2 червня о 18:00Вебінар: Оцінювання, само- та взаємооцінювання в умовах дистанційного навчання і не тільки

Від гетьмана Скоропадського до сучасності

Про матеріал
Позакласне заняття з історії України (з використанням краєзнавчих матеріалів)
Перегляд файлу

Позакласне заняття з історії

 

Тема:«Від гетьмана Скоропадського до сучасності»

           (на основі використання краєзнавчого матеріалу)

Мета: - розглянути внутрішню і зовнішню політику П.Скоропадського та

             причини падіння гетьманського режиму в Україні;  

  • продовжувати роботу над формуванням умінь та навичок чітко і аргументовано висловлювати власну думку, пра­вильно вести дискусію;
  • навчати учнів неоднозначно ставитися до тенденційної інформації, виявляти розбіжність у позиціях, формувати власну точку зору;
  • розвивати навички дослідницької роботи краєзнавчого характеру;
  • виховувати почуття толерантності та патріотизму.

Очікувані результати:

Після заняття учні зможуть визначати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами періоду гетьманського режиму; описувати соціально-економічне становище, настрої населення рідного краю за часів правління Павла Скоропадського; формулювати власні погляди та оцінки щодо значення Української держави для сьогодення України.

Форма проведення: словесно-наочна.

Обладнання: документи, ілюстрації, презентація Power Point.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Організація навчальної діяльності

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні на занятті ми розглянемо один із періодів національно-визвольних змагань, а саме період Української Держави Павла Скоропадського. Політика гетьманського уряду мала суперечливий і неоднозначний характер.

У виступі на урочистому зібранні з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення незалежності УНР 22 січня 2018 року Президент України Петро Порошенко сказав: «Минулого року «Спогадами» Павла Скоропадського я був настільки вражений, що наполегливо радив прочитати їх всім: і політикам, і урядовцям, і депутатам».

(Я не хочу категорично давати персональних оцінок політичним діячам того часу. В надзвичайно складних обставинах вони приймали епохальні рішення і припускалися важких помилок. За все це вони і славу розділяють одну на всіх, і відповідальність несуть спільну. А наш з вами обов’язок – зробити правильні висновки з уроків історії.)

Я закликаю вас до активної роботи, а в кінці заняття відповісти на запитання: Чи могли б реформи, які були проведені Павлом Скоропадським, змінити сьогоднішній стан України, покращити економічне та культурне життя сучасної України?

 

IV. Ознайомлення учнів з планом заняття

                                          План

1. Національна політика гетьмана Скоропадського.

2. Економічні перетворення.

3. Реформи у військовій справі.

4. Національно – культурна політика.

5. Зовнішня політика.

 

Вчитель.

Деякий час після ліквідації радянської влади в Україні зберігалася республіканська форма правління: усі державні акти підписувалися від імені УНР Але її авторитет серед населення України знижувався. Поступово складалися передумови для усунення Центральної Ради з політичної арени.

29 квітня 1918 р. засідала Центральна Рада. Останнім рішенням Ради було прийняття демократичної конституції УНР і обрання Президентом України М.Грушевського.

Того ж дня на Всеукраїнському з’їзді землевласників, який зібрав 6432 делегати,  було вирішено встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат. Гетьманом України було обрано одного з найбільш відомих організаторів військових частин генерала Павла Скоропадського, нащадка славетного гетьманського роду. Серед перших рішень гетьмана було проголошення Української держави замість УНР.

 

Запитання до учнів

 Яке останнє рішення було прийняте Центральною Радою 29 квітня 1918р?

 

Отже, 29 квітня 1918 р. стався державний переворот. Прихильники гетьмана захопили майже всі державні установи. Переворот відбувся майже безкровно, мирно.

Це свідчить про те, що населенню України набридла анархія. Люди були зацікавлені в наведенні порядку, забезпеченні стабільності в економіці й суспільному житті. Внаслідок перевороту Центральна Рада була розпущена і в українських землях виникло нове державне утворення — гетьманат «Українська держава».

29 квітня гетьман звернувся до українського народу з «Грамотою до всього українського народу», а також видав Закони «Про тимчасовий державний устрій України». Ці два документи стали правовою базою для створення Української держави.

 

Робота учнів з документом

 

Із «Грамоти до всього українського народу» П.Скоропадського. 29 квітня 1918 р.

«Громадяни України!

Всім Вам, козаки та громадяни України, відомі події останнього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову і знову відроджена Українська держава стояла коло краю загибелі.

Спаслась вона завдяки могутньому підтриманню центральних держав, які, вірні своєму слову, продовжують і по цей час боротись за цілість і спокій України.

          При такій піддержці у всіх зародилась надія, що почнеться відбудування

порядку в Державі й економічне життя України увійде, врешті, в нормальне русло. Але ці надії не справдились.

КолишнєУкраїнське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього. Бешкети і анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безробітниця збільшуються і розповсюджуються з кожним днем, і врешті для багатющої колись-то України встає грізна мара голоду».

 

Запитання до учнів

• Як П.Скоропадський обґрунтовує необхідність гетьманського перевороту? 

 

Вчитель.

Символом гетьманської влади став старовинний козацький герб «козак з мушкетом». 17 травня гетьман затвердив тризуб атрибутом військового одягу. Державна печатка була виконана  Георгієм Нарбутом і поєднувала «козака з мушкетом» і тризуб.

Було затверджено також і новий опис прапора Української держави. Ним стало полотнище з синьої та жовтої горизонтальних смуг. Проте було змінено порядок розташування смуг (до Скоропадського синя смуга містилася знизу, жовта — угорі).

 

1. Національна політика гетьмана Скоропадського

1. Хто з відомих українських діячів увійшов до гетьманського уряду?

2.  Хто став головою гетьманського уряду?

3. Скільки законопроектів було прийнято за 250 днів гетьманського режиму?

 

Гетьманський уряд був сформований на професійній основі. До нього Скоропадський намагався включити фахівців, які добре знали свою справу і готові були служити Україні. До уряду увійшли відомі українські діячі, такі як Д.Дорошенко (міністр закордонних справ), М.Василенко (міністр освіти), М.Чубинський (міністр юстиції), І. Кістяківський (державний секретар). Головою уряду було призначено полтавського поміщика, вихідця із старовинного козацького роду Федора Лизогуба. 

За 230 днів гетьманського режиму в Українській державі було прийнято понад 300 законопроектів. Восени 1918 р. було прийнято закон про правила проведення виборів до національних земств і міських дум в Українській державі. Активне виборче право надавалось особам усіх національностей і віросповідань, але лише з 25 років, якщо вони на 1 липня 1918 р. проживали в повіті не менше одного року, мають постійну оселю або ж володіють будь-яким майном. Обмеження встановлювалися для жінок. До виборів допускалися лише ті, хто володів протягом річного терміну майном, що обкладалося земським збором.

 

НАШ КРАЙ:

На початку травня 1918 р. гетьман П. Скоропадський скасував рішен­ня Центральної Ради про поділ України на землі та відновив традиційний – на губернії і повіти. В адміністративно-територіальному відношенні Кам’янеччина належала до Подільської губернії та була окремою адмі­ністративною одиницею – повітом. Місто «Кам’янець на Поділлю» (так воно значилось в офіційних документах) було губернським та повітовим центром. До повіту на той час входило 15 волостей.

З перших днів свого існування, уряд П. Скоропадського одним із важливих завдань проголосив проблему реформування місцевих орга­нів державної влади. Відповідно до адміністративно-територіального устрою встановлювалася й вертикаль органів влади. Губернські коміса­ри, які очолювали губернії за доби УНР, були перейменовані в губернських старост. Сфера їх діяльності визна­чалася «Тимчасовим положенням про губернських та повітових коміса­рів». Фактично старости успадковували права та обов’язки колишніх губернаторів і комісарів. Вони були представниками уряду в губерніях, здійснювали нагляд за виконанням законів, постанов і розпоряджень вер­ховної влади місцевими органами. Перебуваючи у відомстві міністерства внутрішніх справ, губернські старости призначалися й звільнялись уря­дом за поданням міністра внутрішніх справ.

Земельне законодавство гетьманського уряду спрямовувалось на відновлення прав колишніх власників. Тому, конфлікт між більшістю селянства Кам’янеччини і владою був неминучим. Ці настрої посилювала і безупинна антигетьманська агітація українських та російських більшовиків. Розпочалася своєрідна селянська війна, що з різною інтенсивністю тривала до листопада.

Так, на початку травня відбулись виступи селян у с. Врублівці Кам’янецького повіту. Селяни масово опирались заходам місцевої влади з повернення землі та майна колишнім власникам, а насильницькі акти викликали велике обурення. Прибувши до с. Кульчіївці Кам’янецького повіту, син місцевого поміщика разом з австрійським загоном зігнав на збори всіх чоловіків. Після відмови видати селян, які грабували майно з маєтку пана, кожного десятого розстріляли.

Таким чином, дослідження державотворчого процесу на Кам’янеччині у період Гетьманату П. Скоропадського дозволяє зробити наступні висновки:

1. На території Кам’янецького повіту було відновлено дореволюцій­ний адміністративно-територіальний устрій, владні інституції повітового старости, волосного старшини, сільського старости та сільського сходу.

2. Репресії з боку влади, грабунки, реквізиції та конфіскації примі­щень, харчів, контрибуції, примусові заходи щодо селян, складна продо­вольча ситуація, процвітаюча спекуляція вилились у конфлікти між на­селенням і владою.

 

2. Економічні перетворення

1. Кому мала належати земля за часів Павла Скоропадського?

2.  Скільки тривав робочий день за часів Гетьманату?

3. Як називалася нова українська валюта?

 

Утворювались нові органи влади — тимчасові земельні комісії, які повинні були повернути колишнім землевласникам їхні господарства, допомогти у підрахунку витрат, примусити селян повернути поміщикам майно, відшкодувати поміщикам збитки за самовільно захоплені землі.

         Також гетьман дав згоду на вивезення з України значної кількості продовольства та сировини. За німецькими даними, з України у вересня–жовтня 1918 р. до Німеччини та її союзників було відправлено близько 2 млн пудів цукру, 9 132 вагони зерна, 105 тис. голів худоби, 96 тис. коней, вивезено велику кількість різноманітної сировини. Значно погіршилися умови життя і праці робітників.

Власники підприємств, окупаційна влада та гетьманська адміністрація збільшували тривалість робочого дня до 12 годин, карали робітників за участь у страйках.

Гетьман та його уряд намагалися розв’язати складні проблеми в галузі фінансів та грошового обігу, бо на українських землях, крім царських банкнот, в обігу перебували «керенки», карбованці УНР , марки, крони. Гетьманом було створено Фінансову раду, яка розпочала підготовку грошової реформи, що передбачала запровадження нової української валюти — гривні.

Отже, за часів Української держави відбулося певне економічне піднесення. Цьому сприяли відновлення приватної власності, підтримка гетьманом вільного підприємництва, широкий збут товарів за кордон. 

 

 

 

   3. Реформи у військовій справі.

1. Хто став військовим міністром за часів правління П.Скоропадського?

2. Скільки мала нараховувати регулярна українська армія?

3. Коли завершилося формування українського Чорноморського флоту?

 

20 травня 1918 р. був призначений військовий міністр генерал Рогоза. Уже в червні розпочалося впровадження в життя плану формування регулярної української армії. Вона мала складатися з 8 армійських корпусів, загальною чисельністю 300 тис. чол. Гетьман затвердив структуру та командування військових корпусів.

Формувати армію Скоропадський планував на класовій основі. Її ядро мав становити козацький стан, бо саме козаччина, на думку гетьмана, уособлює цвіт української нації. 16 жовтня 1918 р. своїм універсалом гетьман відродив козацтво у всіх місцях його історичного існування. У документі наголошувалось, що відродження козацтва ставить на меті відновити славетне минуле України, забезпечити державність краю, виховувати підростаюче та майбутнє покоління. Через 2 тижні козацькі лави налічували майже 50 тис. козацьких родин. Проте здійснити цей план гетьману не вдалося, бо заможні селяни віддавали перевагу загонам для боротьби з повстанським рухом, ніж регулярному війську.

11 листопада 1918 р. завершилося формування українського Чорноморського флоту.  Цей процес був перерваний інтервенцією флоту Антанти, який у листопаді 1918 р. окупував Севастополь, Новоросійськ, Одесу, Миколаїв, Херсон, захопивши усі кораблі.

Отже, гетьманський уряд доклав чимало зусиль для створення регулярної армії і флоту, але втілити план не вдалося. Загальна чисельність збройних формувань не досягала  65 тис. чол.

 

4. Національно-культурна політика

Найбільших успіхів Скоропадський досяг у сфері національно-культурної політики, бо тут він мав певну свободу дій. Метою гетьмана було створення умов для національно-культурного відродження України.

Гетьман намагався за короткий строк націоналізувати державний апарат, все діловодство вести державною мовою. В усіх установах і частинах організував курси українознавства. Проводилась також українізація загальноосвітньої школи. Поряд з російськими школами та гімназіями відкривались українські. У травні 1918 р. було засновано близько 50 нових українських шкіл, а в серпні ухвалено закон «Про обов’язкове вивчення української мови та літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах».  «Я особисто вважав, – наголошував П.Скоропадський, – що державною мовою на Україні повинна бути українська, але нічого не мав проти того, щоб з часом обидві мови, тобто російська і українська, були рівноправними». Восени 1918 р. в Україні налічувалося 150 українізованих гімназій, а для незаможних учнів цих гімназій затверджувалось 350 іменних стипендій — імені Г. Сковороди, Т. Шевченка,         І. Франка та інших письменників та діячів культури.

Призначений міністром освіти професор М.П.Василенко на першій нараді міністерства говорив: «…Я сюди прийшов не ламати, а продовжувати тут зроблене й бажаю найширшого та найглибшого розвитку української національної школи. ... Мій вступ на посаду міністра освіти є свідченням продовження нашої  урядової роботи й загальна наша мета – розвиток української національної культури й утворення умов, сприяючих цьому розвиткові»

У липні–вересні на чолі з академіком Вернадським була створена комісія з питань заснування Української Академії наук, а вже 14 листопада 1918 року Скоропадський ухвалив закон «Про заснування Української Академії наук».   Президентом УАН було обрано В. І. Вернадського.

 

Водночас 22 жовтня у Кам’янці-Подільському розпочав свою роботу ще один український державний університет, що включав історико-філологічний та фізико-математичний факультети.

Гетьман України П.П.Скоропадський мав безпосереднє відно­шення до появи Кам’янець-Подільського державного українського універ­ситету, по-перше, давши принципову згоду на його заснування і затвер­дивши відповідний базовий закон, по-друге, допомагаючи розв’язувати керівництву вишу різні матеріально-технічні питання напередодні його відкриття, по-третє, юридично сприяючи появі у структурі закладу тре­тього факультету – богословського. Не прибувши на урочистості до К-ПДУУ, керівник держави ніскільки не принизив його порівняно з КДУУ, на відкритті якого він виголосив політичну промову. Адресоване університетам благословення, зафіксоване в обох грамотах, текст яких був ідентичним, засвідчило про рівноправне ставлення гетьмана до пер­вістків національної вищої освіти, яким він щиро бажав процвітання на благо українському народові.

 

(Під час відзначення 85-річчя з часу заснування К-ПДУУ(2003 р.) у нині ді­ючому Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, в галереї «Шануймо будівничих університету 1918 року» роз­містили портрет гетьмана України Павла Петровича Скоропадського, як вияв історичної справедливості щодо ставлення до керівника української держави, без участі якого на Поділлі не було б засновано цього першого, унікального національного вищого навчального закладу).

 

5. Зовнішня політика

Головним напрямом зовнішньої політики були відносини з країнами Четвертного союзу, бо на території України перебувало окупаційне військо Німеччини та Австро-Угорщини і це впливало на внутрішню і зовнішню політику.

2 червня 1918 р. Німеччина офіційно визнала Українську державу. Її визнали також Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина. Гетьманат намагався також вирішити на свою користь Бессарабське питання, Кримське питання, приєднати  до України Холмщину, Підляшшя. Для Гетьманату надзвичайно важливої ваги набували відносини з більшовицькою Росією. Росія прагнула включити українські землі до свого складу.

У результаті переговорів 12 червня 1918 р. було підписано договір, за яким Росія визнавала незалежність Української держави. Припинялися військові дії між обома державами, відбувався обмін консульськими представниками. Розглядалося питання і про кордони. Лінія кордону відступала від української етнографічної межі на 125–200 верств на користь Росії. Гетьманський уряд налагодив добрі відносини з державами, що утворилися на території колишньої Російської імперії — Грузією, Доном, Кримом, Кубанню, Литвою, Фінляндією.

Чимало зробила українська дипломатія для визнання України на міжнародній арені. Українська держава мали представництва в 25 країнах світу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина, Фінляндія, Польща та ін.).

 

1. Головним напрямом зовнішньої політики гетьмана були відносини з країнами…

2. Коли був підписаний договір з більшовицькою Росією?

3. У скількох країнах світу Українська держава Павла Скоропадського мала свої представництва?

 

Вчитель.

11 листопада 1918 року Німеччина підписала Комп’єнське перемир’я, що означало закінчення війни та її програш. Тому Скоропадський терміново почав шукати контакти з Англією і Францією. Але країни Антанти намагались відродити «єдину і неподільну Росію». Тож 14 листопада гетьман видав грамоту про федерацію України з Росією. Це було вимушеним кроком. Попередня орієнтація на Четверний союз загрожувала втратою державності, бо саме в цей час на кордоні з Україною зосереджувалися війська більшовицької Росії, що загрожували війною Україні. Грамоту  Скоропадського можна вважати політичною декларацією. Обнародування грамоти призвело до активізації українських національних сил.

14 грудня Скоропадський зрікся влади.

УКРАЇНСЬКО-ЄВРЕЙСЬКІ ВЗАЄМИНИ У МІСТЕЧКАХ ПОДІЛЛЯ В ДОБУ ГЕТЬМАНАТУ П.СКОРОПАДСЬКОГО.

(Політика гетьмана П.Скоропадського щодо національностей була досить суперечливою. – тема для дослідження МАН)

Чималу інформаційну цінність для вивчення та висвітлення історії Поділля у період Гетьманату Павла Скоропадського мають матеріали історичної експозиції «Історія Поділля та Кам’янця-Подільського у ХХ – на початку ХХІ ст.» Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

V. Узагальнення та систематизація знань

 

VІ. Домашнє завдання

 

1. Скласти історичний портрет П. Скоропадського

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
13 лютого
Переглядів
162
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку