Види гендерних стереотипів

Види гендерних стереотипів

Існує значна погодженість гендерних стереотипів різних культур. Чоловіки сприймаються як агресивні, автократичні, зухвалі, домінуючі, винахідливі, сильні, незалежні, грубі, розумні; жінки - як емоційні, мрійливі, чутливі, покірні й марновірні. У той же час крос-культурне дослідження 14 культур показало досить велике розходження в гендерній ідеології суспільства. У країнах з високим соціально-економічним розвитком - більше рівності, у традиційних культурах (наприклад, у таких країнах, як Індія, Пакистан, Нігерія) стереотипні розбіжності більш яскраво виражені.

Виділяють кілька груп гендерних стереотипів.

Стереотипи маскулінності - фемінності.

Маскулінність і фемінність - статевоспецифічні характеристики особистості, вони виступають як базові категорії при аналізі гендерної ідентичності й психологічної статі. Маскулінність та фемінність - нормативні уявлення про соматичні, психічні й поведінкові властивості, характерні для чоловіків і жінок .

Виділяють три різних значення поняття «маскулінність».

1.   Маскулінність як дескриптивна, описова категорія позначає сукупність поведінкових і психічних рис, властивостей і особливостей, об’єктивно притаманних чоловікам на відміну від жінок.
2.   Маскулінність як аскриптивна категорія позначає один з елементів символічної культури суспільства, сукупність соціальних поглядів, установок і вірувань про те, чим є чоловік, які якості йому приписуються.
3.   Маскулінність як прескриптивна категорія - це система уявлень, що мають на увазі не середньостатистичного, а ідеального чоловіка, це нормативний еталон мужності.

За аналогією можна виділити й три значення поняття «фемінність».

Маскулінність являє собою комплекс установок, характеристик поведінки, можливостей і очікувань, що детермінують соціальну практику тої або іншої групи, об’єднаною за статевою приналежністю.  Інакше кажучи, маскулінність - це те, що варто додати до анатомії, щоб одержати чоловічу гендерну роль.

В області сучасних наук існують різні концепції маскулінності: від есенціалістської до соціально - конструктивістської.

Есенціалістський підхід розглядає маскулінність як похідну біологічних розходжень між чоловіком і жінкою, тобто як природну категорію, таким чином, маскулінність визначається як сукупність фізичних якостей, моральних норм і поведінкових особливостей, притаманних  чоловіку від народження. Відповідно до цього підходу, маскулінність - це те, чим чоловік є й що, відповідно, становить його природну сутність. Дана концепція була розкритикована в результаті розвитку порівняльних досліджень гендерних систем суспільств, що розрізняються по економічним і культурним параметрам, і сьогодні являє собою яскравий приклад вульгарного біологічного детермінізму.

Соціально-конструктивістський підхід визначає маскулінність у термінології гендерних очікувань. Маскулінність - це те, чим чоловік повинен бути і що від нього очікують. Відповідно до цього підходу маскулінність конструюється як суспільством у цілому, так і кожною окремою людиною чоловічої статі окремо. Суспільний конструкт маскулінності є похідним від гендерної ідеології суспільства й сформований під впливом традиційних поглядів на чоловічу роль, сучасних економічних реалій і соціокультурної ситуації. На індивідуальному рівні макулінність конструюється як гендерна ідентичність відповідно до вимог гендерних норм, які притаманні  той або іншій соціальній групі, і реалізується у взаємодії з іншими.

При розгляді маскулінності необхідно враховувати її множинність, історичність і ситуаційність.

Множинність проявляється у наявності в кожному суспільстві декількох моделей маскулінності - від домінантних до маргиналізованних. Домінантна модель маскулінності відбиває уявлення про чоловічі якості гендерної ролі, які поділяються домінуючою - по расовим, соціальним і культурним ознакам - частиною суспільства. Ця форма маскулінності вважається найбільш вірною та  бажаною, при цьому вона так само є найбільш легко структурованою моделлю. Однак це не означає, що більшість чоловіків, що проживає у даному суспільстві й підтримує ідеологічні основи домінуючої форми маскулінності, відповідають характеристикам даної моделі. Дана модель маскулінності має в патріархальному суспільстві статус ідеалу, одночасно вона нормативна, тобто прагнення відповідати їй заохочується. У сучасному суспільстві домінуюча форма маскулінності пов'язана з відтворенням системи відносин влади  патріархату. Так звані маргиналізовані моделі маскулінності існують у групах, що поєднують національні, соціальні й сексуальні меншості. Дані моделі оцінюються більшістю суспільств як «збиткові», сприймаються з різним рівнем толерантності й часто стають об'єктами дискримінації, властивої патріархальному суспільству.

Історичність маскулінності відображають зміни її структури в контексті історичних процесів. Під впливом культурних і економічних факторів і технологічного розвитку суспільства змінюються соціальні практики чоловіків і жінок, що приводить до зміни традиційних гендерних ролей.

Ситуаційність маскулінності проявляється через соціокультурну залежність інтенсифікаційних і інфляційних змін, що відбуваються з деякими її характеристиками. Так, наприклад, під час воєн, спортивних змагань і конфліктних ситуацій існуючі моделі маскулінності інтенсифікуються й на перший план виходять такі характеристики, як агресивність і схильність до змагання. У відносно спокійний час відбуваються інфляційні процеси, у результаті яких цінність даних характеристик істотно знижується й мілітаризована концепція маскулінності згладжується.

Фемінність - характеристики, пов'язані з жіночою статтю, або характерні форми поводження, очікувані від жінки в даному суспільстві, або ж соціальне вираження позиції, внутрішньо властивих жінці на думку суспільства . Традиційно припускали, що фемінність обумовлено біологічно, і до неї відносили такі риси, як пасивність, чуйність, м'якість, дбайливість, емоційність і т.д. Ці погляди відповідали уявленням про те, що жінки живуть у приватній, а не публічній сфері.

Але феміністські дослідження заперечили біологічну обумовленість цих якостей: фемінність не природна, але скоріше створюється з дитинства: дівчинка піддається осуду, якщо вона не досить жіночна. Відповідно до французьких феміністських теоретиків (Е.Сиксу, Ю.Кристовій), фемінність - це довільна категорія, якою жінок наділив патріархат .

Існує також погляди, відповідно до яких фемінність - особлива «рівноцінна-але-інша» протилежність маскулінності, що також зазнавало критики, оскільки цінність маскулінних якостей (стійкість, самодостатність, сміливість і ін.) поширюється на всіх людей, включаючи жінок, а фемінні риси у патріархальному суспільстві корисні лише для жінок.

  Психолог Ж. Міллер припустила, що такі риси фемінності, як емоційність, уразливість і інтуїція, - це не слабість, а особлива сила, що може відігравати істотну роль для побудови кращого суспільства, і що ці риси чоловіки можуть розвивати в собі. Сучасна криза маскулінності побічно свідчить на користь даного положення.

Фемінність у рамках андроцентричної культури визначається як маргінальна стосовно існуючого символічного порядку, де маскулінність виступає як норма. Андроцентризм - культурна традиція, що зводить загальнолюдську суб'єктивність до єдиної чоловічої норми, у якій бачать універсальну об'єктивність, у той час як інші суб'єктивності, і, насамперед, жіноча, представлені як відхилення від норми.

Гендерний підхід до дослідження психологічних проблем статі опирається на розуміння гендерної ідентичності як мультиполярного конструкта. Психологічна стать розглядається не просто як набір полярних рис маскулінності або фемінності, а як конструкт, що включає в себе й інші характеристики гендерної спрямованості: гендерні уявлення, стереотипи, інтереси, установки статеворольової поведінки. Всі ці складові гендерної ідентичності складно взаємозалежні між собою, наприклад, гендерні стереотипи, властиві особистості, можуть не корелювати з її гендерними поведінковими установками, а комплекс фемінних або маскулінних рис може розходитися з статевоспецифічними інтересами .

 Отже,  чоловікам і жінкам приписують конкретні соціально-психологічні якості й властивості особистості, стиль поведінки. Стереотипні уявлення приписують чоловікам «активно-творчі» характеристики, інструментальні риси особистості, такі як активність, домінування, упевненість у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Жіночність, навпаки, розглядається як набір «пасивно-репродуктивних» характеристик, що проявляється в експресивних особистісних характеристиках, таких як залежність, дбайливість, тривожність, низька самооцінка, емоційність. Чоловіче вважається позитивним, значимим, домінуючим, раціональним, духовним,  культурним,  активно-творчим, а жіноче зв'язується з негативним, вторинним, чуттєвим, тілесним, гріховним, природним, пасивно-репродуктивним. Маскулінні характеристики звичайно протиставляються фемінним, вони розглядаються як протилежні, що доповнюють один одного.

Ряд дослідників з погляду гендерних стереотипів виділяють бінарні опозиції, стереотипно приписувані чоловікові-жінці :

- логічність - інтуїтивність; абстрактність - конкретність;

- інструментальність - експресивність; свідомість - несвідомість;

- влада - підпорядкування;

- порядок - хаос;

- незалежність, індивідуальність - близькість, колективність;

- сила Я - слабість Я;

- імпульсивність, активність - статичність, пасивність;

- мінливість, невірність, радикалізм - сталість, вірність, консерватизм.

Інша група гендерних стереотипів пов'язана із закріпленням сімейних і професійних ролей відповідно до статі.

Гендерний стереотип, що стосуються закріплення сімейних і професійних ролей відповідно до статі, являється чи не одним з найбільш розповсюджених стереотипів, що пропонують стандартні моделі рольової поведінки чоловіків і жінок. Відповідно до нього для жінок головними соціальними ролями вважаються сімейні ролі (мати, хазяйка), для чоловіків - ролі професійні (працівник, трудівник, добувач, годувальник). Чоловіків прийнято оцінювати по професійним успіхам, жінок - по наявності сім’ї та дітей. Народна мудрість говорить, що «нормальна жінка» хоче вийти заміж і мати дітей і, що всі інші інтереси, які в неї можуть бути, вторинні стосовно цих сімейних ролей. Для виконання традиційної функції хатньої господарки жінка повинна мати чуйність та  дбайливість. У той час як чоловікам необхідно орієнтуватися на досягнення, від жінок потрібна увага до людей і прагнення створення близьких міжособистісних взаємин. Одним з підстав формування традиційних гендерних ролей виступає поділ праці за приналежністю до певної статі. Основним критерієм у цьому поділі виступає біологічна здатність жінок до дітородіння. У сучасних суспільствах необхідність поділу праці на основі дітородної здатності жінок давно неактуальна. Більшість жінок працюють у виробничій сфері поза домівкою, а чоловіки давно перестали бути тільки «воїнами й мисливцями», що захищають і годують родину. Але стереотипи традиційних гендерних ролей й досі стійкі.

Отже, вважається, що для жінки основне значення має сімейна роль, а для чоловіка - професійна, відповідно, і оцінка успішності пов'язана з виконанням цієї ролі. Жінка повинна реалізовуватися в мікросередовищі (родина, будинок), а   чоловік - у макросередовищі (робота, політика, наука).

Відповідно до традиційних поглядів жіноча праця повинен носити виконавський, обслуговуючий характер, є реалізацією експресивної сфери діяльності. Жінки найчастіше повинні працювати в сфері торгівлі, охорони здоров'я, освіти. Для чоловіків можлива творча й керівна робота, їхня праця реалізує інструментальну сферу діяльності. Т.Парсон і Ф.Бейлс говорять про позитивний вплив такої диференціації ролей, відзначаючи, що «незважаючи на протилежності, якими є чоловік і жінка, вони можуть різноманітно взаємодіяти з урахуванням виконання призначених їм ролей». Крім того, жінки набагато частіше чоловіків зіштовхуються з безробіттям і дискримінацією на ринку праці.

Стає очевидним, що, по-перше, гендерні стереотипи орієнтують чоловіків і жінок на різні життєві стратегії. Типово жіночі якості особистості, сімейні ролі, репродуктивний характер діяльності - все це зменшує соціальний статус жінки в системі суспільного устрою. Якості «справжнього чоловіка», професійні успіхи, творча праця - всі ці складові визначають високий соціальний статус, престиж і суспільне визнання. Отже, гендерні стереотипи пропонують різні шляхи й способи самореалізації, а це визначає нерівноцінні соціальні позиції чоловіків і жінок.

По-друге, гендерні стереотипи спонукують чоловіків і жінок у ситуаціях взаємодії будувати не рівноправні, партнерські відносини, а супідрядні, взаємодоповнюючі,  комплементарні; відносини, при яких чоловіка, що володіють більше високим суспільним статусом, займають лідерську та домінуючу позицію.

Для повноцінного розвитку й самореалізації людині необхідно позбутися обмежень, що накладаються традиційними стереотипами мислення на поведінку чоловіків і жінок. Свобода від подібних стереотипів, які не засновані на реальних фактах, дає людині можливість знайти щиросердечне й фізичне здоров'я й здатність жити повноцінним життям.

До того ж, навіть, якщо людина визнає свою незалежність від гендерних стереотипів, вона може їм підкорятися на несвідомому рівні. Так, гендерні уявлення перетворюються в пророцтво, що самовиконується. Пророцтво, що самовиконується, - це неусвідомлене, внутрішнє переконання людини, що реалізується в реальній поведінці. Людина зовні декларує незалежність від гендерного стереотипу, але проте реалізує стереотипне уявлення у своїй поведінці, у своєму житті, тому що несе в собі неусвідомлені установки.

Е.Екклз-Парсонс запропонував модель пророцтва, що самовиконується, яке закладають батьківські гендерні стереотипи . Відповідно до цієї моделі гендерні стереотипи визначають:

1) те, у чому батьки бачать причину шкільних успіхів своїх дітей (здібності або старанність);

2) емоційні реакції батьків на успіхи дітей у різних областях знань;

3) те значення, яке батьки надають засвоєнню різних навичок і знань дітьми;

4) поради, які надають батьки із приводу опанування різних навичок і знань;

5) види діяльності, у які батьки втягують дітей, і ті іграшки, які вони їм купують.

При цьому перераховані вище п'ять факторів впливають на:

- упевненість дітей у своїх здібностях;

- їхню зацікавленість у придбанні різних навичок;

- на емоційні реакції дітей при участі в різних видах діяльності;

- сумарну кількість часу й сил, які діти присвячують освоєнню й демонстрації різних навичок.

В остаточному підсумку ці розходження в сприйнятті себе й засвоєнні навичок впливають на той вид роботи, що шукають і для якої мають необхідну кваліфікацію чоловіки й жінки.

Таким чином, як вже зазначалося, виділяють кілька груп гендерних стереотипів: стереотипи маскулінності-фемінності та гендерні стереотипи, пов'язані з закріпленням сімейних і професійних ролей відповідно до статі.

В області сучасних наук існують різні концепції маскулінності (від есенціалістської до соціально-конструктивістської) та фемінності.

Гендерний підхід до дослідження психологічних проблем статі опирається на розуміння гендерної ідентичності як мультиполярного конструкта. Психологічна стать розглядається не просто як набір полярних рис маскулінності або фемінності, а як конструкт, що включає в себе й інші характеристики гендерної спрямованості: гендерні уявлення, стереотипи, інтереси, установки статеворольової поведінки. Чоловікам і жінкам приписують конкретні соціально-психологічні якості й властивості особистості, стиль поведінки.

Також вважається, що для жінки основне значення має сімейна роль, а для чоловіка - професійна, відповідно, і оцінка успішності пов'язана з виконанням цієї ролі. Жінка повинна реалізовуватися в мікросередовищі (родина, будинок), а   чоловік - у макросередовищі (робота, політика, наука).

Отже, гендер – це система міжособистісної взаємодії за допомогою якої створюється, стверджується, підтверджується та відтворюється уявлення про чоловіче та жіноче як базові категорії соціального порядку.

Гендерний стереотип - це спрощений, стійкий, емоційно забарвлений образ поведінки та рис характеру чоловіків і/або жінок. Дані стереотипи проявляються у всіх сферах життя людини: самосвідомості, у міжособистісному спілкуванні, міжгруповій взаємодії.

На даний момент в гендерних дослідженнях існує декілька теорій, що пояснюють появу гендерних стереотипів та їхню стійкість: «зерно істини», когнітивного розвитку та гендерної схеми.

ЛІТЕРАТУРА.

1.    Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. Социально-психологические проблемы. – М.: Научная мысль, 1990. – 286 с.
2.    Берн Ш. Гендерна психология. – СПб.: пройм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 452c.
3.    Васютинський В.О.Чоловіче або жіноче чи і жіноче, і чоловіче? // Психолог. – 2003. - №35. – С.5-8.
4.    Каширская И.К. Социально-психологический анализ основных источников информации и процесс гендерной социализации // Вопросы психологии. – 2003. - №6. – С.56-63.
5.    Клецина И.С. Гендерная социализация: Учебное пособие. – СПб.: РГПУ, 1998.– 92 с.
6.    Харченко С.В. Интеллектуальные и творческие способности мужчины и женщины // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №8. - С.75-80.
7.    Хвостов А.А. Гендерные особенности организационного поведения // Вопросы психологии. – 2004. - №3. – С.24-37.
8.    Юнг К.Г. Психологические аспекты архетипа матери // Юнг К.Г. Бог и бессознательное. – М.: Олимп, АСТ-ЛТД, 1998. – 244 с.
9.    Юферева Т.И. Образы мужчины и женщины в сознании подростка // Вопросы психологии. – 1985. - №3. – С.84-90.