Відкрите заняття з фортепіано

Відкрите заняття на тему:

«Комплексний підхід до музичного виховання учня-піаніста».

Підготувала:

викладач відділу фортепіано

Христинівської ДМШ Черкаської обл.

Козінська Світлана Григорівна

Відкрите заняття по фортепіано викладача

Козінської С.Г.  з ученицею 2 класу Рак Алісою.

Тема:

Комплексний підхід до музичного виховання учня-піаніста.

Тип заняття:

Узагальнення і закріплення знань, умінь і навичок. Застосування знань на практиці.

Мета заняття:

Виховання художньо-виконавської ініціативи і закріплення піаністичних прийомів.

Завдання заняття:

освітні:

• розширити багаж музичних вражень;

• продовжити роботу над раціональними прийомам гри на фортепіано;

• навчити грамотно читати нотний текст.

розвиваючі:

• розвиток музично-образного мислення, розширення музичного кругозору;

• розвиток рухово-ігрових навичок;

• розвиток досвіду гри по нотах;

• розвиток мелодійного, гармонійного, звуковисотного слуху;

• розвиток почуття ритму.

виховні:

• виховання інтересу і любові до предмету і інструменту;

• виховання почуття любові і поваги до класичної музики;

• виховання почуття відповідальності за результати своєї роботи;

• виховання навичок самоконтролю;

•виховання  культури поведінки за інструментом.

Етапи заняття:

1. Організаційний етап. 3 хв.

• привітання;
• назва теми уроку;
• вступне слово педагога з обґрунтуванням обраної теми.

2. Основний етап.

• -гра вправ 5 хв.
• - позиційні вправи на дрібну техніку;
• - гаммообразні вправи на дрібну техніку;
• - вправи на  арпеджіо.

3.Робота над твором 35 хв.

4.Заключітельний етап 2 хв.

• підбиття підсумків;
• оцінювання учнівської роботи;
• домашнє завдання.

Устаткування і матеріали :

 -  інструмент фортепіано;

-  збірник ;

 -декілька екземплярів нот твору для присутніх викладачів;

 -ноутбук.

Коротка характеристика учениці : Рак Аліса- учениця 2 класу. Має хороші музичні здібності: пам'ять, почуття ритму, розвинена техніка виконання. Швидко охоплює матеріал, що вивчається. Чутлива до  зауважень, на уроках проявляє ініціативу і допитливість.

Хід заняття. Ф.Кулау. Варіації соль-мажор.

Кулау  Фрідріх (1786-1832) німецько-датський композитор і піаніст. У наш час ім'я і творчість Фрідріха Кула знаходиться в тіні його великих сучасників - Бетховена, Вебера, Шуберта, але внесок його у фортепіанне мистецтво достатньо вагомий. На уроці ми будемо працювати над варіаціями цього композитора.

Варіації-музична форма, в якій тема викладається повторно зі змінами. Твори цього жанру часто називають «тема з варіаціями» або «варіації на тему». Тема може бути оригінальною, авторською, написаною для саме цих  варіацій , або запозиченою з фольклору, з музики інших композиторів.

Засоби варіювання теми дуже різні: мелодийні,гармонійні, ритмічні, темпові, зміни тональності, ладові відхилення, варіювання фактури (поліфонія, гомофонія). Як форма, варіації можуть виступати і самостійно, і в складі більш крупних форм та циклів.

Аналіз варіацій.

Варіації Ф.Кулау  є одним з найкращих прикладів варіаційного циклу в репертуарі середніх класів ДМШ. Варіації написані в тональності соль-мажор, відносяться до строгих варіацій. В строгих варіаціях зберігаються загальні риси мелодії і гармонічного плану. В основі циклу лежить тема танцювального характеру, з яскравими ознаками старовинного французького танцю «Пасп'є».

Пасп'є -_старовинний французський танок, музичний розмір 3/8, початок  з затакту, близький до менуету, но виконується в більш швидкому темпі.

Робота над оволодінням циклу.

Тема.

 Написана у формі періода,  звучить  легко, витончено, з виконавської точки зору труднощі складає легкий початок затактової побудови, зберігання руху всередені фрази на одній ноті, точне дотримування аплікатури, динамічне різноманіття повторюваємого матеріалу. Особливу увагу треба приділити кистевим рухам.

Перша варіація.

В ній добре прослідковується тема, вона звучить у тому самому регістрі, але виконкїує її ліва рука. Відпрацьовуючи цю варіацію, потрібно звернути увагу на рівність  звучання розкладених фігурацій в правій руці, добитися кистьового об'єднуючого руху. В лівій  руці необхідно звернути увагу на         м'якість виконання «tenuto», прослухати гармонічну фразу в кінці варіації.

Друга варіація.

Тема зберігається повністю,видозмінюється партія супроводу,  вона викладена у вигляді «альбертієвих басів». Звертаємо увагу учениці на те, що супровід потрібно виконувати м’яко, прозоро, з ледь помітною опорою на бас. При цьому нижні звуки не можна затримувати пальцями. Виконання цієї варіації потребує хорошого слухового контролю та точної артикуляції. На уроці звертаємо  увагу на те, що звучання всієї варіації на «піано» імітує звучання клавесину.

Труднощі полягають при виконанні 1 і 2 варіацій у точному дотримуванні штрихів, що потребує відмінної координації рухів.

Третя варіація.

Тема в цій варіації  прослідковується лише інтонаційно, в ній присутні характерні для танцювальної музики 17-18 століття елементи поліфонії. Працюємо  над пасажами в середньому темпі, контрольуємо  чіткість, легкість,цілісність звучання, точність піаністичних прийомів ( кистьова гнучкість, акуратність постановки першого пальця). Важливо почути   «розмову»  між руками, відобразити її динамічно.

Четверта варіація.

Тема звучить в мінорі та збагачується арпеджірованими фігураціями  в другій фразі. З виконавської точки зору складнощі  в правій руці. Пропрацьовуємо все в середньому темпі, контролюючи аплікатуру та інтонаційну виразність верхівок.

П 'ята варіація.

Близкість з темою є тільки гармонічною та інтонаційною. Працюємо окремо кожною рукою, досягаючи рівності, чіткості звучання шістнадцятих в правій руці, зберігаючи при цьому чітку ритмічну пульсацію. В лівій руці необхідно відчути польотність трьох нот легато, виконуючи їх одним рухом кисті.

Шоста варіація.

Ця варіація має яскраве жанрове забарвлення. В партії лівої руки вальсовий акомпанемент . Мелодія варіації викладена фігураціями ламаних та довгих арпеджіо, які ще малодоступні та малоохоплені ученицею 2 класу. Відпрацьовуємо кожну руку окремо, звертаємо увагу на аплікатурні принципи ламаних арпеджіо і позиційну гру довгих арпеджіо в правій руці, а також на точне виконання вальсового акомпанементу в лівій руці. Звертаємо увагу на важливість звукового балансу під час поєднання партій обох рук.

Варіації не мають темпових відхилень, виконуються рівно, вибудовуючи довгі фрази.  

На протязі заняття постійно контролюємо:         

• метро-ритм;
• динамічний план;
• фразування;
• звуковидобування.
• обговорення емоційного навантаження твору;

- Які почуття викликає твір?

- Які засоби музичної виразності використовує композитор?

відпрацювання виконання:

Спонукати ученицю, по-перше, до повного, м’якого, наспівного звуку, по-друге, до максимального різнобарвлення звуку. Розвивати вміння слухати себе «зі сторони», визначаючи, що ще не виходить і над чим потрібно попрацювати вдома.

Працюючи над варіаційним циклом , учениця набуває виконавську свободу,артистизм, збагачується новими знаннями  та виконавськими навичками.

В кінці заняття проговорюємо домашнє завдання, а саме:

• відпрацювати рівність «альбертієвих басів»;
• попрацювати над легкістю виконання стаккато;
• працювати над фігураціями ламаних і довгих арпеджіо.

Самоаналіз уроку:

  Я  вважаю, що заняття вдалося, а мета уроку - налаштувати ученицю на творчий лад, спонукати її до осмислення характеру твору і емоційної гри, була досягнута. В кінці уроку на контрольному програванні учениця спробувала максимально передати свої внутрішні відчуття і емоції. Це допомагає дитині емоційно сприйняти даний матеріал, запам'ятати його і застосовувати у виконанні. Безумовно, відкритий урок передбачає нову незвичну обстановку і для педагога і для того, хто навчається, тому, аналізуючи урок, можна помітити деяку скутість дитини і напруженість в мові педагога. Хоча треба намагатися  пояснювати яскраво і образно, навіть якщо і відчувається деяке хвилювання і суперечливість. Всі заплановані етапи заняття були виконані, укладені в урочний час, завдання після  уроку визначені. Викладач повинен  володти музичним матеріалом, виховувати у учня розуміння  залежності звукового результату від технічного прийому. Контакт ( "зворотний зв'язок") з дитиною є. Сприйняття вказівок педагога швидке і свідоме. Завдяки  певним зусиллям, дитина  на уроці показала своє вміння через звук висловити свої внутрішні відчуття . Методи і прийоми були ефективні для здійснення поставленої мети заняття.

Список використаної літератури:

1.Головинський, Г.Л. Книга про музику /Г.Л Головинський, М.И Ройтерштен.- М: Композитор, 1988-225с.

  2. Ципін, Г.М. Навчання грі на фортепіано /Г.М.Ципін.- М .: Просвіта, 1984-176с.

3.Осіпова, Л.В. Ескізне вивчення репертуару як форма учбової роботи у фортепіанному класі / Л.В. Осіпова.- Єкатеринбург: УрГПУ, 2002-87с.

4.Цуккерман, В.А. Цілісний аналіз творів і його методика /В.А. Цуккерман.- М: Музика, 1980-296с.