки був дуже обмеженим. Роль центру відігравала Російська Федерація, яка контролювала Україну за допомогою трьох сил:
З середині 1919 р. здійснювалося централізоване управління з Москви обороною, народним господарством, фінансами, транспортом, працею, поштою і телеграфом.
Склався воєнно-політичний союз республік (Росії, України, Латвії, Литви й Білорусії).
1920 р. У Москві підписано з X. Раковським договір про воєнний і господарський союз з РСФРР. Проголошувалося об'єднання сімох наркоматів: військових і морських справ, ради народного господарства, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошти і телеграфу.
Подібні договори укладено й з іншими формально незалежними республіками. Так виникла договірна федерація.
У практичній діяльності центральні органи перестали зважати на республіки як незалежні держави. Це викликало невдоволення місцевих республіканських керівників, що прагнули бути вільними у своїх діях стосовно російських чиновників, які намагалися контролювати кожен їх крок.
З ініціативи X. Раковського ЦК КП(б)У в березні 1922 р. звернувся до ЦК РКП(б) з пропозицією конкретизувати відносини між РСФРР і УСРР у межах договірної федерації.
Об'єктивні умови утворення СРСР
1. Між радянськими республіками існували тісні економічні зв'язки ще з часів Російської імперії.
2. Існувала єдина транспортна система.
3. Усі радянські республіки мали однакову політичну систему, яка характеризувалася монопольною владою партії більшовиків.
4. Усі радянські республіки, крім РСФРР, не мали своїх військових сил, щоб убезпечити радянську владу на місцях.
5. Наявність золотого запасу Росії.
Плани об'єднаний радянських республік
1. План автономізації. Розроблений Й. Сталіним. Передбачав входження республік у Російську Федерацію на правах автономії.
Це означало ліквідацію самостійності республік. Цей план підтримували Ф. Дзержинський, С. Орджонікідзе.
2. План конфедерації. Утворення союзу суверенних держав, які повністю зберігають незалежність і створюють об'єднані органи для координації дій.
Цей план підтримували X. Раковський та М. Скрипник.
У 1923 р. це послугувало підставою для звільнення X. Раковського з посади уряду УСРР. Після цього уряд очолив В. Я. Чубар.
3. План федерації. З ним виступив В. Ленін.
Суть плану полягала в тому, щоб усі радянські республіки, серед них і Російська Федерація, ввійшли на однакових правах у нове державне об'єднання - Союз Радянських Соціалістичних Республік.
Створено комісію для підготовки проекту вдосконалення федеративних відносин.
Склад комісії Голова - В. Куйбишев. Члени комісії: Г. Орджонікідзе, X. Раковський, Г Сокольников, Й. Сталін.
Представники національних республік (Україну представляв голова ВУЦВК. Г Петровський). Усі члени комісії, за винятком X. Раковського, були прихильниками "автономізації" республік.
Грудень 1920 р. - грудень 1922 р. Формувалася «договірна федерація». УСРР та інші радянські республіки підписали з РСФРР (Російською Федерацією) цілу низку договорів про воєнний та господарський союз. Москва поступово брала під свій контроль політичне й економічне життя республік.
Грудень 1922 р. - травень 1925 р. Остаточне утворення СРСР
30 грудня 1922 р. Всесоюзний з'їзд Рад у Москві, на якому; прийнято Декларацію та Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Остаточні тексти цих документів з урахуванням зауважень і пропозицій союзних республік мав затвердити наступний з'їзд рад. Утворено комісію для підготування остаточних документів.
До складу СРСР увійшли: Російська Федерація; Українська СРР; Білоруська СРР; Закавказька Федерація (створена у березні 1922 р.) в складі трьох закавказьких республік: Грузії, Вірменії, Азербайджану.
Столиця нової держави - Москва.
Перший союзний уряд очолив В. І. Ленін.
Обрано ЦВК СРСР, який очолювали чотири голови - представники республік: від України - голова ВУЦВК Г. Петровський; від РСФРР - М. Калінін; від Білорусії - А. Черв’яков; від Закавказької Соціалістичної Федеративної Республіки - Н. Нариманов.
Січень 1924 р. Затверджено першу Конституцію СРСР, а Союзний договір так і не було підписано.
Травень 1925 р. IX Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив новий текст Конституції України, що законодавчо закріплювала входження республіки до складу СРСР.
Конституція зафіксувала утворення у складі УСРР Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (1924 р.) і нового адміністративно-територіального поділу республіки:
Утворено 41 округ, 706 районів.
У місцях компактного проживання національних груп існувало 12 національних районів і 538 сільських рад – болгарських, грецьких, єврейських, німецьких, польських, чеських тощо.
3. Статус УСРР у складі Радянського Союзу
З утворенням СРСР міжнародно-правовий статус України змінився.
Фактично вона стала автономним утворенням у складі Радянської Росії.
Проте УСРР стала національно-територіальним утворенням з власними, хоча й умовними кордонами і своїм, хоч із обмеженими компетенціями, державним апаратом.
Незважаючи на гарантоване законом право вільного виходу України із Союзу, воно було лише на папері, а незалежність України була формальною. Влада на всій території СРСР належала верхівці комуністичної партії.