Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Тема          Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Мета:

навчальна:

•          Формування знань, умінь і навичок із теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».
•          Удосконалення вивченого про узгодження форм підмета й присудка.

розвивальна: 

•          Уміння визначати форми присудка залежно від позиції в реченні стосовно підметів.
•          Удосконалення вивченого про узгодження присудка з підметом, що вказує на часовий проміжок.
•          Систематизація  вивченого з теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».
•          Практичне застосування знань, умінь і навичок, отриманих під час вивчення теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».

виховна: 

•          спонукати вивчати рідну мову

Розвиток мовлення. Уміння узгоджувати підмет із присудком.

Міжпредметні зв'язки: історія України, культурологія

Внутрішньопредметні зв'язки: культура мови і стилістика.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

І.  Організаційний момент

II. Ознайомлення з темою й метою заняття.

 Мотивація навчання

Спостереження над мовним матеріалом.

Визначте граматичні форми підмета й присудка. Чи можливі такі варіанти граматичного зв’язку між головними членами речення? Відповідь аргументуйте.

1.         Більшість погодилося з редактором. 2. Більшість авторів погодилося із зауваженнями редактора. 3. Більшість авторів рішуче відкинули виправлення редактора. 4. Більшість авторів, які уклали договори з видавництвом, надали рукописи. 5. Більшість авторів, уклавши договір, працюють над рукописами. 6. Більшість редакторів, коректорів, авторів, рецензентів вивчили ці матеріали. 7. Більшість редакторів отримали наказ, ознайомилися з його змістом і зробили необхідні висновки.
2. Пригадайте вивчене про головні та другорядні члени речення.

Способи вираження складеного підмета

1. Прочитайте речення. Знайдіть у них підмети й скажіть, якою частиною мови вони виражені.

1. Коли настав час писати конкурсну роботу в Академії мистецтв, Кричевський звернувся до весільного обряду. 2. Його «Наречена» розповідає саме про кульмінаційний момент цього свята — прибирання подругами молодої до вінця. 3. Усе оповив золотавий серпанок вечірньої пори. 4. Він надає простому за змістом мотиву особливої значущості (Ю. Белічко). 5. Два кольори домінують на картині Олександра Мурашка «Дівчина в червоному капелюсі». 6. Червоний відразу впадає в око, а чорний контрастує з лицем дівчини й головним убором. 7. Вражати — завдання будь-якого художника.

3. Прочитайте речення й визначте в кожному з них граматичну основу. Назвіть вид кожного присудка й спосіб його вираження.

 1. Назва міста Чернігова оповита легендою. 2. З третього століття Ужгород називали Унгваром, що означає «фортеця на річці Унг». 3. Назва міста Полтави походить від річки Лтава. Вона є притокою Ворскли. 4. Існує припущення, що Чернівці й Чернігів є якоюсь мірою тезками. Ім’я Чорний покладене в основу обох назв. 5. Припускають, що місто Рівне було закладене на рівнині, обрамленій височиною.

            4.   Визначте головні члени в реченнях

1) Три брати рідненькі із города із Азова утікали (Нар. творчість). 2) Вона згадала, як сама колись була молода, як їй було сімнадцять років (І. НечуйЛевицький). 3) Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну (Леся Українка). 4) Море може бути повним і невичерпним лише тоді, коли весь час до нього будуть струміти ріки (П. Тичина). 5) Культура мови — це ще й загальноприйнятий етикет (З підручника). 6) Тьохкає, аж розлягається в селі соловейко (М. Коцюбинський). 7) Обидва мовчали (В. Малик). 8) І знову «ура!» покотилося лісом (М. Стельмах). 9) Територія України є неподільною і недоторканною (Акт проголошення незалежності України). 10) Хай він стане та погляне мені в очі (А. Малишко). 11) Галя мов не чула (Панас Мирний). 12) Спомин був як блискавка (М. Рильський). 13) Темрява в садку стала густіша (М. Коцюбинський).

 

          5. Запишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть свій вибір

1) Українське й німецьке учнівство (зустрітися) на фестивалі. 2) Баку ніби (помолодшати). 3) УПА (засвідчити) приклад нескореності та свободи. 4) Семеро спортсменів (дійти) до фінішу. 5) Двадцять одна особа (робити) вправу. 6) Брат із сестрою (поїхати) до Одеси. 7) Більшість випускників нашого коледжу (отримати) подарунки. 8) Більшість учнів, учителів, батьків (підтримати) акцію.

 

 

 

ІІI. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

 

Складання опорної схеми за поданим текстом.

Прочитайте уривок з книги «Як ми говоримо» Б. Антоненка-Давидовича «Числові особливості дієслова-присудка». Складіть схему-опору за поданим матеріалом.

Дієслово-присудок зазвичай узгоджується в числі з підметом речення: якщо підмет стоїть в однині, то й дієслово-присудок також виступає в однині: Посадила стара мати три ясені в полі. (Т. Шевченко); а множина підмета зумовлює й множину дієслова-присудка: На чужину з України брати розійшлися. (Т. Шевченко)

Проте бувають випадки, коли дієслово-присудок стоїть в іншому числі, ніж підмет: Був собі дід та баба. (Нар. творч.) Здавалось би, що за наявності в цьому реченні двох підметів — дід та баба — дієслово-присудок слід було б поставити в множині, але якщо дієслово-присудок стоїть перед двома або кількома підметами, а перший підмет стоїть в однині, то й дієслово стоятиме теж в однині: Був собі котик та півник. (Нар. творч.)

Дієслово-присудок виступає в однині також тоді, коли підмет має при собі додаток, що становить із підметом одну підметову групу речення й пов’язується з ним прийменником з: Гарматний відгомін з першим громом мішався раз у раз в одних розкатів жмут. (М. Бажан).

Дієслово-присудок буде в однині й тоді, коли за підмет правлять збірні слова — більшість, меншість, частина, ряд, кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина та інші, поєднані із залежними від них іменниками (прикметниками) в родовому відмінку: Кілька відер води бухнуло на вогонь. (М. Коцюбинський) Більшість присутніх пристала на цю пропозицію.

Якщо підмет складається із числівників два, три, чотири й іменника, а в реченні мовиться про спільну дію, дієслово-присудок слід ставити в однині: Летить чотири утиці. (Б. Грінченко) На полу лежало три чоловіки. (Панас Мирний).

Якщо в реченні треба підкреслити, що особи, які складають підмет із числівником, діють кожна окремо, дієслово-присудок годиться ставити в множині: Не вертаються три брати, по світу блукають. (Т. Шевченко)

Якщо підметом є складений числівник, де останнє слово — один, дієслово-присудок може стояти в однині в чоловічому роді або в безособовій формі на -ло: Тридцять один солдат вийшов з оточення.— Вийшло з оточення тридцять один солдат. Якщо перед таким підметом є означення в множині (усі, наші й под.), присудок має форму множини: Усі двадцять один учасник конкурсу вийшли на змагання.

 

 

 

 

 

Робота з картками.

Картка 1 Перепишіть, підкресліть головні члени речення, поясніть правила їх узгодження. Укажіть можливі варіанти. 1. В серпні відходить суниця, але з’являється брусниця, глід, горобина, кизил, шипшина. (В. Бондаренко) 2. Дуб із дубом стали рядом, гомоніли древнім ладом. (А. Малишко) 3. Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! (І. Франко) 4. А на білій стіні під богами, аж до мисника, висіло багато гарних картин… (О. Довженко) 5. У хвіртку пара за парою ввійшли двадцятеро хлопців і двадцятеро дівчат. (Ю. Смолич) 6. Півсотні літ минуло з того, чимало вибігло води, як привели шляхи Рудого селянським хлопчиком сюди. (М. Упеник)

 

Картка 2 Перепишіть, підкресліть головні члени речення, поясніть правила їх узгодження. Укажіть можливі варіанти. 1. Три дівчини, студентки-агрономи, йшли взимку по доріжці польовій. (М. Рильський) 2. Пройшло в мовчанні кілька хвилин. (М. Коцюбинський) 3. Спершу вона з братом вагалися — йти чи не йти на легкоатлетів. (Є. Гуцало) 4. При в’їзді в село п’ятеро теслярів майстрували, докінчуючи, дерев’яну арку. (Г. Хоткевич) 5. Магазин «Діброва» взяв участь у благодійній акції. (З газети) 6. Дружба народів — це злагода й мир. (М. Рильський)

 

Картка 3 Перепишіть, підкресліть головні члени речення, поясніть правила їх узгодження. Укажіть можливі варіанти. 1. Вздовж перону стояло зо два десятки вагонів. (Н. Рибак) 2. Завод і лан, село і місто злились в єдину пісню чисту. (М. Рильський) 3. Чимало літ перевернулось, води чимало утекло. (Т. Шевченко) 4. Молодість — буйність, а старість не радість. (Нар. творч.) 5. В цю мить з’єднались річка і канал. (І. Муратов) І три шляхи широкії докупи зійшлися. (Т. Шевченко)

 

Картка 4 Перепишіть, підкресліть головні члени речення, поясніть правила їх узгодження. Укажіть можливі варіанти. 1. Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників. (З журналу) 2. Біла скатертина на столі та помиті лави сіяли чистотою. (М. Коцюбинський) 3. Багато людей підпушувало землю навколо кожного деревця. (О. Довженко) 4. Радіють і садок, і поле, і долина. (Л. Глібов) 5. Три місяці пробігло, мов ко­раблі веселі в морі — всіма цвітами процвітані, добрим скарбом переповнені. (П. Тичина) 6. Більшість бійців лягли спати. (О. Гончар)

 

Картка 5 Перепишіть, розкриваючи дужки, підкресліть головні члени речення, поясніть правила їх узгодження. Укажіть можливі варіанти. 1. Катерина з братом аж (злякатися). (Є. Гуцало) 2. Іноді глибоку тишу (порушувати) стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки. (О. Донченко) 3. (Пройти) в мовчанні кілька хвилин. (М. Коцюбинський) 4. Багато людей (сидіти) на килимках і (пити) з великих піал чудовий напій з маринованих черешень. (О. Гончар)

 

Картка 6 Перепишіть, розкриваючи дужки, підкресліть головні члени речення, поясніть правила їх узгодження. Укажіть можливі варіанти. 1. На всяких місцях (лежати) з п’ять розгорнутих книжок і журналів. (І. Нечуй-Левицький) 2. Півдесятка німецьких підбитих машин тепер (стояти) перед самою балкою. (О. Гончар) 3. Невеликії три літа марно (пролетіти). (Т. Шевченко) 4. Трохи людей (одійти) ліворуч і (стати). (Ю. Яновський)

 

Картка 7 Перепишіть, розкриваючи дужки, підкресліть головні члени речення, поясніть правила їх узгодження. Укажіть можливі варіанти. 1. Решта врожаю (пріти) на пні. (О. Гончар) 2. Наука і труд, знання і школа манливо (кликати) до мети. (Я. Усенко) 3. Багато вчених (вважати), що при складоподілі потрібно враховувати характер сполучуваності звуків. (Ф. Плевако) 4. Майже кожен з нас (мати) якийсь свій особистий талант.

 

Картка 8 Перепишіть, розкриваючи дужки, підкресліть головні члени речення, поясніть правила їх узгодження. Укажіть можливі варіанти. 1. В Єремії (бути) вже шість тисяч війська в Лубнах. (І. Нечуй-Левицький) 2. Решта (збиратися), ставши одразу напружено похмурими, діловито злими. (Олесь Гончар) 3. Батько з сином (поставити) скляні банки з півоніями на скромну могилку, порослу шовковою травою, поміж якої в’юнилася білоока березка та стриміли петрові батоги. (Є. Гуцало) 4. Вийшовши на битий шлях, … вони розділилися: меншість (податись) до Печерського, а більшість — до Дніпра. (З. Тулуб)

 

Тренувальні вправи.

1. Складіть речення з поданими підметами. Поясніть узгодження підмета з присудком. Укажіть варіативність.

Ряд керівників, багато спортсменів, більшість студентів, більшість творчих людей, брат із сестрою, гурт «Лебеді», переважна більшість школярів, частина батьків, семеро курчат, два­дцять один працівник, чимало співвітчизників.

2. Прочитайте текст. Поставте пропущені розділові знаки. Випишіть речення, у яких є тире між підметом і присудком. Підкресліть в них граматичні основи, поясніть уживання тире.

Кожна нація, кожен народ навіть кожна соціальна група має свої звичаї що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї це не відокремлене явище в житті народу це втілені в рух і дію світовідчуття світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана зі звичаями народу. Звичаї народу це ті прикмети за якими розпізнається народ не тільки в сучасному а і в його історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського родинного і суспільного життя. Звичаї це ті неписані закони якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичай а також мова це ті найміцніші елементи що об’єднують окремих людей в один народ в одну націю. Звичаї як і мова виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. (За О. Воропаєм)

 

3. Прочитати текст. Виписати граматичну основу кожного речення, дати повну характеристику головним членам.

Україна... В одному тільки слові і для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю. Україна — країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової героїчної боротьби за волю, в результаті якої — велетенське кладовище: високі в степу могили, руїна та прекрасна на весь світ, безіменна, невідомо коли і ким складена пісня... Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки. Україна — це марні, обшарпані голодні люди... Ідуть на панщину, чорні і німі.

Україна — розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані зорі. (С. Васильченко)

Лінгвістична лабораторія

► Проаналізувати особливості узгодження присудка з підметом, вираженим словосполученням або складноскороченим словом

Тип узгодження	Спосіб вираження підмета	Приклад
Присудок узгоджується з підметом у множині	коли виражений словосполученням — іменником у Н. в. та іменником і О. в. з прийменником з	Батько з сином працювали
Присудок узгоджується з підметом у множині й однині	коли виражений кількісним числівником та іменником у Н. в., Р. в.	П’ять абітурієнтів склали іспит. Сто розумних не розбере
Присудок узгоджується з підметом в однині	при словах мало, чимало, більшість, частина, решта	Частина студентів склала залік успішно
Присудок узгоджується в тому ж роді і числі, що й основне слово	у словосполученні, від якого утворено абревіатуру	КДУ закінчив прийом заяв абітурієнтів

 

 

Майстерня дослідника

► Проаналізувати результати дослідження визначеної проблеми. Підготувати усне повідомлення на лінгвістичну тему про варіанти граматичного зв’язку між підметом і присудком.

Проблема: варіанти граматичного зв’язку між підметом і присудком.

Шляхи вирішення: узгоджується; не узгоджується.

1. Тренувальні вправи.

— У наведених реченнях узгодьте присудок з підметом. Вибір форм присудка вмотивуйте. Виділені дієслова розберіть як частину мови.

1. Під віконцем три сестри (пряло, пряли) пізньої пори. (О. Пушкін)

2. Трохи людей (одійшло, одійшли) ліворуч і (стало, стали). (Ю. Яновський) 3. Решта (збиралися, збиралося), ставши одразу напружено по­хмурими, діловито злими. (Олесь Гончар) 4. Дуб із дубом (став, стали) пядом, (гомонів, гомоніли) древнім ладом. (А. Малишко)

2. Гра «Редактор».

— Уявіть собі, що ви працюєте в редакторському відділі. Вам при­несли матеріал, і ви маєте його вичитати і в разі потреби виправити.

На території Київо-Печерського історико-культурного Заповідника знаходиться Державний музей книги і друкарства України, створений 1972 р., у Міжнародний рік книги. Перших відвідувачів музей прий­няв в квітні 1975 р. В травні 200 р. музей було відкрито удруге після сильного переоформлення і створення новой експозиції.

Музей розташований у будинку минулої друкарні Київо-Печерської Лаври, заснованої знаменитим вченим, просвітитилем Єлисеєм Плете-нецьким.

У фондах музея зберігаються понад 52 тисячі експонатів, що роз­повідають про історію книги і друкарства України від давніх часів до теперішніх днів. Багато людей приходить до цього музея.

3. Робота за варіантами.

Варіант І

— Чи можна в даному реченні присудок поставити у формі однини?

Тут його зі сльозами радості на очах зустріли дружина й Галя.

(Ю. Збанацький)

Варіант II

Чи можна вданому реченні присудок «підійшли» поставити у формі однини?

До наметів підійшли кореспондент і листоноша, втомлені після нічного переходу.

4. Робота біля дошки.

— Запишіть речення, вибравши форму узгодження в числі присуд­ка з однорідними підметами.

1. Іноді глибоку тишу (порушує, порушують) стукіт дятла чи ше­рех збитої білкою кедрової шишки. (О.Донченко) 2. Наука і труд, знання і школа манливо (кличе, кличуть) до мети. (Я. Усенко) 3. І (пливе, пливуть) тоненькими, поплутаними струмочками не то думка, не то мрія. (М. Івченко) 4. Не вітер, а буря над землею в замети (клали, кла­ла, клав) білий сніг. (Л. Первомайський)

5. Самостійна робота.

— Перепишіть речення. Поясніть вибір присудкової форми. Під­кресліть підмети.

Варіант І

1. Мирне врегулювання конфлікту (схвалює, -ють) більшість на­родів Землі. 2. В класі (сиділо, -ли) п'ятнадцять учнів. 3. Усі п'ятдесят книжок (придбано, -ні) вчора. 4. Майже сто делегатів (узяло, -ли) участь в роботі конференції. 5. Понад 50 інженерів (працює, -ють) над удоско­наленням проектів. 6. (Минуло, -ли) десять хвилин. 7. За день у залах Державної картинної галереї (може, -уть) побувати понад 20 тисяч чо­ловік. 8. Багато повітряних куль (летить, -ять) на тих висотах, де літа­ють транспортні і пасажирські літаки. 9. Кілька зірок (світить, -ять) на темному небі. 10. На новій виставці (побувало, -ли) кілька тисяч відві­дувачів. 11. У районі (працює, -ють) 73 пересувні бібліотеки. 12. На ад­ресу ювіляра (надійшло, -ли) понад 2000 вітальних телеграм.

Варіант II

1. Наступного дня Блаженно з Хаєцьким справді звідкись (привів, -вели) Чернишеві коника. (О. Гончар) 2. Серпень з вереснем (стискає, -ють) один одному правиці. (М. Рильський) 3. Батько з сином (розмов­ляв, -ли) допізна. 4. На всяких місцях (лежало, -ли) з п'ять розгорну­тих книжок і журналів. (/. Нечуй-Левицький) 5. До хору (записалося, -лися) понад сто чоловік. (Ю. Збанацький) 6. Чотири українські фронти (рухалось, -лись) на захід чотирма залізними потоками. (О. Довженко) 7. Хіба мало людей (приходило, -ли) сюди? (М. Стельмах) 8. Вийшов­ши на битий шлях, ... вони розділилися: меншість (подалась, -лись) до Печерського, а більшість — до Дніпра. (3. Тулуб)

Творче завдання.

Складіть і запишіть речення, використовуючи подані словосполучення як присудки. Визначте їхній вид.

Рада була зустрітися, повинен зрозуміти, вирішила відпочити, намагатися скласти, почали розучувати, стали слухати, поспішав зробити, необхідно розпочати.

Попереджувальний диктант.

Запишіть речення. Підкресліть головні члени, укажіть способи їх вираження.

Голос Маланчин став теплішим. Чимало води утекло в Дунаї з того часу. Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській хаті Палійчуків. Густа мряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину. (За М. Коцюбинським) Самієв разом з начальником штабу почали розробляти детальний план операції. Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами весняних квітів. (За О. Гончаром)

ІV. Підбиття підсумків заняття

Рефлексія

Мікрофон

Гра «Закінчи речення».

V. Домашнє завдання

1. Придумати завдання - «пастку» з теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».

2. Виконати вправу 5,7 з підручника, повторити правила.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тести

1. У якому із варіантів відсутні синтаксичні помилки?

А Більша половина                                              Б Битком набитий

В Поглянувши у вікно, мені стало сумно      Г  Поглянувши у вікно, я засмутився

 

2. Зв'язок між підметом і присудком порушено в реченні

А Іванна з донькою ходить на роботу.          

Б Іван з донькою жив на околиці міста.  

В Максимко із Тарасиком збираються по гриби.          

Г Я з Васильком у себе теж посадили грушку.

3.  Зв'язок між підметом і присудком порушено в реченні

А Вона була досвідчена лаборантка.              Б Раніше я був наївною людиною.

В Мій батько й мати були блакитноокі.         Г Усе життя жінка була щасливою.

4. Зв'язок між підметом і присудком порушено в реченніі 

А Чулася пісня, розмова батьків, а потім запала тиша.

Б Яблуня, слива та вишня росте у моєму саду. 

В Ідуть Остап і Соломія широким степом долі шукати.

Г Верба і ставок нагадують про батьківську землю.

5. У якому реченні дотримано норм синтаксичного узгодження? 

А Запорізька АЕС розпочала роботу у визначений графіком час.  

Б Музей-садиба Лесі Українки сподобалася всім. 

В Двадцять один старшокласники взяли участь у концерті.

Г  Ніхто не відмовила волонтерам.

6. У якому із речень порушено норми синтаксичного узгодження? 

А Двадцять один старшокласник узяв участь у змаганнях.    

Б За першість змагається три команди .

В Двадцять чотири спортсмени здобули нагороди на міських змаганнях.

Г Кілька членів комісії проголосувало за це рішення.

7. У якому реченні допущено помилку?

А Значна частина пенсіонерів потребує медичної допомоги. 

Б Переважна меншість потребує психологічної підтримки.

В Частина завдань буде виконана сьогодні.

 Г Значна частина пенсіонерів потребують медичної допомоги

8. Потребує редагування словосполучення

А золоте колосся                                              Б зворотний шлях

В дорожчий золота                                          Г якнайцікавіший момент

9. Форму присудка при підметі вжито неправильно в реченні 

А  Іти було важко.                                             Б Радіють і небо, і море, і земля.

В Біля вогнища сиділи група туристів.        Г  ООН була заснована 24 жовтня 1945

10. Помилку в узгодженні підмета і присудка допущено в реченні 

А  НЛО приземлився на лісовій галявині.                   

Б Токіо вабив студентів своїми університетами.

В Малий поні понуро опустив голову.                          

Г П'ята авеню стрімко наповнилася людьми.

11. Зв’язок між підметом та присудком порушено в реченні

А Жінка з немовлям переходить дорогу навпроти крамниці. 

Б Василь з Іваном рано-вранці поїхали на косовицю.

В Вишня й абрикос зацвітає в квітні.

Г Ідуть Остап і Соломія широким степом долі шукати.

12. Зв’язок між підметом та присудком порушено в реченні 

А ООН ухвалила важливе рішення щодо миротворчого контингенту. 

Б Двоє будівельників не шліфували підлогу, а заливали її спеціальним розчином.

В Людина-павук підкупив глядача своєю добротою. 

Г З обох кінців яру почувся тихий тріск і людські голоси.

ДОДАТОК

Координацiя присудка й простого підмета.

З простим пiдметом присудок координується за граматичними ознаками (тобто координується в числi, а в минулому часi та умовному способi й у родi). Коли при пiдметi є кiлька означень, що вказують на рiзнi предмети, а пiдмет стоїть в однинi, то в цьому разi присудок має форму множини (тобто кооординується за змiстом): Українська й бiлоруська мова були найбiльш занедбаними серед слов’янських мов. Коли ж пiдмет виражений збiрним iменником або мислиться як щось єдине, тодi присудок стоїть в однині: Українське й польське студентство зустрiлося на форумi.

З пiдметами - iменниками чоловiчого роду на позначення професiй, посад жiнок- присудок координується за граматичними ознаками, а не за змiстом: Касир перерахував гроші (Речення Касир перерахувала грошi - розм.). Щоб уникнути двозначностi, при таких iменниках треба вживати iм’я та прiзвище, що виконує функцiю пiдмета, й тодi присудок координується за змiстом: Касир Галина Гринишина перерахувала гроші.

Якщо при загальному iменниковi є географiчна чи умовна назва, то присудок координується з пiдметом - загальною назвою: Газета "Поступ" надрукувала виступ депутата. Micтo Львiв нiби помолодшало.

З пiдметами, вираженими словами людина, особа, постать тощо, а також iз пiдметами - збiрними iменниками чи iменниками сукупностi - присудок координується за граматичними ознаками: Особа чоловiка встановлена. Волосся переливалося срiблом.

Пiдмети, вираженi займенниками хто, що, координують iз собою присудок у формi третьої особи однини теперiшнього часу, а вминулому часi та в умовному способi хто вимагає форм и чоловічого роду, а що -_ середнього: Усі зрадiли, а хто й не зрадiв, то не показав цього. Що це там таке показалося з-за рогу? Так само координується присудок iз займенниками iнших розрядiв (неозначеними, заперечними), до складу яких уходить хто, що: Дехто вирiшив неприходити на мітинг. Нiщо мене не привабило.

Проте є випадки т.зв. зворотної координації (зворотного узгодження) в реченнях з iменними присудками, за якої на форму дiєслова-зв’язки в складi присудка впливає не форма пiдмета, а формаіменної частини присудка: Хто були ці люди? Якщо функції пiдмета виконують вказiвний займенник середнього роду це, вказiвна частка то, координацiя присудка також зворотна: Це була видатна постать у нашiй культурі.

Загалом iменнa частина складеного iменногo присудка (найчастiше iменник чи прикметник) має форму називного або орудного вiдмiнка. "Форми орудного вiдмiнка iменногo складеного присудка частiше вказують на ознаку тимчасову, нездiйснену, а форми Називного вiдмiнка є показником постійної ознаки". Значновиразнiше, нiж Ор.в., передають тимчасовiсть ознаки форми Зн.в. з прийменником за, що мають значення "замiсть": Він їй був за вчителя.

Зв’язка бути в теперiшньому часi (є) характерна для офiцiйно-дiлового, наукового й почасти публiцистичного стилю. Розмовному ж мовленню зв’язка є не властива.

NB!!! У науковому стилi часто в ролi зв’язки вживають дiєслово становить та деякi iн. у сполученнi зi Зн.в. без прийменника. Не можна в цьому разi використовувати росiянiзм складає

При пiдметi - кiлькiсному числiвнику - присудок має форму третьої

особи однини, а в минулому часi - форму середнього роду: Семеро дійшло до фiнiшу. Ciм дiйшло до фiнiшу. Кілька дiйшло до фiнiшу. Проте тут можлива й форма множини присудка. Однина наголошує накiлькостi, множина - на матерiальному складi.

Якщо підметом є субстантивоване незмiнне слово, то присудок має форму третьої особи однини, а в минулому часi - форму середнього роду: Це "Ура!" линуло звiдусiль.

2.2. Координацiя присудка й складеного пiдметa.

Пiдмет на кшталт "брат iз сестрою" координує присудок у формi й однини, i множини. Однина присудка вказує на одного активного суб’єкта дiї (власне, тiльки він i є граматичним пiдметом, а iншим iменником чи займенником виражено додаток). Множина присудка вказує на рiвноправнiсть двох суб’єктів дії, на їх паритетну участь у виконаннi дії: Брат iз сестрою пiшов у театр. Брат iз сестрою пiшли в театр. Коли до складу таких пiдметiв як перший компонент уходить особовий займенник я, ти, він, тодi присудок має стояти в однинi: Я зi Степаном пiшла в театр. Ти з Оксаною пiшов у театр.

З пiдметом, що складається iз числiвника та iменника, присудок координується в однинi й у множинi (Це не стосується тiльки тих числiвників, якi закiнчуються на один: П’ятдесят один чоловiк працював у полi. П’ятдесят одна особа працювала в полi). Однина присудка наголошує на кiлькостi предметiв, а множина - на дії. При iменниках, якi позначають назви iстот, здебiльшого присудок має форму множини, а при iменниках - назвах неістот - форму однини.

Якщо до складу пiдмета входять числiвники до десяти (крім один), то

присудок частiше має форму множини. Коли використовують числiвники на позначення великої кiлькостi, переважає присудок у формi однини. Коли при числiвнику є слова років, лiт або слова лише,тiльки, всього, присудок має форму однини; коли при пiдметах є постпозитивнi означення (зокрема, займенник вci), присудок має форму множини.

Форму однини має присудок, коли числiвник у складi пiдмета вказує на приблизну кiлькiсть (уживається зi словами на кшталт склало iспит на "вiдмiнно".

Числова частина пiдмета може бути виражена iменником iз числовим значенням (ряд, низка, частина, бiльшiсть, меншiсть, юрба, решта тощо), тоді присудок також має форму однини: Бiльшiсть студентiв склала iспит на "вiдмiнно". Форма однини обов’язкова, коли при iменнику з кiлькiсним значенням є узгоджене означення або в складi пiдмета є iменник на позначення абстрактного поняття. Множину тут маємо тодi, коли:

1. Друга частина пiдмета є багатоелементною (Бiльшiсть студентiв, аспiрантiв, викладачiв прийшли на мiтинг);

2. Присудок вiддалений вiд пiдмета (Бiльшiсть студентiв, якi прийшли на мiтинг, проголосували за текст ухвали);

3. Присудки однорiднi (Бiльшiсть шахтарiв не пiдтримали профспiлкових лiдерiв i не розпочали страйку).

Складений пiдмет може бути виражений словосполученням. Якщо в ньому нема слова у формi Н.в., з яким координується присудок, то присудок стоїть у третiй особi однини, а в минулому часi – в середньому родi: "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорницi" йде (йшло) на сцені вже другий сезон. Якщо в словосполученнi є два iменники в Н.в., то треба додавати слово з родовим значенням, з яким i координувати присудок:Роман "Війна i мир" екранiзований декiлька разiв. При пiдметах - словосполученнях один одного, один за одним тощо - присудок може мати форму й однини, i множини: Один одного вчить. Один одного вчать.

 

2.3. Координацiя присудка й oднорідних пiдметiв

За наявностi узагальнювальногo слова присудок координується з ним. При однорiдних пiдметах (без сполучникiв), виражених формою однини, присудок стоїть у множинi або в однинi (за прямого порядку слiв - у множинi). Множина присудка обов’язкова за прямого порядкуслiв при пiдметах - назвах осiб: Іван, Петро пiшли додому. З пiдметами - назвами неосiб - присудок координується за змiстом або з найближчим пiдметом: Сатира, гумор виявляються (-ється) в текстi.

Ti caмi правила регулюють i випадки, в яких пiдмети вжито з   єднальними сполучниками. Якщо перед однорiдними пiдметами є означення, виражене займенником кожний, то присудок має форму однини: Кожний студент, аспiрант має пам’ятати про це.

За непрямого порядку слiв зазвичай використовують форму однини (навіть тодi, коли один з пiдметiв має форму множини). При однорiдних пiдметах, ужитих iз єднальним сполучником нi ... нi, присудок може мати форму й однини, i множини.

Якщо використано роздiловi сполучники, то присудок має форму однини: Іван чи Петро пiшов додому ранiше. Якщо пiдмети при цьому вираженi iменниками рiзних родiв або чисел, то присудок має форму множини: Іван чи Галя пiшли додому ранiше.

За використання протиставних сполучникiв присудок координується в числi й родi з найближчим пiдметом (Прийшов Іван, а згодом yci його брати); якщо при пiдметi є заперечна частка не, то присудок координують з реальним суб’єктом, дiя якого словом.

Здебiльшого означення узгоджується в родi, числi й вiдмiнку з означуваним словом.

Iменники особа, персона, назви професiй узгоджуються за граматичним принципом: Наталiя Сергіївна - наш директор. Степова - молодий професор.

При однорiдних членах означення, яке стосується двох iменникiв, може стояти в однинi й у множинi. Однину використовуємо тодi, коли за змiстом ясно, що означення пояснює два iменники. Якщо цi iменники належать до рiзних родiв, то означення узгоджується з найближчим iменником: Наша сатира й гумор. Українськa преса й радiо.

При одному iменниковi може стояти кiлька означень. Якщо вони перелiчують рiзновиди  предметiв, то iменник може мати форму й однини, i множини. Однина iменника:

• вказує на зв’язок означуваних предметiв, зокрема термiнологiчний, на їx семантичну близькiсть (доконаний i недоконаний вид);
• уживається, коли означення поєднанi протиставними чироздiловиими сполучниками (дубовий або буковий листок; дубовий, ане буковий листок);
• уживається здебiльшого при означеннях, виражених займенниками або порядковими числiвниками (третiй i четвертий курс; твiй i мiй друг; той i цей комп’ютер).

Множина iменника пiдкреслює наявнiсть декiлькох предметiв, iстот, зокрема й за вживання порядкових числiвникiв: Гарний i розумний хлопцi. Перший i другий призи. При постпозитивних означеннях iменник стоїть у множинi: роди чоловiчий i жiночий; комп’ютери перший i другий; зошити той i цей.

Прикладка з означуваним словом узгоджується у вiдмiнку, коли це:

1. Чоловiчi чи вiдмiнюванi жiночi прiзвища (студентовi Петренку,студентцi Петришинiй);

2. Назви населених пунктiв (крім складених назв та вживаних нечасто iншомовних назв маловiдомих населених пунктiв) (до мicтa Львова, але до мicтa Кривий Рiг, до мicтa Аахен).

Не узгоджуються у вiдмiнку:

1. Назви станцiй (до станції Львiв);

2. Назви гip, островів, мисiв, озер та iн. (до гори Говерла), стверджується: Нарис, а не стаття став предметом аналізу.

3. Умовні назви (газет, книг, готелів, суден, підприємств тощо) (до готелю «Космос», на шахті «Гігант», газеті «Поступ»);

4. Астрономiчнi назви (на планетi Земля);

5. Офiцiйнi назви держав чоловiчого роду (офiцiйнi назви держав жiночого роду здебiльшого узгоджуються) (до Республiки Парагвай, до Ісламської Республiки Пакистан, до Князiвства Лiхтенштейн, але до Республiки Франції; до Республiки Польщi, до Республiки Куби).

Типовi помилки в координації пiдмета й присудка, в узгодженнi означення:

1. Координацiя присудка не з пiдметом, вираженим загальним iменнииком, при якому є географiчна чи умовна назва, а з цiєю назвою: 3 червня, о 21.10, на 640-му кiлометрi автодороги Київ-Чоп  вантажiвка KpAЗ-256, що належить ремонтно-будiвельнiй дiльницi рiвненського управлiння нафтопроводу "Дружба" зiткнувся з автомобiлем ВАЗ-2107, який рухався у зустрiчному напрямку (ТП. - 1997. - №1); Micтo Львiв прикрасився до свята (РЛ. - 1997. - 22 серпня).

2. Поєднання присудка з пiдметом, вираженим невiдмiнюваним iменником iншомовного походження, без урахування особливостей визначення роду й числа iменника: Tpio "Крайня хата" намагалися бути схожими на тpio "Либiдь" (МТ. -1998. - №3-4); Журi визначили переможцiв конкурсу (РЛ. -1997.- 27 серпня).

3. Неправильна координацiя присудка з пiдметом-абревiатурою: З iншого боку коли б вiн сам не звернувся до захiдного свiту i не "здав" деталi, то ми нiколи так i не довiдалися б, що замовником було КДБ (МГ. - 2000. - 13 сiчня).

4. Координацiя з пiдметом, вираженим займенником хто або що, присудка-дiєслова не у формi третьої особи однини теперiшнього   часу: Багато хто iз знайомих обминають його, цураються (ВЗ. - 1998. -- 9 сiчня).

5. Порушення норм координацiї присудка-дiєслова в минулому часi з

пiдметами-займенниками хто, що: Що i хто уповноважило керiвництво Львiвської залiзницi вирiшувати замiсть Кабiнету Мiнiстрiв та всiх мiнiстрiв-силовикiв, яка саме допомога потрiбна? (ТП. - 1998. - №3).

6. Координацiя присудка не з простим пiдметом, а з вiдокремленим членом речення, який ужито при ньому: Початок зустрiчi, точнiше, першi три хвилини гри, були за господарями (СП. - 1998. - №32); І ця цiннiсть – сiм’я i родиннi стосунки, - важливi для ycix наших читачiв, якими б рiзними вони не були в повсякденному життi (СП. `1997. - №52).

7. Уживання присудка у формi множини при пiдметi – особовому займенниковi я, ти, вiн: Я з гуртом ентузiастiв зiбрали грошi й купили першу любительську вiдеокамеру (СП. - 1998. - №9).

8. Уживання присудка у формi множини при пiдметi-числiвниковi, який указує на приблизну кiлькiсть: Сьогодні містом їздять понад двiстi маршруток, завдяки чому отримали роботу пiвтори тисячi чоловiк (Д. -1998. - 12 лютого).

9. Уживання присудка у формi множини при пiдметi, числова частина якого виражена iменником ряд, низка, частина, бiльшiсть, меншiсть тощо: Бiльшiсть пiдприємств простоюють (СП. - 1998. - №2).

10. Форма однини присудка при пiдметах, у яких друга частина багатоелементна, або при однорiдних пiдметах, або тодi, коли присудок вiддалений вiд пiдмета, чи тодi, коли присудки однорiднi:

Незважаючи на досягнутий ранiше компромiс, частина депутатiв вiдопозицiйної Соцiал-демократичної партії Нiмеччини, а також деякi представники Вiльної демократичної партії Нiмеччини, якi входять до правлячої коалiції; виступила проти закону про електронне прослуховування (ВЗ. - 1998. - 23 сiчня).

11. Форма множини присудка за наявностi мiж однорiдними пiдметами роздiлових сполучникiв: Іноді чиясь думка або жарт дарують новий погляд на проблеми (Т. - 1998. - № 7).

12. Неузгодження означення з означуваним словом: Саме через нeї рідненької, на Рiздво вiдбулося найбiльше нещасних випадкiв (СП. --1998. -№ 1).

13.Розмiщення постпозитивного звороту не одразу пiсля iменника, який він пояснює

14. Форма називного вiдмiнка iменника-прикладки, що є назвоюнаселеного пункту (крім складених назв), при означуваному словi - загальнiй назвi у формi непрямого вiдмiнка: У мiстечку Плоцьк мешкают її родичi з боку батька (СП. - 1998. -- №6); Житель селища Зимної води, що на Львiвщинi, Степан Іванович Волощук у 67 рокiв зробив майже героїчний вчинок (Е. - 1998. №5).

15. Узгодження у вiдмiнку назв планет, гip, островів, озер тощо таумовних назв-прикладок з означуваним словом – загальним iменником: Омолодженi iнопланетянами пенсiонери-земляни збудинку престарiлих вирiшують вiдвiдати свою рiдну планету Землю(ТП. - 1998. - №2).

У науці, законодавстві, в діловому і суспільно-політичному житті складність, важливість і серйозність питань, що підні­маються, вимагає суворо логічного, послідовного і точного ви­кладу думки. Перевага писемної форми спілкування, відсут­ність безпосереднього контакту з слухачами або читачами, а звід­си неможливість користування допоміжними засобами (жест, міміка, показ чогось і т. д.), офіційний тон, монологічна форма  мови – все це  накладає на синтаксис наукової мови спеціальний  відбиток.

Так, з метою пов'язання компонентів думки використовується ряд займенників, які своєю роллю в реченні наближаються до сполучників, а іноді в них переходять. Це такі займенники, як цей той такий, а також займенникові слова даний, відомий, від­повідний та ін. Наприклад: «До такого розуміння механізму променевої хвороби можуть вести дані про те, що іонізуюче ви­промінювання значно сильніше пошкоджує структуру ядра соматичних клітин, ніж їх цитоплазму. Ці факти, а також дані про дію природного добору серед пошкоджених і непошкоджених опромінюванням клітин соми та відомі факти про чутливість клітин, що діляться, ніж клітин, що не діляться, свідчать, що променева хвороба може виникати в результаті масових  мутацій клітин соми. При цьому опромінювання пошкоджує найбільш активні в мітотичному відношенні клітини лімфоїдні системи, кісткового мозку тощо. Саме ці зміни...» Наступне речення: «В цьому полягає...» Таким чином, створюється ланцюг, в якому кожний наступний займенник цей є водночас і посиланням на сказане попередньо і засобом логічного зв'язку мі думками.

У простому реченні для встановлення  різних співвідношень, між однорідними членами ряду використовуються парні сполучники типу не тільки.., але й; якщо не.., то; як.., так та ін. Зв'язок  між  компонентами  думки,  послідовність  цих  компонентів часто виражається за допомогою вставних слів теж досить специфічного складу (по-перше, по-друге, нарешті, з одного боки, з другого боку, отже, таким чином та ін.).

З  цією ж метою вживаються конструкції з  словами незва­жаючи  на.., у світлі..,  завдяки..,  з боку..,   шляхом..,  з допомо­гою та ін.:  «Тепер дублення проводять за допомогою танідів, виготовлених з дубильних матеріалів  у  вигляді  екстрактів  ч згущених соків. Завдяки цьому сучасна шкіряна промисловість має можливість застосовувати дуже швидкі  методи дубленні (журн.).

Не менш яскраво характеризують цей стиль пасивні кон­струкції, широке вживання дієприкметникових і дієприслівнико­вих зворотів, віддієслівних іменників на місці підрядних речень та ін. Наприклад: «Не виписуючи детально окремі характери, Яновський зумів дати прекрасний ліричний вираз головним ри­сам характеру революційного народу, що бореться за перемогу Радянської влади; не зображуючи докладно і точно окремих битв і боїв, він зумів поетично і, можна сказати, музично-від­чутно передати жар боротьби, пафос подій, грозовий подих епо­хи» (Л. Новиченко); «Було встановлено, що білки різних видів тварин, рослин і мікробів відрізняються один від одного за своїми властивостями»; «Як уже зазначалося, ядра клітин бага­ті на ДНК»; «Розв'язуючи проблему біосинтезу білків, необхід­но було з'ясувати, яким чином і за яких умов амінокислоти реагують між собою при синтезі молекул білків» та ін.

Прямий порядок членів кожного окремо взятого речення за­безпечує вираження загального змісту речення без спеціального акцентування логічних чи стилістичних елементів висловлюван­ня. З погляду стилістичного такий порядок, оскільки ним не пе­редбачається вираження, стилістичних відтінків мови, можна назвати стилістично-нейтральним розташуванням членів ре­чення.

З усього сказаного видно, яка важлива для наукового стилю мови препозиція підмета — організуючого центра речення: «Мі­крокліматичні дані дадуть змогу переглянути розміщення євро­пейських сортів, легко усунути пошкоджуваність міддю, розши­рити посадки ізабельних сортів, які достигають до початку періоду частих туманів»; «Принцип звичайної електронної лампи тепер використаний для створення нового приладу механотро­на — електронної лампи з рухомими деталями, здатними реагу­вати навіть на незначні зовнішні впливи»; «здатність таніну давати кольорові комплексні сполуки з цілим рядом катіонів використовується в аналітичній хімії як для якісних, так і для кількісних визначень» (з наукових журналів).

Показовою є, зокрема, і препозиція числівника у складі будь-якого словосполучення, незалежно від того, чи виражається точна, чи приблизна кількість. Наприклад: «У 1991—1992 нав­чальному році в містах і селах західних областей України пра­цювало 7063 загальноосвітні школи (не враховуючи шкіл робіт­ничої, сільської молоді та дорослих), в яких навчалося 1337,9 тис. учнів» («Торжество ленінської національної політики»). Навіть у випадках визначення приблизної кількості числівники не пере­ходять у постпозицію, як у інших стилях мови: «На 11 факуль­тетах  Львівського  університету  навчається близько  8,5  тисячі  студентів, понад 100 аспірантів. Тут є майже 60 кафедр, ( штатних і позаштатних професорів, доцентів, асистентів, викладачів. Крім того, на кафедрах і в лабораторіях працює до ,'і наукових працівників, лаборантів тощо» (там же). Порівняйте «тисяч п'ять студентів», «кафедр з шістдесят, мабуть» — у російській  мовній мові.

Увага. Подивується таке розташування слів, коли наступне слово (частіше якась ознака, властивість) стоїть не безпосередньо після пояснювального слова, а віддаляється від нього ще якимсь словом. Тоді виникає небажана і непередбачена автором двозначність: цю ознаку можна віднести або одразу до обох попереду названих предметів, або тільки до останнього, а це ми гірше. Наприклад: «Поверх  активної зони розташовано кільцеві катоди 11 вольфраму з торієвим покриттям. Над катодами на відстані 2,5 мм розміщено аноди з насиченого киснем вольфраму з ребрами для охолодження» (ребра, мабуть, є у анода, а не у вольфраму — металу). Місце цих означень--після сліп до яких вони належать («Над катодом на відстані 2,5 мм розміщено аноді і з ребрами для охолодження, виготовлені з насиченого киснем вольфраму»).

Як відомо, інверсія є однією з умов появи пропусків певних членів речення. Відсутність інверсії у науковому стилі веде з;і собою і відсутність неповних речень різного типу. Пропуск окремих членів речення зустрічається в науковій мові тоді, коли він не викликає труднощів у розумінні тексту (зокрема тоді, коли в наступних реченнях кілька разів повинне повторюватись те саме слово).

Розглянемо приклад: «Таніди шкірочки становлять найбіль­ший інтерес у зв'язку з тим, що вони найлегше переходять у ви­но. Проте не всі вони переходять у вино, а кількість тих, що переходять, залежить, крім таких факторів, як температура, три­валість мацерації (розмочування) тощо, ще й від вмісту танідів у шкірочці даного сорту винограду» (наук. журн.). Як бачимо, тут йдеться навіть не про повну відсутність члена речення, а про заміну іменника займенником для уникнення одноманітності викладу. Така заміна дуже поширена тому, що в науковій мові кількість іменників у тексті значно більша, ніж у інших стилях. Цілі ряди іменників у родовому відмінку — одна з типових ознак стилю. Родовий відмінок тут найчастіше виражає підпорядку­вання одного іменника іншому, відтворюючи різноманітні від­ношення між поняттями: «Порушення правильності розподілу хромосом при утворенні статевих клітин є причиною відхилень в ембріональному розвитку і значної кількості конституційних дефектів».

Наукова, науково-популярна і суспільно-політична літерату­ра відзначається також великою кількістю сталих словосполу­чень специфічного складу (прикметник + іменник; іменник в на­зивному відмінку + іменник у родовому; складні слова з двох нерівноправних або рівноправних компонентів та ін.). У них також переважає іменник:

Науковий стиль характеризується не тільки помітною пере­вагою іменників над дієсловами, але до певної міри і блідою семантичною виразністю використовуваних дієслів, пропуск яких, як правило, не порушує смислової єдності фрази. Тому в цих стилях випадки пропуску дієслів призводять до розвитку еліп­тичних конструкцій з присубстантивним вживанням приймен­ників. Це словосполучення типу вилучення з обігу (з «вилучити ;і обігу»), розвиток у напрямку (з «розвиватися у напрямку»), розповсюдження по лінії, завдання по лінії, навіть боротьба по лінії, зустріч по лінії (хоч зразки такого дієслівного керування у мові відсутні).

На місці дієслова з конкретним значенням часто вживається дієслово з послабленим лексичним значенням і зв'язаний з ним іменник у значенні процесу, бо абстрактні іменники краще пе­редають наукові поняття, наприклад: «Органіки й технологи працюють над розв'язанням проблеми синтезу дубильних речо­вин, близьких за своїми технологічними властивостями до при­родних» (порівняйте розв'язують); «Ферменти набули широкого застосування в різних галузях промисловості (молочній, конди­терській, спиртовій, медичній та багатьох інших)».

Загалом формою вираження присудка науковий стиль поміт­но відрізняється від інших стилів мови.

Так, простий дієслівний присудок у науковому стилі як пра­вило стоїть у теперішньому часі (у художньому широко вжива­ний і минулий час); змінна частина складеного присудка також звичайно ставиться у теперішньому часі. Крім того, у дієслівному складеному присудку наукового стилю мови змінна його частина переважно має модальне значення (у художньому стилі дієсло-ва - зв'язки звичайно позначають початок, продовження чи за­вершення дії), наприклад: «Торфоаміачні суміші можна виго­товляти з будь-якого торфу, але кращі результати забезпечує використання низинного торфу з вологістю 40—50%» (підручн.); «Вихід з тяжкого становища селяни сподівалися знайти у зако­нодавчих актах уряду і рішеннях Державної Думи, але ця надія була марною» (журн.).

Слід сказати, що в межах наукового стилю виділяються окремі його різновиди, які відрізняються способом організації фрази. Так, у мові гуманітарних наукових творів частіше можна зустріти синтаксичні риси інших стилів, зокрема публіцистичного і художнього; синтаксис мови творів точних наук, зокрема мови  технічної   літератури,   позначається   більшою   лаконічністю   висловлення,  чіткістю  побудови  речення.  У гуманітарних творах і характер самого повідомлення допускає відхилення від основної  лінії   викладу,   а   значить   і   стилістичні   інверсії.   Наприкл.  «Справжнього ж художника (як і читача) людина цікавить  як оболонка, в якій вміщується яка-небудь ідея, а як особа,  живе якоюсь ідеєю, задоволена цим чи страждає від цього,   і може, бути, й одержима нею»  (М. Шамота). Тут ми маємо перенесення в наголошувану позицію, на початок речення, елементів групи присудка, тобто інверсійний порядок порядок слів. ВОДС інверсійний порядок слів практично не зустрічається.

Науково-популярний стиль характеризується з боку синтаксичного більшою кількістю, порівняно з науковим, образних засобів; будова речення тут різноманітніша; помітною є тен­денція до уникання складних рідковживаних слів. Наприклад: «У народній медицині і навіть у науковій цибулю знають як протицинготний і дієтичний засіб; її вживають (з капустою і квасом) при хворобливому схудненні; настій з цибулі на воді п'ють від глистів; її вживають також? коли болить голова. Зов­нішньо цибулю застосовують як подразник (її треба прикладати розрізаною до висків і до лоба), при вушних хворобах (зака­пують сік з горілкою у вухо, по дві краплі) та від нариву для дозрівання його (треба прикладати цибулю, спечену в тісті)» (О. П. Попов. Лікарські рослини в народній медицині). Тут бу­дова фрази дуже нагадує розмовну мову, особливо широким вживанням вставних словосполучень.

З  канцелярсько-діловою мовою ми зустрічаємось найчастіше у різних розпорядженнях, інструкціях, законах, які вказують на права і обов'язки громадян, рекомендуючи або забо­роняючи їм певні дії і вчинки, тобто регулюють стосунки між людьми. Такі тексти розраховані на те, щоб впливати на волю читача, а не на його почуття; в них дуже рідко пояснюються причини певних розпоряджень; навпаки, частіше говориться про кару за невиконання їх.

Накази і розпорядження формулюються, як правило, без­особово, причому реченнями стислими і небагатослівними, але так, щоб не було можливості подвійного тлумачення змісту. Образні й емоційні елементи тут відсутні; індивідуальні вла­стивості авторської мови майже не проявляються — звичайно користуються готовими формулами, які в галузі синтаксису слу­жать взірцем. Вони, ці формули, надають мові документів пев­ної схематичності і навіть шаблонності, але, безсумнівно, допо­магають у спілкуванні.

У діловій мові однаково важливими виявляються дві тенден­ції: з одного боку — прагнення до найповнішого охоплення всіх боків питання, що розглядається, а з другого — необхідність уникати зайвих подробиць, які можуть порушити логічну стрункість викладу (т. зв. принцип необхідного і достатнього). Типові риси синтаксису канцелярсько-ділової мови: застосування форм нака­зового способу, інфінітива в ролі наказового способу, використан­ня безособових форм, що виражають необхідність, обов'язок, право і т. д.; вживання пасивних форм, прямий порядок слів.

Увага. Ім'я та по батькові ставиться після прізвища, як правило, лише у ділових паперах (анкетах, автобіографіях, довідках та ін.). У розмовній мові, у листах, газетних статтях, а також у художніх творах на початку ставиться ім'я та по батькові, а за ним — прізвище.

Категоричний наказ виражається формою інфінітива (без позначення особи). Так формулюються накази, заклики у пи­семній формі ділової (і, почасти, публіцистичної) мови: «Реко­мендувати комсомольським організаціям провести змагання се­ред колективів виробничої молоді за право носити назву бригад, цехів, змін, дільниць комуністичної праці»  (газ.).

Увага. Перша особа множини у спонукальних реченнях — це риса науко­вої і ділової мови в її усній формі: «Зупинімося докладніше на предметі літе­ратурно-художнього зображення. У найширшому і найзагальнішому розумінні об'єктом уваги художньої літератури, як відомо, є людське життя у всіх його проявах, здатних зацікавити суспільство і бути повчальними для нього» (М. Шамота).

Для ділової документації (наказів, розпоряджень, постанов та ін.) типовими є інфінітивні конструкції, в яких інфінітив стоїть у реченні на першому місці, наприклад: «Доручити ви­конкому Ровенської облради депутатів трудящих розглянути й затвердити кошторис Ровенського музично-драматичного теат­ру... Погодитись з пропозицією виконкому Ровенської облради про закріплення за Ровенським музично-драматичним театром будинку... Зобов'язати виконком Ровенської облради депутатів трудящих провести відповідний ремонт приміщення театру...»

При підметах, виражених числівником або кількісно-іменнико­вим зворотом, присудок може стояти в однині та множині.

1. Присудок уживається в однині:

1) якщо підмет, виражений числівником, позначає абстрактну цифру, наприклад: Вісім ділиться на два і чотири;

2)якщо підмет — складний числівник — закінчується на один: Сорок один працівник підприємства отримав премію з нагоди профе­сійного свята;

3) якщо головним компонентом кількісно-іменникового звороту у ролі підмета виступає кількісний іменник (десяток, сотня, решта, сила, сила-силенна): Решта квитків на денну виставу вмить щезла з каси (В. Голота); Як колись сказав Шекспір, а слідом за ним повтори­ла вже, може, сотня драматургів — "ніхто нічого не знає", а путі господні несповідимі, це єдине, що точно відомо (В. Собко); / тепер сила вудіїв сидить по березі, а я дома (М. Кропивницький);

4)якщо підмет позначає міру часу, ваги, простору і под.: Минуло кілька місяців, і в газетах та журналах можна було прочитати про перші літальні машини — аероплани й відважних людей-авіаторів, що знімаються в повітря на тих машинах (Б. Антоненко-Давидович); Виповнилося чверть віку літературному об'єднанню "Вись", що діє при редакції газети "Червона зірка " Новомиргородського району на Кіровоградщині (з газ.);

якщо підмет, виражений іменником з компонентом пів-, на­приклад: півгодини, півміста (у минулому часі присудок ставиться у формі середнього роду): Ви зовсім забули, що тут щодня буває пів­сотні й більше людей (В. Підмогильний); Висить, як меч, півмісяия над нами Серед зірок навмисне золотих (Г. Чубач); Півліта минуло, нена­че піввіку, Ранкової сойки розпачливий спів (А. Перерва), але: Цього року навчатимуть українських учнів півмільйона вчителів (з газ.).

2.    Присудок ставиться у множині:

якщо при підметі стоїть означення у формі множини: Стояли всі троє примовклі й довго дивилися у той бік (О. Гончар); Зрештою, при моїх заняттях та захопленнях уі три місяиі промайнули як один день... (В. Шевчук); Сиділи на балконі й відпочивали — всі четверо (Н. Романович-Ткаченко); Оті шість класів, що при матері ще закін­чив, були його очною освітою (Л. Вернигора); Кришці п'ять робіт були відзначені преміями.

3.    У багатьох випадках при підметах — кількісно-іменникових
зворотах можливе використання присудка в однині і в множині: Біль­
шість дворової челяді подалася геть — на вільний хліб, до землі або й
до міста (Ю. Хорунжий); Переважна більшість оперних співаків у
Галичині на переломі XIX і XX століть вийшли із школи Висоцького
(В. Врублевська). Розглянемо основні правила вживання таких кон­
струкцій:

5) при кількісно-іменникових зворотах, другий компонент яких називає істот, множина присудка вказує на активну або роздільну дію, однина — на пасивну або спільну дію: Знову кілька осіб відійшло (Н. Кобринська); Я лікувався в санаторії, де одночасно лікувалося п 'ять тисяч робітників (О. Ковінька); До студентських лав вступа-ють 2.5 тисячі осіб: Багато їхніх студентів роз 'ідуться цього літа на розкопки хто в Крим, хто до Кам 'яної Могили на річці Молочній ... (О. Гончар); Поранені все прибували. Більшість із них, як і Духнович, добиралися сюди самотуж ... (О. Гончар);

6)якщо другий компонент у кількісно-іменниковому звороті на­зиває неістот, форма однини вказує на загальну сукупність пред­метів, форма множини — на окремі предмети: Вже надійшло півтори тисячі заявок на цю машину; Триста воєнних прапорів, колись буйних і гордих, —принишкло на землі (Б. Лепкий); Багато пізніших спогадів стерлись у моїй пам'яті (С. Васильченко); Кілька автомашин з кур­сантами на околиці роз Пхалися в різні боки (М. Олійник).

при позначенні приблизної кількості літературною нормою до­пускається варіантність форм, але частіше використовується фор­ма однини: Підлеглого митові більше не знайшлося нічого, та знайш лося з десяток українських книжок галицького видання (В. Леонто-вич); Дуже багато праці й клопоту завдав собі Амвросій Крушель-ницький, поки довів хор до пуття. У ньому брало участь близько соро­ка чоловік (В. Врублевська); Минає так щось з півгодини (М. Коцю­бинський); 3 півдесятка сусідів товпилися біля Карпа, давали йому останні поради і настанови (Г. Тютюнник).

II. Узгодження присудка з однорідними підметами

1. При однорідних членах речення присудок може стояти як у множині, так і в однині. Вибір форми присудка залежить від форми зв'язку підметів, від розташування присудка (після чи до однорідних підметів) та ін.

2. Якщо однорідні члени речення вжито без сполучників або з єднальними сполучниками і, та, присудок може стояти як у мно­жині, так і в однині.

При прямому порядку слів (присудок стоїть після підмета) при­судок частіше вживається у множині: / мати, і донька разом побі­ліли, стали прислухатись і миттю схопились (І. Котляревський). При значеннєвій близькості підметів постпозитивний присудок може стояти в однині: Порядок і термін отримання майнового паю визначається у Полозкенні про паювання майна; Періодичність і рі­вень деталізації управлінської інформації залезкить від внутрішньої організації банку.

При непрямому порядку слів (присудок передує підметові) зви­чайно вживається форма однини: Для продажу квартири, співвласни­ком якої є неповнолітній, необхідний письмовий дозвіл органу опіки і піклування району, на території якого знаходиться квартира; Коло півночі обгорнула їх така сонливість і втома, що похід треба було зу­пинити (Б. Лепкий). Форма однини можлива навіть, якщо один із підметів має форму множини: Пролітають мотоциклети, автома­шини.., то там, то там зривається пісня, веселі вигуки та крики на озері, до запаморочення пахне біла акація... (О. Вишня); Для проведен­ня державних кваліфікаційних іспитів у навчальному закладі ство­рюється державна кваліфікаційна комісія або кілька державних ква­ліфікаційних комісій залежно від кількості професій, спеціальностей, за якими проводиться підготовка фахівців.

Множина присудка, вжитого перед однорідними підметами, під­креслює множинність предметів і роздільність дії суб'єктів: На засі­дання комісії запрошуються працівник, який атестується, та його  безпосередній керівник: На першому поверсі будуть велика бібліотека. чималий вузол телефонного зв'язку та приймальні пункти побутового обслуговування; Увечері в Національній філармонії ювілярів привітали лауреат Шевченківської премії 1974 року Павло Загребельний та прем 'єр-міністр Віктор Ющенко (з газ.).

Зазначені вимоги не є категоричними: присудок перед однорідни­ми членами речення і після них може виступати і в однині, і в мно­жині, пор.: Правдиво казали: убогу хатину сміх і пісня ніколи не кида­ли. Заможню ж обору вічно облягали сум і гірка лайка (О. Ковінька); Дикий крик і свист тривожив вечірню тишу (Б. Лепкий).

3. Якщо однорідні підмети з'єднуються протиставним сполучни­ком не ... а, не тііьки...а й, не стільки... скільки, присудок ставиться в однині: Не дикі гуси, а дике збіговисько ворогів налетіло з чужого краю, скривавило воду в тихім Дунаї і на всій тихій землі (М. Стель­мах); Мене не кохання гризе, а непевність, розрада (М. Старицький); Не тільки всяка робота, а, здавалося, й саме життя обтяжувало його і змушувало часто зітхати, скрушно хитати головою в такт своїм невеселим думкам (Б. Антоненко-Давидович).

4.Якщо однорідні члени речення з'єднані розділовими сполучни­ками (або, чи), узгодження присудка може бути різним. Форма одни­ни присудка використовується у тих випадках, якщо присудки нале­жать до однакового граматичного роду: Такі оплески навряд чи чув Маяковський або там Пантелеймон Романов у Києві (Б. Антоненко-Давидович); Стримана насмішка чи усмішка вийшла з куточків, дій­шла до половини очей, а в других половинах так само оксамитилась темна глибінь (М. Стельмах). Якщо підмети є іменниками різного роду, то присудок ставиться у формі множини: Брехня чи бажання когось розіграти ніколи не прикрашали ні молодість, ні старість (В. Собко); .. Деінде забовваніють куш глоду або груша-дичка. мовби хто причаївся, і знову неозорий простір... (А. Дрофань).

5. При однорідних підметах, вжитих із єднальним сполучником ні...ні присудок може мати форму однини і множини: Вже років зо два він пише кандидатську дисертацію, але коли її закінчить — того не знасні професор Перетятько. ні сам Віктор Платонович (Б. Анто­ненко-Давидович); Ні старий гетьманський мід. ні угорське вино не смакувало так, як та чиста вода (Б. Лепкий); Ні Стелла. ні тим паче Геннадій Борисович, навіть прислухавшись, нічого не почули (В. Дар-да); Проте, мабуть, і по-дитячому благальні очіЛизавети Миколаїв­ни, яким годі було відмовити, не могли б спонукати Солодовникова  взятися за цю непевну операцію, якби він наперед передбачив те, про що й гадки не мали ні він, ні лікарі на консиліумі.