Великодні дзвони у серцях

 

1. Сонечко весняне у вікно нам сяє,

    Квітень із весною всіх людей вітає.

    Свято це в промінні

    Ми вам подаруєм.

    Хай чудовий настрій

    Всіх вас зачарує!

 

2. Весна красна наступила,

    Великдень благословила.

    І святкує світ увесь,

    Бо в цей день Христос Воскрес!

    Тож радійте світу, люди,

    Хай між вами згода буде.

 

 

Вед. Великдень – одне з найбільших, найрадісніших  весняних свят у християнській релігії. В Україні  святкується з Х століття. Свято пов'язане із воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день або Великдень. Чому це свято називається Великим, Великоднем?   Послухайте легенду.

 

                                 ЛЕГЕНДА

 

         Вам легенду розповім,

         Що живе в народі,

         Тож сідайте, бо за цим

         Свято в хату входить.

         В ніч на Пасху в світлий час,

         Тільки сонце сходить,

         З хоругвами народ церкву всю обходить,

         Із ікон і образів всі святії сходять

         І Спасителя до нас ангели виводять.

         Кажуть всі: «Христос Воскрес»,

         Тричі всіх цілують.

         Він воістину Воскрес

         Й радість нам дарує.

         Цілий тиждень для людей

         Свято це буяє,

         Ось тому й Великдень його називають.

Вед. Останній тиждень перед Великоднем називається вербним, чистим, білим, страсним. Протягом його люди готувалися до цього урочистого свята: прибирали оселі, прикрашали їх вишитими рушниками, білили піч! За народним повір’ям кожен день мав своє символічне призначення, з яким познайомлять вас наші дітки.

 

Понеділок
Понеділок білить хату
любить, певно, працювати:
і кути побілить й стелю,
щоб Великдень був веселий!

Вівторок
Шурхіт. Шум. Рипить в оселі:
чисто-начисто підлогу -
шури-шури! – тре завзято
наш вівторок довгоногий.

Пісня-сварка Уляни і Мотрі (інсценізація).

Мотря. Ой, Уляна, Уляна, в тебе в хаті погано!
Уляна. Брешеш, брешеш, сусідко, що в мене в хаті гидко!
Мотря. Горщики під лавкою поросли отавкою,
              Мисочки на полиці поросли печерицями.
Уляна. Чи ж я не хазяйка, чи не господиня?
             Сім днів хати не мела, печі не топила!
Мотря. Подивіться на неї, премудрую швачку,
              Віник на кілочку, а мисник – в куточку!
Уляна. Гарна я хазяйка, добра господарка!
              Як прийде Великдень, буде в мене гарно.

 

Середа
Пишна пані середа і пере, й прасує.
До Великодня, ще б пак, хату облаштує!
Четвер
Чистий четвер, вдосвіта піднявся
ще до сходу сонця начисто скупався.
П’ятниця
П’ятниця пече паски –господиня вміла:
щоби пригощати всіх вранці, у неділю.

Сценка під пісню «Печем Паску»

         Рум’яна паска – голова на святі.

         Свій рід веде красуня з давнини.

         Тоді і день Великий наступає,

         Як господиня паска на столі.

 

         В ній сонця промінь і тепло духовне,

         Молитва чиста та оновлення душі.

         І славлять нею Воскресіння Світле

         В країні нашій люди щовесни.

Субота
У суботи, ой, роботи - пише писанки субота,
ясні крашанки фарбує, вимальовує-малює.

Ведуча: Символ Великодня, началом усього живого у свято Воскресіння Христового стало яйце. У наших предків яйце було символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду.

 В українців спочатку побутували «крашанки», а потім з’явилися інші види розписаних яєць. У своїх писанках наші пращури відображали світ, у якому вони жили, свої погляди і вірування. Вшановували сонце як джерело тепла і весняного пробудження, а саме яйце – писанка було символом зародження життя.

  Пов’язуючи яйце з появою всього живого на Землі, наші предки з давніх – давен поклонялися йому як святині.

 

Танок «Циплята»

               Ведуча:  Що означає кожний колір, розкажуть самі крашанки.

 

Вихід крашанок

 

 

    Ми яскраві крашаночки,

    Гарні, гарні паняночки.

 

    Нас писала невеличка

    Марусина сестричка.

   

    Ой писала в темну нічку

    І спалила цілу свічку.

   

    Жовтим воском нас красила

    І до фарби положила.

 

ЧЕРВОНА КРАШАНКА

 

     В буряках мене купала,

     На червоно змалювала.

     Я колір – любові, радості, життя.

 

ЗЕЛЕНА КРАШАНКА

 

    В траві мене варила,

    На зелено закрасила.

  – колір весни, пробудження природи,

    Надії, радості й буття.

 

ЖОВТА КРАШАНКА

 

  Мене вбрала у лушпинку

  В цибулевую свитинку .

  Я – колір місяця, зірок, хліба, жита, життя.

 

КОРИЧНЕВА АБО БРОНЗОВА КРАШАНКА

 

 В шкірці яблука мочила,

 Це додало мені сили.

 Я – колір матері – землі та її щедрості.

 

БІЛА КРАШАНКА

 

Я біленькою зосталась,

Тільки квіточок набралась.

Я – колір чистоти, невинності.

 

Яєчко розмальоване, барвисте,
Ним тішиться і старець, і дитя,
Творіння рук людських, святе і чисте,
Маленький символ нашого життя.

 

Писанка – це Дивосвіт!

Цю красу шанує світ.

З року в рік і крізь віки

Всіх чарують писанки.

Бо ж вони цвітуть, як квіти,

Люблять їх дорослі й діти.

 

Уляна:                                                                                                                               Я цілий тиждень працювала:

і білила й прасувала.                                                                                                       Пасок пишних напекла.                                                                                                    Дівчата теж допомагали,                                                                                           крашанок і писанок  гарних намалювали.                                                                           Тож час прийшов кошик Великодній до церкви збирати.

 

                  Ось мій кошик – мандрівник

                   Він ходить багато звик:

                   влітку ягідки збирав,

                   восени гриби шукав,

                   цілу зиму він стояв,

                   трохи порохом припав,

                   а на весну він умився,

                   зіллячком причепурився

                   і почав гостей чекать.

                   А вони не забарились,

                   і, як в казці, появились.

 

 

Виходить господиня. Уляна.     

       Ось, нарешті, все  готово

       І вдяглися всі святково

       Вирушати час вже в  путь,

       Бо  до церкви всі ідуть.

                       Діти: 

                               Кошик вбрався в вишиванку –

       Це було  в неділю зранку.

       Покропили всіх їх рясно,

       Стало нам свячене все.

       Засіяло сонце ясне!

       Свято Пасхи настає

Діти:

Задзвонив воскресний дзвін,

І розкрились квіти –

Йде народ з усіх сторін –

Як же не радіти?

Що Христос Воскрес для нас,

Сонце засіяло,

Що настав весняний час,

Зла зими не стало.

Діти:

На травиці веснянки

Там виводять в свято –

Не пізнати: чи квітки,

Чи в квітках дівчата.

 

 

Танок «Веснянка»

 

Всі писанки красиві, кожна – по – своєму. Часто, обмінюючись, даруючи, граючи ними у різні ігри, можна почути: «Яка красива писанка! Які узори!» І зараз ми помандруємо в Великодню казку.

 

КАЗКА «ПРИГОДИ ПИСАНОЧКИ»

 

                              Дійові особи

Ведуча                                                             Зайчик

Білочка                  Писанка                            Ведмежатко

 

Ведуча.   До нас завітала казка «Пригоди Писанки». Ось послухайте.

 Якось на Великдень подарували дівчинці Марічці гарну писанку, квітками, різнобарвними розмальовану. Загорнула Марічка писаночку в шовкову хустину та пішла з батьками до церкви. Після великодньої служби стали дівчата гаївки водити, і Марічка до них приєдналася, а писаночку свою у траву поклала. Побачила писаночка, що на неї ніхто не дивиться, та й покотилася по  м’якій травиці до лісу.

 

 Ведуча: Писанка котиться. (Звучить музика) . Назустріч їй – Зайчик.

    

 Зайчик.  Ти хто така будеш, красно панянко?

 

 Писанка. А ти хто такий, сірий та вухатий?

 

Зайчик.  Я Зайчик – Побігайчик. Лісом стрибаю, у город по капусту забігаю, від лиса та від вовка щосили тікаю.

 

Писанка. А я Писанка та ще й Великодня!Мене Маріччина матуся довго – довго блискучим воском писала, у різних яскравих кольорах купала, поки я уся квітками та різнобарвними олениками розцяцькована стала.

 

                Зайчик. Гарна ти, Писаночко, подобаєшся мені. Давай товаришувати.

 

Писанка. Ото! А хіба ж ти мені рівня? Я така гарна – прегарна! Куди тобі до мене!

                 (Зайчик сумний, відходить на задній план).

 

Ведуча. Покотилася Писаночка далі. Котиться, котиться, а назустріч їй Білочка.

             До залу входитьБілочка, звертається до Писанки.

 

                 Білочка. Ти хто така будеш, красно панянко?

 

                 Писанка.  А ти хто, таке мале, пухнасте та неповоротке?

 

Білочка. Я Білочка  маленька . Загубилася від своєї неньки. Лісом бігаю, друзів собі шукаю.

 

Писанка. А я Писанка та ще й Великодня!Мене Маріччина матуся довго – довго блискучим воском писала, у різних яскравих кольорах купала, поки я уся квітками та різнобарвними олениками розцяцькована стала.

 

Білочка.Дуже ти мені, Писаночко, до серця припала! Давай будемо разом мандрувати, дорогу додому шукати.

 

Писанка. Ото! А хіба ж ти мені рівня? Я така гарна – прегарна! Куди тобі до мене!

                    (Білочка відходить на задній план)

 

Ведуча. І покотилася Писаночка далі. Котиться, котиться, а на зустріч їй Ведмежатко. (До залу входить Ведмежатко , звертається до Писанки)

 

                Ведмежатко. Ти хто така будеш, красно панянко?

 

Писанка.  А ти хто таке, мале, вухате та ще й кучеряве?

 

Ведмежатко. Я  маленьке ведмежатко.  Вийшов у ліс погуляти . Запашні квіточки збираю, друзів собі шукаю.

 

Писанка. А я Писанка та ще й Великодня!Мене Маріччина матуся довго – довго блискучим воском писала, у різних яскравих кольорах купала, поки я уся квітками та різнобарвними олениками розцяцькована стала.

 

Ведмежатко. Ти мені з першого погляду сподобалася! Давай товаришувати разом!

 

Писанка. А хіба ти мені рівня? Я така гарна – прегарна! Куди тобі до мене!

                  Ведмежатко  відходить на задній план

 

Ведуча. І Писаночка покотилася далі. Котиться і думає, що другої такої гарної, красної на всьому світі немає. Так загордилася, задивилася, що не помітила, як зачепилася за корінчик і впала прямо у ввеличезну калюжу.  (Писанка присідає). І хоча не розбилася, та змила вода з неї всі барви та візерунки. Стала вона тоді гірко плакати – ридати.

 

Писанка. Ой, бідна я, бідненька! Ніхто мене не чує, ніхто мене порятує! Ой, якби зі мною був Зайчик чи  Білочка маленька, чи Ведмежатко пухкеньке! Вони б мене з біди порятували.

 

Ведуча. Довго плакала – ридала  писаночка, аж почув її Зайчик, покликав Ведмежатко та Білочку. Вони разом витягли Писаночку з калюжі   

Писанка. Ой, де ж поділися мої візерунки. Хто ж захоче зі мною такою некрасивою дружити.

Звірята. Ми допоможемо тобі. І будеш ти знову гарною і яскравою

 

Пісня «Звірята пишуть писанки»

(на мотив української народної пісні «Ой, чорна я, си чорна»)

Звірята. Писанка вийшла барвиста, гарна, красна, промениста

 

                Писанка. Писанка – це Дивосвіт!

Цю красу шанує світ.

З року в рік і крізь віки

Всіх чарують писанки.

Бо ж вони цвітуть, як квіти,

Люблять нас  дорослі й діти.

 

Мир хай буде всім сьогодні,

Сонце сяє хай з небес!

Бо світле свято Великоднє

Нам шле привіт: «Христос Воскрес!»

Із Христовим Воскресінням

Щиро вас вітаєм!

                        Жити в радості й любові

Від душі бажаєм.

Запашною хай буде

Великодня паска,

І довіку буде з вами світла,

Божа ласка!