«Видатні математики України»

Виховний захід на тему:

«Видатні математики України»

  Підготувала і провела

Вчитель математики

Гордієнко Т.В.

2015-2016н.р.

Мета: розширити знання учнів про видатних математиків; розвивати пізнавальний інтерес; виховувати прагнення до безперервного вдосконалення своїх знань; показати необхідність знань з математики в житті кожної людини.

Хід заходу:

Ведуча1

Доброго дня,  друзі!

Ведуча2

Добрий  день, любi  друзi!

     Ведуча1

 Математика - галузь невтомного пошуку і важкої до самозабуття праці. Іноді на доведення однієї теореми потрібні роки. Праця вченого-математика подібна до праці поета: як і в поезії, у математиці діють досить складні механізми пошуку і філігранне оформлення знайденого результату. Праця математиків не виставляється на театральній сцені, про неї не говорять у репортажах з космосу, але вона присутня скрізь. Математики викреслюють орбіти космічних трас, гарантують міцність сталевих атомоходів у океанських глибинах, визначають ритми роботи атомних реакторів тощо.     

Ведуча2

  У кожному періоді історії математики були свої видатні постаті вчених, в яких були різні долі. Одні зажили слави і безсмертя ще за життя, іншим судилося пройти складні шляхи і розділити трагічну долю свого народу. Багато визначних математиків стали зразками щирої відданості науці, патріотами свого народу. Україна подарувала визначних математиків.

Ведуча1

Давайте згадаємо прізвища деяких відомих українських вчених-математиків:

• Вороний;
• Зарицький;
• Кравчук;
• Левицький;
• Остроградський;
• Ковалевська.

Багато хто з математиків прославив себе не лише в цій науці. Вони були філософами, механіками, астрономами, поетами, хіміками, правознавцями.

Ведуча2

А зараз давайте подивимося на те, як можна математичні задачі розв’язувати суто «практично».

Сценка «Проста арифметика»

(А.Динник)

Реквізит:          Діючі особи:

• окуляри;        - автор;  
• зачіска;        - вчитель;
• відповідний зовнішній вигляд вчителя, учениці   - учениця.

Викликає вчитель Люду,
Слабшу серед дітвори,
І питає: «Скільки буде:
Десять поділить на три?»

Розв’язать вона не може,

Звісно знітилась, мовчить…

Вчитель каже: « Так не гоже
Прості дроби треба вчить.

Хай картоплі є десяток,
Вчитель далі річ веде.

Розділи на трьох дівчаток.
То по скільки припаде?»

Люда каже: «Зайвий клопіт,

І на що мені це знать?

Я зварю їм ту картоплю,

Потовчу – і хай їдять…

Ведуча1(слайд)

Тепер хочеться зупинитися на іменах деяких видатних математиків України.

Георгій Феодосійович Вороний(1868-1908)

      Г.Ф. Вороний належить до когорти найвідоміших українських математиків минулого. Визнаний фахівцями як один із найяскравіших талантів у галузі теорії чисел на межі ХІХ-ХХ століть, Г.Ф. Вороний за своє життя встиг надрукувати всього дванадцять статей. Але яких! Вони дали поштовх для розвитку кількох нових напрямків в аналітичній теорії чисел, алгебраїчній теорії чисел, геометрії чисел, які нині активно розвиваються у багатьох країнах.

У Вороного всього шість великих і шість малих праць. Кожна з великих праць або капітальна в даній галузі, або відкриває велику ділянку досліджень.Глибина і важливість його обширних досліджень залишили глибокий слід в сучасній теорії чисел. Поряд із Мінковським Вороний є творцем геометрії чисел. Роботу Вороного 1903 року про число точок під гіперболою треба вважати віхою, з якої починається сучасна аналітична теорія чисел.  Народився Г. Вороний у с. Журавка на Полтавщині (тепер село - Варвинського району, Чернігівської області). Георгій закінчив Прилуцьку гімназію 1885 року.Цього ж року він вступив до Петербурзького університету на фізико-математичний факультет.  Пройшовши 1889 року курс навчання, Г. Вороний залишився для вдосконалення своїх знань в університеті. 1894 року після успішного захисту магістерської дисертації його було призначено професором Варшавського університету. На цей час Г. Вороний був одружений з Ольгою Крицькою, яка стала його вірним супутником у житті.        З 1898 року Г.Ф. Вороний працював також у Варшавському політехнічному інституті. Під час революційних подій 1905-1907 років університет та політехнічний інститут у Варшаві було закрито. Разом з групою професорів Георгія Феодосійовича направляють до Новочеркаська. Лише 1908 року професор Вороний знову повернувся до Варшави. Він був дуже хворим, але й далі, не зважаючи на заборону лікарів, напружено працював.      Згодом Г.Ф. Вороного не стало.

Ведуча2

Музична пауза

(Виконують український танок(дівчата))

Ведуча1

Мирон Онуфрійович Зарицький (1889-1961) 

     Народився Мирон Зарицький на Тернопільщині в родині сільського священика. Середню освіту він здобув у гімназіях міст Бережани і Тернопіль, а потім два роки навчався в українській гімназії у Перемишлі, яку закінчив 1907 року. Того ж року Мирон Зарицький вступив до Віденського університету. Після першого курсу батьки перевели його до Львівського університету.У 1912 році Мирон Зарицький закінчив університет, через рік склав учительський іспит і отримав звання учителя середніх шкіл з математики та фізики. Вчителюючи у гімназіях, він також робив перші кроки в науковій роботі з математики. У 1925 році М.О. Зарицкий, вже одружений, переїхав до Львова, де продовжив займатися науковою роботою. У той час учені-українці Галичини зосереджували свою наукову діяльність здебільшого на Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка. Мирон Онуфрійович був великим знавцем історії математики, особливо античної, читав курси лекцій з історії математики у Львівському університеті, надрукував кілька праць з історії точних наук.

      У 1930 році Львівський університет присудив Мирону Онуфрійовичу вчений ступінь доктора філософії. До 1939 року він надрукував близько 20 наукових праць у львівських та іноземних виданнях і в цей період сформувався як серйозний математик з філософським ухилом. Потім була напружена і цікава робота в Львівському університеті, Львівському політехнічному інституті, Ужгородському університеті. 1945 р. йому було присвоєно звання професора, а 1946 р. - вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук.

Наукові інтереси М.О. Зарицького охоплюють, головним чином, теорію множин з алгеброю логіки та теорію функції дійсної змінної.

Ведуча2

Пісня «  Розкажи про Україну »

Михайло Пилипович Кравчук(1892-1942)

М. Кравчук - автор понад 180 робіт, в тому числі 10 книг із різних розділів математики (алгебра і теорія чисел, теорія функцій дійсної і комплексної змінних, теорія диференціальних та інтегральних рівнянь, теорія ймовірностей і математична статистика, історія математики тощо.) Ці наукові праці увійшли до скарбниці світової науки. Тепер існують на сторінках наукових досліджень многочлени Кравчука, моменти Кравчука, осцилятори Кравчука. А ось від 2001 р., завдяки пошукам Івана Качановського, українського науковця зі США, виявилося, що наукові твори М. Кравчука прислужилися і до винаходу першого в світі електронного комп'ютера!

      "Михайло Кравчук - математик широкого масштабу. Його ім'я добре відоме у світовій математичній науці. Світ не знав лише, що він - українець." Лише 1992 року, після довгих літ забуття, наукова громадськість України та світу широко відзначила 100-річчя від дня народження видатного вченого. Його ім'я було занесено по лінії ЮНЕСКО до Міжнародного календаря визначних наукових діячів. Для цього були поважні підстави, адже праці М.П. Кравчука становлять фундаментальне надбання кількох галузей математичної науки. Народився М. Кравчук 1892 року у селі Човниці на Волині в сім'ї інженера-землеміра1901 року сім'я переїхала до Луцька, де в 1910 році Михайло Кравчук закінчив гімназію із золотою медаллю. Цього ж року він вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету університету Св. Володимира в Києві, закінчив його у 1914 р. з дипломом 1-го ступеня і залишився в ньому працювати. Відтоді й почалася його титанічна творча наукова і педагогічна праця. Він викладав різні математичні курси у багатьох вищих та середніх закладах м. Києва. Михайло Пилипович був людиною неабиякої ерудиції та культури. У 25 років він став приватдоцентом кафедри математики, у 33 - доктором наук, у 37 - дійсним членом Всеукраїнської академії наук Академік М. П. Кравчук брав найактивнішу участь у творенні української наукової термінології та у запровадженні наукової мови в математичну галузь. М. П. Кравчук належав до тих учених, чиї праці відкривають нові шляхи у розвитку науки і передбачають напрямки її розвитку в майбутньому. "Моя любов - Україна і математика", - ці слова Михайла Пилиповича Кравчука викарбовано на гранітному постаменті пам'ятника.

Ведуча1

Сценка

Давайте подивимося сценку «Синок-математик».

Реквізит:        Дійові особи:

•                       стіл;      - мати;
•                       2-3 стільця;     - син;
•                       дві намальовані курки;    - батько. 
•                       глечик;
•                       хустина для матері;
•                       калькулятор, солодощі;
•                       сумка студента.

СИНОК-МАТЕМАТИК     

До батьків, у Долинську

В рідну хату і садок

З політехніки зі Львова

Гостювать прибув синок.

(На обід прибув, до речі.

Стіл накрили в акурат!)

Мати вийняла із духовки

Двоє смажених курчат.

Батько всім налив чарчини,

Більшу, звісно, дав синку.

— А яку науку, сину,

Ти вивчаєш там? Яку?

Син підняв до стелі руку:

— Мудрість, тату! Висота!

Не збагнуть вам ту науку,

Ви ж, пробачте... темнота!

Ось курчата ці: фактично

Двійко тут, хоч як бери.

А візьми математично,

Помудруй — і вийде три!

— Не мели дурницю, синку!..—

(І, як видно, розізлив).

Той схопивсь:

— Одну хвилинку! -

Щось помножив, поділив...

— Ось вам, — каже, — рівно троє.

Доказ точний і ясний!..—

І промовив до старої

Сивий батько мовчазний:

— Якщо так виходить в Петі,

Будуть двоє ці для нас,

Він хай їсть оте вже, третє!

Всім по одному якраз!

Степан Олійник

Ведуча2

Володимир Йосипович Левицький (1872-1956)

 "Основоположник математичної культури нашого народу", - так сказав про Володимира Левицького академік Михайло Кравчук.  І мав на це всі підстави. Саме професор В.Й. Левицький першим написав справжню фахову статтю з математики українською мовою, був незмінним редактором першого українського наукового часопису з природничих наук, першим згуртував навколо себе математиків-українців для наукової роботи...

Великою заслугою В. Левицького було те, що він зібрав і впорядкував матеріали з української математичної термінології, що була надрукована в 1903 р.

Основною ділянкою наукової роботи професора В. Левицького була теорія аналітичних функцій. Він займався також геометрією, алгеброю, диференціальними рівняннями та історією математики. Багато уваги приділяв теоретичній фізиці та астрономії.

      Народився Володимир Левицький у Тернополі у старовинній родині священика. Навчався в Тернопільській гімназії та польській гімназії Франца Йосифа, яку він закінчив з відзнакою. 1890 року В. Левицький вступив до Львівського університету на філософський факультет, де слухав лекції з математики і фізики, самостійно читав наукові роботи видатних математиків. А 1893 р. він увійшов до складу математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Вже на п'ятому засіданні секції молодому випускникові університету було доручено укласти українську і математичну термінологію.  У 1989 р. В.Й. Левицький входить до складу національно-демократичної партії. Після приєднання Західної України до Радянського Союзу В.Й. Левицький працював спочатку в новоствореному Львівському педагогічному інституті, а з 1940 року - у Львівському університеті, де через рік йому було присвоєно звання професора. Володимир Йосипович Левицький написав майже 100 науково-популярних статей і перекладів. Свої праці він друкував українською, польською, німецькою, французькою, англійською та іспанською мовами. Майже вся наукова і громадська робота В. Й. Левицького проходила в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка.

Ведуча1

Є наука, що розум приводить

 У порядок ясний і чіткий

 Нам вона теореми доводить,

 Що поєднують формул рядки.

Ведуча2

Математику всі ви впізнали,

 Від людей їй всіх честь і хвала,

 Також всім, хто її підкоряли,

 Промовляєм подяки слова.

Ведуча1

Скільки ще теорем невідкритих

 І задач нерозв’язаних є!

Ведуча2

:Хай живе математика в світі

 І для розуму думки дає!

Ведуча1

На цьому наш виховний захід закінчено. Дякуємо за увагу! До зустрічі!