Узагальнення знань, умінь і навичок з теми «Психічна й духовна складові здоров’я» (9 клас)

Узагальнення знань, умінь і навичок з теми «Психічна й духовна складові здоров’я»(9 клас)Мета: Узагальнити знання, уміння та навички учнів з теми «Психічна й духовна складові здоров’я»Підготувала: Ольховська М. В.,вчитель основ здоров’я. Харківської ХЛ №58

Самореалізація в підлітковому та юнацькому віці. Складові самореалізації. Особистість — це сукупність соціальних властивостей людини, що формується та видозмінюється внаслідок взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників. Особистість визначається психологічними характеристиками, що виявляються у відносинах з навколишнім світом та іншими людьми і визначають поведінку людини. Формування особистості здійснюється впродовж усього життя людини. Але в підлітковому та юнацькому віці таке формування відбувається дуже активно. Для формування особистості надзвичайно важливою є самоорганізація. Вона передбачає вміння здійснювати саморозвиток і самоконтроль, самореалізовуватися, пізнавати самого себе, самостверджуватися. Частина «само» в цих термінах підкреслює, що внутрішні спонукання людини відіграють таку саму важливу роль у її житті, як і зовнішні стимули. Інколи ми говоримо, що від нас нічого не залежить, настільки потужними є впливи зовнішніх соціальних чинників, а втім, це не так. Природа надала людині колосальні внутрішні можливості, про них слід знати й навчитися ними користуватися.

Самореалізуватися — це означає відобразити свій внутрішній світ, показати його іншим людям. Самореалізація виявляється в діяльності, оскільки людина реалізує себе в об’єктивному (реальному) світі. Головне, що ми запитуємо про людину,— це що вона зробила, наскільки її діяльність корисна для суспільства, наскільки вона неповторна й індивідуальна. Складовими самореалізації і життєвого самовизначення є:

Самопізнання і формування особистості. Формування самооцінки. Особистість людини формується шляхом самопізнання, самовизначення, самовиховання, самоконтролю, самооцінки. Саме ці процеси дозволяють людині набути таких якостей, як відповідальність, гідність, індивідуальність, громадська активність, твердість поглядів і переконань, уміння керувати власною поведінкою й діями, обмірковувати свої вчинки й відповідати за них.

Самооцінка — це оцінка людиною власних можливостей, якостей, переваг і недоліків. Поступово на підґрунті набутого досвіду в людини формується образ власного «я». Цей образ є результатом спілкування з іншими людьми. Самооцінка є важливою рисою особистості й регулятором поведінки. Оскільки людина по-різному сприймає власну поведінку та її наслідки, її самооцінка може бути завищеною, адекватною або заниженою. Від рівня самооцінки залежать стосунки людини з іншими людьми, ставлення до своїх успіхів та невдач.

Поняття та складові життєвого самовизначення. Самовизначення передбачає ваш усвідомлений вибір свого місця в системі соціальних відносин. Уже сама поява потреби в самовизначенні свідчить про те, що ви досягли досить високого рівня розвитку й прагнете зайняти власну позицію в різноманітних суспільних ситуаціях. Часто трапляється так, що підліток діє не зі своєї волі, а підкоряється волі інших людей, часом таких самих підлітків, з якими він товаришує. Підлітки можуть навіть не замислюватися, чому прийняли таке, а не інше рішення, не розуміти, що вони діють з волі іншої людини, не беручи участі в прийнятті рішення. А втім, відповідати за те, що роблять, вони мають особисто. Самовизначення допомагає зрозуміти це й намагатися діяти за власними рішеннями.

Виділяють такі складові життєвого самовизначення:особистісне самовизначення — це формування цінностей, пошук відповідей на запитання «Якими бути?», «Яких норм поведінки дотримуватися?», «Як ставитися до інших людей?», «Як оцінювати себе й свої вчинки?»;професійне самовизначення полягає в обранні професії за власним рішенням, а не під зовнішнім впливом. Дуже важливо обрати роботу, що припадає до душі. Професійне самовизначення також передбачає здобуття фахової освіти;життєва позиція пов’язана з пошуком сенсу свого існування, вибором стилю й стратегії життя. Це вибір і реалізація людиною тих чи інших соціальних ролей, соціальних стереотипів і самого способу життя. Процес самовизначення триває впродовж усього життя.

Критерії і мотиви для вибору професії. Профорієнтація. Професійна діяльність є важливою частиною життя людини, а професійне самовизначення — це важливий момент становлення особистості. Мотив — це те, що змушує вас діяти. Тоді якими можуть бути ваші мотиви вибору професії? Виділяють зовнішні та внутрішні мотиви. Зовнішні мотиви зумовлені впливом навколишнього соціального середовища, а внутрішні мотиви пов’язані з вашим характером, здібностями, схильностями, звичками. Основні мотиви, що спонукають підлітків обрати ту чи іншу професію,— це престиж, високий рівень зарплати, кар’єрне зростання, інтерес до професії, умови роботи, можливості подальшої освіти.

Профорієнтація, тобто орієнтація на професію, — це процес виявлення в людини схильностей до певного виду діяльності. Обираючи професію, враховуйте, що кожна з них вимагає від людини певних здібностей, умінь, особистісних якостей. Спитайте себе: «Чи маю я такі якості? Чи можу я щось зробити, щоб набути таких якостей?».

Природа та види емоцій. Поняття емоційної зрілостіСлово «емоція» походить від латинського emoveo — «хвилювати, збуджувати». Так, емоція виникає саме тоді, коли нас щось хвилює. Емоція — це особливий стан, що виявляється в переживанні тих чи інших подій, але в тому разі, якщо ці події є для нас важливими, значущими. Емоції можуть бути викликані не тільки реальними подіями, але й уявними. Роль емоцій у житті людини складно переоцінити, оскільки вони виконують важливі функції. Регулювальна функція полягає в тому, що емоції беруть участь у мотивації поведінки людини, можуть спрямовувати й регулювати її. Утім, трапляються ситуації, коли емоції переважають над розумом. Емоції свідчать про психічний і фізичний стан людини. Завдяки емоціям ми краще розуміємо одне одного — це комунікативна функція емоцій. Захисна функція полягає в тому, що емоція є швидкою реакцією, яка може захистити людину в небезпечній ситуації.

Емоції — це особистісний стан людини, вони пов’язані з фізіологічними собливостями, певним життєвим досвідом, культурним рівнем та іншими характеристиками кожної людини. З огляду на це, іноді люди можуть не розуміти й не поділяти наших емоцій. Емоції суб’єктивні. Одна й та сама ситуація може викликати в різних людей різні, іноді протилежні, емоції.

Емоційна зрілість — це вміння керувати своїми емоціями та виявляти їх у тій формі, що прийнятна в суспільстві. Вона має велике значення для збереження здоров’я й досягнення професійного успіху. Набуваючи життєвого досвіду, ми поступово стаємо емоційно врівноваженими, емоційно зрілими. Емоційно зріла людина спокійно сприймає критику, неупереджено оцінює свої позитивні й негативні риси. Вона не звинувачує у своїх невдачах усіх, окрім себе. Емоційно зріла людина відкрита для спілкування, вона здатна приймати й любити людей такими, якими вони є, з усіма їхніми перевагами й недоліками. Емоційна зрілість дає змогу усвідомлювати свої емоції, розрізняти їх (що саме я відчуваю і чому), регулювати свій емоційний стан. Емоційна зрілість також дає можливість розділяти свої та чужі емоції, усвідомлювати вплив емоцій на себе й інших людей, правильно реагувати на емоції інших людей і виявляти свої.

Емоції — це особливий стан, що виявляється в переживанні тих чи інших значущих подій. Емоції виконують важливі функції: регулювальну, комунікативну, захисну. Психологи виділяють різні види емоцій: позитивні, нейтральні, негативні й амбівалентні. Із віком людина стає емоційно зрілою, що має велике значення для збереження здоров’я та досягнення професійного успіху.

Саморегуляція. Методи самоконтролю. Емоційно зріла людина може здійснювати саморегуляцію. Саморегуляція — це здатність керувати своєю поведінкою на основі знань про свої психологічні особливості. Рушійною силою саморегуляції є воля. Воля — це здатність приймати усвідомлені рішення й спрямовувати свої думки й дії відповідно до цих рішень. Сильна воля передбачає не тільки вміння чогось захотіти й досягнути, але й уміння змусити себе відмовитися від того, що може зашкодити. До методів саморегуляції належать: самопідбадьорення, самонаказ, самонавіювання, самопримус, самоаналіз, самоконтроль. До методів самоконтролю належать: самоспостереження й самоаналіз.

Умови ефективного навчання. Активне й пасивне навчання. Чому одні люди навчаються легко й швидко, а інші — важко й довго? Це пов’язане не тільки з індивідуальними особливостями людини, а й з умовами навчання. Важливо не тільки те, ХТО вчиться, але й те, ЯК вчиться.

Ознакою активного навчання є позиція кожного учасника процесу, який є особистістю і має певні права. Кожний має право:• на особистісне зростання в процесі навчання;• діалог з іншими учасниками процесу навчання (іншими учнями та вчителями);• власні висловлювання й запитання;• обстоювання власної думки;• помилку (бо помилки є частиною ефективного навчання). Пасивний метод навчання передбачає, що вчитель є головною дійовою особою процесу, а учні виконують роль пасивних слухачів, які потім відповідають на запитання вчителя, виконують самостійні роботи. Найпоширеніший вид пасивного навчання — це лекція. Активний метод навчання передбачає, що у чень є а ктивним учасником процесу, а не пасивним слухачем. Серед активних методів навчання найбільш ефективними є інтерактивні методи. Це така форма роботи, під час якої учні й учителі перебувають у постійному діалозі та взаємодії, дотримуючись при цьому правил спілкування.

Індивідуальні особливості сприйняття й навчання. Для кожної людини характерний свій індивідуальний стиль навчання. Це дає можливість людям з різними особливостями нервової системи, різними здібностями досягти успіхів у навчанні. Увесь наш життєвий досвід можна описати словами: «знаю», «умію», «можу», «хочу». На основі того, що ми знаємо, уміємо, можемо й хочемо, формується наш індивідуальний стиль навчання.

Планування часу. Способи ефективного навчання й підготовки до Державної підсумкової атестаціїНавіщо нам потрібно планувати свій час? По-перше, план робочого дня, записаний на папері, спростить запам’ятовування і звільнить час для інших справ. По-друге, якщо ми спланували свій день, то в нас з’являється вільний час, оскільки ми його раціонально використовуємо. Кожна хвилина, итрачена на планування, економить десять хвилин роботи. Способи ефективного навчання й підготовки до ДПАСпособи ефективного навчання, про які ви вже знаєте, можна використовувати під час підготовки до іспитів. Насамперед важливо враховувати власні особливості сприйняття:для візуалів буде корисним прочитати текст, розглянути схеми й малюнки, звести до наочної таблиці інформацію, вести записи;аудіалам можна порадити повторювати матеріал уголос, обговорювати його, використовувати аудіозаписи, спілкуватися щодо змісту екзаменаційного матеріалу з однокласниками та вчителем;кінестетики можуть робити наочні моделі, засвоювати й повторювати матеріал у вигляді практичних робіт і експериментів. Усе це пов’язане з особливостями сприйняття. А чи є прийоми, що будуть корисними під час підготовки до іспитів усім? Звісно, є.

Прийоми ефективного навчання

Риси характеру. Чинники, від яких залежить характер людини. Слово «характер» у перекладі з грецької означає «прикмета», «риса», «знак». Риси характеру — це психічні властивості людини, що визначають її поведінку в типових обставинах. Існують різні класифікації рис характеру. Риси характеру:

Роль життєвих цінностей у формуванні характеру. Цінності і якість життя. Кожна людина в процесі життя визначає для себе життєві цінності. Саме життєві цінності створюють фундамент особистості людини, оскільки це те, що людина вважає найголовнішим у своєму житті. Це переконання, ідеї, принципи, орієнтири, тобто ті цінності, що сповнюють наше життя сенсом, формують наш характер, визначають нашу долю. Це цінності, що дають людині можливість відповісти на запитання «Для чого я живу?». Життєві цінності — це внутрішні зобов’язання людини перед собою, вона не може їх порушити, бо при цьому перестає існувати як особистість. Характер людини формується під безпосереднім впливом життєвих цінностей. Якість життя — це сприйняття людиною свого становища в суспільстві залежно від її культурних особливостей, системи цінностей та у зв’язку з її цілями, очікуваннями, стандартами. Фактично якість життя — це ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини. Людина визначає якість свого життя, порівнюючи фактичний рівень задоволення потреб з очікуваним. Таке порівняння складається з об’єктивних і суб’єктивних критеріїв, що характеризують фізичний, психічний і соціальний добробут.

Моральний розвиток особистості. Самовиховання характеру. Марк Тулій Цицерон. У перекладі з латини воно означає «загальноприйняті норми», «неписані правила». Сьогодні, вживаючи слово «мораль», ми маємо на увазі прийняті в нашому суспільстві уявлення про добро і зло, хороше й погане, правильне й неправильне. Мораль — це сукупність норм поведінки, що ґрунтуються на цих уявленнях. Моральний розвиток — це рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованість моральних почуттів і поведінки.

Формування моральних цінностей і моральний розвиток особистості мають велике значення для самовиховання характеру. Самовиховання характеру — це свідома діяльність, спрямована на формування позитивних рис свого характеру. Воно передбачає розуміння особливостей чинників, від яких залежить характер людини. Самовиховання характеру відбувається протягом усього життя й здійснюється поетапно. Умовами самовиховання характеру є:• адекватна самооцінка рис характеру, вимогливість до себе, незадоволеність собою, прагнення поліпшити свій характер, розвивати його позитивні риси;• уміння самостійно ставити перед собою певну мету щодо вдосконалення свого характеру;• наявність життєвих та моральних цінностей, що позитивно впливають на розвиток характеру;• наявність покрокового плану роботи, спрямованого на поліпшення відповідних рис свого характеру для досягнення мети;• систематична й результативна робота із самовиховання. Для вдосконалення характеру необхідні також такі життєві навички, як уміння приймати власні рішення, критично мислити, ефективно спілкуватися, адекватно здійснювати самооцінку, чинити опір тиску, долати емоції та стрес, співчувати людям, радіти їхнім успіхам, керувати своїм життям.

Закриваємо тему ІІ семестру. Д/З: повторити § 10-21.