"Ваша дитина йде до школи". Лекція для батьків майбутніх першокласників з практичними рекомендаціями психолога.

Лекція для батьків майбутніх першокласників

 

«Ваша дитина іде до школи»

 

Підготувала: Людмила Петринко,

практичний психолог

ОЗ «Підкамінська ЗОШ І-ІІІ ступенів»

 

У зв'язку з поступовим втіленням у життя програми шкільної реформи перед батьками постає питання, в якому ж віці краще віддавати дітей до школи. Відповісти на це питання можна лише враховуючи індивідуальні та вікові особливості дітей , а також рівень їх психологічної готовності до школи.

 

Психологічна готовність до школи — це як снігова людина. Про неї багато  говорять в крутих школах і гімназіях, але що це таке, точно сказати може небагато батьків майбутніх першокласників.

 

Психологи виділять чотири види психологічної готовності дитини до школи.

 

1. Особистісно-соціальна готовність.

Вона полягає в тому, що дитина до моменту вступу до школи готова до спілкування і взаємодії   як з дорослими, так і з однолітками.

Насправді, сучасні першокласники далеко не завжди вміють це робити.

Чи легко ваша дитина йде на контакт з іншими дітьми і дорослими? Чи не занадто часто ви берете на себе його функції? Наприклад, коли психолог запитує майбутнього першокласника, як його звуть, мама з готовністю відповідає: «Нас звуть Сашко!».

У малюка до моменту вступу до школи повинен бути достатньо різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми. Дайте йому самому встановити контакти з оточуючими в поліклініці, на дитячому майданчику, в магазині

 

2. Емоційно-вольова готовність.

Це  вміння дитини керувати своєю поведінкою, виконувати завдання, які їй доручають, це вміння дотримуватись встановлених правил (наприклад, у грі), вміння долати труднощі і доводити почату справу до кінця.

 

3. Інтелектуальна готовність.

«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати, рахувати. Бути готовим до школи – це бути готовим усього цього навчитися,» - писав дитячий психолог Л.А. Венгер.

Ні, це означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука, дерева та птахів. Проте такі навички – не головне у готовності дитини до школи.

Інтелектуальна готовність – це те, наскільки мозок дитини готовий до інтелектуальної праці: розвинуте вміння думати, аналізувати, робити висновки.

Якщо ви не придушували дослідницький інтерес своєї дитини, то до моменту вступу до школи їй багато чого вдалося пізнати на власному досвіді.

 

4. Мотиваційна готовність.

Це  готовність бути школярем.

До моменту вступу до школи в дитини має бути сформоване позитивне ставлення до школи, до вчителя, до навчальної діяльності, до самої себе.

Нерідко старші друзі вашої дитини встигають вселити майбутньому школяреві думку про те, що в школі його чекають одні неприємності — двійки, суворі вчителі та ін Постарайтеся розвіяти цей міф і налаштувати малюка на успіх. У той же час він повинен розуміти, що шкільний шлях усіяний не тільки трояндами, і просто так, або навіть за кожну дрібницю його у школі хвалити ніхто не буде.

Значною мірою ставлення дитини до школи залежить і від ставлення самих батьків до навчання у школі, свідком яких батьківських спогадів про школу стає ваш майбутній школяр. Дитина досить ретельно і прямолінійно сприймає всю інформацію, що надходить від батьків, особливо,  якщо батьки не досить гарно висловлювалися на адресу школи.

 

Отже, психологічна готовність дитини до школи –

це досвід, який набула дитина у дошкільному житті.

 

 

Анкета для батьків

 

«Чи готова ваша дитина до навчання у школі?»

 

За кожну  відповідь «ТАК» додавайте собі один бал.

 

• Чи хоче ваша дитина йти до школи?

• Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й     навчатися буде цікаво?

• Чи може ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

• Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

• Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п'яти речень?

• Чи може ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?

• Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

• Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?

• Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

• Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку (вміє тримати олівець чи ручку)?

• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

• Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

• Чи може вона зібрати пазли з п'яти частин за хвилину?

• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

• Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку тощо?

• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Отже, якщо у вас :

 

14—17 балів  — дитина готова йти до школи. Ви недарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

 

9—13 балів — ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати;

 

8 і менше балів — почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє. Пам'ятайте, що всі ми — учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи — це комплекс здібностей, що піддаються виправленню.

 

 

 

 

Поради практичного психолога батькам першокласників.

 

 

1. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
2. Не підганяйте дитину, бо розрахувати час – це ваш обов’язок.
3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку.
4. Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька   лагідних слів, без зауважень.
5. Забудьте вислів : «Яку оцінку ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно,  не сипте на неї тисячу запитань (згадайте, як вам важко після робочого дня).
6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розповість.
7. Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2-3 години має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.
9. Неможна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин треба відпочивати 10-15 хвилин.
10.                    Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати.
11.                    У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей :  «Якщо ти добре вчитимешся то …».
12.                    Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.
13.                    У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.
14.                    Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли її щось турбує.

15. Пам’ятайте, що навіть діти 6-7 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Це її заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. Ваша доброзичливість допоможе їй у цьому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради батькам  для формування самостійності у дітей

 

 

1. У стосунках з дитиною необхідно спиратися на позитивні якості особистості.

2. Показувати власний приклад позитивної поведінки, не припускати розходжень між словами і власними діями: "роби як Я", а не "роби як Я скажу".

3. Давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а її поведінці.

4. Навіювати дитині позитивне.

5. Жити сьогоднішнім днем, не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого.

6. Не жити життя замість дитини, але бути поруч для допомоги дитині в разі необхідності.

7. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними вони не були. Оскільки вони у неї виникли, для цього був привід.

8. Не вимагайте від дитини неможливого чи важко виконуваного. Замість цього подивіться, що ви можете змінити чи як можете їй допомогти.

9. Незадоволення вчинками дитини не повинно бути систематичним, оскільки воно перестане сприйматися дитиною.

10. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками її поведінки. Тільки тоді вона буде дорослішати й ставати свідомою.

11. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов'язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе тільки те, чого вона не зможе зробити сама.

12. Щоб уникати зайвих проблем та конфліктів, співставляйте власні очікування з можливостями дитини .

13.Поступово знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини. Нехай вона відчуває себе відповідальною за їх виконання.