"Від естетичного смаку до творчості – один крок"

Від естетичного смаку до творчості – один крок

Світ – мов казка. І пізнаємо

 ми його за допомогою слова.

І. Цюпа

Стратегічна основа розвитку особистості – освіта. Вона – вагомий засіб нарощування інтелектуального й духовного потенціалу. Одним із показників у цьому процесі є естетичний смак, складова частина культури особистості. Стимулюючим фактором формування естетичних смаків є засвоєння їх у дитинстві та юності. Такий вплив починається з моменту збудження естетичних емоцій, а вони характеризуються довготривалістю та силою впливу. Цей процес є дуже важливим для виховання й  розвитку художньо, музично та пластично обдарованих дітей. В.О. Сухомлинський наголошував: „Проблема виховання словом – одна з найжиттєвіших і найгостріших проблем, над якими... передусім треба працювати і в теоретичному, і в практичному плані. Тонкість внутрішнього людського світу, благородство морально-емоційних відносин не утвердити без високої культури словесного виховання”. Тож працюючи з дітьми над читацькими вправами, відшліфовуючи техніку дикції, переконую юних аматорів у тому, що мовлені ними слова призначаються для слухачів, для того, щоб викликати в них певні думки й почуття, змусити співпереживати з персонажами, у ролі яких виступають учні. Пояснюю дітям, як треба виходити на сцену, стояти, як дихати під час мовлення, адже сила звучання залежить від сили видиху.

З першого заняття в літературно-мистецькій вітальні з читцями  пояснюю таке поняття, як  інтонація, що визначається сукупністю кількох фонетичних компонентів: пауз, фразового наголосу, тембру, ритміки, мелодики, темпу. Наголошую, що за допомогою інтонації текст ділиться на смислові відрізки  -   речення, а вони є різними за метою висловлення, несуть емоційне забарвлення відповідних повідомлень.

Кожен рядок тексту разом із учнями поділяємо на логічні й психологічні паузи. Наголошую, що паузи не завжди збігаються з розділовими знаками, що її фактично може й не бути на місці коми, тире чи навіть крапки. Але пауза може бути там, де немає знаку. Наприклад, між підметом і присудком завжди є незначна пауза, а розділові знаки, як правило, не ставляться; перед звертаннями, коли вони стоять у середині або в кінці речення паузи не робимо, хоча комами ці слова відділяються від синтагми.

На прикладах пояснюю читцям, що іноді в реченні від місця паузи залежить і зміст самого речення. За зразок беру класичний вислів: „Стратити не можна помилувати”.

Опрацьовуємо поняття  фразовий наголос, який включає такі різновиди: наголос акцентної групи, логічний, емфатичний, синтагматичний.

Виясняємо функції мелодики: незавершеності, завершеності, тональної варіативності, ідентифікації синтаксичних структур, виділення вставних слів, речень, зворотів, звертань.

У роботі над технікою мовлення виправляю „звукові”  помилки, показую, як можна прочитати ту чи іншу фразу, наголошую, що голос – інструмент, який до слухача доносить і зміст твору і розкриває його  „душу”.

Домогтися виразності, чіткості вимови допомагають скоромовки – весела гра в швидке повторення жартівливих висловів, скомпонованих з важких для швидкої вимови слів. У кожної скоромовки своя гра звуків, вони не повторюються, допомагають подолати певні труднощі, адже в них складна ритміка, й кожен звук підпорядковується ритму.

Одним із елементів  навчання,  розвитку та вдосконалення навичок виразного читання, ораторських навиків і уміння є наслідування кращих: прослуховування запису  казок Г. Андерсена, де задіяні А. Плятт, М. Бабанова,   М. Лобанів;  моноспектаклю „Ромео та Джульєтта” у виконанні А. Азаріної, концертів Є. Петросяна. Не варто боятися, що така діяльність може перетворитися на копіювання: виразне читання вчителя – одне, а професіоналів – інше.

Ще однією складовою розвитку здібних дітей є робота над мистецтвом руху, пластики, виразного жесту, щоб одним скупим рухом передати більше, ніж словами, а жестом дати уявлення про цілу ситуацію. Пояснення підкріплюються передачею жестами ситуацій, сценок, які викликають здогад того, про що йде мова, наголошую, що, за словами,  К.Д. Станіславського, „кожен наш рух, кожне слово має бути  результатом правильного життя уяви”.

Жестами й виразною мімікою  супроводжуються читання поезій, байок. Обов’язковим є переглядом уривків  кінофільмів.

Безперечно, кожен із членів літературно-мистецької вітальні не стане видатним актором, але прагнути навчити красиво читати зі сцени – реально.

Діти із задоволенням працюють на репетиціях. Виступ на сцені для учнів – свято.

Інсценування                         Інсценування                              Інсценування

уривку з „Лісової                  уривку з „Ромео та                     уривку з „Марусі Чурай”

пісні” Лесі Українки.           Джульєтта” В. Шекспіра.           Ліни Костенко.

Музика в душі

Горять світи, біжать

світи  музичною рікою.

  М. Рильський

Музично-естетична діяльність поєднує в собі всі види музичної діяльності дітей (слухання музики, спів, танець). Музика може благотворно впливати тоді, коли дитина підготовлена до сприймання. Залучаю дітей до прослуховування й  сприймання інструментальних, вокальних творів, сприяю розвитку виконавських здібностей. Нехай то буде пісня, інсценізація, танок.  Пояснюю, що в танці не лише можна, а й необхідно виразити настрій мімікою, пластикою рук. Наприклад, в інсценізації уривку  з п’єси В. Шекспіра  „Ромео та Джульєтта” учениця танцювала під супровід акапельного співу ( слова й музика Ніно Рота), танцювальна група була відповідним супроводом пісні  „ Україночка”.

Підбираючи пісні до певного сценарію, виступу, намагаюся пояснити учням, як виконуватимуть ці твори, мелодику слова, домагаю осягнути глибину й незбагненну таїну в кожному окремому солоспіві. Пояснюю, що під час виконання обов’язковою є передача в співі характеру звучання, динамічних відтінків.  Раджу учням, якою може бути відповідна пластика музично-рухового образу. Інтонація, барва слова – це якраз  те, що іменують силою співу. З музичної інтонації виростають не лише музичні фрази, а й весь характер пісні чи романсу, адже музика – мистецтво інтонаційне. Голосом можна надати різних смислових відтінків фразі. У цьому й криється майстерність виконавця.

Велику допомогу вчителю мови й літератури в підготовці вокалістів надає вчитель музики. Цей злагоджений дует здатен на досягнення значних вершин. Учні однаково уважно прислуховуються до порад і мовника, і музиканта.

У виконанні Ширіної Марії пісні   „Дівчина-весна” (музика Ніколо) та

 „Журавлі” (музика  А. Святогорова, слова С. Галябарди).

Література

1.  Лариса Терлецька. Психологія зрілості: практикум. - Психологічний      інструментарій. – К., 2006.

2. Людмила Роговик. Психомоторика: практикум. - Психологічний інструментарій. – К., 2006.
3. Обдарована дитина. – К., 2004 – 2006.
4. Освітні технології. /За загальною редакцією О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2005
5. Підручник для Директора. Журнал управлінської компетентності. – К., 2005.
6. Содомора А. Наодинці зі словом. – Л., 1999.
7. Стилістика української мови: Підручник / Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько; За ред. Л.І. Мацько. – К.: Вища шк., 2003.
8. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ. – 5-те вид., стер. – К.: Вища шк., 2005.

9. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: науково-методичний посібник. – К.: А.С.К., 2005.

10.Сучасні шкільні технології. Ч. 2 / Упоряд. І. Рожнятовська, В. Зоц. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004 – 128 с. – (Б-ка „Шк. світу”).

 11.Тамара Піроженко. Мовлення дитини. – Психологічний інструментарій. – К.,     2005.

 12.Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – К.: ПФ „Оранта”, 2003, №2.

  Поділись із ближнім – станеш багатшим

Ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог,

але будь-яка людина – Великий тобі учитель.

Східна мудрість

Підвищення інтересу учнів до бажання навчитися майстерно оперувати словом у всіх сферах діяльності, розуміти силу слова, відкривати в ньому дивовижні барви  викликають не лише диспути з однолітками, співбесіди з учителем, а й зустрічі з цікавими людьми. Спілкування з непересічними особистостями – не лише яскраві враження від почутого, баченого, а й свого роду уроки життя, уроки мудрості, уроки прозрінь. На засіданнях літературно-мистецької вітальні гостями бувають місцеві майстри художнього слова. Вони дають ґрунтовні відповіді на питання школярів, розповідають про своє дитинство, про те, що довелося їм пережити на своєму віку.

Жодна зустріч не обходиться без читання власних творів як господарів, так і гостей. Неодноразово перед студійцями виступала   Козлова І.М., Ковтун Д.К. Назавжди в памяті учнів залишилися зустрічі з поетом-піснярем Олексієм Примаком, композитором Володимиром Маляровим. У них є чому повчитися юним початківцям. Такий метод роботи з обдарованими дає велику користь від спілкування. Поради дорослих сприймаються з відкритою душею.

Поети дарують збірки  поезій школярам, а ті з не меншим задоволенням дарують гостям свої збірочки.

   Ковтун Д.К.,                   О. Примак, В. Маляров,                 Злиденний О.П.  -                       

почесні гості на засіданнях літературно-мистецької вітальні.

  Кожен учень – творча особистість

                                                            Творча активність особистості – це

                                 не соціальна, громадянська чи будь-яка, спрямована

                                              передусім зовні активність, а активізація внутрішніх,

                                              а  активізація  внутрішніх,  індивідуальних  потенцій

                                              особистості,  які   ведуть   до  вдосконалення    самої

                                               а  потім  (через неї)  і суспільства  в цілому.

                                                                                                                        Ж. П’ятон

Для розкриття творчого потенціалу вчитель-словесник постійно перебуває в пошуку шляхів для найефективнішого досягнення мети навчання на уроках і в позакласній діяльності. Мета діяльності сучасної школи – навчити учнів вирішувати нестандартні задачі, оволодіти технологією життєвого успіху, навичками соціальної мобільності. Розвиток уміння самостійно вирішувати проблеми дає можливість подолати екстенсивну тенденцію нескінченного збільшення обсягу навчального матеріалу, духовних потреб.

Основними завданнями сучасної школи є всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків та здібностей, формування ціннісних орієнтацій, зміцнення й збереження морального та фізичного здоров’я школярів, виховання їх як громадян України, національно свідомої, вільної, демократичної, життєво та соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір, приймати відповідальні рішення  в різноманітних життєвих ситуаціях, виховання  учнів як особистості моральної, відповідальної, людини культури з розвиненими естетичним, етичним ставленням до навколишнього світу та самої себе.

Головну роль у діяльності школярів  відіграє нове психологічне утворення – самосвідомість, що відображає загальне положення дитини в системі соціальних відносин. Застосування методу проектів сприяє плеканню здібної молоді, пробудженню творчого начала особистості, організації навчання, при якій учні показують гарні результати в одній або кількох галузях діяльності. відносин. Провідна ж роль учителя – керування, стимулювання, контроль, навчання.