Розробка сценарію батьківських зборів-свята на тему "Школа прав дитини"

Батьківські збори-свято «Школа прав дитини»

Хід свята

І. Вступне слово вчителя

— Шановні батьки, гості, учні! Ми вас вітаємо на  наших зборах — родинному святі. Батьки і діти! Діти і батьки!

 Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день-майбутній — навіки!

Сім'я та школа — це джерело духовних цінностей. Сьогодні ми поговоримо про права та обов᾽язки дітей, дізнаємося про документи, в яких вони озвучені.

А зараз даємо слово нашим дітям

1-й учень

Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте,

Із нашого класу батьки.

Радісно, радісно, радісно,

Що ви до нас нині прийшли.

Скажемо спасибі, мами й тата, вам,

Побажаємо щастя ми своїм батькам.

    2-й учень

Бачу, тут сидять із нами .

Наші татусі і мами,

І бабусі й дідусі.

Всіх вітаєм від душі! '

    3-й учень

    Ви мене любіть, рідненькі,

       Бо я ще такий маленький.

  Хай моє хороше слово

  Розквітає веселково.

Учитель  . .

-Сім'я це пристань і гавань.

 Сюди повертаємось знов і знов

Із мандрів далеких і плававь —

Тут вічно панує любов.

II. Правила роботи (записуються на дошці) . -

 -  Для того щоб ми плідно попрацювали, необхідно скласти спільні правила вашого спілкування:

- активно та сміливо висловлювати свою думку;

- уміти вислухати;

- не перебивати одне одного;

- говорити конкретно та чітко; 

- дотримуватись регламенту.

Очікування

1. Що ви очікуєте від сьогоднішньої зустрічі, почувши її тему і мету? (Відповіді батьків.)

ІІІ. Слово вчителя

• Уявіть собі, дорогі діти, шановні батьки, що ви опинилися на острові, де ніхто не живе. Чого і кого вам буде не вистачати над усе? (Відповіді батьків і дітей)
• Отже, діткам не вистачає мами й тата,  друзів, спілку­вання, а батькам – діточок своїх, тому що ми — люди, живемо серед подібних до нас.

Робить нас людьми не народження, а те, що ми живемо, зростаємо в людській спільноті.

Кожна людина має властиві лише їй почуття, здібності, характер. Як же зробити так, щоб такі різні, несхожі люди все ж таки жили, поважаючи одне одного? Для цього існують правила, які керу­ють стосунками між людьми. Життя змусило людей установити багато різних правил, і ми зустрічаємося з ними на кожному кроці.

Ви, дітки, заходите до школи — і перед вами на стіні пра­вила поведінки учнів. Ви — учні, а всі учні мусять їх дотримуватись, щоб у школі під час уроків було тихо, щоб кожний мав своє місце за партою, щоб легше було вчителям вас навчати, а вам— учитися.

Сідаєте з батьками чи самі в автобус,  трамвай чи тролейбус — перед вами правила користування міським транспортом для пасажирів. Ви тепер — пасажири, а всі пасажири до­тримуються цих правил, щоб не було штовханини у дверях, щоб усі могли сісти в трамвай чи тролейбус, щоб ні з ким не сталося нещасного випадку.

Заходите у кінотеатр — і тут свої правила, яких повинні дотримуватися глядачі. Усі глядачі сидять тихо, як того й вимагають правила поведінки в кі­нотеатрі.

Навіть на пляжі є свої правила поведінки на воді. Якщо ви хочете покупатися в морі або річці, поза­горяти на пісочку, то мусите їх знати: не пустувати у воді, далеко не запливати, щоб не було з вами ніяких неприємностей.

Правила дорожнього руху дуже суворі. За їх ви­конанням слідкують патрульні поліцейські, бо тут уже йдеться не тільки про порядок, але часто й про життя людей. Коли ви йдете вулицею, ви — пішоходи і зобов'язані виконувати Правила дорожнього руху. (Учитель де­монструє відповідні ілюстрації.)

• Але є такі правила, що обов'язкові для всіх громадян країни, ким би вони не були — дорослі чи діти, робітники чи селяни, учителі чи учні, пішохо­ди чи пасажири. Це такі правила, що встановлюють порядок у всій державі, обов᾽язки кожного громадянина та його права. Їх затверджує найвища влада у країні, у нашії країні це – Верховна Рада України. Називаються такі правила державними законами.

  Закон - обов᾽язкове для всіх правило. Він приймається і захищається державою. Головний закон держави – Конституція.

 Слово «конституція» в перекладі з латині означає  «устрій», «установлення».

Ця невеличка книжка (учитель демонструє Конституцію України ),що складається зі вступної частини й 161 статті, є визначальною для всього українського народу. У статтях Конституції сформульовані права й обов'язки громадян України. Цей документ разом із тим є й програмою дій. На основі Конституції складаються всі інші закони, постанови, рішення, які,  регулюють діяльність і взаємини громадян.

Розділ  про права людини — один із найважливіших у Конституції України. У ньому спочатку пере­лічені особисті права, потім — політичні, а потім — соціально-економічні й культурні.

Якщо ми говоримо «право», то завжди маємо на увазі «обов'язок», і навпаки. Ми — громадяни Украї­ни, і у нас є обов'язки перед Вітчизною, своїм наро­дом, іншими людьми, перед своїми рідними і близь­кими. Головний обов'язок — поважати права інших! А іще в Конституції України записані такі обов'язки: піклуватися батькам про дітей, а дорослим дітям — про непрацездатних батьків (стаття 51), захища­ти Вітчизну (стаття 65), охороняти природу (ста­ття 66), сплачувати податки (стаття 67).

Закони держави повинні захищати людину, її пра­ва. Таких прав дуже багато — на життя, житло, хар­чування, медичну допомогу, знання, відпочинок.

Права людини — це її певні можливості, які охороняються законом, те, що вона може робити дія того, щоб вести повноцінне життя, і в чому їй не можуть відмовити.

Діти мають особливі права на піклування та допо­могу з боку держави. Але, на жаль, життя, здоров'я, навчання, щастя дітей усього світу недостатньо за­хищені.

Сьогодні 250 млн. дітей живуть за рахунок важ­кої праці, жебрацтва, пограбувань.  30 млн. дітей у світі не можуть навчатися. Кожний рік від хво­роб помирають 5 млн. дітей. Поширюється торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки, для пересадки органів.

В Україні три чверті дітей із хронічними захво­рюваннями. З'явився новий тип дітей — «діти ву­лиці» (особливо у великих містах). Це діти, що за­лишили рідні домівки й живуть та харчуються, як прийдеться. Основна маса з них має освіту 3-4 класи. Більшість із них — малолітні злочинці, наркомани, торгівці наркотиками.

А як іще порушується право людини на життя? (Війна, вбивство...)

— Уся історія людства — це історія війн. Одна з найстрашніших війн тривала 6 років і закінчилася в 1945 році. (Учитель демонструє відповідні репро­дукції картин.) Загинуло.близько 60 мільйонів лю­дей. Стосовно них право на життя було порушено. Кількість загиблих перебільшує чисельність насе­лення сучасної України. І тоді у всьому світі зрозумі­ли, що треба об'єднатися для захисту прав людини.

24 жовтня 1945 року було створено ООН —Органі­зацію Об'єднаних Націй (народів).

Організація Об'єднаних Націй — міжнародна організація, завдання якої — підтримка миру й без­пеки у всьому світі.

Її Статут підписала 51 держава, серед них і Ук­раїна.

Мета ООН:

• підтримувати мир у всьому світі;
• розвивати дружні стосунки між державами;
• діяти спільно, щоб допомогти людям жити краще, ліквідувати бідність, хвороби, неграмотність у суспільстві, попереджувати завдавання збитків дов­кіллю, заохочувати повагу до прав і свобод людей.

Правила країн-членів ООН:

• усі країни-члени ООН рівноправні;
• усі країни-члени ООН повинні дотримуватися її Статуту;
• держави повинні врегульовувати неузгодже­ності мирними шляхами;
• держави повинні утримуватися від загроз вій­ськової сили або її застосування;
• ООН не втручається у внутрішні справи країн;
• держави повинні намагатися сприяти діям ООН.

Загальним правам людини присвячено другий пункт преамбули Статуту ООН, його викладено од­разу після пункту про лиха війн. Адже саме пору­шення прав людини лежить в основі всіх конфліктів. 10 грудня 1948 року різні народи вирішили і прого­лосили, що всі люди мають рівні права. Так виникла Загальна декларація прав людини.

Декларація —- латинське слово, у перекладі означає «оголошення», «заява». Декларація — це документ, у якому викладено основні принципи, офіційно проголошені державою, міжнародними та іншими організаціями.

Загальна декларація прав людини — документ, у якому визначено основні права кожної людини у світі й передбачено, що вони є основою свободи, справедливості й усезагального миру.

Загальна декларація є стандартом, а не зако­ном. Але декілька пактів, що містять у собі основні елементи Декларації, були підписані в 60-ті роки XX століття й набули чинності 1976 року, коли біль­шість країн їх ратифікувала.

Ратифікація (лат. ухвала) — затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, підписаного уповноваженими на це осо­бами.

Це стало поворотним пунктом, оскільки означа­ло, що країни, які підписали й ратифікували пакти Декларації, повинні її дотримуватися. Окрім цього, вони надали можливість ООН контролювати уряд і стежити, чи не порушує він права своїх Громадян.

У Декларації передбачено, що всі люди наро­джуються вільними й рівними у своїх правах і що не можна їх піддавати дискримінації через національну, етнічну, релігійну, расову ознаки, а також через стать, політичні переконання.

 Але дорослі можуть захищати свої права від зло­діїв, шахраїв, а діти ще не в змозі цього робити. Тому в 1989 році представники урядів прогресивних (пере­дових ) країн світу, в тому числі й Україна, підписали Конвенцію про права дитини.

Конвенція (лат. угода) — міжнародний договір між державами з певних питань, у даному випад­ку—з питань прав, дитини.

У цій Конвенції країни домовилися охороняти права всіх дітей світу. Там записано, що дитиною вва­жається людина, якій ще не виповнилося 18 років.

Згідно з Конвенцією про права дитини, Україна у квітні 2001 року прийняла Закон про охорону ди­тинства.

Зараз ми помандруємо по сторінках цієї Кон­венції.

Учитель роздає картки, на яких записані основ­ні статті Конвенції про права дитини. Батьки з дітками (сімейно)  по черзі читають по одній статті і своїми словами пояснюють її зміст.

Гра «Хто перший?»

Учитель роздає картки, на яких перелічені пев­ні права й обов'язки, і пропонує учням та їхнім батькам відповідно з'єднати їх стрілками. Виграє та сім᾽я, яка  першою ви­конає завдання.              

Права

• На життя та охорону здоров'я;
• на навчання;
• на ігри, розваги, відпочинок; 
• на користування бібліотеками, відвідування пам'яток культури;
• на свободу об'єднань і мирних зібрань;
• на захист від роботи, яка шкодить здоров'ю і роз­витку.

Обов'язки

- Дотримуватись Правил дорожнього руху;

-  берегти природу, пам'ятки культури;

- старанно вчитися;

- дотримуватись правил особистої гігієни;

- дотримуватись моральних норм поведінки;

 -  виконувати посильну хатню роботу за доручен­ням батьків;

-  дотримуватись розпорядку дня й ощадливо ви­користовувати час.

— У кожного з нас є права, і ми повинні добре знати їх та вміти ними користуватися. Але слід знати не лише свої права, а й обов'язки. Прагнучи відстоя­ти свої права, не порушуйте права інших.             

ІV. Підведення підсумків

 1.Виступи учнів

1-й учень

Всі діти вільні і всі рівні,

І треба всім нам дружно жить.

Тож ми ще змалечку вчимося

Всіх поважати і любить.

            2-й  учень

Ми кожен день йдемо до школи,

Бо право нам таке дано,

Там ми усі дружити будем

І мирно жити будем все одно!

            3-й учень

Права треба знати,

Щоб вміти себе захищати,

В біду не потрапляти

Та закони країни знати.

           4-й  ученнь

З кожним роком, з кожним днем

Ми міцнієм і ростем.

Ми права людини знаєм,

Бо постійно їх вивчаєм.

           5-й учень

Знайте ж: змалечку всіх діток

Треба вчить, оберігать,

І ніхто у всьому світі

Їх не сміє ображать!

2. Слова подяки батьків

3.Заключне слово вчителя

-  Шановні батьки, дорогі наші діти! Настав час прощатися з вами.

Як мало людині для щастя потрібно,

Відчути, що поруч є спільник думок,

І дякуємо долі завжди принагідно,

Що наші серця плетуть сімейний вінок.

Хай щастя поселиться у ваших родинах,

Хай діти сміються у вашій хатині,

Хай голуб голубку кохає й шанує,

Повага та спокій повсюди панує.