Перед вами тест із теми «Види підрядних речень», створений на основі творів геніальної Ліни Костенко. Виконуючи завдання, ви не тільки відпрацюєте навички з мовної теми, а й поринете у чарівний світ поезії, де кожен рядок промовляє мудрістю років.
Тест містить 12 запитань, у кожному по чотири варіанти відповідей, серед яких тільки ОДНА є правильною. 13-те запитання бонусне, воно стосується теми «Складнопідрядне речення з кількома підрядними».
Матеріал може бути корисним учителю, який для уроку обере культурологічну тему за творчістю Ліни Костенко.
Види підрядних речень
Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова.
Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.
Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли.
Нам з тобою легко так, неначе вітер нам підказує слова.
Не знаю, чи побачу вас…
Боюсь на тебе подивитись, бо таких очей не можна не боятись.
Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань.
Сама втекла в сніги , у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу.
Мовчали ми, щоб їх не розбудить.
Не допусти, щоб світ зійшовся клином.
Колись я ввечері приїхала і чула, як він шарудів
Там жив дідок, що схожий був на графа
Не кажи, що не маю рації, і докорами не карай.
А я живу, бо ще мені живеться.
Моя пам’ять плаче над снігами, де стоять берези і хрести.
Якби ти знав, як солодко, нестерпно, і як спочатку я тебе люблю.
Оце і є той випадок єдиний, коли найбільша мудрість – утекти.
А ми були безсмертні, бо щасливі.
Душі предків приходять навшпиньках, щоб подивитись, кого я вибрала.
І на човнах, залитими кварталами, коли ми поверталися зі школи, дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами балкончиків причалені гондоли.
Як мовчанням душу уярмлю, то який же в біса я поет?
Коли мене снігами занесе, тоді вже часу матиму доволі.
Я не клянусь, тому що я не зраджу.
Якби ж тільки знати, в якому столітті ми стрінемся знов.
Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли.
Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені.
І не боюсь донощика в квартирі, все скажу у вічі королю.
Він прихилився в храмі до одвірка, у тому храмі, де погас вогонь.
А що було там кладовище, то вже ніхто й не пам’ятав.
Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.
Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.
Біда, коли земля така ласкава.
Там жив дідок, що схожий був на графа.
Не знаю, чи побачу Вас…
… і так натопили піч, що … стіни скрипіли всю ніч.
Ті буковки вірменські виводять, як стеблини, і слізьми поливають, аби лиш прийнялись.
Така тепер на світі наковальня, що треба мати нерви, як дроти.
Вони (ті дні), як сонце, сходили в мені.
Нам з тобою легко так, неначе вітер нам підказує слова.
Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
Кайдани шаленіючи бряжчали, щоб заглушити пісню Кобзаря.
Фуркне з купідонів потеруха, коли свисне куля біля вуха.
Де були «потьомкінські дєрєвні», там була потьомкінська любов.
Ми є тому, що нас не може бути.
Щоб мову свою рідну їх діти не забули, їм літери виводять вірменки на піску.
Якщо мене і зігнете в дугу, то ця дуга, напевне, буде вольтова.
Коли ж накрила хвиля їх зненацька, ніхто і здивуватися не встиг.
приклад |
Послідовна підрядність |
Однорідна підрядність |
Неоднорідна підрядність |
Не знаю, хто ти, де живеш, кого милуєш і голубиш.
|
+ |
|
|
Сама не знаю, що в ній за скарби, якого серце зберігало джина. |
|
+ |
|
Бо пам’ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох |
|
|
+ |